06 листопада 2025 року справа №360/1011/24
м. Дніпро
Суддя-доповідач Першого апеляційного адміністративного суду Компанієць І.Д., розглянувши матеріали апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року у справі № 360/1011/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Першого апеляційного адміністративного суду надійшла вищезазначена апеляційна скарга.
Ознайомившись з апеляційною скаргою, суд вважає, що вона не відповідає вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.
Пунктом 1 частини п'ятої статті 296 КАС України передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
За приписами частини шостої статті 296 КАС України якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.
Апелянтом не сплачено судовий збір та не надано доказів, які б підтверджували наявність правових підстав для його звільнення від сплати судового збору.
Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлені Законом України “Про судовий збір», який набрав чинності з 1 листопада 2011 року.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до Закону України “Про державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений у місячному розмірі 3028,00 грн.
Позивачем у позовній заяві заявлено вимогу немайнового характеру.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до пп. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VI, за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду встановлюється ставка судового збору у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Згідно ч. 3 ст. 4 Закону № 3674-VI, При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином при поданні апеляційної скарги, апелянт повинен сплатити судовий збір в розмірі 1816,80 грн (3024 грн*0,4*150%), або 1453,44 грн (1816,80 грн*0,8), за умови подання апеляційної скарги в електронній формі.
Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів - Донецьке ГУК/Краматорська ТГ/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37967785, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок отримувача - UA758999980313161206081005630, код класифікації бюджету - 22030101; призначення платежу Судовий збір, за апеляційною скаргою (ПІБ чи назва установи, організації, позивача), Перший апеляційний адміністративний суд.
Апелянт в апеляційній скарзі заявив клопотання про відстрочення сплати судового збору у зв'язку з відсутністю коштів.
Перевіривши зазначене клопотання суд вважає, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Тобто, законодавством чітко регламентовано право суду на звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати і єдиною визначальною підставою для правильного вирішення цього питання є врахування майнового стану сторони.
При цьому слід враховувати, що важкий майновий стан сторони входить до предмета доказування і, відповідно, має бути підтверджений належними і допустимими, у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України, доказами.
Отже, для застосування судом положень частини першої статті 133 КАС України повинні бути відповідні правові підстави, в іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі “Креуз проти Польщі», вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Скаржником не надано суду апеляційної інстанції жодних доказів наявності обставин щодо відсутності фінансування або обмеженого фінансування або ж несвоєчасного перерахування коштів з державного бюджету бюджетній установі на оплату судового збору, як на підставу для звільнення від сплати судового збору, як і не надавались докази звернення скаржника до відповідних органів щодо вирішення питання виділення додаткових асигнувань на оплату судового збору у цей період та докази відмови в виділенні грошових коштів на відповідні видатки, а також жодних доказів можливості в подальшому сплатити суму судового збору.
Суд вважає, що наведені заявником підстави стосуються адміністративно-організаційної діяльності суб'єкта владних повноважень та не відносяться до жодної з умов, за наявності яких суд може відстрочити або розстрочити йому сплату судового збору.
Отже, доводи заявника щодо необхідності відстрочити йому сплату судового збору та неспроможності сплатити судовий збір не підтверджуються жодними належними і допустимими, у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України, доказами, а отже, не є достатньою і необхідною правовою підставою для відстрочення його сплати, у відповідності до ч. 1 ст. 133 КАС України, тому заявлене клопотання задоволенню не підлягає.
За приписами ч. 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 2 статті 299 цього Кодексу.
Судом встановлено, що апелянтом оскаржується рішення суду першої інстанції від 12.11.2024.
Копію оскаржуваного рішення суду доставлено в особистий кабінет апелянта в підсистемі “Електронний суд» 18.11.2024 о 02:34 год.
З апеляційною скаргою апелянт звернувся 31.10.2025, тобто, з очевидним пропуском строку апеляційного оскарження.
В апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обгрунтування якого апелянт вказує на введення в Україні воєнного стану та зауважує на участі Військової частини НОМЕР_1 у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф.
Перевіривши зазначене клопотання суд вважає, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Такий підхід до визначення категорії поважності причин пропуску процесуального строку окреслено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 9901/546/19, у якій акцентувалась увага й на тому, що нормами статті 44 КАС України чітко визначено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом.
Такими процесуальними обов'язками учасників справи визначено, крім іншого, дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень.
За пунктом 3 частини першої статті 7 КАС України, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом віднесено до принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах, зміст якого розкриває стаття 10 цього Кодексу, частинами 1, 2 якої встановлено, що усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Таким чином, відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту, для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Суд зауважує, що за усталеною практикою Верховного Суду, з метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії. При цьому, особливості організації роботи в установі жодним чином не впливає на неухильність виконання своїх процесуальних обов'язків з урахуванням часу, необхідного для вирішення внутрішніх організаційних питань.
Дотримання строків оскарження судового рішення є однією з гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.
Відтак, органи влади, що діють як суб'єкти владних повноважень від імені Держави та є учасниками процесу, мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не повинні допускати затримки та невиправданого зволікання при виконанні своїх процесуальних обов'язків.
Суд зауважує, що право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Ведення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для суб'єкта владних повноважень без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого суб'єкта, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його поновлення/продовження.
Жодних причин, які б були у причинно-наслідковому зв'язку між обставиною введення воєнного стану і тривалим пропуском строку на апеляційне оскарження судового рішення (більше 11 місяців), які мали місце у період з 19.11.2024 (дата доставки оскаржуваного рішення суду до особистого кабінету апелянта в підсистемі “Електронний суд») і до 31.10.2025 (дата подання апеляційної скарги) Військовою частиною НОМЕР_1 не зазначено. Доказів того, що обставина введення воєнного стану мала прямий вплив на пропуск строку не надало.
Приналежність Військової частини НОМЕР_1 до складу Збройних Сил України, залучення військовослужбовців частини до бойових завдань за призначенням не можуть бути поважними підставами для поновлення строку звернення до суду з апеляційною скаргою, оскільки апелянт є юридичною особою зі штатом працівників, зокрема і працівників штабу, які готують та подають апеляційні скарги та які не входять до складу військовослужбовців, виконуючих бойові завдання, відтак зазначені обставини не є безумовною підставою поновлення строку звернення до суду з апеляційною скаргою.
Також, суд не бере до уваги доводи апелянта щодо тривалого процесу розгляду документів керівництвом військової частини, оскільки такі доводи пов'язані з організацією роботи суб'єкта владних повноважень, не можуть вказувати на поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішень судів, оскільки стосуються виключно внутрішньої організації роботи відповідача та не можуть впливати на виконання ним процесуального обов'язку щодо вчасного звернення з апеляційною скаргою до суду.
Отже, доводи апелянта не виправдовують безпідставність порушення ним як суб'єктом владних повноважень процесуальних строків, встановлених законом, для реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення (процесуальна поведінка), та не свідчать про поважність причин пропуску цього строку.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
За таких обставин, клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволенню не підлягає, оскільки обставини, якими воно обґрунтоване не є поважними.
Відповідно до ст.ст. 169, 298 КАС України зазначені обставини тягнуть за собою залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення її недоліків, шляхом надання доказів сплати судового збору у визначеному розмірі та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних підстав для його поновлення, якщо такі є, та наданням належних доказів на їх підтвердження.
Керуючись статтями 169, 295, 298, 321, 328 КАС України суд,-
В задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору - відмовити.
В задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року у справі № 360/1011/24 - залишити без руху.
Встановити апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.
Апелянту усунути недоліки у визначений судом строк, шляхом надання суду оригіналу документу про сплату судового збору та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних підстав для його поновлення та наданням доказів на їх підтвердження.
Роз'яснити апелянту, що у випадку невиконання вимог цієї ухвали в частині сплати судового збору, апеляційна скарга повертається апелянту.
У випадку невиконання вимог цієї ухвали в частині надання клопотання про поновлення строку, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання 06 листопада 2025 року та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.Д. Компанієць