06 листопада 2025 року Справа № 480/10214/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Осіпової О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/10214/24 за позовом ОСОБА_1 до Відділу з питань ветеранської політики Конотопської районної державної адміністрації про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу з питань ветеранської політики Конотопської районної державної адміністрації, в якій просить:
1. Визнати протиправною відмову Відділу з питань ветеранської політики Конотопської районної державної адміністрації у видачі ОСОБА_1 посвідчення члена сім' ї загиблого згідно із п. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
2. Зобов'язати Відділ з питань ветеранської політики Конотопської районної державної адміністрації повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.10.2024 та вирішити питання щодо видачі ОСОБА_1 посвідчення члена сім'ї загиблого згідно із п. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Також просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що вона звернулась до відповідача із заявою про надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни на підставі статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та видачу відповідного посвідчення, оскільки її померлий чоловік ОСОБА_2 мав статус особи з інвалідністю внаслідок війни та помер від захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Однак, відповідач відмовив у встановленні статусу члена сім'ї померлого ветерана війни, вказуючи на відсутність правових підстав для встановлення дружинам померлих ліквідаторів на Чорнобильській АЕС статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни згідно з пунктом 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Позивачка вважає дану відмову відповідача протиправною та такою, що порушує її соціальні права.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 27.11.2024 р. позовну заяву було залишено без руху. Представником позивача усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Свою позицію обгрунтовує тим, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» чинність цього Закону не поширюється на сім'ї учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Тому правові підстави для встановлення позивачу як дружині померлого ліквідатора на Чорнобильській АЕС статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни згідно з п. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» відсутні, а дії відповідача щодо відмови позивачу у видачі посвідчення члена сім'ї загиблого є правомірними.
Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об'єктивно оцінивши докази в їх сукупності, встановив такі обставини.
Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 19.04.2024 (а.с. 19) підтверджено смерть ОСОБА_2 .
Позивачка була дружиною померлого ОСОБА_2 , що констатується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 09.10.2024 (а.с.20).
Згідно експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 08.07.2024 №528 захворювання, що призвело до смерті ОСОБА_2 , пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС. (а.с.12)
Відповідно до наданої копії посвідчення серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 був особою з інвалідністю 2 групи і мав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни (а.с.13).
Позивачка звернулася до відповідача із заявою про надання їй статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни, однак листом від 14.10.2024 №5 позивачу повідомлено про відмову у наданні статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни. (а.с. 17), так як відсутні правові підстави для встановлення статусу дружинам померлих учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС, смерть яких пов'язана іх виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС, статтею 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Позивачка вважає відмову відповідача протиправною, у зв'язку з чим звернувся за захистом порушеного права до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон №3551).
Відповідно до ст. 4 Закону №3551 ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 7 Закону №3551 осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.
Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №20-рп/2004 за Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав (частина перша статті 4). Розділ II цього Закону визначає поняття і зміст статусу ветеранів війни (учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни) та осіб, на яких поширюється дія його положень. Це колишні військовослужбовці та особи вільнонайманого складу військових формувань, працівники правоохоронних органів, які безпосередньо брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань усіх видів і родів військ діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і в мирний час, виконували інші обов'язки військової служби та тилового забезпечення, пов'язані з необхідністю захисту Батьківщини, у тому числі з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.
Відтак обов'язковими умовами, за яких особу, яка безпосередньо як у воєнний, так і в мирний час виконувала обов'язки військової служби пов'язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи може бути віднесено до осіб з інвалідністю внаслідок війни, є наявність факту інвалідності та отримання такої інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного саме з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 (померлий чоловік позивачки) був особою з інвалідністю 2 групи та мав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни. Отже, на нього поширювалась дія Закону №3551.
Центральною міжвідомчою експертною комісією МОЗ та МНС України встановлено причинний зв'язок смерті чоловіка позивача внаслідок захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Відповідно до абз. 1 п. 1 ст. 10 Закону № 3551 чинність цього Закону поширюється на сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.
Аналізуючи наведену норми у сукупності з положеннями ст.4, п. 2 ч. 2 ст.7 Закону №3551, суд наголошує, що чинність цього Закону поширюється на членів сім'ї військовослужбовців та прирівняних до них осіб, які: 1) загинули (пропали безвісті); або 2) померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків); або 3) померли внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби.
Згідно абз. 16 ст. 10 Закону № 3551 до членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать: утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв'язку з цим виплачується пенсія; батьки; один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім'ї, але стали інвалідами до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти.
Таким чином, позивачка, будучи членом сім'ї померлого учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС зі статусом особи з інвалідністю внаслідок війни, смерть якого настала у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, вважається особою, на яку поширюється чинність Закону №3551.
Згідно із п. 2 Порядку видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 року №302, посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551, на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.
Пунктом 7 вказаного Порядку передбачено, що особам, на яких поширюється чинність Закону №3551 видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім'ї загиблого".
Щодо вимог позивача визнати протиправною відмову відповідача у видачі посвідчення члена сім'ї загиблого згідно Закону №3551, суд зазначає наступне.
Відповідно до стаття 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Аналізуючи приписи ст. 5 КАС України, суд зауважує, що такий спосіб захисту прав позивача як визнання протиправною відмови відповідача, вираженої листом-відповіддю, не є належним, а тому задоленню не підлягає.
Таким чином, задля ефективного захисту порушених прав позивача суд вважає визнати протипраними дії відповідача щодо відмови позивачу у видачі посвідчення члена сім'ї загиблого згідно із п. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача та вирішити питання щодо видачі ОСОБА_1 посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни особи з інвалідністю внаслідок війни, відповідно до Закону, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Підсумовуючи вищевикладене, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення цього позову.
Згідно з частинами 1 та 3 статті 139 КАСУ при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 грн. 60 коп. (а.с. 28).
Щодо стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч. 3 ст. 132 КАС України).
Частинами 1, 2 ст. 134 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.
Так, згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Водночас частинами 4, 5 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано наступні докази, а саме: копію договору про надання правової допомоги від 21.11.2024, укладений між позивачем та адвокатом Соповою Вікторією Сергіївною (а.с. 22-23); квитанція від 22.11.2024 про отримання від позивача за послуги грошові кошти в сумі 3000 грн. (а.с. 24), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ХВ №002608 та ордер на надання правничої допомоги серії АХ №1222351.
Суд звертає увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Враховуючи те, що у даній справі провадження було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, справа за даним позовом є незначної складності, для розгляду справи адвокат у судові засідання не з'являвся, надані адвокатом послуги зводилися виключно до формування позовної заяви, згідно наданих документів адвокату позивачем було сплачено 3000 грн, суд вважає розмір витрат позивача, пов'язаних з правничою допомогою неспівмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами.
З огляду на викладене, при вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, суд вважає, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок відповідача витрати на надання професійної правничої допомоги в розмірі 1500 грн.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу з питань ветеранської політики Конотопської районної державної адміністрації про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Відділу з питань ветеранської політики Конотопської районної державної адміністрації щодо відмови у видачі ОСОБА_1 посвідчення члена сім' ї загиблого згідно із п. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII.
Зобов'язати Відділ з питань ветеранської політики Конотопської районної державної адміністрації (вул. Соборна, 23,м. Конотоп,Конотопський район, Сумська область,41607, код ЄДРПОУ 45480942) повторно розглянути заяву від 09.10.2024 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) та вирішити питання щодо видачі посвідчення члена сім'ї загиблого згідно із п. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні інших вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань Відділу з питань ветеранської політики Конотопської районної державної адміністрації (вул. Соборна, 23,м. Конотоп,Конотопський район, Сумська область,41607, код ЄДРПОУ 45480942) суму сплаченого судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) грн. 00 грн.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.О. Осіпова