Справа №500/4974/25
04 листопада 2025 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - позивач) через представника адвоката Семченко Галину Сергіївну звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій просить:
визнати протиправною та скасувати відмову у задоволенні рапорту на звільнення від 11.08.2025 з Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України ОСОБА_1 відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за своєю матір'ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю II групи,
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 02.08.2025 про звільнення зі служби, з урахуванням правової оцінки наданої судом при прийнятті рішення.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач ОСОБА_1 , який перебуває на військовій службі по мобілізації у Військовій частині НОМЕР_1 Міністерства оборони України, 02.08.2025 подав рапорт про звільнення його з військової служби відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" за сімейними обставинами; у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї І чи II ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї І чи II ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, додавши всі необхідні документи.
11.08.2025 Військовою частиною НОМЕР_1 надано рішення щодо рапорту оформлене у формі листа, а саме відмова у задоволенні рапорту про звільнення з військової служби, оскільки матеріалами рапорту не підтверджено закріплену вимогу про "відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення особи, котра потребує догляду", враховуючи наявність повнолітньої дочки (І ступінь споріднення) та повнолітнього онука (II ступінь споріднення), котрі не потребують догляду.
Вважаючи протиправною таку відмову відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 26.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач 29.08.2025 подав до суду відзив на позовну заяву у якому просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі. Зазначив, що позивач проходить військову службу за призовом під час мобілізації у Військовій частині НОМЕР_1 та має статус військовослужбовця.
Розглянувши рапорт старшого стрільця-вогнеметника другого штурмового взводу третьої штурмової роти третього штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдата ОСОБА_1 , про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", Військова частина НОМЕР_1 відмовила в задоволенні рапорту про звільнення з військової служби.
Зазначає, що чинним законодавством передбачена можливість звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, під час дії воєнного стану через таку сімейну обставину як необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я. При цьому військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби на такій підставі, подають подання (або рапорт) та документи, які підтверджують наявність цієї сімейної обставини, зокрема акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затверджений керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді.
До рапорту військовослужбовцем долучено, крім іншого, акт обстеження сімейного стану військовослужбовця від 24 липня 2025 року, затверджений начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , майором ОСОБА_3 , згідно з яким до членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення ОСОБА_2 (особи, яка потребує догляду) відноситься: дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; онук - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , котрі проживають в Республіці Чорногорія та самостійно не потребують догляду.
Таким чином, матеріалами рапорту не підтверджено нормативно закріплену вимогу про "відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення особи, котра потребує догляду", враховуючи на наявність повнолітньої дочки (I ступінь споріднення) та повнолітнього онука (II ступінь споріднення), котрі не потребують догляду.
03.09.2025 представником позивача надіслано до суду відповідь на відзив, де вказує, зокрема, що необхідність здійснювати постійний догляд передбачає саме спільне проживання з особою. Утримання особи це надання матеріальної допомоги. Постійний догляд - це форма догляду за особою з різними фізичними або психічними обмеженнями, що вимагає постійної щоденної присутності доглядача для надання необхідної допомоги та підтримки. Відповідач не врахував, що поняття "утримання" і "здійснення постійного догляду" це різні за значенням правові категорії. В даному випадку сестра та племінник позивача не можуть здійснювати такий догляд за ОСОБА_2 , так як проживають понад 15 років в Чорногорії.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд зазначає, що розгляд даної справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку черговості.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Як слідує з матеріалів справи ОСОБА_1 , солдат НОМЕР_2 бригади третього батальйону, третьої роти, другого взводу Військової частини НОМЕР_1 , 02.08.2025 звернувся з рапортом до командира Військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" за сімейними обставинами; у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї І чи II ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї І чи II ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, а саме догляду за матір'ю позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , особою з інвалідністю II групи.
Згідно поданих документів - свідоцтва про народження ОСОБА_1 , серії НОМЕР_3 його батьком є ОСОБА_6 , матір'ю - ОСОБА_2 .
Батько ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 22.02.2021.
Згідно довідки серії 2-18 АЖ №028962 від 20.02.1996 матері ОСОБА_2 встановлено II групу інвалідності загального захворювання довічно у зв'язку з чим вона потребує постійного стороннього догляду (висновок ЛКК №74 від 02.06.2025).
Відповідно до висновку №39 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 02.06.2025 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживаючій в АДРЕСА_1 , рекомендовано соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Витягами з реєстру територіальної громади відомостями про зареєстрованих у житловому приміщенні від 06.06.2025 №3007/10-05 видно що за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 і ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
За матеріалами справи сестра позивача ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та племінник - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_8 проживають в Чорногорії.
Актом обстеження сімейного стану військовослужбовця від 24.07.2025 №3/2824, який затверджений Начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено, що "зі слів матері ОСОБА_2 , догляд за нею, як особою з інвалідністю, здійснював її син, військовослужбовець ОСОБА_1 , який постійно проживав з нею. Інформації на час складання акту щодо інших осіб, які здійснюють чи могли б здійснювати догляд за ОСОБА_2 не виявлено".
У відмові Військової частини НОМЕР_1 у задоволенні рапорту про звільнення з військової служби позивача від 11.08.2025, вказано, матеріалами рапорту не підтверджено нормативно закріплену вимогу про "відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення особи, котра потребує догляду", враховуючи наявність повнолітньої дочки (І ступінь споріднення) та повнолітнього онука (II ступінь споріднення), котрі не потребують догляду.
Не погоджуючись з відмовою у задоволенні його рапорту на звільнення з військової служби, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд вважає за необхідне зазначити, що спірні правовідносини регулюються значною кількістю нормативно-правових актів, в тому числі Основним Законом.
Розділом ІІ Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов'язки людини і громадянина, серед яких відповідно до статті 65 встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України визначено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією російською федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указами Президента України воєнний стан неодноразово продовжувався та є чинним на даний час.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України "Про військову службу і військовий обов'язок" від 25.03.1992 №2232-XII. (далі - Закон №2232-XII)
Згідно з частинами першою, другою статті 1 цього Закону, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною шостою цієї статті передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Статтею 24 Закону №2232-XII унормовано початок, призупинення, продовження і закінчення проходження військової служби. Відповідно до частини третьої цієї статті закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII і залежать від виду військової служби.
Підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, передбачені частиною четвертою цієї статті.
При цьому, пунктом першим визначені підстави для звільнення таких військовослужбовців під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану), а пунктом другим - під час воєнного стану.
Відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. (абзац тринадцятий пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII).
Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення №1153/2008).
Відповідно до пункту 2 Положення №1153/2008 громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.
За положеннями пункту 5 Положення №1153/2008 громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.
Згідно пунктів 6, 7 Положення №1153/2008 початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Згідно з пунктом 12 Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Продовження дії контрактів із військовослужбовцями, які звільняються, у випадках, визначених законодавством, затвердження військовослужбовців на посади за мобілізаційним планом, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, призупинення військової служби або звільнення з військової служби осіб, які проходять строкову військову службу, переведення військовослужбовців строкової військової служби на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, оформлюється письмовими наказами по стройовій частині. Також наказами по стройовій частині в особливий період оформлюється продовження військової служби та дії контракту понад встановлені строки до термінів, визначених частиною дев'ятою статті 23 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Міністерством оборони України.
Пункти 210-215 Положення №1153/2008 регламентують звільнення військовослужбовців строкової військової служби на підставах, визначених частиною другою статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", проте до спірних правовідносин не застосовуються, бо позивач проходить не строкову військову службу, а мобілізований під час дії воєнного стану.
Звільнення військовослужбовців із військової служби під час дії особливого періоду регламентовано пунктом 225 цього Положення.
Так, підпунктом 2 пункту 225 Положення №1153/2008 передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу":
у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них
у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них;
у військових званнях до полковника (капітана 1 рангу) включно за всіма підставами - командувачами видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командиром військової частини НОМЕР_5 , начальником Генерального штабу Збройних Сил України, керівником служби персоналу Міністерства оборони України, начальником Національного університету оборони України імені Івана Черняховського;
у військових званнях до бригадного генерала (коммодора) та прирівняних до них згідно із пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 4 червня 2020 року № 680-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців" військових звань включно за всіма підставами - Головнокомандувачем Збройних Сил України;
у військових званнях до генерал-лейтенанта (віце-адмірала) та прирівняних до них згідно із пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 4 червня 2020 року № 680-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців" військових звань включно за всіма підставами - Міністром оборони України;
у військових званнях генерала (адмірала) та прирівняному до них згідно із пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 4 червня 2020 року № 680-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців" військовому званні - Президентом України.
Стосовно порядку звільнення, пункт 233 Положення №1153/2008 передбачає, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
підстави звільнення з військової служби;
думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
При звільненні військовослужбовця з військової служби за рішенням командування військової частини відповідно до підпункту 1 пункту 35 цього Положення рапорт на звільнення військовослужбовцем не подається. У такому разі командуванням військової частини складається аркуш бесіди з військовослужбовцем за формою, визначеною Міністерством оборони України.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (абзац четвертий пункту 241 Положення №1153/2008).
Згідно з пунктом 242 Положення №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.
Пунктами 12.1, 12.11 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 за №438/16454, передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.
До керівників органів військового управління Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, які в особливий період мають право звільнення військовослужбовців з військової служби, належать посадові особи, які під час особливого періоду мають право призначення на посади осіб офіцерського складу.
Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
Згідно з пунктом 12.9 розділу XII цієї ж Інструкції документи на звільнення військовослужбовців з військової служби надсилаються безпосередньо до служби персоналу, підпорядкованій посадовій особі, яка має право на звільнення такого військовослужбовця з військової служби, у таких випадках звільнення:
за підставами, передбаченими пунктами «г»-«е», «и» частини третьої, підпунктами «а», «д», «є», «ж» пункту 1, підпунктами «в», «з» пункту 2 частини четвертої, підпунктами «д», «е», «и»-«о», «р», «с» пункту 1, підпунктами «д», «е», «з»-«м», «р», «с» пункту 2, підпунктами «а», «в», «е», «з» пункту 3 частини п'ятої, підпунктами «д»-«к» пункту 1, підпунктами «ґ»-«и», «й», «к» пункту 2, підпунктами «а», «б», «в», «д», «ж» пункту 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», якщо звільнення відбувається за ініціативою командування;
за підставами, передбаченими пунктами «б», «в», «д», «є» частини третьої, підпунктами «г», «е», «є» пункту 1, підпунктами «б», «г», «д», «е» пункту 2 частини четвертої, підпунктами «а»-«в», «ґ», «к», «р» пункту 1, підпунктами «а»-«в», «ґ», «й», «к», «п», «р» пункту 2, підпунктами «а», «б», «г», «д» пункту 3 частини п'ятої, підпунктами «а»-«в», «ґ», «й» пункту 1, підпунктами «а», «б», «г», «і», «й» пункту 2, підпунктами «а», «б», «г», «ґ» пункту 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», якщо звільнення відбувається за бажанням військовослужбовця.
Відповідно до пункту 14.10 розділу XIV цієї Інструкції звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення..
Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.
Аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах, визначених пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", зокрема через сімейні обставини або з визначених названим Законом поважних причин, за умови, що такі військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу, серед іншого у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд. Ті військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
На підставі статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV, із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Пунктом 31 Статуту начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до прямого керівника, командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті, зокрема, питання звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів. Рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями безпосередніх (прямих) командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності.
У цій справі суд встановив, що у зв'язку з необхідністю здійснення ОСОБА_1 постійного догляду за своєю матір'ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю II групи, позивач подав рапорт про звільнення його з військової служби відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу".
Відмовляючи у задоволенні рапорту про звільнення з військової служби позивачу листом від 11.08.2025 повідомлено, зокрема, що матеріалами рапорту не підтверджено нормативно закріплену вимогу про "відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення особи, котра потребує догляду", враховуючи наявність повнолітньої дочки (І ступінь споріднення) та повнолітнього онука (II ступінь споріднення), котрі не потребують догляду.
Суд зауважує, що чинне законодавство України не містить нормативного визначення ступенів споріднення осіб для цілей застосування Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Однак, у правозастосовній практиці, зокрема у сфері спадкового права, та судовій практиці, використовується усталений підхід, згідно з яким ступінь споріднення визначається за кількістю народжень між особами.
Згідно з цим підходом, до родичів першого ступеня належать батьки та діти, до другого ступеня - рідні брати і сестри, бабусі/дідусі та онуки.
Як було вказано вище відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин на підставі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Зі змісту наведеної норми висновується, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:
- відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;
- інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Верховний Суд в постанові від 07 травня 2025 року в справі №420/30227/24 вказав, що "відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи" означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж "юридичної наявності" інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об'єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону №2122-IX.
Варто зазначити, що відповідно до підпункту 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені. Членами сім'ї фізичної особи другого ступеня споріднення вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.
Близькі за змістом положення містить Глава 86 Книги шостої Цивільного кодексу України.
Саме відсутність інших осіб, створює "необхідність" військовослужбовцю постійно доглядати за особою з інвалідністю, що є підставою для звільнення з військової служби.
Отже, для вирішення питання чи має право позивач на звільнення з військової служби з вищенаведеної підстави, необхідно встановити чи є безпосередньо у позивача "необхідність" здійснювати догляд за своєю матір'ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, та чи може або зобов'язаний в силу Закону окрім нього, хтось такий догляд здійснювати.
Так, згідно частини другої статті 51 Конституції України повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Відповідно до статті 47 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", діти зобов'язані піклуватися про батьків похилого віку, подавати їм допомогу і підтримку, в разі необхідності здійснювати догляд за ними.
Згідно статті 172 Сімейного кодексу України (далі також СК України) дитина, повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу. Повнолітні дочка, син мають право звернутися за захистом прав та інтересів непрацездатних, немічних батьків як їх законні представники, без спеціальних на те повноважень.
Якщо повнолітні дочка, син не піклуються про своїх непрацездатних, немічних батьків, з них можуть бути за рішенням суду стягнуті кошти на покриття витрат, пов'язаних із наданням такого піклування.
Обов'язок повнолітніх дітей утримувати своїх батьків та порядок його виконання врегульовано Главою 17 Сімейного кодексу України.
Статтею 202 СК України передбачено, що повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Дочка, син крім сплати аліментів зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю (стаття 203 СК України).
Відповідно до частини першої статті 264 СК України внуки, правнуки зобов'язані піклуватися про своїх бабу, діда, прабабу, прадіда.
Обов'язок внуків, правнуків утримувати бабу, діда, прабабу, прадіда встановлено статтею 266 СК України. Так, повнолітні внуки, правнуки зобов'язані утримувати непрацездатних бабу, діда, прабабу, прадіда, які потребують матеріальної допомоги і якщо у них немає чоловіка, дружини, повнолітніх дочки, сина або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що повнолітні внуки, правнуки можуть надавати матеріальну допомогу.
З наведених підстав не заслуговує на увагу твердження представника позивача, що у даному випадку сестра та племінник позивача не можуть фізично здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 , оскільки проживають понад 15 років в Чорногорії. Інших доказів неможливості здійснення ними постійного догляду за ОСОБА_2 , позивачем суду не подано та судом таких доказів не здобуто.
Відповідно до чинного законодавства обов'язок утримання та догляду за особами, що потребують сторонньої допомоги, переважно покладається на членів сім'ї та близьких родичів. Водночас неможливість здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує, повинна бути реальною та заснована на об'єктивних критеріях (зокрема, але не виключно, перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, інвалідність, тощо).
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач не надав ні суду, ні відповідачу належних та допустимих доказів на підтвердження необхідності здійснення саме ним постійного догляду за його матір'ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, за наявності у неї дочки та внука.
У свою чергу, відсутність передумов для звільнення позивача з військової служби з вказаної підстави свідчить про правомірність оскаржуваної відмови відповідача.
Одночасно суд звертає увагу на те, що визначати наявність чи відсутність у військовослужбовця права на звільнення з військової служби з підстав, визначених підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII є повноваженням саме військової частини, а повноваження суду обмежуються наданням оцінки таким діям/рішенням.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи представників сторін стосовно заявлених вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Судові витрати відповідно до статті 139 КАС України стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 04 листопада 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 );
відповідач:
- Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_7 ).
Головуючий суддя Мартиць О.І.