06 листопада 2025 року Справа № 480/5447/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Прилипчука О.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/5447/25
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:
1. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 03 липня 2020 року, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року.
2. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 03 липня 2020 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
3. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 18 червня 2025 року по 25 червня 2025 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01 січня 2025 року.
4. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 18 червня 2025 року по 25 червня 2025 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01 січня 2025 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
5. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби та грошової компенсації за всі невикористані календарні дні щорічних основних відпусток та дні додаткових відпусток як учаснику бойових дій, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01 січня 2025 року.
6. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити на користь ОСОБА_1 перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби та грошової компенсації за всі невикористані календарні дні щорічних основних відпусток та дні додаткових відпусток як учаснику бойових дій, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2025 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, з урахуванням виплачених сум.
7. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 25 повних календарних років служби.
8. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 28 повних календарних років служби, з врахуванням раніше виплачених сум.
В обгрунтування позовних вимог зазначив, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 12 січня 2000 року по 03 липня 2020 року (переведено до військової частини НОМЕР_2 ) та з 06 березня 2023 року по 25 червня 2025 року.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25 червня 2025 року №156 позивача виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Під час ознайомлення з наказом про звільнення позивачем з'ясовано, що військовою частиною НОМЕР_1 грошове забезпечення виплачувалося не в повному обсязі, а саме:
- в період з 29 січня 2020 року по 03 липня 2020 року грошове забезпечення виплачувалось у заниженому розмірі, а саме: при встановленні посадового окладу та окладу за військовим званням було застосовано прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року;
- в період з 18 червня 2025 року по 25 червня 2025 року грошове забезпечення виплачувалось у заниженому розмірі, а саме: при встановленні посадового окладу та окладу за військовим званням було застосовано прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року;
- виплата одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби здійснена за 25 повних календарних років служби, замість 28 повних календарних років, відповідно до вислуги вказаної в наказі командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25 червня 2025 року №156.
Вважаючи, що при встановленні розміру посадового окладу та окладу за військовим званням у період з 29 січня 2020 року по 03 липня 2020 року та з 18 червня 2025 року по 25 червня 2025 року відповідачем мав бути застосований прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом станом на 01 січня 2020 року та 01 січня 2025 року, а виплата одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби повинна була здійснена за 28 повних календарних років, позивач 01 липня 2025 року надіслав звернення до військової частини НОМЕР_1 з вимогою здійснити відповідний перерахунок грошового забезпечення за вказані періоди, однак відповідачем в листі від 04 липня 2025 року №2221 зазначено, що підстав для перерахунку не має.
Вважаючи протиправними такі дії відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 11.07.2025 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач у відзиві на позовну заяву щодо застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року при встановленні розміру посадового окладу та окладу за військовим званням за період з 29 січня 2020 року по 03 липня 2020 року та з 18 червня 2025 року по 25 червня 2025 року зазначив, що 30.08.2017 Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018.
Скасування п.6 Постанови №103 не впливає на порядок та процедуру проведення перерахунку розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням позивача, оскільки постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 не створює підстав для здійснення відповідного перерахунку.
Крім того, законодавство не передбачає жодних випадків поняття відновлення в силі нормативних актів Кабінету Міністрів України, які внаслідок набрання судовим рішенням законної сили втратили чинність.
Отже, під час розгляду справи має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишається чинним на момент виникнення відповідних спірних правовідносин.
Постанова №704 була і є чинною, а отже підлягала застосуванню до спірних відносин.
Щодо зобов'язання здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 28 повних календарних років служби, з врахуванням раніше виплачених сум, відповідач зазначив наступне.
Згідно ч.2 ст.15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» - військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - які звільняються з військової служби за станом здоров'я.
Відповідно до вказаної норми Закону, військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за умовами, передбаченими законом, виплачується одноразова грошова допомога у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби.
Підставою для визначення вислуги років є витяг з обліково-послужної картки військовослужбовця та дані, внесені до особової справи, відповідно до вимог Порядку обчислення вислуги років для призначення пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 року.
На момент звільнення з військової служби, згідно з обліковими даними, які підтверджені відповідними документами, до вислуги років було зараховано 25 повних календарних років, що було враховано при обчисленні розміру одноразової грошової допомоги.
Інші періоди, що можуть бути зараховані до вислуги років на пільгових умовах або за спеціальними підставами, не підтверджені відповідними первинними документами, які відповідно до законодавства дають право включити їх до вислуги при обчисленні цієї допомоги.
Таким чином, відповідач вважає, що правові підстави для проведення перерахунку та доплати одноразової грошової допомоги за 28 років служби відсутні.
Враховуючи вищезазначене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 28-30).
Ухвалою суду від 13.10.2025 зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 надати суду інформацію - який саме період проходження військової служби не зараховано ОСОБА_1 до вислуги років (із зазначенням конкретного періоду і причин не зарахування).
17.10.2025 відповідачем надано до суду письмові пояснення.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що в період з 12.01.2000 по 03.07.2000 ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 143 від 03.07.2020 капітана ОСОБА_1 вважати таким, що 03.07.2025 справи та посаду здав та вибув до нового місця служби, з 03.07.2020 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення (а.с. 13).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 63 від 05.03.2025 капітана ОСОБА_1 з 05.03.2025 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення (а.с. 14).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 156 від 25.06.2025 капітана ОСОБА_1 , звільненого з військової служби у відставку наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 10.06.2025 року №321 за підпунктом “б» (за станом здоров'я - за рішенням (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність або тимчасову непридатність до військової служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) пункту третього частини п'ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 04 квітня 2006 року № 3597-ІV, вважати, що 26.06.2025 року справи та посаду здав, з 25 червня 2025 року виключений із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с. 15).
Також у зазначеному наказі вказано, що календарна вислуга років у Збройних Силах станом на 26 червня 2025 року становить: 28 років 02 місяці 24 дні, пільгова вислуга років: 01 рік 10 місяців 14 днів, загальна вислуга років: 30 років 01 місяць 10 днів. Виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні за 25 повних календарних років служби в розмірі 50 % в сумі - 352115 грн 75 коп.
Також, судом встановлено, що в період з з 29 січня 2020 року по 03 липня 2020 та з 18 червня 2025 року по 25 червня 2025 року розмір грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби та грошової компенсації за всі невикористані календарні дні щорічних основних відпусток та дні додаткових відпусток як учаснику бойових дій було обраховано виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018.
На звернення позивача до відповідача, листом № 2221 від 04.07.2025 військова частина НОМЕР_1 повідомила, що в командування військової частини НОМЕР_1 відсутні підстави для перерахунку грошового забезпечення з 29 січня 2020 року по 03 липня 2020 та з 18 червня 2025 року по 25 червня 2025 року (щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення), заборгованість перед заявником у військовій частині НОМЕР_1 не рахується.
Крім цього, військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за умовами, передбаченими законом, виплачується одноразова грошова допомога у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби.
Підставою для визначення вислуги років є витяг з обліково-послужної картки військовослужбовця та дані, внесені до особової справи, відповідно до вимог Порядку обчислення вислуги років для призначення пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 року.
На момент звільнення з військової служби, згідно з обліковими даними, які підтверджені відповідними документами, до вислуги років було зараховано 25 повних календарних років, що було враховано при обчисленні розміру одноразової грошової допомоги.
Інші періоди, що можуть бути зараховані до вислуги років на пільгових умовах або за спеціальними підставами, не підтверджені відповідними первинними документами, які відповідно до законодавства дають право включити їх до вислуги при обчисленні цієї допомоги.
Таким чином, правові підстави для проведення перерахунку та доплати одноразової грошової допомоги за 28 років служби - відсутні (а.с. 17-18).
Вважаючи відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 03 липня 2020 року, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року та зобов'язання військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 03 липня 2020 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум, суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами ч. 4 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Так, Постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 р. № 704 (далі - Постанова № 704) встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови №704 в редакції, чинній на момент прийняття постанови, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Додатки 1 та 14 до Постанови №704, в яких у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснюючого характеру. Зокрема, у цих примітках наведена інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться.
Згідно з приміткою 1 Додатку 1 до Постанови №704, посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
У подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018р. №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова №103) до Постанови №704 були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 було викладено у новій редакції, а саме: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
Проте, зміст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови №704 не був приведений у відповідність з нормою пункту 4 цієї ж постанови.
Згідно з Постановою №704, в редакції Постанови №103, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким було внесено зміни до пункту 4 Постанови №704.
Отже, з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка була чинною до зазначених змін.
При цьому, порядок дій, який повинні вчинити, зокрема, відповідач, у зв'язку із втратою чинності положеннями пункту 6 Постанови №103 та змін до пункту 4 Постанови №704, не змінився.
Наведена позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у рішенні від 17.12.2019 р. за результатами розгляду зразкової адміністративної справи №160/8324/19.
Отже, з 29.01.2020 р. - дати набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18 виникли підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Разом з цим, слід зазначити, що з 30.01.2020 р. знов почало діяти правило двох розрахункових величин обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 по справі №240/4946/18, постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №200/3775/20-а, постанові Верховного Суду від 11.02.2021 у справі №200/3757/20-а.
Верховний Суд в постанові від 28 лютого 2023 року по справі № 380/18850/21, розглядаючи аналогічні спірні правовідносини, зазначив про необхідність застосування до спірних правовідносин з 29 січня 2020 року (дати набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18) положень пункту 4 постанови № 704 в редакції до 24 лютого 2018 року, тобто в редакції, яка була чинна до набрання законної сили постановою № 103.
Верховним Судом у постанові від 02.08.2022 по справі №440/6017/21 на підставі аналізу наведених вище норм права дійшов таких правових висновків:
- з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
При цьому, Верховний Суд в постанові від 13 грудня 2022 року по справі №240/12647/21 зазначив, що пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» встановлено у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року. Вказано, що в свою чергу, Закон України від 14.11.2019 № 294-IX Про Державний бюджет України на 2020 рік та Закон України № 1082-IX таких застережень щодо застосування, як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020 та 2021 роки, відповідно, не містять.
Також, Верховний Суд в постанові від 04.04.2023 року по справі № 120/5264/22 вказав, що Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", Закон України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" та Закон України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року на 2020, 2021 та 2022 роки, відповідно, не містять.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 03 липня 2020 року, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року та зобов'язання військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 03 липня 2020 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 18 червня 2025 року по 25 червня 2025 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби та грошової компенсації за всі невикористані календарні дні щорічних основних відпусток та дні додаткових відпусток як учаснику бойових дій без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01 січня 2025 року та зобов'язання військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 18 червня 2025 року по 25 червня 2025 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби та грошової компенсації за всі невикористані календарні дні щорічних основних відпусток та дні додаткових відпусток як учаснику бойових дій, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01 січня 2025 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частинами другою-четвертою статті 9 Закону №2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види відповідного грошового забезпечення підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова №704), яка передбачала з 01 березня 2018 року збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.
Пунктом 4 Постанови №704 (в первинній редакції) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103).
Пунктом 6 Постанови №103, внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Так, до Постанови №704 були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 викладено у новій редакції, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
При цьому, зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.
Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року".
Проте, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України №103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704.
Вказаною постановою були скасовані зміни, у тому числі до пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України №704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30 липня 2018 року), згідно якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Таким чином, з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка була чинною до зазначених змін.
При цьому порядок дій, який повинні вчинити, зокрема, відповідач, у зв'язку із втратою чинності положеннями пункту 6 Постанови №103 та змін до пункту 4 Постанови №704, не змінився.
Наведена позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у рішенні від 17 грудня 2019 року за результатами розгляду зразкової адміністративної справи №160/8324/19.
Отже, з 30 січня 2020 року - з наступного дня з дати набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18 виникли підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Разом з цим, слід зазначити, що з 30 січня 2020 року знов почало діяти правило двох розрахункових величин обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Проте, згідно з пунктом 3 розділу ІІ Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року по справі №240/4946/18, постанові Верховного Суду від 18 лютого 2021 року у справі №200/3775/20-а, постанові Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі №200/3757/20-а.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» передбачено, що станом на 01 січня 2020 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 2102,00 грн.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено, що станом на 01 січня 2021 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 2270,00 грн.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено, що станом на 01 січня 2022 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 2481,00 грн.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено, що станом на 01 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 2684,00 грн.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено, що станом на 01 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 3028,00 грн.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено, що станом на 01 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 3028,00 грн.
Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що принцип юридичної визначеності вимагає ясності й однозначності правової норми та забезпечення того, що ситуації й правовідносини залишалися передбачуваними. Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене (праві позиції Конституційного Суду України в таких рішеннях: від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005, від 29 червня 2010 року №17-рп/2010, від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010, від 11 листопада 2011 року №10-рп/2011).
У рішенні Європейського Суду з прав людини по справі "Стіл та інші проти Сполученого Королівства" від 23 вересня 1998 року Європейський Суд наголосив, що національне право має відповідати поняттю "законність", визначеному Конвенцією, яка вимагає, щоб усе право - писане чи неписане - було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, у разі потреби - з належною консультацією, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити така дія.
У рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Олссон проти Швеції» від 02 березня 1988 року Європейський суд з прав людини прийшов до висновку, що яка-небудь норма не може вважатися «законом», якщо вона не сформульована з достатньою точністю так, щоб громадянин самостійно або, якщо знадобиться, з професійною допомогою міг передбачити з часткою ймовірності, яка може вважатися розумною в даних обставинах, наслідки, які може спричинити за собою конкретну дію... Фраза "передбачено законом" не просто відсилає до внутрішнього права, але має на увазі і якість закону, вимагаючи, щоб останній відповідав принципом верховенства права. Таким чином, мається на увазі, що у внутрішньому праві повинні існувати певні заходи захисту проти свавільного втручання публічних властей у здійснення прав, охоронюваних inter alia п.1 ст.8.
Щодо неоднозначного трактування норм законодавства України Європейський суд з прав людини висловився у рішенні ЄСПЛ від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України», зазначивши про пріоритет застосування найбільш сприятливого для особи тлумаченням норм права.
Крім того, суд зазначає, що пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №481 від 12 травня 2023 року «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704» (далі- Постанова №481) внесена зміна до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (Офіційний вісник України, 2017 р., № 77, ст. 2374), викладено абзац перший в такій редакції: установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Зазначена постанова набрала чинності з 20 травня 2023 року.
Отже, пункт 4 Постанови №704 в первісній редакції, яка визначала застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, був застосовним по 19 травня 2023 року включно.
Таким чином, з 20 травня 2023 року розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру сталої величини 1762,00 грн., а не із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Суд зазначає, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі №320/29450/24 визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови №481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови №704.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі №320/29450/24 залишено без змін.
Виходячи зі змісту приписів частини другої статті 245 КАС України в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача, а саме: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень.
При цьому, скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.
Визнання ж акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.
Отже, у разі визнання акта незаконним суд повинен скасувати його, якщо він є актом індивідуальної дії, або визнати нечинним, якщо він є нормативно-правовим актом, про що зазначити у резолютивній частині постанови.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права міститься у постановах Верховного Суду від 02 квітня 2018 року у справі №814/396/17, від 18 квітня 2018 року у справі №810/3687/16, від 20 серпня 2019 року у справі №817/368/16, від 10 вересня 2019 року у справі №826/3785/16, від 20 травня 2020 року у справі №817/57/17.
У постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 1540/3828/18 Верховний Суд також вказав, що відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема в моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.
З огляду на наведене, з 18 червня 2025 року Постанова №481 є нечинною.
Отже, з 18 червня 2025 року з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №320/29450/24 виникли підстави для нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня відповідного календарного року.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у період з 18 червня 2025 року по 25 червня 2025, з дати набрання чинності судовим рішенням у справі №320/29450/24, грошове забезпечення позивача має обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2025 року відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», а тому позовні вимоги у наведеній частині позову є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судом, також, встановлено, що відповідачем на виконання Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 156 від 25.06.2025 позивачу виплачено грошову допомогу на оздоровлення, одноразову грошову допомогу у разі звільнення та грошову компенсацію за всі невикористані календарні дні щорічних основних відпусток та дні додаткових відпусток як учаснику бойових дій розмір яких обраховувався виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначених законом станом на 01 січня 2018 року.
Суд зазначає, що за змістом приписів Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197-надалі Наказ №260), військовослужбовцям щомісячно виплачується: надбавка за вислугу років на військовій службі у відповідних відсотках посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням (пункт 1 розділу ІV); надбавка за особливості проходження служби в розмірах до 100 відсотків посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років залежно від складності та важливості виконуваних обов'язків (пункт 1 розділу VI); щомісячна премія (не менше 10 відсотків посадового окладу), виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби (пункти 1, 2 розділу XVI); у разі набуття права на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення (пункт 1 розділу XXIII); один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення (пункт 1 розділу XXIV).
Отже, виплата грошової допомоги для оздоровлення залежить від розміру місячного грошового забезпечення.
Відповідно до п.1 розділу XXXII Наказу №260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби, військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або за призовом осіб із числа резервістів в особливий період) здійснюється виплата одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірах та на умовах, установлених пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах: 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - які звільняються з військової служби:
Таким чином, виплата одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби залежить від розміру місячного грошового забезпечення.
Відповідно до п.3 розділу ХХХІ Порядку №260 у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Згідно п. 6 розділу ХХХІ Порядку №260 розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, крім винагород з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Таким чином, виплата грошової компенсації за всі невикористані календарні дні щорічних основних відпусток та дні додаткових відпусток як учаснику бойових дій залежить від розміру місячного грошового забезпечення.
Враховуючи, що розмір грошової допомоги для оздоровлення, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби залежить від розміру місячного грошового забезпечення, суд приходить до висновку, що обрахунок грошової допомоги для оздоровлення та грошової компенсації за всі невикористані календарні дні щорічних основних відпусток та дні додаткових відпусток як учаснику бойових дій повинен обраховуватися виходячи з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01 січня 2025 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»
Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 розміру грошової допомоги для оздоровлення, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби та грошової компенсації за всі невикористані календарні дні щорічних основних відпусток та дні додаткових відпусток як учаснику бойових дій, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01 січня 2025 року та зобов'язання військової частини НОМЕР_1 здійснити на користь ОСОБА_1 перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби та грошової компенсації за всі невикористані календарні дні щорічних основних відпусток та дні додаткових відпусток як учаснику бойових дій, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2025 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, з урахуванням виплачених сум підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 25 повних календарних років служби та зобов'язання військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 28 повних календарних років служби, з врахуванням раніше виплачених сум, суд зазначає наступне.
Згідно ч.2 ст.15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» - військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - які звільняються з військової служби за станом здоров'я.
Відповідно до вказаної норми Закону, військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за умовами, передбаченими законом, виплачується одноразова грошова допомога у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби.
Так, судом встановлено, що Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 156 від 25.06.2025 капітана ОСОБА_1 , звільненого з військової служби у відставку наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 10.06.2025 року №321 за підпунктом “б» (за станом здоров'я - за рішенням (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність або тимчасову непридатність до військової служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) пункту третього частини п'ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 04 квітня 2006 року № 3597-ІV, вважати, що 26.06.2025 року справи та посаду здав, з 25 червня 2025 року виключений із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с. 15).
Також у зазначеному наказі вказано, що календарна вислуга років у Збройних Силах станом на 26 червня 2025 року становить: 28 років 02 місяці 24 дні, пільгова вислуга років: 01 рік 10 місяців 14 днів, загальна вислуга років: 30 років 01 місяць 10 днів. Виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні за 25 повних календарних років служби в розмірі 50 % в сумі - 352115 грн 75 коп.
Отже, відповідачем було враховано 25 повних календарних років, за які було нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу.
Ухвалою суду від 13.10.2025 зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 надати суду інформацію - який саме період проходження військової служби не зараховано ОСОБА_1 до вислуги років (із зазначенням конкретного періоду і причин не зарахування).
17.10.2025 відповідачем надано до суду письмові пояснення, в яких зазначено, що період з 01.08.1995 по 14.05.1998 не було включено до обрахунку строку, з якого нараховується ті виплачується одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби, оскільки у відповідача відсутня інформація щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з Харківського інституту льотчиків
Аналізуючи наведені доводи, суд наголошує, що відповідачем не заперечується факт необхідності віднесення періоду проходження позивачем військової служби з 01.08.1985 по 14.05.1998 курсантом та військовослужбовцем строкової служби у Харківському інституті льотчиків до обрахунку.
Суд не приймає наведених доводів відповідача щодо відсутності інформації про виплату одноразової грошової допомоги у разі звільнення з Харківського інституту льотчиків, оскільки чинним законодавством не передбачено такої підстави для відмови у нарахування та виплаті одноразової грошової допомоги у разі звільнення, як відсутність інформації щодо виплати допомоги.
Крім того, суд наголошує, що відповідачем не було вжито жодних дій на отримання такої інформації від Харківського інституту льотчиків (Харківського національного університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що відповідачем протиправно не здійснено перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 28 повних календарних років служби, а тому позовні вимоги у наведеній частині позову є обґрунтованими.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 03 липня 2020 року, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 03 липня 2020 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 18 червня 2025 року по 25 червня 2025 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01 січня 2025 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) грошового забезпечення за період з 18 червня 2025 року по 25 червня 2025 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01 січня 2025 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби та грошової компенсації за всі невикористані календарні дні щорічних основних відпусток та дні додаткових відпусток як учаснику бойових дій, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01 січня 2025 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) здійснити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби та грошової компенсації за всі невикористані календарні дні щорічних основних відпусток та дні додаткових відпусток як учаснику бойових дій, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2025 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, з урахуванням виплачених сум.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 25 повних календарних років служби.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 28 повних календарних років служби, з врахуванням раніше виплачених сум.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.А. Прилипчук