04 листопада 2025 р.Справа № 520/3215/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 р. (постановлену суддею Заічко О.В.) в справі № 520/3215/22 за заявою ОСОБА_1 , поданою в порядку ст. 383 КАС України, в справі № 520/3215/22
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (в подальшому - ГУ ПФУ в Харківській області), в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинської області від 18.08.2021 р. № 96321990162341 щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром, у розмірі 90% місячної заробітної плати прокурора на підставі довідки виданої Харківською обласною прокуратурою про розмір заробітної плати (грошового забезпечення),що враховується для перерахунку пенсії від 23.04.2021 р. № 21-275 станом на 15.03.2021 р.; зобов'язати відповідача здійснити з 01.04.2021 р. перерахунок пенсії на підставі довідки Харківської обласної прокуратури про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) що враховується для перерахунку пенсії від 23.04.2021 р. № 21-275 станом на 15.03.2021 р., у розмірі 90% місячної заробітної плати прокурора Харківської області, без обмеження максимального розміру пенсії та здійснити відповідні виплати з урахуванням вже отриманих сум.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2022 р., яке набрало законної сили, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено, а саме: визнано протиправним дії та скасовано рішення відділу перерахунків пенсії № 2 Головного управління Пенсійного фонду України у Волинської області від 18.08.2021 р. № 96321990162341 про відмову позивачу у здійсненні перерахунку пенсії на підставі довідки про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії від 23.04.2021 р. № 21-275 станом на 15.03.2021 р., виданої Харківською обласною прокуратурою; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 01.04.2021 р. перерахунок пенсії позивачу на підставі довідки Харківської обласної прокуратури від 23.04.2021 р. № 21-275 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) що враховується для перерахунку пенсії, виходячи з розміру 90% від середнього заробітку щомісячної заробітної плати відповідної посади працівника прокуратури, без обмеження її максимального розміру та здійснити відповідні виплати, з урахуванням вже отриманих сум.
05.03.2025 р. позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій просив: визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо застосування обмежень та виплати ОСОБА_1 замість 70997,25 грн. пенсії у розмірі 33540,72 грн. та затягування термінів перерахунку та виплати пенсії на підставі нової довідки про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії № 21-76 від 01.05.2024 р., згідно із якої основний розмір пенсії від середнього заробітку 98000 грн. з 01.02.2022 р. має становити 88200 грн. (98000 х 90% = 88200 грн.), 590,25 грн. надбавки (25% від 2361 грн.), а всього виплачуватись 88790,25 грн.; зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2022 р. у справі № 520/3215/22 та постанови Ленінського районного суду м. Харкова від 08.08.2016 р. у справі № 642/3956/16-а. Перераховану пенсію виплачувати у повному обсязі, та в подальшому, у разі підвищення заробітної плати прокурорським працівникам, проводити перерахунки пенсії згідно зі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05.11.1991 р. з розрахунку 90 % від розміру заробітної плати згідно нових довідок про складові заробітної плати без додаткового (нового) рішення суду, оскільки таке обмеження вже було визнано неправомірним та протиправним, та скасовано; зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області до перерахунку пенсії за новою довідкою № 21-76 від 01.05.2024 р. виплачувати ОСОБА_1 раніше перераховану пенсію в розмірі 71002,25 грн., відповідно до Протоколу про перерахунок пенсії в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати, без обмеження розміру заробітної плати для перерахунку пенсії згідно з довідкою прокуратури Харківської області № 21-275 від 23.04.202 1р. та здійснювати виплати, з урахуванням перерахунку, вказаної пенсії в повному обсязі, без обмеження її максимального розміри та вжити невідкладних та дієвих заходів щодо виплати 71 - річному позивачу нарахованої, згідно із довідкою про заробітну плату № 21-275 від 23.04.2021 р. заборгованості по пенсії в сумі 2133 886,20 грн. за період з 01.04.2024 р. та нарахувати і виплатити нову заборгованість по новій довідці за період з 01.02.2022 р.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 р. відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 р. та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.
У судове засіданні відповідач свого представника не направив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений своєчасно і належним чином.
У судовому засіданні позивач підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволенні заяви позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів того, що дії стосовно обмеження пенсії позивачу з січня 2025 року не відносяться до предмету спору у справі № 520/3215/22, оскільки судом не вирішувалось питання про наявність правових підстав для обмеження пенсії позивача з січня 2025 року, а відповідачем не вчинено дій на виконання рішення суду.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи.
Згідно із ч. ч. 1, 2, 3, 4 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. У такій заяві зазначаються: найменування адміністративного суду, до якого подається заява; ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; номер адміністративної справи; відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; інформація про хід виконавчого провадження; документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; перелік документів та інших матеріалів, що додаються. На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом. До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи. Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
Відповідно до ч. 6 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Аналіз вищевказаної норми законодавства вказує, що вона спрямована на захист прав особи-позивача щодо належного виконання рішення суду, яке набрало законної сили, тобто, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання судового рішення порушуються його права, свободи чи інтереси, то він має право звернутись до суду в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності.
Тобто, застосування судом до суб'єкта владних повноважень вимог ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.
Судовим розглядом встановлено, що 12.03.2024 р. позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою щодо неналежного виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2022 р. у справі № 520/3215/22.
За результатами розгляду вищевказаного звернення позивачу листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області вих. № 10691-8925/Б-03/8-2000/24 повідомлено, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2022 р. у справі № 520/3215/22 позивачу проведено перерахунок пенсії за вислугу років, згідно із Законом України «Про прокуратуру» з 01.04.2021 р., що також підтверджується протоколом про призначення пенсії позивачу.
Доводи позивача, що відповідачем не виконується рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2022 р. у справі № 520/3215/22, оскільки відповідачем обмежено розмір його пенсії з січня 2025 року та не здійснюється перерахунок його пенсії, відповідно до довідки № 21-76 від 01.05.2024 р., суд апеляційної інстанції вважає помилковими з наступних підстав.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2022 р. у справі № 520/3215/22, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 01.04.2021 р. перерахунок пенсії позивачу на підставі довідки Харківської обласної прокуратури від 23.04.2021 р. № 21-275 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) що враховується для перерахунку пенсії, виходячи з розміру 90% від середнього заробітку щомісячної заробітної плати відповідної посади працівника прокуратури, без обмеження її максимального розміру, та здійснити відповідні виплати, з урахуванням вже отриманих сум.
Тобто, при прийнятті вищезазначеного судового рішення не вирішувалось питання про наявність підстав для перерахунку пенсії позивача, із врахуванням довідки про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) № 21-76 від 01.05.2024 р., після перерахунку пенсії з січня 2025 року.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329, 379, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 р. по справі № 520/3215/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич
Повний текст постанови складено 06.11.2025 року