Справа № 320/24754/25 Суддя першої інстанції: Сас Є.В.
06 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Файдюка В.В.,
суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
У травні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, які полягають у застосуванні до пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2025 понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» та в обмеженні його пенсії максимальним розміром з 01 березня 2025 року;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01 січня 2025 року без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» та з 01 березня 2025 року без обмеження максимальним розміром.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року зупинено провадження у справі № 320/24754/25 до набрання законної сили рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/2229/25 на підставі пункту 3 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Такий висновок суду першої інстанції обґрунтований тим, що в у справі № 320/2229/25 можуть бути встановлені обставини, що мають істотне значення для вирішення судового спору в адміністративній справі № 320/24754/25 та впливають на зібрання та оцінку доказів у цій справі. Крім того, у справі № 320/2229/25, серед іншого, досліджується питання відступу держави від зобов'язань, в порядку ст. 15 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у зв'язку з цим витребувано докази в компетентних органів.
Не погоджуючись із ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане судове рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що оскарження в межах справи №320/2229/25 постанови Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року №1 жодним чином не впливає на можливість розгляду даної справи, оскільки відсутня норма закону, якою було б унормовано питання обмеження пенсії максимальним розміром. Крім того судом першої інстанції не наведено обґрунтувань, які саме обставини не можуть бути встановлені судом в межах даної справи та можуть бути встановлені в межах справи №320/2229/25 і матимуть значення для справи №320/24754/25.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
Відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшло.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2025 року продовжено строк розгляду справи на більш тривалий, розумний термін та призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року - скасувати, виходячи з такого.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
Вичерпний перелік підстав для зупинення провадження у справі наведено у статті 236 КАС України.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
У постанові від 12 грудня 2019 року у справі №826/25204/15 Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду узагальнив основні підходи, які мають застосовуватися судами при вирішенні питання про зупинення провадження в адміністративній справі на підставі пункту 3 частини першої статті 236 КАС України у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства.
У згаданій постанові Верховний Суд наголосив, що, вирішуючи питання щодо зупинення провадження в адміністративній справі з підстав визначених пунктом 3 частини першої статті 236 КАС України, суд з метою дотримання критеріїв законності та обґрунтованості судового рішення в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства повинен належним чином проаналізувати ймовірні наслідки ухвалення судом рішення за результатом розгляду справи, їхній взаємозв'язок із спірними правовідносинами, що є предметом розгляду в адміністративній справі, підставами позову, і відобразити відповідні висновки у своїй ухвалі щодо:
а) неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи;
б) наявності зв'язку між очікуваним рішенням суду, ухваленим в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства та обставинами конкретної адміністративної справи.
Відповідно до висновків Верховного Суду у вказаній справі, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються у такій іншій справі, не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог тощо.
Таким чином, для вирішення питання про зупинення провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 236 КАС України, адміністративний суд повинен у кожному конкретному випадку з'ясувати:
- чи існує вмотивований зв'язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається адміністративним судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку іншого провадження;
- чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду цієї справи.
Не існує об'єктивної неможливості розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду (речення друге пункту 3 частини першої статті 236 КАС України).
Суд першої інстанції, зупиняючи провадження у справі №320/24754/25 до набрання законної сили рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі №320/2229/25, дійшов висновку про неможливість розгляду справи №320/24754/25, оскільки оскаржувана у справі №320/2229/25 постанова Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" слугувала підставою для перерахунку пенсії позивача із застосуванням відповідних коефіцієнтів, а тому розгляд справи є об'єктивно неможливим до набрання законної сили рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі №320/2229/25. Також суд першої інстанції зазначив про те, що у справі № 320/2229/25, серед іншого, досліджується питання відступу держави від зобов'язань, в порядку статті 15 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у зв'язку з цим витребувано докази в компетентних органів, водночас дослідження таких доказів у даній справі недоцільно.
Колегія суддів зазначає, що предметом позову у цій справі є правомірність дій Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо зменшення ОСОБА_1 розміру виплачуваної пенсії з 01 січня 2025 року шляхом застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, визначених в пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року №1.
Позовні вимоги в цій частині ОСОБА_1 мотивує тим, що положення постанови Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року №1 не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки вказані положення суперечать нормам спеціального закону, яким врегульовано ті ж самі правовідносини.
Разом з тим, предметом розгляду у справі № 320/2229/25 є визнання протиправним та скасування абзацу 1 пункту 1 Постанови № 1 в частині застосування до осіб, яким пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ, коефіцієнтів до відповідних сум перевищення пенсії, розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Статтею 265 КАС України визначені наслідки визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним. Так, за частиною другою цієї статті нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Таким чином, враховуючи закріплені КАС України правила щодо втрати чинності нормативно-правовим актом (або його окремої частині) лише з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, колегія суддів вважає, що рішення у справі №320/2229/25 не впливає на спірні правовідносини, які виникли у цій справі.
Колегія суддів звертає увагу на те, що за загальним правилом вирішення колізій, яке передбачене частиною 3 статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції чи законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі №913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі №160/1088/19; постанова Великої Палати Верховного Суду від 09 червня 2022 року у справі №520/2098/19).
З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що розгляд цієї справи об'єктивно можливий без зупинення провадження у справі, оскільки у випадку встановлення того, що положення постанови Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" не відповідають нормам Конституції та законів України, суд вправі не застосовувати вказану постанову навіть з урахуванням того, що станом на цей час вона є чинною, а отже відсутні правові підстави для зупинення провадження у справі №320/24754/25 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №320/2229/25.
Аналогічна правова позиція щодо наявності підстав для зупинення провадження у даній категорії справ на підставі пункту 3 частини першої статті 236 КАС України висловлена Верховним Судом у постанові від 15 липня 2025 року по справі №160/6306/25.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо застосування норм права у спорах, пов'язаних з обмеженням максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".
Зокрема, у постановах від 16 грудня 2021 року у справі №400/2085/19, від 20 липня 2022 року у справі №340/2476/21, від 25 липня 2022 року у справі №580/3451/21, від 30 серпня 2022 року у справі №440/994/20, від 17 березня 2023 року у справі №340/3144/21 та інших Верховний Суд дійшов висновку про те, що у правовідносинах щодо призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" норми зазначеного закону підлягають застосуванню з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, у зв'язку з чим будь-яке обмеження максимального розміру зазначених пенсій є протиправним.
Враховуюче наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не врахував усі обставини, що мають значення для справи та не надав їм належної правової оцінки, а тому дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала скасуванню.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що після відкриття апеляційного провадження у цій справі ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року було поновлено провадження у справі №320/24754/25 та продовжено судовий розгляд, що свідчить про відсутність обставин, які перешкоджають подальшому розгляду цієї справи.
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно пункту 4 частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про зупинення провадження у справі було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, у зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року - скасувати.
Керуючись статтями 243, 246, 242-244, 308, 311, 312, 320, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року - скасувати.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.В. Файдюк
Судді О.В. Карпушова
Є.І. Мєзєнцев
Повне рішення виготовлено 06 листопада 2025 року.