Справа № 204/10198/25
Провадження № 1-кп/204/1047/25
05 листопада 2025 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
законного представника ОСОБА_5 ,
особи, відносно якої розглядається клопотання ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, з зали судового засідання Чечелівського районного суду міста Дніпраклопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні № 22025040000001702 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.09.2025, стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 3 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК України,
У провадженні Чеяелівського районного суду міста Дніпра перебуває вказане кримінальне провадження.
Прокурором подано клопотання про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку.
Клопотання прокурора обґрунтовано тим, що ухвалою слідчого судді Чечелівського районного суду міста Дніпра від 12.09.2025 до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, а саме до Дніпровської філії судово-психіатричних експертиз Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків МОЗ України», розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, 84, на строк до 10.11.2025. На даний час, ризики передбачені п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися. Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватись від суду свідчить те, що ОСОБА_6 інкримінується вчинення особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 258 КК України, санкцією якого передбачено покарання до довічного позбавленням волі з конфіскацією майна, а тому є обґрунтовані підстави вважати, що він може виїхати за межі території України або на тимчасово окуповану територію України, зокрема, поза межами пунктів пропуску. Крім того, необхідно врахувати, що ОСОБА_6 вчинив злочин під час дії воєнного стану в Україні, а також відсутність міцних соціальних зв'язків за місцем його проживання, оскільки ОСОБА_6 неодружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, офіційно не працевлаштований, що значно підвищує ризик переховування від органів досудового розслідування та суду. При цьому, невідворотність покарання за вищевказане кримінальне правопорушення вже саме по собі є підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Про наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення свідчить те, що на теперішній час продовжується досудове розслідування щодо інших осіб, причетних до вчинення даного злочину, встановлюються всі обставини вчинення кримінального правопорушення, у тому числі знаряддя та засоби його вчинення. Так, у разі незастосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу він матиме доступ до своїх акаунтів у месенджерах, що може призвести до втрати цих доказів. Про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконно впливати на потерпілих, свідків, спеціалістів та експертів у цьому ж кримінальному провадженні з метою помсти, надання ними неправдивих показань та висновків, відмови від показів у суді, зокрема, шляхом залякування, підкупу та застосування насильства, оскільки свідки, та експерти викривають злочинну діяльність ОСОБА_6 , однак, у судовому засіданні не допитані. Крім того, необхідно врахувати що ОСОБА_6 інкримінується вчинення злочину пов'язаного з насильством, що спричинив загибель людини, що також суттєво підвищує даний ризик. Про наявність ризику передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що Приморським районним судом м. Одеси здійснюється розгляд обвинувального акта у кримінальних провадженнях №42022163040000049 від 28.07.2022, №12023163490000530 від 31.07.2023 та №12023162470000901 від 28.06.2023, за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321 КК України. Ураховуючи викладені обставини, наявні обґрунтовані підстави вважати, що у разі незастосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою це може привести до вчинення ним інших кримінальних правопорушень. Також, на теперішній час встановлюються факти причетності ОСОБА_6 до вчинення інших кримінальних правопорушень, у тому числі проти державної та громадської безпеки. Ураховуючи, що ОСОБА_6 скоїв суспільно-небезпечні діяння, що містять ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК України у стані неосудності, та небезпечність останнього, внаслідок його психічного стану для самого себе та інших осіб, а також можливість спричинення ним іншої істотної шкоди, наявна необхідність у продовженні застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають небезпечну поведінку.
У судовому засіданні прокурор подане клопотання підтримав в повному обсязі, просив його задовольнити.
ОСОБА_6 проти задоволення клопотання прокурора заперечував, вказуючи, що ніякого злочину він не вчиняв. Також просив врахувати, що у нього була офіційна робота, є діти. ОСОБА_6 уважав, що відсутня будь-яка необхідність у його перебуванні у закладі.
Захисник ОСОБА_6 уважав, що клопотання прокурора задоволенню не підлягає, просив суд обрати ОСОБА_6 більш м'який запобіжний захід, звертав увагу суду, що в іншому кримінальному провадженні до ОСОБА_6 було застосовано більш м'який запобіжний захід, який він не порушував. До поміщення у заклад ОСОБА_6 мешкав з мамою, тобто має міцні соціальні зв'язки.
Законний представник ОСОБА_5 думку захисника підтримала.
Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, доходить наступних висновків.
Відповідно до ст.503 КПК України, кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що: 1) особа вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності; 2) особа вчинила кримінальне правопорушення у стані осудності, але захворіла на психічну хворобу до постановлення вироку. Примусові заходи медичного характеру застосовуються лише до осіб, які є суспільно небезпечними.
До особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, судом може бути застосований, зокрема, запобіжний захід у виді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають її небезпечну поведінку (п.2 ч.1 ст.508 КПК України).
Згідно з ч.2,ч.3 ст.508 КПК України передбачені частиною першою цієї статті запобіжні заходи застосовуються судом до особи з моменту встановлення факту розладу психічної діяльності чи психічної хвороби. Застосування передбачених запобіжних заходів здійснюється згідно із загальними правилами, передбаченими цим Кодексом.
Метою застосування запобіжного заходу, відповідно до ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, запобігти спробі переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно вплинути на свідків і потерпілих, вчиняти інші кримінальні правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно ч.ч.2, 3 ст. 508 КПК України передбачені частиною першою цієї статті запобіжні заходи застосовуються судом до особи з моменту встановлення факту розладу психічної діяльності чи психічної хвороби. Застосування передбачених запобіжних заходів здійснюється із загальними правилами, передбаченими цим Кодексом.
Вирішуючи питання про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу, суд враховує вимоги п. 3, 4, 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до Рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 року в справі «Хайредінов проти України» вказано, що ст. 5 Конвенції гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» в розумінні Конвенції. Обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Як встановлено судом з поданого клопотання, відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 283-К від 20.06.2025, ОСОБА_6 у період інкримінованих йому діянь виявляв та в теперішній час виявляє психічний розлад у формі шизофренії параноїдної. Внаслідок наявного у ОСОБА_6 психічного розладу (захворювання) в період інкримінованих йому діяння з 13.12.2024 по 14.12.2024, він не був здатний повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. У теперішній час іспитований також не здатен усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до спеціального лікувального закладу з надання психіатричної допомоги.
Таким чином, ОСОБА_6 є особою, до якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру.
Оцінюючи наявність ризиків у даному кримінальному провадженні, які є підставами для продовження раніше обраного ОСОБА_6 запобіжного заходу, суд дійшов такого.
Як встановлено судом з матеріалів клопотання ОСОБА_6 є особою, якій інкриміновано вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК України, які відносяться до категорії тяжкого та особливо тяжкого кримінального правопорушення, які є злочинами проти суспільної безпеки, отже мають високий ступінь небезпеки для суспільства, несуть загрозу для життя та здоров'я громадян.
Таким чином, ураховуючи тяжкість інкримінованих злочинів, що вже само по собі є підставою та мотивом для переховування від суду, наявні обґрунтовані підстави вважати, що він може виїхати за межі території України або на тимчасово окуповану територію України, зокрема, поза межами пунктів пропуску.
Судом враховано посилання у судовому засіданні сторони захисту на те, що ОСОБА_6 має міцні соціальні зв'язки, а саме: працював, має дітей, проживав з матір'ю, однак, вказані посилання не можуть бути прийняті судом, оскільки факт працевлаштування ОСОБА_6 будь-якими доказами не підтверджено, а наявність дітей та проживання з матір'ю, ураховуючи стан ОСОБА_6 у сукупності з тяжкістю інкримінованих йому діянь, не можуть бути прийняті, як достатні стримуючі фактори, які забезпечать належну процесуальну поведінку, а також не є такими, які нівелюють ризик переховування.
Необхідно зауважити, що позиція суду ґрунтується на принципі презумпції невинуватості та не ставить за мету передбачити можливі наслідки розгляду клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру стосовно ОСОБА_6 .
Щодо наявності ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України то, відповідно до матеріалів клопотання на даний час продовжується досудове розслідування щодо інших осіб, причетних до вчинення даного злочину, встановлюються всі обставини вчинення кримінального правопорушення, у тому числі знаряддя та засоби його вчинення, отже у разі незастосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу, він матиме доступ до своїх акаунтів у месенджерах, що може призвести до втрати цих доказів.
Розглядаючи наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконно впливати на потерпілих, свідків, спеціалістів та експертів у цьому кримінальному провадженні слід вказати, що на даний час кримінальне провадження по суті не розпочато, перебуває на стадії підготовчого судового розгляду, отже ОСОБА_6 перебуваючи в інших умовах, а ніж в умовах закладу, що виключає його небезпечну поведінку, матиме змогу впливати на вказаних осіб шляхом залякування, підкупу та застосування насильства з метою надання ними під час судового розгляду неправдивих показань та висновків. При цьому, важливим фактором при оцінці даного ризику є те, що ОСОБА_6 інкримінується вчинення злочину пов'язаного з насильством, що спричинив загибель людини, що суттєво підвищує даний ризик.
Щодо наявності ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, то ураховуючи, що в провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувають обвинувальний акт у кримінальних провадженнях №42022163040000049 від 28.07.2022, №12023163490000530 від 31.07.2023 та №12023162470000901 від 28.06.2023, за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321 КК України, що у судовому засіданні підтверджено останнім, вказує на схильність до вчинення діянь передбачених Особливою частиною Кримінального кодексу України. Отже, ураховуючи наведене ОСОБА_6 з великою імовірністю може вчинити інші діяння, які підпадають під дію Кримінального кодексу України.
При цьому, слід вказати, що перебування на розгляді іншого суду кримінальних проваджень відносно ОСОБА_6 спростовує твердження захисника ОСОБА_4 про те, що при обранні більш м'якого запобіжного заходу у іншому кримінальному провадженні ОСОБА_6 не порушував покладені на нього обов'язки.
З огляду на вказане, суд вважає, що об'єктивно існують ризики, передбачені п.п.1,2,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що у сукупністю з відомостями про особу обвинуваченого, з висновком судово-медичної експертизи, свідчить про наявність достатніх підстав для продовження йому запобіжного заходу у виді поміщення до закладу з наданням психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку строком на 60 днів, оскільки вказане нівелює існуючі ризики, відповідає його особі та забезпечить його належну процесуальну поведінку, сприятиме завершенню судового розгляду вказаного кримінального провадження з дотриманням розумних строків, в умовах воєнного стану.
Крім того, вирішуючи питання про продовження застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу, суд враховує правову позицію ЄСПЛ у рішенні у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року, згідно з якою продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 331, 332, 369-372, 376,508 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 122025040000001702 - задовольнити.
Продовжити особі, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, строком на 60 днів до 02 січня 2026 року включно.
У задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на більш м'який відмовити.
Копію ухвали направити до Дніпровської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» для виконання.
Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 06.11.2025.
Суддя ОСОБА_1