про повернення позовної заяви
06 листопада 2025 року м. Рівне№460/5594/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач) про:
визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті щорічної разової грошової допомоги за 2024 рік позивачу у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком як учаснику бойових дій;
зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2024 рік відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням передньо виплаченої суми такої допомоги.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Ухвалою суду від 26.03.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення відповідної ухвали для усунення недоліків позову шляхом надання суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом із зазначенням підстав для його поновлення за весь період його пропуску, а також доказів поважності причин його пропуску.
Копія зазначеної вище ухвали направлялась позивачу рекомендованим поштовим відправленням зі штрих-кодовим ідентифікатором 0610243556646 на адресу його місця проживання, вказану в позовній заяві. Однак, 17.04.2025 відповідне поштове відправлення було повернуте на адресу суду відділенням поштового зв'язку з позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою, 15.04.2025" (довідка ф.20).
За правилами пункту 4 частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Відповідно до частини одинадцятої статті 126 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
У контексті подібних (схожих) фактичних передумов до такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 16.12.2020 у справі № 120/4080/19-а та від 14.07.2021 у справі № 160/8623/19. Верховний Суд зазначив про те, що до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "за закінчення терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом належних процесуальних дій.
Згідно із частиною першою статті 131 КАС України, учасники судового процесу зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Застосовуючи по аналогії закону частину одинадцяту статті 126 КАС України та частину першу статті 131 КАС України, враховуючи, що направлену ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду про залишення позовної заяви без руху повернуто до суду з незалежних від суду причин, суд вважає, що позивач є таким, що був належним чином повідомлений про залишення його позовної заяви без руху.
Згідно з відтиском штемпеля відділення поштового зв'язку, відмітка про повернення потового відправлення № 0610243556646 проставлена уповноваженою особою 15.04.2025.
Відтак, з 16.04.2025 для позивача розпочався перебіг строку для усунення недоліків позову, який закінчився 28.04.2025, позаяк останній день десятиденного строку припав на 26.04.2025 (субота).
Станом на день постановлення цієї ухвали (06.11.2025) позивач недоліки позовної заяви не усунув.
З даного приводу суд зауважує, що відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Установлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесуальному праві сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює їхніх учасників добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналізуючи зміст статті 122 КАС України, очевидним є те, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
У Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і дію принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).
Основний Закон також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46 Конституції України).
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов, не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64 Конституції України).
Застосовуючи строки у зазначеній сфері, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб'єктом владних повноважень, як правило, органом пенсійного фонду за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде уже способом реалізації права на судовий захист. Згідно з Конституцією України, право особи на соціальний захист гарантується, в першу чергу, статтею 46, а право на судовий захист, зокрема, - статтями 55 та 124.
Строки у сфері соціального захисту застосовує відповідний суб'єкт владних повноважень або суд, у випадку, визнання рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб'єкта протиправними та задоволення позову особи. У свою чергу, строк на звернення до суду застосовується виключно судом, як правило, на етапі прийняття рішення про відкриття провадження в адміністративній справі. Строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог, а також періоду протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню.
Важливо, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, пов'язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежать також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави.
Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб'єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, якщо інше прямо не передбачено законом.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 522/2738/17, у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 646/6250/17, від 30.10.2018 у справі № 493/1867/17, від 22.01.2019 у справі № 201/9987/17(2-а/201/304/2017).
Матеріалами адміністративного позову стверджується, що позивач оспорює бездіяльність відповідача щодо невиплати йому щорічної разової грошової допомоги до як учаснику бойових дій за 2024 рік у розмірі, передбаченому статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту".
Стаття 12 Закону України "Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлювала, що щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Так, Порядок здійснення разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2023 № 1396, (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачав, що грошова допомога виплачується до 24 серпня щороку в розмірах, визначених законодавством.
Отже, спірна виплата є регулярною та виплачується один раз на рік до 24 серпня, тому про порушення своїх прав (щодо неотримання виплати або отримання виплати в неналежному розмірі) позивач мав дізнатися з 25.08.2024 за наслідками отримання щорічної разової грошової допомоги до як учаснику бойових дій.
У той же час, до суду з цим позовом позивач звернувся шляхом його здачі на пошту 24.03.2025, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.
Одночасно, суд зауважує, що правова позиція щодо застосування шестимісячного строку звернення до суду у спорах щодо здійснення виплат, передбачених Законом України "Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту", висловлена Верховним Судом у постанові від 18.11.2020 у справі № 380/5202/20.
На виконання ухвали суду про залишення позову без руху від 26.03.2025, позивачем не подано до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом із зазначенням підстав для його поновлення за весь період його пропуску, а також докази поважності причин його пропуску.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що строк звернення до суду з цим позовом пропущений позивачем за відсутності поважних причин.
За правилами пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк
За приписами частини п'ятої статті 169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Таким чином, у зв'язку з неусуненням позивачем недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява підлягає поверненню.
Керуючись статтями 169, 241, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд
Позовну заяву і додані до неї документи повернути позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 06.11.2025.
Суддя Ольга ПОЛІЩУК