04 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 280/11489/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),
суддів: Шлай А.В., Баранник Н.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційні скарги Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27.01.2025, (суддя суду першої інстанції Калашник Ю.В.), прийняте в порядку письмового провадження в м. Запоріжжі, в адміністративній справі №280/11489/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
11.12.2024 ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила:
визнати протиправними дії відповідача, оформлені листами від 16.10.2024 №18043-17896/0-02/8-0800/24 та від 28.11.2024 №20534-19781/Ю-02/8-0800/24 щодо відмови позивачу у зарахуванні періоду роботи з 09.04.2013 по 01.03.2017 у подвійному розмірі для обчислення пенсії згідно зі ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення», у зарахуванні до спеціального стажу в сфері охорони здоров'я, згідно з пунктом “е» ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення» періодів навчання та роботи в закладах та установах державної або комунальної форми власності з 25.08.1896 по 01.08.1992 та з 03.08.1992 по 01.07.1993 та у виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення позивачу пенсії за віком;
зобов'язати відповідача зарахувати позивачу у подвійному розмірі для обчислення пенсії за віком згідно зі ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення» період її роботи з 09.04.2013 по 01.03.2017;
зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до спеціального стажу в сфері охорони здоров'я згідно пункту “е» ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення» періоди її навчання та роботи в закладах та установах державної або комунальної форми власності з 25.08.1986 по 01.08.1992 та з 03.08.1992 по 01.07.1993;
зобов'язати відповідача з 04 листопада 2024 року здійснити перерахунок пенсії за віком позивачу із зарахуванням у подвійному розмірі для обчислення пенсії за віком згідно ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення» періоду її роботи з 09.04.2013 по 01.03.2017, із зарахуванням до спеціального стажу в сфері охорони здоров'я згідно пункту “е» ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення» періодів її навчання та роботи в закладах та установах державної або комунальної форми власності з 25.08.1986 по 01.08.1992 та з 03.08.1992 по 01.07.1993, та виплатити пенсію з урахуванням раніше виплачених сум;
зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі її десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивач з 09.01.2024 є отримувачкою пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивач зазначає, що не зарахування відповідачем до спеціального стажу позивача періодів навчання з 01.01.1992 по 01.08.1992 у Ташкентському державному медичному інституті та періоду з 03.08.1992 по 01.07.1993 на посаді лікаря-інтерна ЛОР відділення в Медико-санітарній частині Головташкентбуду є протиправним оскільки, позивачем спеціальний стаж на території СРСР та Республіки Узбекистан набутий до 02.12.2022 та підтверджується трудовою книжкою, яка була видана та сформована до грудня 2022 року. Також позивач вважає безпідставним не зарахування відповідачем періоду роботи з 09.04.2013 по 01.03.2017 у подвійному розмірі оскільки, у цей період вона працювала у інфекційно-боксовому діагностичному відділенні на посаді лікаря-педіатра по наданню допомоги у вечірній та нічний час, а відтак зазначений період підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі у відповідності до т. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення». Також позивач зазначає, що має право на одноразову грошову допомогу відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV “Прикінцеві положення» Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Так, за умови зарахування безпідставно не зарахованих відповідачем періодів, в т.ч. період з 09.04.2013 по 01.03.2017 у подвійному розмірі, до спеціального страхового стажу позивачки, вона має більше ніж достатньо пільгового стажу для призначення їй одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 27.01.2025 задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 . Визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі періодів роботи з 09.04.2013 по 01.03.2017; у зарахуванні до спеціального стажу в сфері охорони здоров'я, згідно з пунктом “е» ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення» періодів навчання та роботи в закладах та установах державної або комунальної форми власності з 25.08.1986 по 01.08.1992 та з 03.08.1992 по 01.07.1993; у нарахуванні та виплаті грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV “Прикінцеві положення» Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати період роботи з 09.04.2013 по 01.03.2017 до страхового стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі, відповідно до статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення». Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу в сфері охорони здоров'я згідно пункту “е» ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення» періоди її навчання та роботи в закладах та установах державної або комунальної форми власності з 25.08.1986 по 01.08.1992 та з 03.08.1992 по 01.07.1993. Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з 04.11.2024 здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 з врахуванням зарахованого страхового стажу, та виплатити пенсію з урахуванням раніше виплачених сум. Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі її десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV “Прикінцеві положення» Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Не погодившись з рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при зверненні до пенсійного органу позивач мав подати заяву встановленого зразка та додати до неї необхідні документи, вказане дає можливість відповідачу розглянути подану заяву. Позивач 08.10.2024 звернулась до начальника ГУ ПФУ без дотримання наведених вимог. Оскільки позивач не зверталась до пенсійного органу в порядку встановленому законом відповідач не ухвалював жодного рішення по суті заяви. Крім того, відповідач зазначив, що ним правомірно обраховано страховий стаж позивача в одинарному розмірі. Зазначає, що пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 01.01.2004 застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Також, відповідач зазначає, що судом першої інстанції не було враховано того, що підстави для зарахування страхового стажу, набутого в Республіці Узбекистан - відсутні.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на необґрунтованість доводів скарги просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає за наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з 09.01.2024 позивачці призначено пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
05.10.2024 позивачка звернулася до відповідача із заявою, в якій просила у відповідності до п.7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нарахувати та виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій.
Листом ГУ ПФУ в Запорізькій області № 18043-17896/Ю-02/8-0800/24 від 16.10.2024 надано відповідь за змістом якої, за результатами розгляду документів, доданих до заяви стаж роботи, який дає право на виплату грошової допомоги станом на дату звернення (26.01.2024) становить 29 років 01 місяць 01 день. Враховуючи вищезазначене, позивач не має права на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій (а.с.20).
На адвокатський запит представника позивача щодо пенсійного забезпечення ОСОБА_1 , листом ГУ ПФУ в Запорізькій області від 07.11.2024 №0800-0215-8/101568 повідомило, що періоди роботи з 01.11.1998 по 30.11.1998 та 30.10.1999 по 16.12.1999 не взято до розрахунку стажу, який дає право на призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій у зв'язку з перебуванням у відпустці без збереження заробітної плати. Період навчання з 01.09.1986 по 30.06.1992 зараховано частково, а саме - по 31.12.1991 з огляду на те, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежності Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а тому до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РСФСР тільки по 31.12.1991. З тієї ж причини не зараховано до страхового стажу період догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 з 10.08.1992 по 19.08.1993. Таким чином стаж роботи, що дає право на призначення грошової допомоги та її виплати складає 29 років 1 місяць 1 день (а.с.19).
В подальшому, 11.11.2024 позивачка звернулася до відповідача із заявою, в якій просила, окрім нарахування та виплати їй грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій, також зарахувати їй страховий стаж у подвійному розмірі за період з 09.04.2013 по 01.03.2017 та перерахувати у зв'язку із цим розмір її пенсії на підставі ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення». Також позивачка просила відповідача із зазначених нею питань винести відповідне рішення (а.с.44).
Листом ГУ ПФУ в Запорізькій області № 20534-19781/Ю-02/8-0800/24 від 28.11.2024 надано відповідь за змістом якої, на попереднє звернення позивачки стосовно виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення (вхідний №17896/Ю-0800-24 від 08.10.2024) Головним управлінням була надана відповідь листом від 16.10.2024 за №18043-17896/Ю-02/8-0800/24, яка направлена на поштову адресу. Стосовно обчислення страхового стажу за період з 09.04.2013 по 01.03.2017 повідомлено наступне. Відповідно до ст. 24 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж з 01.01.2004 обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку до 01.01.2004 - на підставі документів та згідно з Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637. Згідно зі ст. 60 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ “Про пенсійне забезпечення» (із змінами, внесеними Законом України від 10.07.2003 №1110-IV “Про внесення змін до ст.60 Закону України “Про пенсійне забезпечення», який набув чинності з 15.08.2003) робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Враховуючи вищевикладене, період роботи з 09.04.2013 по 01.03.2017 зараховано в одинарному розмірі відповідно до норм чинного законодавства (а.с.46).
Позивач не погодившись з діями відповідача звернулась із цим позовом до суду.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на перерахунок пенсії з урахуванням стажу медичного працівника в коефіцієнті один до двох, а також з урахуванням стажу, набутого в Республіці Узбекистан. Крім того, суд дійшов висновку, що позивач має право на виплату допомоги при звільненні у розмірі 10 місячних пенсій.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Статтею 46 Конституції України громадянам гарантується право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За змістом п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV).
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини 3 статті 24 Закону №1058-ІV, страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з приписами ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) (які кореспондуються зі змістом ст. 48 Кодексу законів про працю України) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до записів трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 08.08.1982, остання з 09.04.2013 по 01.03.2027 працювала лікарем-педіатром по наданню допомоги у вечірній та нічний час у інфекційно-боксовому діагностичному відділенні КНП “Міська дитяча лікарня №5» ЗМР (записи № № 16-18).
Відповідно до довідки від 16.01.2024 №8-к, виданої КНП “Міська дитяча лікарня №5» ЗМР, ОСОБА_1 працює у КНП “Міська дитяча лікарня №5» ЗМР з 30.12.1999 по теперішній час, у т.ч. у період з 09.04.2013 по 01.03.2017 у інфекційно-боксовому діагностичному відділенні лікарем-педіатром по наданню допомоги у вечірній та нічний час. Відпусткою по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період роботи в лікарні не користувалась. Відпустками без збереження заробітної плати за період роботи в лікарні не користувалась (а.с.57).
Відповідачем не заперечується трудова діяльність позивача у вказаний період на відповідній посаді, у відзиві на позов зазначено, що період роботи позивача з 09.04.2013 по 01.03.2017 зараховано в одинарному розмірі, заперечення висловлено лише щодо зарахування відповідного стажу в подвійному розмірі.
Відповідно до ст. 60 Закону №1788-XII, робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Отже, спірним питанням в цій частині справи є встановлення належності займаних позивачем посад до посад, на які згідно ст. 60 Закону №1788-XII поширено пільговий порядок обчислення стажу.
Відповідно до змісту правового висновку Касаційного адміністративного суду, який міститься у постанові від 27.04.2023 у справі № 160/14078/22, положення ст. 60 Закону №1788-XII застосовуються як до періодів трудової діяльності до 01.01.2004, так і до періодів трудової діяльності після 01.01.2004.
За змістом правового висновку Касаційного адміністративного суду, який міститься у постанові від 20.04.2022 у справі №214/3705/17, особа, яка отримує пенсію за віком згідно Закону №1058-ІV, має право заявляти вимоги про зарахування стажу роботи в подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону №1788-XII.
Отже, стаж роботи на посаді лікаря-педіатра по наданню допомоги у вечірній та нічний час у інфекційно-боксовому діагностичному відділенні у КНП “Міська дитяча лікарня №5» ЗМР має зараховуватися до спеціального стажу в подвійному розмірі, як це передбачено статтею 60 Закону №1788-XII.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 22.12.2021 у справі №688/2916/17.
Таким чином, відповідачем протиправно не враховано період роботи позивачки з 09.04.2013 по 01.03.2017 до стажу її роботи у подвійному розмірі.
Щодо позовних вимог стосовно зарахування позивачу до спеціального стажу в сфері охорони здоров'я згідно пункту “е» ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення» періоди її навчання та роботи в закладах та установах державної або комунальної форми власності з 25.08.1986 по 01.08.1992 та з 03.08.1992 по 01.07.1993, суд зазначає наступне.
Відповідно до записів трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 08.08.1982 (записи № № 6-7) та диплому про навчання серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 з 25.08.1986 по 01.08.1992 навчалась у Ташкентському державному медичному інституті за спеціальністю “лікувальна справа», у період з 03.08.1992 по 01.07.1993 працювала лікарем-інтерном Лор відділення у Медико-санітарній частині Головташкентбуду (записи № № 8-9).
Як видно з розрахунку стажу позивача форми РС-право за ПС №084450008020, відповідачем зараховано до страхового стажу позивача: період з 01.09.1986 по 31.12.1991 як навчання у вищих/середніх НЗ та період з 10.08.1992 по 18.08.1993 як догляд за дитиною до 3 років.
Статтею 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення», передбачено види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію.
Суд зазначає, що згідно з пунктом 8 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломом, сертифікатом та архівною довідкою, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
В силу вимог пункту “д» частини 3 статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до статті 38 Закону України “Про професійно-технічну освіту», час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що період навчання позивача у навчальному закладі входить до спеціального трудового стажу, що визначає право на пенсію за вислугу років.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, що викладена у постанові від 18.06.2020 у справі №676/3013/17 та від 24.12.2019 у справі № 442/4963/17.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що перерва між днем закінчення позивачем навчання і днем зарахування її на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців, суд вважає, що період навчання з 25.08.1986 по 01.08.1992 у Ташкентському державному медичному інституті та період роботи лікарем-інтерном з 03.08.1992 по 01.07.1993 у Медико-санітарній частині Головташкентбуду підлягають зарахуванню до спеціального страхового стажу ОСОБА_1 .
Щодо посилання відповідача на припинення дії Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, суд зазначає наступне.
Відповідно до основних положень Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, членами якої є Україна та Російська Федерація, Уряди держав-учасниць цієї Угоди, керуючись статтями 2, 4 Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав, виходячи з необхідності захисту прав громадян в області пенсійного забезпечення, усвідомлюючи, що кожна держава-учасниця Співдружності повинна нести безпосередню відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, визнаючи, що держави-учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які придбали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди, визнаючи необхідність неухильного дотримання зобов'язань за міжнародними угодами, укладеними СРСР по питань пенсійного забезпечення.
Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року визначено, що пенсійне забезпечення громадян держав-учасників цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 4 Угоди передбачено, що Держави-учасниці Угоди проводять політику гармонізації законодавства про пенсійне забезпечення.
Відповідно до частини 2 статті 6 Угоди для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсій на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди.
Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України “Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.
Зі змісту наведених норм слідує, що пенсія призначається за нормами законодавства країни, де проживає особа, а стаж, набутий на території однієї із зазначених в Угоді держав, зараховується до пільгового у разі, якщо такий стаж взаємно визначений Сторонами.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1328 від 29.11.2022 “Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022.
Відповідно до пункту 2 статті 13 названої Угоди, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Згідно ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Отже, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 Україна, як держава учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а тому припинення Республікою Узбекистан з 01.01.2023 участі в Угоді про, гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, не стосуються періодів трудової діяльності осіб, що мали місце в період дії вказаної Угоди, тобто до 01.01.2023.
З огляду на визначені наслідки припинення дії міжнародного договору України необхідно дійти висновку, що денонсація Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 означає, що вказана Угода припинила породження зобов'язань для сторін у майбутньому, але не впливає на права, зобов'язання або юридичне становище учасників цієї Угоди, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення вказаної Угоди.
Суд наголошує на тому, що законне має зворотної дії в часі. До того ж не зарахування стажу роботи в період чинності міжнародної угоди, осіб, які працювали за межами України, у зв'язку з денонсацією угоди щодо пенсійного забезпечення з державами, - є неприпустимим та порушує конституційні принципи. Так, працюючи за межами України, особа мала легітимні очікування щодо її пенсійного забезпечення.
За наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.
Отже, відповідачем неправомірно відмовлено у зарахуванні до спеціального стажу у сфері охорони здоров'я періодів роботи позивача на підприємствах, розташованих на території Республіки Узбекистан після 31.12.1991.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі її десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком, суд зазначає наступне.
За приписами пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів “е»-“ж» статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Так, умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 (далі - Порядок №1191).
За правилами пункту 5 Порядку №1191, грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону №1058-ІV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів “е» - “ж» статті 55 Закону №1788-XII, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Таким чином, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з:
1) наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних визначених законодавством посадах;
2) вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також
3) неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV будь-якого іншого виду пенсії.
Відповідно до пункту 7 Порядку №1191, виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати
Правову позицію щодо права особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій висловив Верховний Суд у справі №234/13835/17 від 13.03.2018 в якій зазначив, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV будь-якого іншого виду пенсії.
Аналогічна правова позиція також викладена Верховним Судом у постановах від 02.03.2020 по справі №175/4086/16-а, від 28.04.2020 по справі №678/941/17, від 12.03.2019 по справі №127/9277/17 та іншим.
У постанові від 28 листопада 2019 року у справі № 522/5056/16-а Верховний Суд також зазначив, що для отримання грошової допомоги, при призначенні пенсії за віком, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій, мають бути дотримані такі вимоги: особа має досягнути пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема частиною 1 ст. 26 встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років; на день досягнення пенсійного віку особа мала працювати в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення» і мати страховий стаж, зокрема для чоловіків - 35 років, на таких посадах; особа до цього не отримувала будь-яку пенсію.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, з урахуванням зарахованого періоду роботи ОСОБА_1 з 09.04.2013 по 01.03.2017 у подвійному розмірі, відповідно до статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення», спеціальний страховий стаж позивача становить понад 30 років. Доказів того, що до цієї дати позивач отримувала будь-яку пенсію матеріали справи не містять, станом на вказану дату позивач працювала на посаді, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років.
Відтак, вказане свідчить про наявність підстав для призначення та виплати позивачці одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV “Прикінцеві положення» Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Стосовно доводів відповідача про те, що позивач не зверталась до пенсійного органу із заявою встановленого зразку про проведення перерахунку пенсії суд зазначає таке.
Відповідно Порядку 22-1, дійсно встановлено, що форма заяви про призначення, перерахунок, поновлення, продовження пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший визначена Порядком та наведена в додатку до нього.
Як видно з матеріалів справи, позивач звернулась до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії та виплату грошової допомоги відповідно до п. 7-1 Розділу ХV, складеною в довільній формі.
Водночас, подана заява містить всі необхідні реквізити, визначені Порядком №22-1, із заяви чітко видно суть питання, про вирішення якого просить позивач, наявне посилання на нормативну базу.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що посилання відпвідача на те, що заява позивача про перерахунок пенсії не може бути задоволена лише з підстав того, що остання подана не за формою встановленою Порядком 22-1, є проявом надмірного формалізму, та не грунтується на вимогах Закону.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
З огляду на зазначене колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстави для зміни чи скасування судового рішення - відсутні.
Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27.01.2025 в адміністративній справі № 280/11489/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий - суддя О.О. Круговий
суддя А.В. Шлай
суддя Н.П. Баранник