06 листопада 2025 р.Справа № 520/4994/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,
за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Бідонько А.В.) від 25.09.2025 року по справі № 520/4994/25
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю, в якій просив
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2025 р. у справі № 520/4994/25;
постановити окрему ухвалу, якою зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про виключення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ) з військового обліку шляхом приведення відомостей про громадянина ОСОБА_1 у відповідність паперовому військово-обліковому документу: Тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_2 ;
встановити судовий контроль за виконанням ІНФОРМАЦІЯ_3 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2025 р. у справі № 520/4994/25;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 подати у визначений судом строк звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2025 р. у справі № 520/4994/25;
у разі неподання звіту у встановлений судом строк накласти на ІНФОРМАЦІЯ_1 штраф у розмірі, передбаченому ч. 2 ст. 382 КАС України.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2025 року по справі № 520/4994/25 заяву представника ОСОБА_1 в частині її подання в порядку ст. 383 КАС України повернуто заявнику.
Позивач не погодився з ухвалою суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу № 520/4994/25 в частині вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2025 р. у справі № 520/4994/25 та зобов'язання вчинити певні дії до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав.
Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Повертаючи заявнику подану ним заяву на підставі ст. 383 КАС України, суд першої інстанції зазначив, що заявник, звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по справі № 520/4994/25, позивач просив одночасно застосувати заходи, передбачені ст. 382 та ст. 383 КАС України. Також суд вказав, що аналіз норм КАС України дає підстави для висновку про виокремлення у окремі статті таких видів судового контролю за виконанням судового рішення, як зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (ст. 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України). Зазначив, що законодавець, розмежовуючи види судового контролю за виконанням судового рішення, тим самим розділив і види заяв, з якими звертається позивач до суду та, відповідно, - наявність чи відсутність вимог до оформлення кожної з них. На підставі цього судом зроблений висновок про недопустимості розгляду в одному провадженні заяв сторони, порядок подання та розгляду яких передбачено різними нормами КАС України.
Також суд першої інстанції послався на те, що відповідно до пункту 9 частини 2 статті 383 КАС України у заяві зазначається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання заяви в порядку ст. 383. Зазначив, що заява, подана у порядку статті 383 КАС України, не відноситься до передбаченого частиною 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір" переліку заяв, за подання яких судовий збір не справляється. Також суд встановив, що належних доказів на підтвердження наявності у заявника, передбачених статтею 5 Закону України "Про судовий збір" пільг, позивач не надав. Відтак, до поданої заяви повинен бути долучений документ про сплату судового збору
Наведені вище обставини стали підставою для повернення заяви позивача в частині її подання в порядку ст. 383 КАС України заявнику.
Надаючи оцінку цим висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи.
Розділом IV КАС України закріплені процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах.
Статтею 382, 382-2, 382-3 КАС України визначено спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
Відповідно до вимог статті 383 КАС України особа-позивач на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Разом з цим, повертаючи заяву позивача суд першої інстанції виходив з того, що позивачем в поданій заяві об'єднано вимоги, які підлягають розгляду в порядку ст. 382 КАС України (судового контролю за виконанням рішення суду), та в порядку ст. 383 КАС України (визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду).
З матеріалів справи судом 16.09.2025 позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/4994/25 в порядку ст. 383 КАС України, а також про встановлення судового контролю за виконанням рішення шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2025 № 520/4994/25 в порядку ст. 382 КАС України.
Вказані вимоги належать до розгляду в порядку КАС України та за вказаними вимогами не визначена виключна підсудність різним судам, а тому висновок суду першої інстанції про порушення правила об'єднання вимог є помилковим.
Що стосується висновків суду першої інстанції в частині необхідності сплати судового збору за подання заяви в порядку ст. 383 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» (Закон № 3674-VI).
Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється, серед іншого, за подання до суду іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Таке формулювання вказує на те, що за подання усіх заяв, які передбачені процесуальним законом, підлягає справлянню судовий збір.
Оскільки заява «про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду» передбачена процесуальним законом (стаття 383 КАС України), то за змістом частини першої статті 3 Закону № 3674-VI за її подання підлягає сплаті судовий збір.
Розміри ставок судового збору передбачено статтею 4 Закону № 3674-VI.
Водночас, ставка судового збору за подання заяви в порядку статті 383 КАС України статтею 4 Закону № 3674-VI не передбачена.
Таким чином, передбачена статтею 383 КАС України заява хоч і віднесена до числа об'єктів справляння судового збору, проте відсутність у Законі № 3674-VI відповідної ставки виключає можливість вимагати його сплати від позивача, що дозволяє зробити висновок про те, що за подання такої заяви судовий збір не підлягає сплаті.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 01.03.2023 № 2-р(II)/2023 у справі № 3-27/2022(54/22) щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів частини першої статті 294, частини шостої статті 383 КАС України (щодо рівноправності сторін під час судового контролю за виконанням судового рішення), досліджуючи природу запровадженої статтею 383 КАС України процедури, дійшов наступних висновків.
Статтею 383 Кодексу, приписи якої оспорює Заявник, установлено один із механізмів судового контролю в адміністративному судочинстві за виконанням судового рішення, ухваленого на користь особи, а саме: порядок визнання протиправними рішень, дій або бездіяльності, учинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Приписи розділу IV «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» Кодексу не визначають інших дієвих механізмів для особи-позивача домогтися реального виконання суб'єктом владних повноважень - відповідачем судового рішення, ухваленого на користь такої особи.».
Отже, на відміну від статті 447 ЦПК України, судовий контроль в порядку статті 383 КАС України здійснюється шляхом визнання протиправними вчинених на виконання рішення суду рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача, водночас за своєю метою та направленістю такі заходи також є механізмом забезпечення виконання судових рішень, за прийняття яких вже сплачений судовий збір.
У контексті обставин справи, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд вже розглядав справу, ключовим в якій було питання необхідності сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції з питань судового контролю за виконанням рішення суду.
Так, у постанові Верховного Суду від 15.11.2024 у справі № 140/8660/20 зазначено, що частина друга статті 3 та підпункт 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI, які уможливлюють справляння судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду, постановлену в порядку статті 383 КАС України (визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду), є такими, що суперечать частині першій статті 8, частинам першій, другій статті 55, статті 129-1 Конституції України, у зв'язку з чим Верховний Суд дійшов висновку, що судовий збір не підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду поданої в порядку статті 383 КАС України заяви.
Правовий підхід, викладений в постанові Верховного Суду від 15.11.2024 у справі № 140/8660/20, згодом підтриманий Верховним Судом у постановах від 08.04.2025 у справі № 260/9470/23 та 15.04.2025 у справі № 620/17733/23 і колегія суддів у справі, що розглядається, не вбачає правових підстав відступати від такої позиції.
Також колегія суддів вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що Верховний Суд у справі № 140/8660/20 виніс ухвалу, якою ухвалив звернутися до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності частини другої статті 3 та підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI.
Пленум Верховного Суду, своїм рішенням від 12 вересня 2025 року, ухвалив звернутися до Конституційного Суду України з поданням щодо конституційності положень частини другої статті 3 та підпункту 5 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону № 3674-VI.
Колегія суддів також вважає застосовними до обставин цієї справи висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 14.02.2018 у справі № 2а/0470/2563/12, від 22.01.2020 у справі № 440/207/19 та від 05.05.2022 у справі № 520/9769/19.
Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів вважає, що вимога додатково (повторно) сплатити судовий збір за здійснення судового контролю за виконанням судового рішення, яке ухвалено на користь особи і набрало законної сили, не відповідає завданню та основним засадам адміністративного судочинства, закріплених в статті 2 КАС України.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.09.2025 у справі № 260/432/23, який в силу приписів ст. 242 КАС України враховується судом апеляційної інстанції при вирішенні спірних правовідносин.
Отже, висновок суду першої інстанції про необхідність сплати позивачем судового збору за подання заяви на підставі ст. 383 КАС України, є помилковим.
Відповідно до ст. 320 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Відтак, з урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, оскільки винесена з порушенням норм процесуального права та з неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи.
Підстав для розподілу судових витрат у відповідності до ст. 139 КАС України відсутні.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2025 року по справі № 520/4994/25 скасувати.
Справу № 520/4994/25 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя І.С. Чалий
Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов
Повний текст постанови складений 06.11.2025 року