Справа № 640/21165/20
06 листопада 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Дерех Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрітарм" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрітарм" (надалі, позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у м.Києві (надалі, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення №00004950502 від 14.05.2020 за формою "Р", визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення №00004940502 від 14.05.2020.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що металеві конструкції, які вироблялись для позивача його контрагентом, притаманні його господарській діяльності та використовувались ним для здійснення господарської діяльності, тому формування ТОВ "Укрітарм" податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу витрат за результатами господарської діяльності з ТОВ "Атлантіс Тренд", є правомірним, відтак, на думку позивача, податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню. Просить врахувати, що відповідачем первинним документам бухгалтерського обліку по спірним господарським операціях взагалі не надавалась оцінка на предмет підтвердження реальності господарських операцій, усі висновки спираються виключно на податкову інформацію по ТОВ "Атлантіс Тренд". Між тим, на думку позивача, первинні документи не містять жодних юридичних дефектів, є чинними та ніким не скасованими, а тому позивач вважає факт отримання результату робіт від ТОВ "Атлантіс Тренд" доведеним.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.09.2020 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому останній стверджує про правомірність прийнятих ним рішень та просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову. Серед іншого, просить врахувати, що контролюючим органом з'ясовано документальне оформлення господарських операцій за відсутності факту їх реального здійснення , оскільки не підтверджується отримання ТОВ "Укрітарм" послуг від ТОВ "Атлантіс Тренд".
Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій підтримав позовні вимоги, просить позов задовольнити повністю.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.10.2020 постановлено відмовити Головному управлінню ДПС у м.Києві в задоволенні клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та виклик свідків.
Відповідно до частини третьої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ліквідації або припинення роботи адміністративного суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи адміністративного суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.
Законом України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі Закон № 2825-IX) ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду щодо забезпечення розгляду адміністративних справ, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.
27.02.2025 дана справа надійшла до Тернопільського окружного адміністративного суду та Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2025 справу передано на розгляд судді Дерех Н.В.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 постановлено адміністративну справу прийняти до провадження судді Дерех Н.В.
Від представника Головного управління ДПС у Тернопільській області на адресу суду надійшло клопотання, в якому просить врахувати всі попередньо подані відповідачем документи у даній справі, постановити рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Судом встановлено, що контролюючим органом надано позивачу запит від 14.02.2020 за №27874/10/26-15-05-02-05 про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) щодо взаємовідносин ТОВ "Укрітарм" з ТОВ "Атлантіс Тренд" за березень 2017 року, на який позивачем листом від 25.02.2020 №250/2 (вх. Головного управління ДПС у м.Києві від 26.02.2020 з №30987/10) надано письмові пояснення.
Після цього, на підставі направлення на перевірку від 12.03.2020 №319/26-15-05-02-05, наказу від 04.03.2020 за №2470, виданого Головним управлінням ДПС у м.Києві, відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та наказу від 24.02.2020 за №2127, проведена позапланова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрітарм" з метою дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ "Атлантіс Тренд" за березень 2017 року, показників декларацій з податку на додану вартість та за 2017 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємства.
За результатом проведено перевірки складено Акт №220/26-15-05-02-05/35691176, яким встановлено порушення: п.44.1 ст.44, п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 23700,00 грн., у тому числі за 2017 рік на суму 23700,00 грн.; п.185.1 ст.185, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.1 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму на загальну суму 26333,00 грн: березень 2017 року у сумі 26333,00 грн.
14.05.2020 Головним управлінням ДПС у м.Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №00004950502 від 14.05.2020 за формою "Р", яким за порушення п.44.1 ст.44, п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 29625,00 грн.
Також, 14.05.2020 Головним управлінням ДПС у м.Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №00004950502, яким за порушення п.185.1 ст.185, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.1 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 32916,00 грн.
Позивачем подано скаргу на вказані податкові повідомлення-рішення (вих.№11/06-1 від 11.06.2020), однак рішенням Державної податкової служби України від 31.07.2020 №24416/6/99-00-06-02-03-05 спірні податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скаргу без задоволення.
Позивач, не погоджуючись з правомірністю прийнятих відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень, звернувся з даним позовом до суду про визнання їх протиправними та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Згідно пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Згідно із пунктом 78.5 статті 78 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.
Пунктом 79.1 статті 79 ПК України визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Відповідно до пункту 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Аналіз наведених положень дає суду підстави дійти до висновку, що для виникнення у контролюючого органу права на проведення документальної позапланової перевірки за пунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України необхідна обов'язкова наявність таких умов у сукупності: - виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; - якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня отримання запиту.
Таке право реалізується контролюючим органом шляхом прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про проведення документальної невиїзної перевірки та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Відповідно до підпунктів 73.1, 73.2 статті 73 ПК України інформація, визначена у статті 72 цього Кодексу, безоплатно надається контролюючим органам періодично або на окремий письмовий запит контролюючого органу у терміни, визначені пунктом 73.2 цього Кодексу.
До інформації, що надається періодично, належить інформація, визначена у підпунктах 72.1.1.1, 72.1.1.2, 72.1.1.3 (в частині обов'язку платника податків надавати розшифровку податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів, передбачених розділом V цього Кодексу), 72.1.1.4, 72.1.2.1, 72.1.2.3, 72.1.2.4, 72.1.2.5, 72.1.2.6 підпункту 72.1.2, підпункті 72.1.5 статті 72 цього Кодексу.
Приписи пункту 73.3 статті 73 ПК України визначають, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.
Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; 2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки» під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків: податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування; акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.
Запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).
У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п'ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.
Порядок отримання інформації контролюючими органами за їх письмовим запитом визначається Кабінетом Міністрів України.
Аналогічні за своїм змістом вимоги до запиту, його оформлення та підстав для його складання і направлення закріплені у пунктах 9, 10, 12 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року №1245.
Як вже зазначалось вище, контролюючим органом надано позивачу запит від 14.02.2020 за №27874/10/26-15-05-02-05 про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) щодо взаємовідносин ТОВ "Укрітарм" з ТОВ "Атлантіс Тренд" за березень 2017 року, на яких позивачем листом від 25.02.2020 №250/2 (вх. Головного управління ДПС у м.Києві від 26.02.2020 з №30987/10) надано письмові пояснення без документальних підтверджень щодо оформлених фінансово-господарських операцій з вказаними підприємствами.
Крім цього, у ході проведення перевірки ТОВ "Укрітарм" було складено запит від 12.03.2020 щодо надання інформації та копій документів по взаємовідносинам ТОВ "Укрітарм" з ТОВ "Атлантіс Тренд" за березень 2017 року. Під час проведення перевірки посадовими особами ТОВ "Медіа Гравіті" було надано первинні документи щодо взаємовідносин ТОВ "Укрітарм" з ТОВ "Атлантіс Тренд" за березень 2017 року.
В подальшому, контролюючим органом видано Наказ №2470 від 04.03.2020 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача.
Суд наголошує, що захист платника податку шляхом не допуску контролюючого органу щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки чинним законодавством не передбачено, що є логічним, з огляду на форму проведення перевірки - невиїзна. Тобто, контролюючий орган не виходить на підприємство для здійснення документальної невиїзної перевірки, така перевірка здійснюється в приміщенні контролюючого органу, а тому правовий механізм захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів платника податків у випадку безпідставності проведення документальної позапланової невиїзної перевірки має здійснюватися ним шляхом оскарження відповідного наказу на перевірку.
Поряд з цим, згідно із підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно із пунктом 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.
У підпункті 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України вказано, що об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Водночас, підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно із пунктом 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів та послуг.
За змістом пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.
За пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Між тим, як передбачено пунктом 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно із пунктом 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
При цьому, пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПКУ та підписана уповноваженою особою.
Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон України №996-ХІV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України №996-ХІV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
За змістом частини 1 статті 9 Закону України №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною 2 статті 9 Закону України №996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.
Між тим, відповідно до пунктів 2.4, 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (далі - Положення №88), первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників.
У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з'ясовувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
При цьому, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.
В свою чергу, методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначає Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 (далі по тексту також П(С)БО 16), норми якого застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).
Відповідно до пунктів 5, 6 П(С)БО 16 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.
Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Пунктом 7 П(С)БО 16 визначено, що витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.
Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
За приписами пункту 8 П(С)БО 16 якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про визнання витратами звітного періоду зменшення активів та збільшення зобов'язань за умови наявності можливості достовірно їх оцінити. При цьому витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Водночас, витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Як встановлено судом, надані позивачем для перевірки первинні документи не містять детального опису наданих послуг, зокрема, із зазначенням дати, часу, місця надання послуг, конкретних виконавців, змісту тощо; до перевірки не надано жодних первинних документів, які б обґрунтовували необхідність ТОВ "Укрітарм" в залученні зовнішніх виконавців для виготовлення секційних огорож та арматурного каркасу. У періоді, що перевірявся, позивач здійснював діяльність з виготовлення металевих конструкцій, мало необхідне для цього обладнання, виробничий цех та мало 19 працюючих.
Наведене дає підстави для висновку про неможливість здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Атлантіс Тренд", зокрема, надання послуг не підтверджується наданими первинними документами, від імені підприємства постачальника діяли особи, які не мали законних повноважень на його представництво та крім того, не мали ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності підприємств.
Таким чином, на думку суду, у спірному випадку перевіркою не підтверджено джерела походження отриманих послуг ТОВ "Укрітарм" у ТОВ "Атлантіс Тренд", що також підтверджується наявною податковою інформацією.
Також, як встановлено судом, позивачем задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість за березень 2017 року у сумі 165253,00 грн. При цьому, в ході проведення перевірки контролюючим органом встановлено його завищення у сумі 26333,00 грн., так як, згідно з Додатком 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та відомостей з Єдиного реєстру податкових накладних, суми податку на додану вартість включено позивачем до податкового кредиту за березень 2017 року за господарськими операціями з ТОВ "Атлантіс Тренд" .
Враховуючи встановлені під час розгляду даної справи обставини, а також ненадання позивачем документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду операцій, суд вважає, що в даному випадку надані позивачем під час перевірки документи не підтверджують реальності операцій, які зумовлювали б зміни в структурі активів, зобов'язань та власного капіталу суб'єкта господарювання (позивача), без отримання результатів від таких операцій.
Між тим, навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту або складу витрат, зокрема виданих податкових накладних, не є безумовною підставою їх формування, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/робіт/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Беручи до уваги специфіку та особливості зазначених операцій, виходячи з наявної податкової інформації, слід зазначити, що під час розгляду справи не надано тих відомостей і документів, які виходячи з умов договорів та звичайної ділової практики супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне) виконання, а відтак не доведено фактичного виконання спірних операцій контрагентами позивача.
Отож, на думку суду, при перенесенні ТОВ "Укрітарм" інформації з неправомірно складного первинного документа до облікових регістрів та до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по взаємовідносинах з ТОВ "Атлантіс Тренд" порушено норми Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення №88, абзацу другого розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємстві організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291.
З наведеного мотиву, суд приймає до уваги доводи представника відповідача з приводу того, що на порушення підпункту 134.1.1. пункту 134.1 ст. 134 Податкового кодексу, ст. 9 Закону України №996-ХІУ, п.6 П(с)БО 16 "Витрати", позивач до складу "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)" рядок 2050 Звіту про фінансові результати (ф.№2-м) безпідставно віднесено витрати з придбання послуг без належного підтвердження, в результаті чого підприємством завищено витрати на загальну суму 131667,00 грн., в тому числі за 2017 рік - 131667,00 грн.
Крім цього, суд приймає до уваги доводи контролюючого органу з приводу того, що в порушення п.185.1 ст.185, п.198.3, п.198.3, п.198.6 сьт.198, п.201 та п.201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, позивачем завищено показники, задекларовані в рядку 10.1 (колонка Б) "Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України з основною ставкою" податкової декларації з ПДВ на загальну суму, в тому числі за березень 2017 року.
У сукупності наведених вище обставин та норм законодавства, враховуючи критерії, що визначені частиною другою ст. 2 КАС України, на переконання суду, при прийнятті спірних податкових повідомлень рішень відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Стосовно інших доводів наведених позивачем у позовній заяві та у відповіді на відзив, то суд критично оцінює такі з огляду на їх надуманість, та зазначає, що згідно з пунктом 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно частин першої та другої ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Враховуючи вищенаведене у сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні даного позову слід відмовити повністю.
Оскільки суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено та підписано 06 листопада 2025 року.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрітарм" (місцезнаходження: вул. Цитадельна, 7, 92,м. Київ,01015, код ЄДРПОУ 35691176);
відповідач:
- Головне управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: вул. Шолуденка, 33/19,м. Київ,04116, код ЄДРПОУ 44116011);
Головуюча суддя Дерех Н.В.