Справа № 717/2462/25
Номер провадження2/717/692/25
06.11.2025 селище Кельменці
Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого - судді Телешмана О.В.,
з участю секретаря судового засідання Глібіщук М.Л.,
представника позивача - ТОВ «Споживчий центр» Горна В.І. в судове засідання не з'явилася;
відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився.
Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі ТОВ «Споживчий центр») звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «Споживчий центр»:
1. Заборгованість у розмірі 23667 грн. 97 коп. за кредитним договором № 04.02.2025-100002012 від 04.02.2025 року
2. Судові витрати по справі у розмірі 2422,40 грн.
Розглянувши цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд, -
Представник позивача ТОВ «Споживчий центр» Горна В.І. в позовній заяві просить розглядати справу в її відсутності, позовні вимоги підтримує повністю та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 викликався до суду в порядку встановленому ЦПК України.
Представник позивача подала до суду заяву, в які позов визнала частково, тобто визнала основну суму борги борг по процентах за період з 04.02.2025 року по 22.02.2025 року та просить розстрочити виконання рішення суду на шість місяців.
Інші клопотання не надходили.
Інші процесуальні дії у справі не вчинялися.
Судом встановлено, що 04.02.2025 року між відповідачем ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» був укладений Кредитний договір № 04.02.2025-100002012 відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 10000 грн, що підтверджується копією заявки та пропозицією про укладення кредитного договору, заявкою кредитного договору, відповіддю позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), Інформаційним повідомленням позичальника, та листом товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» від 29.08.2025 року № 26-2908, а також дана обставина не заперечується представником відповідача.
Згідно з вказаним вище договором строк кредиту 98 днів з дня його надання зі сплатою процентів у розмірі 1 % за один день. Згідно зазначеного вище договору відповідач зобов'язався своєчасно повернути кредит, тобто до 12.05.2025 року зі сплатою комісії в розмірі 10000 грн. Проте, відповідач порушив свої зобов'язання за договором та не повернув кредит відповідно до умов договору.
Крім того, договір про надання кредиту, укладений між сторонами в електронній формі, містить електронний підпис відповідача та представника позивача, тому має силу договору, який укладений в письмовій формі й підписаний сторонами, що відповідає положенням Закону України «Про електронну комерцію». Відповідачем не надано доказів на підтвердження невідповідності умов договору про надання фінансового кредиту вимогам Закону України «Про захист прав споживачів».
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Викладене відповідає практиці ВС (постанова по справі № 524/5556/19). До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20).
Отже, між позивачем та відповідачем відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України склалися зобов'язальні правовідносини з приводу позики грошей, тобто зобов'язання з приводу кредиту, позики.
Відповідач не виконав свої зобов'язання за договором, щодо оплати боргу у встановлений договором строк та не повернув позивачу 10000 гривень основної суми боргу, а також відповідно до умов договору позики позивачу нараховані проценти в розмірі 8400 гривень, а також відповідачу нараховано 267 гривень 97 копійок заборгованості по комісії, а також 5000 гривень заборгованості за неустойкою.
Вказані обставини стверджуються вказаним вище кредитним договором та розрахунком заборгованості.
Згідно ч.1. ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках
Суд вважає, що позовні вимоги в частині сплати неустойки в розмірі 5000 гривень за кредитним договором не підлягають задоволенню, оскільки пунктом 18 Розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, яким передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Суд відхиляє доводи представника позивача про можливість нарахування неустойки відповідно до норм Закону України «Про споживче кредитування» в період дії в Україні воєнного стану, виходячи з такого.
Відповідно до п.1), п.2) ч.2 ст.10 Закону України «Про нормотворчу діяльність» закон приймається у формі: 1) кодексу України (далі - кодекс) та закону України (далі - первинний закон).
Згідно ч. 2 ст. 66 Закону України «Про нормотворчу діяльність» разі виявлення колізії між кодексом і первинним законом пріоритет у застосуванні має норма права, що міститься у кодексі, якщо інше не передбачено таким кодексом.
Враховуючи викладене вище, суд вважає, що до даних правовідносин слід застосовувати норму пункту 18 Розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, як пріоритетну норму права, відповідно до якої позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, а не положення Закону України «Про споживче кредитування» в частині можливості здійснювати нарахування неустойки.
Крім того, суд вважає, що нараховано відповідачу заборгованість по процентах за період з 23.02.2025 року та заборгованість по пені, оскільки позивач згідно довідки військової частини НОМЕР_2 від 06.03.2025 року № 1371П з 23.02.2025 року є військовослужбовцем вказаної військової частини, а відповідно до ч. 15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
Станом на момент розгляду справи року відповідач не виконав свої зобов'язання за договором, щодо оплати боргу та не повернув позивачу борг в сумі 10000 гривень по тілу кредиту, по процентах в розмірі: 10000 грн х1%/100 х19 днів = 1900 гривень по процентах та 267 грн 97 коп по комісії.
Отже, суд вважає, що загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 10000+1900+267,97 = 12167 гривень 97 копійок.
Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Підстави припинення зобов'язання передбачені ст.ст. 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Відповідно до ч.1 та ч.3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно ст.1050 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Проте, відповідач в порушення умов договору, який згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим до виконання, в порушення ст. 525 Цивільного кодексу України односторонньо відмовився від своїх зобов'язань за договором позики грошей, порушив свої зобов'язання по поверненню суми позики за цим договором.
Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не виконав його у строк встановлений договором.
Враховуючи наведені вище обставини та законодавство, яке регулює кредитні та зобов'язальні правовідносини, суд вважає, що позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягає задоволенню частково і з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість по тілу кредиту в розмірі 10000 грн, по процентах в розмірі 1900 грн, комісії 267 грн 97 коп., а всього в сумі 12167 гривень 97 копійок.
Суд вважає, що в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 5000 гривень неустойки слід відмовити за безпідставністю.
Відповідно до п.2 ч.7 ст. 265 ЦПК України у разі необхідності в резолютивній частині також вказується про надання відстрочення або розстрочення виконання рішення;
Згідно ч.1 ст.267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Враховуючи, що відповідач є військовослужбовцем та здійснює захист України, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_2 від 06.03.2025 року № 1371П, суд вважає за можливе розстрочити виконання даного рішення на 6 місяців.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позов задоволено, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 1245 гривень 48 копійок в рахунок відшкодування понесених позивачем судових витрат у вигляді судового збору, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно до пункту 5 статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи викладене вище, на підставі ст. ст. 509, 525, 526, 551, 599, 611, 612, 625, 629, 1046 - 1050, п.18 Розділу Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України керуючись ст.ст.2-13,76-80,81,133,141,258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з відповідача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ) на користь позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833) 12167 (дванадцять тисяч сто шістдесят сім) гривень 97 (дев'яносто сім) копійок заборгованості за кредитним договором.
Стягнути з відповідача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ) на користь позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833) 1245 (одну тисячу двісті сорок п'ять) гривень 48 (сорок вісім) копійок судових витрат у вигляді судового збору.
В задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 5000 (п'ять тисяч) гривень неустойки відмовити.
Розстрочити виконання даного рішення суду на 6 (шість) місяців.
Стягувати з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ) на користь позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833) по 2028 (дві тисячі двадцять вісім) гривень щомісяця.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 06.11. 2025 року.
Суддя Телешман О.В.