Справа №751/7362/25
Провадження №2/751/2136/25
06 листопада 2025 року місто Чернігів
Новозаводський районний суд міста Чернігова
в складі: головуючого-судді Топіхи Р.М.,
секретаря судового засідання Островської А.С.,
учасники справи:
позивач ТОВ «ФК «АБЕКОР»,
представник позивача Лісовський Олександр Анатолійович,
відповідач ОСОБА_1 ,
представник відповідача - адвокат Дешко В'ячеслав Олександрович,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АБЕКОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача.
ТОВ «ФК «АБЕКОР» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором
№ 1639666 від 01 квітня 2025 року в сумі 32 256 гривень та судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01 квітня 2025 року між ТОВ «ФК «АБЕКОР» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи укладений електронний кредитний договір
№ 1639666. За умовами договору позичальнику надано кредит у сумі 18 000 гривень, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку позичальника, строком на 80 днів з кінцевим терміном повернення до
19 червня 2025 року (включно), з відсотковою ставкою у розмірі 0,99 % в день.
ТОВ «ФК «АБЕКОР» свої зобов'язання за вказаним договором виконало у повному обсязі. Відповідач умови договору не виконувала, у зв'язку з чим у неї виникла прострочена заборгованість перед позивачем у розмірі 32 256 гривень, з яких 18000 гривень - тіло кредиту та 14 256 гривень - нараховані проценти.
10 жовтня 2025 року через систему «Електронний суд» представник відповідача - адвокат Дешко В.О. подав відзив на позовну заяву. Відповідач заперечує проти задоволення позову, оскільки позовні вимоги є необґрунтованими та просить відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «АБЕКОР» у повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначає, що в матеріалах справи відсутнє належне підтвердження того, що позичальнику була надана уся необхідна інформація щодо кредитування, також немає інформації про проведення будь-якої додаткової перевірки ідентичності позичальника, яка б підтверджувала його право підписувати договір та брати на себе фінансові зобов'язання, що ставить під сумнів законність та юридичну силу укладеного договору. Також, відповідач вважає, що ознайомлення з офертою та укладення кредитного договору через гіперпосилання в «особистому кабінеті» не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме не забезпечує належного інформування клієнта про умови договору. Відсутня також інформація про механізм підтвердження наміру клієнта діяти від свого імені та у власних інтересах. Жодного підтвердження щодо проведення перевірки з метою ідентифікації відповідача надано не було, доказів надсилання підпису також не надано.
Відповідач не визнає дійсність кредитного договору, підписаного за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, оскільки порядок і умови використання такого підпису не відповідають вимогам Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Крім того, позивачем не надано жодного підтвердження щодо перерахування грошових коштів на платіжну картку відповідача. Надана позивачем довідка ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» не є належним доказом отримання коштів, оскільки не відповідає вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Звертає увагу на сталу судову практику Верховного Суду, яка вказує на необхідність надання саме первинних документів для підтвердження наявності кредитної заборгованості та факту отримання коштів позичальником. Надані позивачем докази, на думку відповідача, не відповідають цим вимогам. Позивач не довів факту надання грошових коштів позичальнику, оскільки не надав доказів перерахування саме кредитодавцем суми кредиту на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу № НОМЕР_1 .
Щодо розрахунку заборгованості зазначає, що нарахування процентів за період з 01 квітня 2025 року по 20 липня 2025 року здійснено всупереч умовам договору, оскільки кредитний договір укладений на 80 днів. Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, спонукав позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних умовах. Визначений у договорі розмір процентів є непропорційно високим та призводить до дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, відтак пункт 4.5. Договору є несправедливими і суперечать принципам розумності та добросовісності, оскільки встановлюють вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації, у разі невиконання/неналежного виконання позичальником зобов'язань за цим договором (а.с. 57-64).
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді від 02 вересня 2025 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Учасники справи у судове засідання не викликались.
14 жовтня 2025 від представника позивача ТОВ «ФК «АБЕКОР» надійшла відповідь на відзив, заперечення відповідача просить відхилити, а позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на те, що відповідач доказів, які б на його думку могли бути підставою обґрунтування заперечень проти задоволення позову із відзивом не подав (а.с. 75-78).
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що 01 квітня 2025 року між ТОВ «ФК «АБЕКОР» та ОСОБА_1 укладений Кредитний договір № 1639666 (далі - Договір), підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором v62788, за умовами договору кредитор надає позичальнику кредит у гривні, а позичальник зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним, комісії та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. Сума кредиту складає 18 000 гривень, строк кредиту 80 днів з кінцевим терміном повернення до
19 червня 2025 року (включно). Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для позичальника та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком № 1 до цього Договору (а.с. 8 на звороті-17).
Відповідно до п. 1.3.2 Договору періодичність сплати платежів: 1-й платіж через 30 днів (період, що починається з моменту укладення договору та закінчується останнім днем (включно), встановленим для сплати першого платежу, далі по тексту - перший період користування кредитом); 2-й платіж через 50 днів (період, що починається з наступного дня, що слідує за останнім днем першого періоду користування кредитом та закінчується останнім днем (включно), встановленим для сплати другого платежу, (далі по тексту - другий період користування кредитом).
Згідно з п. 1.4 Договору процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від умов користування кредитом та становить: базова процентна ставка - 0,99 % у день, що застосовується протягом першого періоду користування кредитом (п. 1.4.1); основна процентна ставка - 0,99 % у день, що застосовується протягом другого періоду користування кредитом (п. 1.4.2).
Відповідно до п. 2.1 Договору кошти кредиту надаються кредитором у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки
№ НОМЕР_1 , що емітована банком України.
Анкета клієнта-фізичної особи, що сформована за допомогою програмного забезпечення (ІТС) містить докладну інформацію щодо особи позичальника, зокрема, дату народження, РНОКПП, номер та дату видачі документа, що засвідчує клієнта, адресу реєстрації та фактичного місця проживання, зміст діяльності (зайнятість), номер мобільного телефону, електронну адресу, фінансовий стан (а.с. 18-19).
Також, 01 квітня 2025 року електронним підписом одноразовим ідентифікатором ОСОБА_1 було підписано паспорт споживчого кредиту з інформацією, яка надається споживачу до укладення договору (стандартизована форма), в якому вона підтвердила отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну вартість кредиту, виходячи із обраних нею умов кредитування (а.с. 20-21).
01 травня 2025 року між ТОВ «ФК «АБЕКОР» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до Кредитного договору № 1639666 від 01 квітня 2025 року, відповідно до умов якої сторони погодили продовжити строк кредиту до 20 липня 2025 року (а.с. 24 на звороті - 25). Цього ж дня, електронним підписом одноразовим ідентифікатором t72277 ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту до укладення додаткової угоди на продовження строку кредиту за договором про споживчий кредит
№ 1639666 від 01 квітня 2025 року (а.с. 22-23).
Відповідно до довідки Log file за Кредитним договором № 1639666 від 01 квітня 2025 року ТОВ «ФК «АБЕКОР» зазначено дії позичальника ОСОБА_1 щодо укладення договору № 1639666 від 01 квітня 2025 року в ІКС (а.с. 28).
ТОВ «ФК «АБЕКОР» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало належним чином, надавши позичальникові кредит в узгодженому розмірі, що підтверджується листом ТОВ «ФК «Контрактовий дім» вих. № 14528 від
18 серпня 2025 року про успішність операції та копією квитанції до платіжної інструкції № 20179-1363-204144254, згідно якої надавач платіжних послуг платника ТОВ «ФК «Контрактовий дім» 01 квітня 2025 року здійснив переказ грошових коштів у сумі 18 000 гривень, із зазначенням у графі Призначення платежу: кредитні кошти від ТОВ «ФК «АБЕКОР», поповнення картки НОМЕР_2 (а.с. 27, 29).
Згідно з інформацією, наданою АТ КБ «Приватбанк» на запит суду, на ім'я ОСОБА_1 , емітовано карту № НОМЕР_3 , виписка по рахунку за 01 квітня 2025 року містить відомості про зарахування коштів у сумі 18 000гривень (а.с. 54).
Відповідно до картки обліку Договору надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту № 1639666 від 01 квітня 2025 року, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 складає 32 256 гривень, з яких заборгованість за тілом кредиту - 18 000 гривень, заборгованість по відсотках - 14 256 гривень (а.с. 31-32).
Доказів належного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Кредитним договором, зокрема щодо повернення суми кредиту та сплати процентів у встановлені строки та в повному обсязі, суду надано не було.
ІV. Норми права, які застосував суд, та оцінка аргументів сторін.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
Згідно з положеннями ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Матеріали справи свідчать про те, що кредитний договір укладений в електронній формі.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Також, відповідно до частин 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Порядок укладення електронного договору передбачено нормою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Також у ст. 12 цього Закону, зазначено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з положеннями статей 526, 610 ЦК України зобов'язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних за договором.
Суд, дослідивши відзив відповідача на позовну заяву, вважає його аргументи необґрунтованими та такими, що не спростовують належним чином встановлених судом фактичних обставин та не звільняють відповідача від обов'язку виконати взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором з огляду на наступне.
Відповідач у відзиві ставить під сумнів дотримання позивачем встановленої процедури, зокрема щодо надання оферти, її акцепту, ідентифікації особи та підтвердження вчинення електронного правочину.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Акцептом вказаної оферти з боку відповідача стало проходження процедури реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача та введення отриманого одноразового ідентифікатора v62788 при укладенні Кредитного договору № 1639666 від
01 квітня 2025 року.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором є належним способом підписання електронного правочину.
Посилання відповідача на відсутність підтвердження вчинення електронного правочину є безпідставним, оскільки умови укладеного Кредитного договору, включаючи графік платежів були доступні відповідачу в її особистому кабінеті на веб-сайті позивача, що є належним способом доведення змісту правочину до відома споживача відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Щодо посилання відповідача про ненадання належних доказів перерахування коштів, суд зазначає наступне.
Надана позивачем квитанція 20179-1363-204144254 від 01 квітня
2025 року у сукупності з відповіддю від ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» від 18 серпня 2025 року підтверджує факт перерахування грошових коштів на картковий рахунок відповідача.
Посилання відповідача на необхідність надання первинних бухгалтерських документів відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є необґрунтованим. У справах про стягнення заборгованості за кредитними договорами належними доказами є не лише первинні бухгалтерські документи, а й сам кредитний договір, виписка з рахунку позичальника (якщо така надавалася), платіжні документи, розрахунок заборгованості та інші докази, які в сукупності підтверджують факт надання кредиту та виникнення заборгованості. Надана позивачем квитанція у взаємозв'язку з умовами Кредитного договору є належним, допустимим та достатнім доказом перерахування кредитних коштів відповідачу.
Відповідачем, всупереч вимогам ст.81 ЦПК України не надано жодних належних та допустимих доказів на спростування факту укладення Кредитного договору, отримання кредитних коштів або повернення заборгованості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем на підтвердження позовних вимог подано докази укладення електронного договору з урахуванням вимог статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», повну інформацію про отримання коштів позичальником, яка додатково підтверджується витребуваними відомостями з АТ КБ «ПриватБанк», а також розрахунок заборгованості.
Враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
При розгляді даної справи, суд приймає до уваги висновки, викладені в рішення Європейського суду з прав людини по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», де Суд зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Надані позивачем докази суд визнає належними та допустимими, достовірними і достатніми, оскільки такі містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог та підтверджують наявність підстав для стягнення заборгованості.
Таким чином, судом встановлено, що внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором утворилася заборгованість у сумі 32 256 гривень, а тому суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «ФК «АБЕКОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1639666 від 01 квітня 2025 року підлягають до задоволення.
V. Розподіл судових витрат.
Позивачем понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2 422 гривні 40 копійок, які у відповідності до ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Крім цього, п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до судових витрат належать витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
На підтвердження понесених витрат на поштові відправлення процесуальних документів відповідачу, позивачем надано суду копію опису вкладення до цінного листа, поштової накладної, фіскального чеку оплати поштового відправлення на суму 45 гривень.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що поштові витрати, пов'язані із розглядом справи в розмірі 45 гривень підтверджені належними та допустимими доказами, у зв'язку із чим є підстави для їх стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «АБЕКОР».
На підставі наведеного, керуючись статтями 261, 509, 525, 526, 530, 533, 543, 549, 611, 625, 626, 627, 638, 1050, 1054 ЦК України, статтями 13, 43, 76-81, 133, 141, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АБЕКОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АБЕКОР» заборгованість за кредитним договором № 1639666 від 01 квітня 2025 року в розмірі 32 256 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АБЕКОР» судовий збір у розмірі 2 422 гривні 40 копійок та поштові витрати у розмірі 45 гривень.
Рішення може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АБЕКОР» (місцезнаходження: 04080, м. Київ,
вул. Костянтинівська, буд. 75, приміщення 601-А, ЄДРПОУ 39287145)
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 )
Суддя Р.М. Топіха