05 листопада 2025 р. Справа № 520/2118/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2025, головуючий суддя І інстанції: Лук'яненко М.О., м. Харків, повний текст складено 03.04.25 по справі № 520/2118/25
за позовом Приватного підприємства “Торговий дім “Золота миля»
до Харківської митниці
про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,
Приватне підприємство «Торговий дім «Золота миля» (далі - ПП «Торговий дім «Золота миля», Товариство, декларант, позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці (далі - відповідач, митний орган), у якому просило суд:
- визнати противоправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000719/2 від 23.12.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2024/000868;
- стягнути з Харківської митниці Держмитслужби на користь Приватного підприємства «Торговий дім «Золота миля» (ідентифікаційний код 34470937, місцезнаходження: 61001, Харківська область, місто Харків, проспект Героїв Харкова, будинок 135-А) судовий збір у сумі 4844,80грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про протиправність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000719/2 від 23.12.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2024/000868, оскільки при здійсненні митного оформлення товару за митною декларацією № 24UA807200018781U4 від 23.12.2024 відповідачу було надано повний пакет документів на підтвердження заявленої митної вартості за основним методом (85800,00 Євро), які не містили жодних розбіжностей, що могли вплинути на числові значення складових митної вартості.
Разом з цим, Харківська митниця, не зважаючи на подані позивачем документи на підтвердження заявленої митної вартості на товар - насіння інших олійних культур-насіння маку блакитного харчового (для використання у харчовій промисловості) - 22 000,00 кг, за основним методом (ціною договору), визначила ціну на імпортований товар за другорядним методом (за ціною договору щодо подібних товарів) на рівні 2,3725 євро/кг. При цьому, в оскаржуваному рішенні не зазначено будь-якої інформації, яка була взято за обґрунтування ціни ідентичних чи подібних товарів.
Переконував, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично, однак відповідач, проігнорувавши приписи митного законодавства щодо послідовного застосування методів визначення митної вартості, безпідставно не визнав митну вартість, заявлену декларантом за основним методом - за ціною договору (контракту), та прийняв спірне рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000719/2 від 23.12.2024, визначивши митну вартість відповідно до статті 64 Митного кодексу України (далі - МК України) за другорядним (резервним) методом.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2025 у справі №520/2118/25 адміністративний позов - задоволено у повному обсязі.
Визнано противоправним та скасовано Рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000719/2 від 23.12.2024р. та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2024/000868.
Стягнуто з Харківської митниці Держмитслужби на користь Приватного підприємства Торговий дім «Золота миля» (ідентифікаційний код 34470937, місцезнаходження: 61001, Харківська область, місто Харків, проспект Героїв Харкова, будинок 135-А) судовий збір всього у сумі 4844,80 грн (чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні 80 коп.).
Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 по справі №520/2118/25 та ухвалити нове судове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову ПП «Торговий дім «Золота миля».
Апеляційна скарга мотивована твердженнями про правомірність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000719/2 від 23.12.2024, як такого, що прийнято з урахуванням всіх обставин у справі, внаслідок не надання позивачем під час митного оформлення, всупереч вимог частини 2 статті 53 МК України, додаткових документів, які б підтверджували числові значення складових митної вартості товарів чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.
Стверджував, що відповідачем у повній мірі доведено правомірність застосування другорядного методу визначення митної вартості - за ціною договору, щодо ідентичних товарів (другий метод), однак зазначене залишилось поза увагою суду.
Зауважив, що контроль правильності визначення митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за спірною ЕМД здійснювався посадовими особами митниці відповідно до вимог статті 54 МК України шляхом перевірки числових значень митної вартості товарів та наявності в документах усіх відомостей, що їх підтверджують, а також статей 336, 337, 363 МК України в частині контролю із застосуванням системи управління ризиками. Враховуючи, що під час здійснення митного контролю та митного оформлення за вищезазначеною ЕМД - спрацювали ризики, згенеровані АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товару, а зазначені рекомендації системи АСАУР за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв'язку з ризиком заниження митної вартості є обов'язковими до виконання, посадова особа митного органу повинна була більш ретельно опрацювати подані до митного оформлення документи.
Звернув увагу, що задекларований рівень митної вартості товарів, поданих до митного контролю та митного оформлення по ЕМД №24UA807200018781U4 від 23.12.2024 є нижчим, ніж рівень митної вартості на подібні товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями ДМС України раніше, та у результаті порівняння задекларованого за ціною угоди рівня митної вартості оцінюваних товарів з рівнем митної вартості ідентичних та подібних товарів, які були оформлені у максимально найближчій термін, було встановлено, що рівень митної вартості товару № 1 згідно з ЄАІС 2,46 дол. США/кг, задекларований рівень митної вартості - 2,09 дол. США/кг. (джерело: ЕМД № 24UA209170079074U2 від 23.09.2024 (тов.1), а задекларований позивачем - 1,95 Євро/кг.
Переконував, що через наявні рішення про визначення митної вартості за ідентичним товаром по даному підприємству та не надання декларантом перекладу та верифікації експортної митної декларації, прайс-листа, калькуляції транспортних витрат та документального підтвердження таких складових митної вартості як транспортування та навантажувально-розвантажувальні роботи, у посадової особи митниці виник обґрунтований сумнів у правильності визначення митної вартості товару позивача, заявленої у ЕМД № 24UA807200018781U4 від 23.12.2024, що є обставиною з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Однак, на відповідний запит митного органу, декларант надіслав лист № б/н від 23.12.2024, яким повідомив про неможливість надання додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість з одночасною вимогою щодо прийняття митницею рішення.
З огляду на викладене, вважав, що рішення про коригування митної вартості №UA807000/2024/000719/2 від 23.12.2024 винесене на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормами МК України та інших підзаконних нормативних актів, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідних рішень, а тому обставини для його скасування відсутні.
Також зазначив, що оскільки оскаржувана картка відмови № UA807200/2024/000868 вичерпала свою дію фактом її виконання позивачем шляхом здійснення декларування товару за новою митною декларацією, а її скасування не поновлюватиме митну декларацію, за якою було вперше заявлено до митого оформлення товари позивача, адже ці товари вже оформлено у митному відношенні та випущено у вільний обіг за новою митною декларацією, вимога позивача про скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є неналежним та неправильним способом захисту прав позивача.
У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу, позивач просив апеляційну скаргу Харківської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2025 у справі № 520/2118/25 залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2025 у справі №520/2118/25 - без змін.
Наполягав, що у відповідності до вимог частини 2 статті 53 МК України позивачем надано відповідачу належний та достатній обсяг документів, які дозволяють ідентифікувати товар та підтвердити задекларовану позивачем митну вартість товару та розмір її складових. З огляду на відсутність у наданих документах будь-яких розбіжностей щодо інформації про розмір витрат позивача, не наведення митницею у рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, які подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, зазначив про неправомірність витребування митницею додаткових документів без викладення обставин, які ці документи повинні підтвердити, та у подальшому протиправне застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Переконував, що приписи МК України зобов'язують митний орган вказати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки певних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Водночас, запит митного органу про надання додаткових документів на підтвердження митної вартості імпортованих товарів не містив ані конкретних обставин, які викликали відповідний сумнів, ані причин неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, ані обґрунтувань необхідності перевірки спірних відомостей, що свідчить про незаконність здійснених коригувань.
Звернув увагу, що незважаючи на вищенаведені недоліки запиту митного органу, 23.12.2024 за вих. № 24/12/588 ПП «Торговий дім «Золота Миля» повідомило митний орган, що встановлений МК України вичерпний перелік документів на підтвердження складових частин заявленої митної вартості оцінюваного товару за ціною угоди та методу її визначення вже надано; наголошено, що документи не містять розбіжностей щодо ціни поставленого товару та дозволяють визначити всі складові митної вартості оцінюваних товарів за ціною угоди.
Однак, митним органом все одно було прийняте рішення про коригування митної вартості № UA807000/2024/000719/2 від 23.12.2024 за другорядним (резервним) методом.
Посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.12.2018 по справі № 815/1670/17, стверджував про необґрунтованість рішення №UA807000/2024/000719/2 від 23.12.2024, оскільки останнє не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умови поставки, комерційні умови тощо; відповідачем вказано лише номер та дату митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості.
Наполягав, що наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, так як митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.
Твердження відповідача про обрання позивачем неналежного способу захисту шляхом скасування карток відмови, вважав помилковим, оскільки оскаржена в судовому порядку картка відмови носить похідний характер від прийнятих рішень про коригування митної вартості, а тому вимога про визнання її протиправною є обґрунтованою. Отже, позивач не позбавлений права на оскарження рішення про коригування та картки відмови (яка є похідною від рішення про коригування), а тому декларування товарів за новою декларацією та подальшому випуску їх у вільний обіг не позбавляє позивача права на захист його порушеного права, у т.ч. й через винесення картки відмови в цій справі, незалежно від застосованого ним способу випуску товару у вільний обіг.
Об'єднання цих вимог є належним способом захисту порушених прав позивача, з урахуванням усталеної судової практики, зокрема, постанови Верховного Суду від 17.05.2022 у справі № 809/506/17.
В іншій частині, зміст відзиву на апеляційну скаргу є аналогічним змісту позовної заяви.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що ПП "Торговий дім "Золота миля" зареєстроване у встановленому законодавством порядку за ЄДРПОУ 34470937 та здійснює господарську діяльність за основним КВЕД - 10.89 Виробництво інших харчових продуктів, "не віднесені до інших груп".
Між ПП "Торговий дім "Золота миля" та Компанією Fine Seed Bt. укладено Контракт № ВО-244-141122 від 14.11.2022.
23.12.2024 ПП «Торговий Дім «Золота Миля» подано до Харківської митниці електронну митну декларацію, яка була прийнята митним органом з присвоєнням їй номера № 24UA807200018781U4 щодо оформлення товару - Насіння інших олійних культур-насіння маку блакитного харчового (для використання у харчовій промисловості) - 22000,00 кг, що надійшов в рамках Контракту № ВО-244-141122 від 14.11.2022 з Компанією Fine Seed Bt, врожаю 2024 року, дата виробництва - грудень 2024 року, кінцевий термін використання грудень 2025 року.
Специфікацією № 7-24 від 15.11.24 до Контракту № ВО-244-141122 від 14.11.2022 передбачено поставку товару: Мак блакитний, харчовий, врожай 2024, в кількості 44000,00 кг, за ціною 1,95 євро/кг. загальною вартістю 85800,00 євро.
Умови поставки: FСА Zalaapati, Угорщина, згідно з Інкотермс-2020.
Умови оплати за поставку партії товару: 100% оплата не пізніше 14 календарних днів з дати відвантаження кожної партії.
На підтвердження заявленої у митній декларації № 24UA807200018781U4 від 23.12.2024 митної вартості товару, яка становить 44393,86 євро (1931639,06 грн) разом з декларацією позивачем до митного органу надані наступні документи:
- Сертифікат якості б/н від 17.12.2024;
- Пакувальний лист б/н від 17.12.2024;
- Інвойс 2024/01069 від 17.12.2024;
- CMR OR149748 від 17.12.2024;
- Фітосанітарний сертифікат EU/HU/E1 462269 від 17.12.2024;
- EUR1 № D0529960 від 17.12.2024;
- транспортний рахунок № 819 від 17.12.2024;
- Довідка про транспортні витрати № б/н від 17.12.2024;
- Калькуляція № б/н від 17.12.2024;
- Контракт № BO-244-141122 від 14.11.2024;
- Специфікація № 7-24 від 15.11.2024;
- Додаткова угода № 1 від 13.02.2023;
- Транспортний договір № 1511/ЗМ від 15.11.2024;
- Сертифікат здоров'я № б/н від 16.12.2024;
- Декл. виробника № б/н від 17.12.2024;
- Лист № б/н від 14.11.2022;
- Комерційна пропозиція № б/н від 15.11.2024;
- Заявка на перевезення № б/н від 16.12.2024;
- Експортна митна декларація № 24HU9210002D5DEE40 від 17.12.2024.
Під час здійснення співробітником підрозділу митного оформлення митного контролю за ЕМД № 24UA807200018781U4 від 23.12.2024, спрацювали ризики, згенеровані АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів, зокрема за кодом 105-2 (Контроль правильності визначення митної вартості): наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству. Необхідно посилити контроль правильності визначення митної вартості.
Проаналізувати рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству на предмет можливості застосування при поточному оформленні зазначеного товару 23.12.2024 митницею направлено запит (Повідомлення) № б/н до МД №24UA807200018781U4 декларанту, в якому зазначено, що у відповідності до статей 53, 336, 337 МК України, при проведенні перевірки документів, що були надані до митного оформлення, виявлено що документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) митному органу такі додаткові документи: 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, загальні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення з перекладом (згідно зі статтею 254 МКУ); 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (бажано ДП Держзовнішінформ або ДП Укрпромзовнішекспертиза) з урахуванням Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДМС України від 01.07.2021 № 476; 9) транспортно-експедиційні рахунки, заявки перевезення, договори тощо.
23.12.2024 листом за № 24/12/588 ПП «Торговий Дім «Золота Миля» надані митному органу додаткові документи та пояснення, відповідно до яких повідомлено, що з наданих декларантом документів можливо визначити всі складові митної вартості оцінюваних товарів за ціною угоди; наголошено, що позивачем надано вичерпний перелік документів згідно з нормами МК України щодо підтвердження складових частин заявленої митної вартості оцінюваного товару за ціною угоди та методу її визначення.
23.12.2024 Харківською митницею відмовлено у оформленні (випуску) товарів, складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2024/000868 та прийнято рішення про коригування митної вартості № UA807000/2024/000719/2 від 23.12.2024, яким митну вартість товарів визначено згідно зі статтею 60 МК України за методом визначення митної вартості за ціною ідентичних та подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено.
В обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог статей 54, 55, 57, 58, 59. МК України у графі 33 оскаржуваного рішення відповідачем зазначено про невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України, у зв'язку з тим, що використані ним відомості не підтверджені в повній мірі документально, а документи, які подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, що впливають на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (зокрема: наявні рішення про визначення митної вартості за ідентичним товаром по даному підприємству.
Крім того, Харківською митницею також вказано наступні умови, за наявності яких митну вартість імпортованого товару не може бути визначено за першим методом, зокрема:
- митна декларація країни відправлення від 17.12.2024 № 24HU9210002D5DEE40 не може бути взята до уваги, як документ, що підтверджує митну вартість товару, оскільки не засвідчує факт його експорту через відсутність в такій декларації дати експорту та відміток митних органів країни відправлення, не надано переклад експортної митної декларації відповідно статті 254 МК України;
- декларантом не надано експортні декларації № 921001KLAOXE27, №HU921000212024ЕАОYDЗ, що зазначені в митній декларації країни відправлення від 17.12.2024 № 24HU9210002D5DEE40;
- відсутня інформація щодо калькуляції транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру, (вагу) товару за 1 кілометр маршруту;
- декларантом до митного оформлення не надано прайс-лист, обов'язковість якого передбачена пунктом 8.9 Контракту від 14.11.2022 № ВО-244-141122;
- декларантом не доведено правильність розподілу транспортних витрат в наданому рахунку на оплату транспортних послуг від 17.12.2024 № 819, оскільки у ньому відсутня інформація щодо вартості експедиторських витрат за межами митної території України, тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості, що суперечить інформації зазначеній у листі ДФС України від 15.03.2016 № 5591/6/99-99-19-03-02-15;
- в наданій калькуляції ціни на товар від 05.12,2024 всупереч тлумачення Інкотермс 2020 не зазначено вартість навантажувальних/розвантажувальних робіт при умовах FСА).
- в наданих транспортних документах відсутня інформація щодо навантажувально-розвантажувальні роботи, отже, відомості стосовно такої складової митної вартості як транспортування не підтверджені документально, не визначені кількісно та достовірно, що суперечить положенням пункту 2 частини 2 статті 52 МК України, частинам 2, 9, 10 та 21 статті 58 МК України;
- не надано декларантом всі витребувані додаткові документи, передбачені пунктом 3 статті 53 МК України;
- заявлено вимогу надати рішення про визначення митної вартості;
- не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари;
- не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на подібні товари;
- не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані;
- відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України;
- відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування;
- не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару на матеріал та витрати, понесені виробником у зв'язку з виробництвом товарів, витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України, прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну.
З метою забезпечення повноти оподаткування проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості раніше визнаних (визначених) товарів, оформлених митними органами становить: товар 1) 2,465 $/кг (2,3725 Євро/кг). Враховуючи вищезазначене, митну вартість даних товарів скориговано до цього рівня.
Джерелом інформації для даного Рішення по товарам є наявна у митного органу цінова інформація щодо раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях: товар 1) № UA209170/2024/079074 від 23.09.2024 (24UAА2091700790741), код товару згідно з УКТ ЗЕД - 1207919000, назва товару: насіння блакитного маку..., країна походження ЕU) (Європа), умови поставки FСА, вага нетто 22000 кг.
При прийнятті даного Рішення застосовані Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 № 476. Коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом у відповідності до статті 64 МК України.
Відповідачем також прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2024/000868.
ПП «Торговий дім «Золота миля» при випуску товарів у вільний обіг за ЕМД №24UA807200018852U7 від 23.12.2024 скористався правом, передбаченим частиною 7 статті 55 МК України, а саме, товари було випущено з забезпеченням сплати різниці між сумою митних платежів, обчислених декларантом, та сумою митних платежів, обчислених митним органом.
Не погоджуючись із вищевказаними рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та протиправності оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів № №UA807000/2024/000719/2 від 23.12.2024, оскільки вважав, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів, натомість позивач підтвердив заявлену митну вартість товарів необхідними документами, які надають можливість ідентифікувати митну вартість поставленого товару за першим методом.
З огляду на те, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № №UA807200/2024/000868 була прийнята на підставі протиправного рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000719/2 від 23.12.2024, суд першої інстанції дійшов висновку, що така картка підлягає визнанню протиправною та скасуванню.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями МК України.
Статтею 246 МК України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (стаття 248 МК України).
Згідно з частиною 8 статті 257 МК України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.
На виконання статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК України).
Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.
Колегія суддів зауважує, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, відповідно, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу повинні використовуватися методи, закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 МК України.
Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, орган доходів і зборів має право, зокрема, у встановлених випадках, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені форми митного контролю (ч. 5 ст. 54 МК України).
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина 6 статті 54 МК України).
Згідно з частиною 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
За правилами частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб'єктом господарювання метод визначення такої вартості.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).
За правилами частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Зі змісту статті 53 МК України випливає, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондує й положенням частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Водночас частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Зміст наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки саме з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 по справі № 810/2784/18, від 06.09.2019 по справі № 815/2501/18, від 26.11.2019 по справі № 821/107/16, від 21.06.2022 по справі № 820/6811/16, від 20.03.2024 по справі № 826/5959/17.
Також, колегія суддів зазначає, що сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У митниці є обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02 червня 2015 року (справа № 21-498а15) та у постанові Верховного Суду від 30.04.2024 по справі № 826/15125/17.
Колегією суддів встановлено, що сумнів у правильності визначення митної вартості, який митний орган вважає обґрунтованим, відповідач пов'язує з твердженням про наявність у наданих позивачем документах розбіжностей з огляду на не зазначення всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також зі встановленням митним органом розбіжностей між заявленою позивачем митною вартістю імпортованого товару та ціновою інформацією в ЄАІС Держмитслужби України щодо подібних/аналогічних товарів митне оформлення яких вже здійснено. Зазначені обставини, на переконання митного органу, виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МК України та обумовили необхідність запитати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 МК України додаткові документи та відомості.
Однак, враховуючи ненадання позивачем додаткових документів на письмовий запит митного органу, на підставі проведених з позивачем консультацій щодо вибору методу визначення митної вартості товару, таку вартість визначено за другорядним методом згідно зі статтею 64 МК України відповідно до рівня на подібні/ідентичні товари інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби.
Надаючи оцінку правомірності рішення про коригування митної вартості товарів від №UA807000/2024/000719/2 від 23.12.2024 колегія суддів зазначає наступне.
Дослідивши наявний в матеріалах справи Контракт № ВО-244-141122 від 14.11.2022 (далі - Контракт), колегія суддів встановила, що документом, на підставі якого повинна бути визначена вартість товару при здійсненні митного оформлення ввезених на митну територію України товарів за митною декларацією № 24UA807200018781U4 від 23.12.2024, є відповідна специфікація (пункти 2.1., 2.2 Контракту). Умови поставки за цим Контрактом визначені у розділі 5.
Так, відповідно до пункту 5.1 Контракту, умови поставки товару встановлюються згідно з правилами Інкотермс 2010 і визначаються як FCA Zaalapati, Угорщина, якщо інші умови поставки не зазначені в специфікаціях.
Згідно з пунктом 5.3 Контракту всі витрати, пов'язані з виконанням цього контракту на території країни продавця - несе продавець, на території країни покупця - несе покупець.
Специфікацією № 7-24 до Контракту № ВО-244-141122 від 14.11.2022 передбачена поставка позивачу наступного товару:
- Мак блакитний харчовий, врожай 2024 року, кількістю кг нетто - 44000, по ціні 1,950 Євро за кг, загальною вартістю 85800,00 Євро.
Згідно з вищевказаною специфікацією, умови поставки товару FCA Zaalapati, Угорщина.
Згідно з Правилами використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотермс 2010, які були прийняті Міжнародною торговою палатою та чинні з 01.01.2011, при умовах поставки FCA (Free Carrier, або "Франко-перевізник") продавець передає товар перевізнику, найнятому покупцем, у заздалегідь узгодженому місці (наприклад, на своєму складі, у терміналі чи аеропорту), і з цього моменту всі ризики та витрати переходять на покупця. Продавець відповідає за доставку до цього місця, експортне оформлення та оплату всіх витрат до цього моменту. Покупець бере на себе відповідальність за подальше транспортування, страхування, імпортне оформлення та всі витрати, пов'язані з доставкою до кінцевого пункту призначення.
З наведеного слідує, що за умовами терміну FCA до передачі товару перевізнику на продавця покладаються обов'язки оплатити транспортні витрати до населеного пункту Zaalapati, Угорщина, у тому числі понести витрати за навантаження - розвантаження на складі продавця.
З огляду на те, що товар передавався зі складу продавця перевізнику у населеному пункті Zaalapati, Угорщина, додаткові витрати, зокрема на навантаження - розвантаження на складі продавця за контрактом № ВО-244-141122 були понесені Компанією Fine-Seed Bt (продавцем), а тому доводи Харківської митниці про необхідність їх включення декларантом до складу загальних витрат на транспортування є безпідставними.
Щодо не доведення декларантом правильності розподілу транспортних витрат в наданому рахунку на оплату транспортних послуг від 17.12.2024 № 819 через відсутність у ньому інформації щодо вартості експедиторських витрат за межами митної території України, колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що для організації транспортування імпортованої партії товару з населеного пункту Zaalapati (Угорщина) до пункту пропуску Чоп (Україна), декларантом було залучено у якості експедитора Товариство з обмеженою відповідальністю «С+В-ТРАНС», на підтвердження чого, митному органу було надано договір № 1511/ЗМ від 15.11.2024, транспортний рахунок № 819 від 17.12.2024, заявку на перевезення № б/н від 16.12.2024, довідку про транспортні витрати № б/н від 17.12.2024, CMR № OR149748 від 17.12.2024.
Колегією суддів встановлено, що до розрахунку митної вартості товарів за першим методом її визначення декларантом було додано вартість транспортування товару з пункту Zaalapati, Угорщина до місця ввезення в Україну - пункту пропуску Чоп, яка загалом становить 65000,00 грн та складається з транспортних послуг, наданих декларанту експедитором Товариством з обмеженою відповідальністю «С+В-Транс» відповідно до заявки від 16.12.2024 до договору про надання транспортних послуг № 1511/ЗМ від 15.11.2024 та рахунку на оплату № 819 від 17.12.2024.
Положеннями статті 12 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність» № 1955-IV від 01.07.2004 (далі - Закон № 1955-IV) визначено, що факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Відповідно до частин 8, 9, 10 статті 9 Закону № 1955-IV платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.
Тобто, відповідно до чинного законодавства експедитор має право вчиняти усі необхідні дії щодо забезпечення перевезення товару з пункту відправки до пункту призначення від імені клієнта, укладає з перевізниками відповідні договори, після складання яких має встановлену ціну щодо наданих послуг з перевезення, яка обговорюється та узгоджується з клієнтом.
За приписами розділу ІІІ "Правил заповнення декларації митної вартості", затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення" (далі - Правила № 599), для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:
рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;
калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.
З аналізу вищенаведеного вбачається, що витрати з транспортування можуть бути підтверджені будь-якими документами, які містять реквізити сторін, суму та умови платежу, відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів та факт оплати транспортно-експедиційних послуг.
При цьому, декларант має надавати калькуляцію транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту лише у разі якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу. Тобто, з огляду на залучення позивачем до перевезення імпортованої партії товару експедитора ТОВ «С+В-ТРАНС», вимога митного органу надати вищезазначену калькуляцію є необґрунтованою та не може слугувати підставою для коригування митної вартості товару.
Колегією суддів встановлено, що між ПП “Торговий дім “Золота миля» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «С+В-ТРАНС» (Виконавець) був укладений договір № 1511/ЗМ від 15.11.2024 про надання транспортних послуг.
Відповідно до пункту 2.1 зазначеного договору, виконавець здійснює перевезення згідно з заявками замовника. Заявки передаються шляхом факсимільного зв'язку або електронною поштою, завіряються підписами уповноважених осіб та печатками обох сторін. Сторони узгодили, що у випадку виникнення між ними судового спору, отримана таким чином копія заявки, підписана обома сторонами, є належним доказом погодження сторонами всіх істотних умов договору.
Згідно з пунктом 6.1 договору № 1511/ЗМ від 15.11.2024 сторони визначають вартість послуг по кожному перевезенню у додатках до цього договору або заявках. Всі оплати по договору здійснюються шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів по реквізитам, що вказані в рахунку - фактурі.
Тобто, належним доказом, підтверджуючим вартість експедиторських послуг, пов'язаних з перевезенням товару є, зокрема, відповідна заявка та рахунок - фактура.
На виконання зазначеного договору сторонами складено заявку від 16.12.2024 на перевезення імпортованої партії товару за маршрутом Zalaapati (Укорщина) - м. Харків (Україна), загальною вартістю 118277,28 грн.
Крім того, ТОВ «С+В-ТРАНС» виписало позивачу рахунок на оплату № 819 від 17.12.2024 на загальну суму 118277,28 грн, у т. ч. за:
- міжнародні транспортні послуги по маршруту Zalaapati (Угорщина) - п/п ЧОП (Україна) - 65000,00 грн;
- транспортні послуги по маршруту п/п Чоп (Україна) - м. Харків (Україна) - 53277,28 грн.
Експедитором також складено довідку про транспортні витрати № б/н від 17.12.2024 на загальну суму 118277,28 грн, що відповідає інформації, вказаній у транспортному рахунку.
Таким чином, загальні витрати на транспонування вантажу за контрактом ВО-244-141122 від 14.11.2022 за межами митної території України склали 65000,00 грн.
Отже, вартість витрат на доставку імпортованого товару поза митною територією України (фрахту) за маршрутом Zalaapati (Угорщина) - пункт пропуску ЧОП у розмірі 65000,00 грн, які понесені позивачем на підставі договору № 1511/ЗМ, повністю включена ПП “Торговий дім “Золота миля» до митної вартості товару, який було заявлено до розмитнення за першим методом - 44393,86 Євро (1931639,06 грн), з яких вартість товару 1866639,06 грн + вартість міжнародного вантажного перевезення 65000,00 грн. Вказані обставини підтверджується документами наданими до митного оформлення разом з митною декларацією № 24UA807200018781U4 від 23.12.2024. Розбіжностей у відомостях або неповноту даних щодо вартості експедиторських витрат як за межами митної території України так і безпосередньо після перетину державного кордону України надані позивачем документи не містять.
З огляду на викладене, твердження митного органу про не доведення декларантом: правильності розподілу транспортних витрат на підставі рахунку на оплату транспортних послуг від 17.12.2024 № 819, є неприйнятними.
Колегія суддів зауважує, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначено вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому рахунок № 819 від 17.12.2024 та заявка від 16.12.2024 до договору про надання транспортних послуг № 1511/ЗМ від 15.11.2024, які є обов'язковими документами, що підтверджують вартість транспортних витрат за умовами договору № 1511/ЗМ від 15.11.2024, та надавались позивачем при митному оформленні товару, є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Аналогічний правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14.
Слід зауважити, що відповідач, наполягаючи на наданні додаткових документів щодо понесених витрат саме експедитором ТОВ «С+В-ТРАНС» під час здійснення перевезення вантажу позивача, не надав жодних доказів неправильності обчислення позивачем розміру витрат на транспортування товару з населеного пункту Zalaapati (Угорщина) до пункту пропуску Чоп, Україна, що свідчить про невмотивованість висновків митного органу, покладених в основу спірного рішення про коригування митної вартості товару.
Відповідно до частини третьої статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI “Про внесення змін до Закону України “Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.
Колегія суддів звертає увагу, що за приписами наведених вище правових норм у випадку виникнення обґрунтованих сумнівів митний орган повинен витребувати, а декларант - надавати лише ті докази, які можуть підтвердити або спростувати такі сумніви. Тобто, необхідність подачі додаткових документів має бути обумовлена тим, які факти в аспекті митної вартості товару мав на меті встановити (спростувати) митний орган.
Саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Зважаючи на викладене висновки митного органу, наведені в оскаржуваному рішенні є такими, що не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи, а тому не беруться колегією суддів до уваги.
Надаючи оцінку правомірності застосування відповідачем резервного (2) методу визначення митної вартості товарів, колегія суддів виходить з такого.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 64 МК України, якою урегульовано питання визначення митної вартості за шостим (резервним) методом, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Порядок коригування митної вартості товарів встановлено статтею 55 МК України. Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
За Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.
Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 по справі № 520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та вмотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.
Однак, як вбачається зі змісту спірного рішення про коригування митної вартості, відповідач, обґрунтовуючи застосування резервного методу для визначення митної вартості задекларованого позивачем товару, в порушення вказаних вимог, зазначаючи номер та дату митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не відобразив пояснень щодо зроблених коригувань з наведенням порівняння обсягів партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов за митною декларацією позивача та декларацією, яка використана митним органом при визначенні митної вартості, порівняльних характеристик імпортованого товару та товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Не провів детальне дослідження цих митних декларацій з доданими до них документами, не навів вартісні та якісні характеристики товару, що має суттєве значення, оскільки ціна товару за контрактом встановлюється виходячи в першу чергу з його характеристик.
Крім того, відповідачем не надано до матеріалів справи копії порівняльної декларації, що використовувалась як джерело для коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів, що унеможливлює надання оцінки обставинам того, що порівнювані товари схожі за назвою, країною походження, їх якісні та кількісні характеристики, зокрема, щодо, виробника, пункту відправлення та призначення, ваги партії та опису товару є однаковими, що має істотний вплив на визначення ціни за одиницю товару.
Колегія суддів зазначає, що згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 21.08.2018 у справі № 804/1755/17, від 25.05.2021 у справі №520/10386/2020 та від 13.01.2022 у справі № 520/11061/2020, не доведення ознак подібності товарів та умов імпорту не дозволяє порівнювати показники митної вартості таких товарів.
Наведене у сукупності дає підстави для висновку, що у митного органу були відсутні підстави здійснювати коригування на підставі вказаних відомостей.
Доводи відповідача про необхідність надання позивачем перекладу митної декларації країни відправлення (з датою експорту, відмітками митних органів країни відправлення та з перекладом) та експортних декларацій № 921001KLAOXE27, № HU921000212024ЕАОYDЗ, що зазначені в митній декларації країни відправлення від 17.12.2024 № 24HU9210002D5DEE40, не є підставою для коригування митної вартості, оскільки така експортна декларація формується безпосередньо продавцем товару та згідно з частиною 2 статті 53 МК України не є тим документом, яким підтверджується митна вартість товарів.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 20 вересня 2023 року у справі № 815/6805/17, копія митної декларації країни відправлення не належить до документів, які підтверджують митну вартість товару відповідно до частини 2 статті 53 МК України, а може лише додатково надаватися митному органу виключно у випадку, передбаченому частиною 3 статті 53 МК України за її наявності, при цьому відсутність такого документу не впливає на митну вартість, оскільки він не містить відомостей, необхідних для перевірки митної декларації, а тому, колегія суддів вважає, що відсутність перекладу декларації країни відправлення та зазначених у ній експортних декларацій № 921001KLAOXE27, № HU921000212024ЕАОYDЗ, жодним чином не впливає на митну вартість товару, відтак і не може слугувати підставою для її коригування.
З приводу посилань Харківської митниці на ненадання позивачем до митного оформлення прайс-листа, обов'язковість якого передбачена пунктом 8.9 Контракту від 14.11.2022 № ВО-244-141122, колегія суддів зазначає таке.
Так, відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 27.01.2022 по справі № 810/3667/15, каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов'язкової вимоги щодо отримання від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено. Таким чином, відомості, наведені у вказаних документах виробника товару, не мають імперативного характеру, а отже у разі їх наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги, як додаткове джерело інформації.
Слід також врахувати висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 01.12.2023 по справі № 810/3766/16, згідно з яким ненадання декларантом запитуваних митним органом документів (каталогів, специфікацій, загальних прейскурантів (прайс-листів) виробника товару за відсутності у митниці підстав для витребування додаткових документів та належного (об'єктивного) обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, якщо таких документів не надано, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування відповідачем іншого, зокрема, резервного методу визначення митної вартості товару.
З огляду на надання позивачем при митному оформленні специфікації № 7-24 до контракту № ВО-244-141122 від 14.11.2022, яка є обов'язковим документом, підтверджуючим митну вартість товару відповідно до умов Контракту та містила детальний опис товару, відомості про загальну вагу партії за контрактом, ціну товару як за кг так і за весь обсяг партії, колегія суддів вважає безпідставною вимогу Харківської митниці про необхідність надання до митного оформлення прайс-листа та, як наслідок, необґрунтованим застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості товару через відсутність такого документа.
Щодо доводів митного органу, викладених у спірному рішенні про не надання декларантом (відсутність у розпорядженні митного органу) інформації щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані та відсутності даних щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України, колегія суддів зазначає наступне.
Так, частиною 2 статті 62 МК України визначено, що у разі якщо оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортні товари продаються (відчужуються) на митній території України у незмінному стані, для визначення митної вартості товарів за цим методом за основу береться ціна одиниці товару, за якою оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортовані товари продаються на території України у найбільших загальних кількостях покупцю, який не є пов'язаною з продавцем особою, одночасно або у час, наближений до дати ввезення оцінюваних товарів, за умови вирахування, якщо вони можуть бути виділені, таких компонентів: витрат на виплату комісійних, що звичайно сплачуються або підлягають сплаті, чи звичайних торговельних надбавок, які робляться для одержання прибутку та покриття загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України товарів того ж класу та виду. Товарами одного класу та виду є товари, які підпадають під групу або спектр товарів, що виробляються конкретною галуззю чи сектором промисловості та включають ідентичні або подібні (аналогічні) товари. Термін "товари того ж класу або виду" включає товари, імпортовані з тієї ж країни, що й оцінювані товари, а також товари, імпортовані з інших країн.
Сума прибутку та загальних витрат, до яких належать прямі та непрямі витрати, пов'язані із збутом зазначених товарів, повинна братися в цілому. Числове значення витрат для цілей вирахування цієї суми визначається на основі інформації, поданої декларантом або уповноваженою ним особою, якщо тільки ця інформація не є несумісною з даними, одержаними при продажу в Україні ввезених (імпортованих) товарів того ж класу або виду. У разі якщо інформація, надана декларантом або уповноваженою ним особою, є несумісною з такими даними, сума для обчислення прибутку та загальних витрат може ґрунтуватися на іншій відповідній інформації, а не тій, що надана декларантом або уповноваженою ним особою.
При визначенні комісійних або звичайних прибутків та загальних витрат віднесення товарів до "товарів того ж класу або виду" повинно здійснюватися у кожному конкретному випадку з посиланням на відповідні обставини.
Разом з цим, зі змісту спірного рішення вбачається, що відповідачем вибірково процитовано положення статті 62 МК України, які стосуються методу визначення митної вартості на основі віднімання вартості, при цьому не наведено жодних посилань на інформацію щодо товарів того ж класу або виду, яка б спростовувала числові значення вартості товару, зазначені у митній декларації № 24UA807200018781U4 від 23.12.2024.
Слід зауважити, що інформація щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані, та дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв'язку з продажом на митній території України не є документом, що підтверджує митну вартість товару та який повинен надаватися позивачем відповідно до положень статті 53 МК України, а відсутність такої інформації у розпорядженні митного органу не може бути належною підставою для коригування митної вартості.
Таким чином, проаналізувавши у сукупності документи, що подавались позивачем під час митного оформлення оцінюваного товару, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність відповідачем наявності у поданих до митного оформлення документах розбіжностей, що свідчить про відсутність підстав для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю.
Колегія суддів звертає увагу, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 Митного кодексу України, саме по собі не тягне для нього негативних правових наслідків та не є безумовною підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів лише з посиланням на те, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Така позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі № 803/776/17.
Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, вважає, що подані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
В той же час відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а зазначені митним органом у спірному рішенні твердження про ненадання до митного оформлення достатніх документів для перевірки визначеної позивачем митної вартості товарів за першим методом, наявність розбіжностей у поданих документах, що викликало відповідні сумніви у митного органу, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, спростовані під час апеляційного розгляду справи.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні фактичні підстави для витребування додаткових документів та для коригування заявленої декларантом митної вартості.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом з тим відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності коригування митної вартості ввезеного позивачем товару за другорядним методом визначення митної вартості згідно з оскаржуваним рішенням про коригування митної вартості товарів № UA807000/2023/000642/2 від 13.11.2023.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000719/2 від 23.12.2024, винесене відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню, що зумовлює задоволення позовних вимог в цій частині.
Твердження відповідача, про обрання позивачем неналежного способу захисту у виді скасування картки відмови у митному оформленні товарів, випущених у вільний обіг №UA807200/2024/000868, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки в цій картці наведено вимоги, виконання яких забезпечує митне оформлення, - подання нової МД з урахуванням відомостей, наведених у рішенні про коригування.
Тобто, подання нової митної декларації не було для декларанта повністю добровільним.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою про захист права здійснити митне оформлення за митною вартістю, визначеною ним самостійно, а також інтересом, який полягає у одержанні правових підстав для повернення митних платежів, сплачених у зв'язку з прийняттям відповідачем спірного рішення про коригування митної вартості та картки відмови.
Таким чином, у випадку, коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 МК України, статті 43 Податкового кодексу України та статті 45 Бюджетного кодексу України. Відтак, звертаючись до суду з даним позовом, позивач обрав належний спосіб захисту.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 12.04.2018 по справі № 820/2014/17.
З огляду на вказане, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2024/000868, яка винесена відповідачем у зв'язку з прийняттям спірного рішення про коригування митної вартості, яке визнано судом протиправними, підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Харківської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2025 по справі № 520/2118/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко