06 листопада 2025 року справа №200/2120/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Національної поліції в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року (повне судове рішення складено 30 травня 2025 року) у справі № 200/2120/25 (суддя в І інстанції Дмитрієв В.С.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Адвокат Семенюк О.Г. в інтересах ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (далі - Управління) з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди у розмірі до 100 000 гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168), за періоди з 19.08.2024 по 02.09.2024, з 16.12.2024 по 10.01.2025, з 11.01.2025 по 07.02.2025 пропорційно дням перебування ОСОБА_1 на лікуванні у зв'язку з тяжким пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду у розмірі до 100 000 гривень, передбачену Постановою № 168, за періоди з 19.08.2024 по 02.09.2024, з 16.12.2024 по 10.01.2025, з 11.01.2025 по 07.02.2025 пропорційно дням перебування ОСОБА_1 на лікуванні у зв'язку з тяжким пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 проходить службу у Національній поліції України, під час виконання службових обов'язків, 20.03.2022 отримав мінно-вибухову травму, внаслідок якої позивача визнано особою з інвалідністю 3 групи внаслідок війни. Позивач вказав, що після отриманої травми проходив довготривале стаціонарне лікування в різних медичних закладах, відповідач нарахував та виплатив ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі до 100 000,00 грн за періоди стаціонарного лікування у зв'язку з пораненням відповідно до наданих позивачем виписок з 31.03.2022 по 01.08.2024.
При цьому, позивач вважає протиправною бездіяльність ГУ НП в Донецькій області, яка полягає у невиплаті йому додаткової винагороди, збільшеної до 100 000,00 грн, за час лікування внаслідок поранення, отриманого під час безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за періоди з 19.08.2024 по 02.09.2024, з 16.12.2024 по 10.01.2025, з 11.01.2025 по 07.02.2025, що стало підставою звернення до суду з цим позовом.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року позивні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди у розмірі до 100 000 грн, передбаченої Постановою № 168, за періоди з 16.12.2024 по 10.01.2025, пропорційно дням перебування ОСОБА_1 на лікуванні у зв'язку з тяжким пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду у розмірі до 100 000 грн, передбачену Постановою № 168, за період з 16.12.2024 по 10.01.2025, пропорційно дням перебування ОСОБА_1 на лікуванні у зв'язку з тяжким пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, сторони подали апеляційні скарги, в яких посилались на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Представник позивача в обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що перебування його на стаціонарному лікуванні в отоларингологічному відділенні ДУ «Головний медичний клінічний центр МВС України» безпосередньо зумовлене отриманою ним травмою, пов'язаною із захистом Батьківщини, оскільки супутній діагноз разом із основним утворюють повний діагноз пацієнта.
Також вважає, що у випадку амбулаторного лікування поліцейського у закладах охорони здоров'я внаслідок тяжкого поранення, отриманого під час безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, такому поліцейському має здійснюватися виплата додаткової винагороди.
Крім того, вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано зменшив розмір судових витрат на правничу допомогу.
Просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги відповідач зазначає, що нормами Постанови №168 та Порядку та умов виплати додаткової винагороди поліцейським на період дії воєнного стану (особливого періоду), затвердженому наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 листопада 2022 року № 775, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2022 року за № 1514/38850 (далі - Порядок № 775), виданого на виконання Постанови №168, виплата поліцейським спірної додаткової винагороди у випадку повторного лікування (реабілітації) у закладах охорони здоров'я (у тому числі за кордоном) за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини, не передбачено.
Також відповідач вважає, що судом першої інстанції не встановлено причинного зв'язку отриманого позивачем поранення із його участю у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України (йдеться про встановлення причинного зв'язку отриманого позивачем поранення із захистом Батьківщини та чим це підтверджується).
Відповідач просив скасувати рішення місцевого суду в частині задоволених вимог, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу, в якій просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги Головного управління Національної поліції в Донецькій області, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Вказав, що ані Постанова №168, ані прийнятий на її виконання Порядок №775 не містить вимог щодо повторності лікування, повторність лікування як така визначена листом Міністерства внутрішніх справ України від 06.12.2023 №96954/38-25714-2023, який не відповідає вимогам нормативно-правових актів, що регулюють спірне питання.
Для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, на період дії воєнного стану, немає обов'язкової умови щодо безперервного перебування особи на стаціонарному лікуванні.
Причинний зв'язок отриманого Позивачем поранення із його участю у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на час звернення до суду із даним позовом вже встановлений госпітальною військово-лікарською комісією ДУ «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України».
Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційних скаргах, залишити без задоволення, з таких підстав.
ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 22.02.2024.
ОСОБА_1 з 16.08.2017 проходить службу в Національній поліції України, що підтверджується матеріалами справи та не є спірним між сторонами.
24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 в державі введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався та діє по теперішній час.
Згідно з пп. 4 п. 4 наказу ГУНП в Донецькій області від 25.02.2022 № 330, ОСОБА_1 перебував у м. Маріуполі, де продовжував нести службу по охороні адміністративної будівлі, у складі слідчо-оперативної групи, виконував доручення та накази керівництва.
З 24.02.2022 по 20.03.2022 ОСОБА_1 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Донецькій області, що підтверджується довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України № 2638/01/12- 2023 від 18.10.2023.
20.03.2022 дізнавач сектору дізнання відділу поліції № 3 Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області лейтенант поліції Борщак С.Г. перебував на службі, виконував службові обов'язки. Приблизно о 10.00 год. біля території дитячої лікарні № З Центрального району міста Маріуполя (травматичне відділення). Позивач потрапив під артилерійський обстріл з тяжкого озброєння, в результаті чого він отримав поранення лівої руки в області ліктя. У ході службового розслідування встановлено, що дізнавач сектору дізнання ВП № 3 Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області лейтенант поліції ОСОБА_1 отримав травму у вигляді відкритого вогнепального перелому дистального відділу лівої плечової кістки за зміщенням уламків, проксимального відділу кісток лівого передпліччя, сталось при проходженні служби останнім в лавах Національної поліції України під час виконання службових обов'язків в умовах воєнного стану, що підтверджується актом розслідування нещасного випадку форми Н-1/ПВ № 9, затвердженого ГУНП в Донецькій області 13.10.2022, складеного за результатами розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем 20.03.2022.
За даним фактом 31.03.2022 СВ Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області було внесено відомості до ЄРДР № 12022052770000489 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 110 КК України.
В результаті отриманої травми позивачу встановлено діагноз: Наслідки мінно- вибухової травми (20.03.22): відкритого вогнепального уламкового перелому нижньої тре тини лівої плечової кістки зі зміщенням уламків та проксимального відділу кісток лівого передпліччя зі зміщенням уламків. Травма, (Поранення), ТАК, пов'язане з виконанням службових обов'язків у період дії воєнного стану під час безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, що підтверджується довідкою № 896 госпітальної військово-лікарської комісії ДУ «ГМКЦ МВС України».
Листом № 33/4-Б-120 від 13.02.2025 ДУ «ГМКЦ МВС України» повідомив, що за результатом розгляду медичної карти стаціонарного хворого № 24/07158/7240 та іншої медичної документації, враховуючи клінічні ознаки травми (20.03.2022) та тривалий термін лікування з приводу неї, встановлено що у відповідності до Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, затвердженого наказом МОЗ України від 04.07.2007 № 370, отримана ОСОБА_1 20.03.2022 року травма відноситься до тяжких.
29.10.2024 обласною медико-соціальною експертною комісією № 2 КЗ КОР «Обласне бюро МСЕ» був проведений огляд ОСОБА_1 , в результаті якого позивача було визнано особою з інвалідністю ІІІ групи, діагноз МСЕК: Наслідки МВТ 20.03.2022.
Матеріали справи містять документи із медичної історії позивача, з яких судом установлено, що ОСОБА_1 проходив довготривале стаціонарне лікування, загалом, починаючи з 31.03.2022 по 10.01.2025.
Стосовно періодів лікування з 19.08.2024 по 02.09.2024, з 16.12.2024 по 10.01.2025, з 11.01.2025 по 07.02.2025, судом встановлено наступне.
Згідно з випискою ЦП МВС від 11.07.2024 № 3995 із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 направлено на лікування до МРЦ МВС України “Пуща-Водиця» терміном на 21 день для проведення медичної реабілітації, продовжує хворіти.
Випискою МРЦ МВС України “Пуща-Водиця» стаціонарного хворого ОСОБА_1 від № 1023/241128 установлено, що він перебував на стаціонарному лікуванні (наслідки мінно-вибухової травми від 20.03.2022) з 12.07.2024 по 01.08.2024, виписується з покращенням.
Згідно з випискою Державної установи «Головний медичний клінічний центр МВС України» із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №5641/24/05914 від 02.09.2024 ОСОБА_1 у період з 19.08.2024 по 02.09.2024 перебував на стаціонарному лікуванні в отоларингологічному відділенні з діагнозом: основний - викривлення носової переділки з різко утрудненим носовим диханням; супутній - вазомоторний риніт. Наслідки осколкового поранення (20.03.2022): сповільнено консолідуючий перелом ліктьового виростку лівої ліктьової кістки. Стан після багатоетапного реконструктивного лівого ліктьового суглоба. Проведена консультація травматолога.
На рапорт позивача щодо проведення виплати відповідно до Постанови №168 за період з 19.08.2024 по 02.09.2024, відповідач листом № 476/12/01- 2025 від 21.02.2025 відмовив у включенні ОСОБА_1 до наказу про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000,00 гривень за період стаціонарного лікування в отоларингологічному відділенні ДУ «Головний медичний центр МВС України» з 19.08.2024 по 02.09.2024, аргументуючи це тим, що діагноз, з яким ОСОБА_1 у період з 19.08.2024 по 02.09.2024 перебував на стаціонарному лікуванні, не є наслідком поранення, отриманого ним у період дії воєнного стану під час безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії.
Також позивач у період з 16.12.2024 по 10.01.2025 перебував на стаціонарному лікуванні у ДУ «Головний медичний центр МВС України» у відділенні реконструктивної мікрохірургії та ортопедії, де 17.12.2024 проведено оперативне втручання: реконструкція невроми поверхневої чутливої гілки променевого нерва аутовенно. Хворий виписується за місцем обслуговування, що підтверджується випискою №9134 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого.
31.01.2025 позивач звернувся засобами поштового зв'язку із рапортом щодо проведення виплати відповідно до Постанови №168 за період з 16.12.2024 по 10.01.2025.
Також, згідно з випискою ДУ «ТМО МВС України по місту Києву та Київській області» від 05.02.2025 № 195 із медичної карти амбулаторного хворого, ОСОБА_1 з 11.01.2025 по теперішній час (05.02.2025 дата видачі довідки) проходив лікування у хірурга поліклініки (Наслідки МВТ (20.03.2022). Незрощений перелом дистальної третини діафізу лівої плечової кістки зі зміщенням та проксимального відділу кісток лівого передпліччя зі зміщенням). Пацієнту продовжено лікарняний лист з 11.01.2025 по 03.02.2025. При цьому, 03.02.2025 пацієнту відкрито лікарняний лист з 03.02.2025 по 07.02.2025 (Наслідки МВТ (20.03.2022). Незрощений перелом дистальної третини діафізу лівої плечової кістки зі зміщенням та проксимального відділу кісток лівого передпліччя зі зміщенням).
Вказане вище також підтверджується довідками №097298 про тимчасову непрацездатність поліцейського, інформаційною довідкою з електронної системи охорони здоров'я.
07.02.2025 позивач направив відповідачеві рапорт щодо проведення виплати відповідно до Постанови №168 за період з 11.01.2025 по 07.02.2025.
В матеріалах справи міститься лист відповідача від 13.03.2025, адресований на звернення ОСОБА_2 на «гарячу лінію» Міністерства внутрішніх справ України від 03.03.2025, яким повідомлено позивача про те, що нормами Постанови № 168 та Наказу № 775 виплата поліцейським додаткової винагороди у випадку повторного лікування (реабілітації) у закладах охорони здоров'я (у тому числі за кордоном) за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини, не передбачено.
Позивач, вважаючи, що відповідач безпідставно не нарахував та не виплатив йому додаткову винагороду, збільшену до 100 000,00 грн, за час лікування внаслідок поранення, отриманого під час безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за періоди з 19.08.2024 по 02.09.2024, з 16.12.2024 по 10.01.2025, з 11.01.2025 по 07.02.2025, звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
При ухваленні рішення апеляційний суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.
Частиною другою ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє на даний час.
Указами Президента України воєнний стан продовжено, діє на теперішній час.
Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова №168, пунктом 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 зазначеної постанови передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24.02.2022.
Постанова №168 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачала, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Наказом МВС України від 28.11.2022 № 775 затверджено Порядок та умови виплати поліцейським додаткової винагороди, одноразової винагороди на період воєнного стану та особливості виплати винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) (далі - Порядок № 775).
Відповідно до пункту 1 Порядку № 775, цей Порядок та умови визначають механізм і розмір виплати додаткової винагороди, одноразової винагороди поліцейським на період воєнного стану та особливості виплати винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) поліцейським із числа курсантів закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі - ЗВО МВС), передбачених пунктами 1-12 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час воєнного стану».
Пункт 4. До наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, уключаються поліцейські, у тому числі ті, які:
1) у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із участю в бойових діях або заходах, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) - з дня отримання такого поранення (контузії, травми, каліцтва), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії;
Згідно з пунктом 7 Порядку № 775 виплата додаткової винагороди, одноразової винагороди поліцейським здійснюється на підставі наказів керівників органів (підрозділів) поліції за місцем постійного проходження служби поліцейського, де він призначений на штатну посаду, а керівникам органів (підрозділів) поліції, заступникам Голови Національної поліції України - на підставі наказу Голови Національної поліції України або особи, яка виконує його обов'язки. Виплата додаткової винагороди Голові Національної поліції України здійснюється на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України.
Пунктом 14 Порядку № 775 передбачено, що додаткова винагорода та винагорода за навчання не виплачується за умов, якщо поліцейські:
1) перебувають під домашнім арештом, узяті під варту - за час перебування під домашнім арештом чи під вартою;
2) перебувають у відпустках - за час перебування у відпустках;
3) відсторонені від виконання службових обов'язків (посади) відповідно до Дисциплінарного статуту, відсторонені від посади відповідно до Кримінального процесуального кодексу України - з дня відсторонення від виконання службових обов'язків (посади), відсторонення від посади до закінчення застосування таких заходів;
4) перебувають у службовому відрядженні за кордоном (крім поліцейських, які забезпечують отримання, перевезення чи супроводження небезпечних вантажів, гуманітарної допомоги, міжнародної технічної допомоги, організацію закупівель чи виконання умов договорів (контрактів), удосконалюють чи отримують необхідні знання та навички для виконання обов'язків під час воєнного стану) - за час перебування у службовому відрядженні;
5) відсутні на службі (за місцем дислокації) органу (підрозділу) поліції або на навчанні без поважних причин - за час відсутності на службі (навчанні) без поважних причин;
6) звільнені від виконання службових обов'язків (навчання) на підставі документа, що підтверджує тимчасову непрацездатність (крім випадків, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цих Порядку та умов, а також крім поліцейських, які направлені за рішенням лікарсько-консультативної комісії для отримання медичної та/або реабілітаційної допомоги або які направлені згідно із законодавством для лікування за кордон, або які перебувають на амбулаторному лікуванні внаслідок обставин, визначених підпунктом 1 пункту 4 цих Порядку та умов),- з дня звільнення від виконання службових обов'язків (навчання);
7) проходять первинну професійну підготовку (крім тих, які здійснюють професійну підготовку без відриву від служби),- з дня направлення на первинну професійну підготовку;
8) добровільно здалися в полон - із дня добровільної здачі в полон;
9) відряджені до державних органів, установ та організацій, крім тих, які залучаються в установленому порядку до безпосереднього виконання повноважень поліції;
10) є здобувачами освіти ЗВО МВС, крім тих, які у встановленому порядку залучаються до виконання повноважень поліції, а також тих, які є курсантами ЗВО МВС.
Так, спірним у справі є невиплата позивачеві додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168 за час стаціонарного та амбулаторного лікування за періоди з 19.08.2024 по 02.09.2024, з 16.12.2024 по 10.01.2025, з 11.01.2025 по 07.02.2025, внаслідок отриманої 20.03.2022 мінно-вибухової травми.
Стосовно тверджень відповідача щодо відсутності підстав для виплати позивачеві спірної додаткової винагороди у зв'язку з повторним лікуванням у закладах охорони здоров'я за медичними показниками отриманого раніше поранення, суд зазначає наступне.
Так, абзац 4 пункту 1-2 Постанови № 168 передбачає, що умовами для отримання відповідної винагороди у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), є:
1) таке поранення отримано поліцейським у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення, у період здійснення зазначених заходів;
2) перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Будь-які умови щодо безперервності лікування, повторності лікування за медичними показниками раніше отриманого поранення вказана постанова не містить.
При цьому, згідно з пп. 6 п. 14 Порядку №775 додаткова винагорода не виплачується за умов, якщо поліцейські звільнені від виконання службових обов'язків (навчання) на підставі документа, що підтверджує тимчасову непрацездатність (крім випадків, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цих Порядку та умов, а також крім поліцейських, які направлені за рішенням лікарсько-консультативної комісії для отримання медичної та/або реабілітаційної допомоги або які направлені згідно із законодавством для лікування за кордон, або які перебувають на амбулаторному лікуванні внаслідок обставин, визначених підпунктом 1 пункту 4 цих Порядку та умов),- з дня звільнення від виконання службових обов'язків (навчання).
Отже, наведені вище положення, дають підстави для висновку, що поліцейські мають право на виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із участю в бойових діях або заходах, за час:
- стаціонарного лікування в закладах охорони здоров'я (включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого);
- відпустки для лікування після поранення (за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії).
При цьому суд не приймає до уваги посилання відповідача на роз'яснення Департаменту взаємодії з Національною поліцією України МВС, що викладено у листі від 06.12.2023 № 96954/38-25714-2023, з огляду на його ненормативний характер.
Так, згідно з матеріалами справи, позивач у період з 19.08.2024 по 02.09.2024 перебував на стаціонарному лікуванні в отоларингологічному відділенні Державної установи «Головний медичний клінічний центр МВС України» з діагнозом: основний - викривлення носової переділки з різко утрудненим носовим диханням; супутній - вазомоторний риніт. Наслідки осколкового поранення (20.03.2022): сповільнено консолідуючий перелом ліктьового виростку лівої ліктьової кістки. Стан після багатоетапного реконструктивного лівого ліктьового суглоба. Проведена консультація травматолога.
Зважаючи, на те, що у період з 19.08.2024 по 02.09.2024, позивач перебував на лікуванні з основним діагнозом - Викривлення носової переділки з різко утрудненим носовим диханням, підстав для включення в наказ на виплату у відповідача не було, оскільки не було встановлено основного діагнозу лікування, пов'язаного із пораненням (контузією, травмою, каліцтвом).
Стосовно посилання позивача на супутній діагноз, суд зазначає, що згідно з випискою Державної установи «Головний медичний клінічний центр МВС України» із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №5641/24/05914 від 02.09.2024 позивач не отримував лікування за супутнім діагнозом, а лише проведена консультація травматолога та рентгенограма. З консультативного висновку травматолога вбачається: заборона тяжкого фізичного навантаження на уражену кінцівку; розробка рухів в безболісному діапазоні, під наглядом реабілітолога; заборона проведення фізіопроцедур; заборона вживання нестороїдних протизапальних препаратів; повторний огляд через 1 місяць.
Отже, підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.
Стосовно періоду з 16.12.2024 по 10.01.2025.
Матеріалами справи підтверджується, що у період з 16.12.2024 по 10.01.2025 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у ДУ «Головний медичний центр МВС України» у відділенні реконструктивної мікрохірургії та ортопедії де 17.12.2024 проведено оперативне втручання: реконструкція невроми поверхневої чутливої гілки променевого нерва аутовенно. Хворий виписується за місцем обслуговування, що підтверджується випискою №9134 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого.
Отже, відмова відповідача у виплаті позивачу додаткової винагороди за Постановою № 168 у період перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні у зв'язку із пораненням з 16.12.2024 по 10.01.2025 є протиправною.
При цьому Позивачем до позову було долучено копію Довідки № 896 госпітальної ВЛК від 15.10.2024 року, якою було визначено причинний зв'язок мінно-вибухової травми, отриманої ОСОБА_1 20.03.2022, з виконанням службових обов'язків у період дії воєнного стану під час безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів». Тобто, причинний зв'язок отриманого Позивачем поранення із його участю у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на час звернення до суду із даним позовом вже встановлений госпітальною військово-лікарською комісією ДУ «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України».
Отже, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
Стосовно періоду з 11.01.2025 по 07.02.2025.
Як встановлено судом вище, у згаданий період позивач перебував на амбулаторному, а не стаціонарному лікуванні, отже, правових підстав для виплати додаткової винагороди за цей період немає.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, місцевий суд дійшов правильного висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
Стосовно розподілу судових витрат.
Відповідно до ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Позивач звільнений від сплати судового збору в цій категорії справ відповідно до закону.
Судові витрати складаються з витрат на правничу допомогу. Позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
Положеннями частини 2 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст.134 КАС України).
Частинами 4, 5, 6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у ст.ст. 4, 13, 14, 15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Верховний Суд в постанові від 21.01.2021 у справі №280/2635/20 звернув увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Позивачем до суду надано: ордер №1046794; додаток №3 до договору від 13.11.2024, акт виконаних робіт №3 від 20.03.2025 (згідно з яким вартість послуг складається: послуги з надання правової інформації, консультації і роз'яснення з правових питань - 2 000 грн, послуги зі складання рапортів - 2 000 грн, послуги зі складання адміністративного позову - 3000 грн, авансовий платіж за складання відповіді на відзив - 3000 грн, разом - 10 000 грн); платіжна інструкція від 07.03.2025 про сплату послуг за правову допомогу у розмірі 10 000 грн.
Відповідач заперечував щодо розміру витрат на правничу допомогу.
Суд дослідивши подані докази, зазначає, що до витрат на правничу допомогу включено послуги з надання правової інформації, консультації і роз'яснення з правових питань у розмірі 2000 грн, разом з тим, з аналогічним позовом адвокат вже звертався до суду в інтересах позивача (справа №200/9024/24); відповідь на відзив містить ті самі посилання, що і адміністративний позов.
Отже, на підставі зазначеного вище, ураховуючи часткове задоволення позовних вимог, окружний суд обґрунтовано вважав співмірною у цій справі компенсацією вартості витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн.
Отже, апеляційна скарга представника позивача також не підлягає задоволенню.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на приписи законодавства, наведеного вище, оскільки в задоволенні апеляційної скарги представника позивача відмовлено, заявлені витрати на правову допомогу в розмірі 4000 грн, пов'язані із складанням апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.
В той же час, оскільки в задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовлено, заявлені представником позивача витрати на правову допомогу в розмірі 4000 грн, пов'язані із складанням відзиву на апеляційну скаргу, з врахуванням характеру та складності справи і виконаної роботи та з огляду на принципи розумності та співмірності, підлягають частковому відшкодуванню в розмірі 500 грн.
Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Національної поліції в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року у справі № 200/2120/25 - залишити без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Донецькій області (місце знаходження: Донецька обл., м. Покровськ, вул. Мандрика, б. 7, код ЄДРПОУ 40109058) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 500 (п'ятсот) гривень.
Повне судове рішення - 06 листопада 2025 року.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
А. А. Блохін
Т. Г. Гаврищук