Справа № 420/29200/25
06 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонд України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення № 155250032153 від 14.08.2025року Головного управління Пенсійного фонду України Одеській області про відмову їй у переведенні з пенсії за віком на пенсію у разі втрати годувальника;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 21.07.2025 року перерахунок і виплату їй пенсії у зв'язку з втратою годувальника в розмірі 50 % від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , без обмеження граничного розміру пенсії.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що відповідачем протиправно відмовлено їй у переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію у зв'язку з втратою годувальникана на підставі її заяви від 07.08.2025 року. Вказані обставини слугували підставою для звернення до суду з даним позовом.
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області заперечує проти позову, та у відзиві на позовну заяву, серед іншого, вказало, що відмовляючи позивачці у переведенні пенсії, діяло обґрунтовано та в порядку, передбаченому чинним законодавством. Щодо вимоги про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії, зазначено, що відповідно до ст.58 Закону № 1058 Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та здійснює її виплату. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення та перерахунку пенсії.Оскільки повноваження щодо призначення пенсії відноситься до компетенції Пенсійного фонду, суд не може підміняти цей орган або перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03.09.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 420/29200/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонд України в Одеській області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.
З 04 грудня 2024 року ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за віком у розмірі 5 979.58 грн, що підтверджується даними з пенсійної справи.
З 24 липня 1974 року ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , зареєстрованим Ленінським відділом запису актів цивільного стану міста Одеси, актовий запис №744, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу.
ОСОБА_2 працював суддею з грудня 1965 року. З листопада 2005 року перебував у відставці і з цього часу отримував щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, яке на день смерті складало 190 512.28 грн, що підтверджується довідкою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за № 336 від 30.07.2025 року.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, про що складений відповідний актовий запис №2495, зареєстрований Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), що підтверджується свідоцтвом про смерть.
ОСОБА_1 постійно була зареєстрована і постійно проживала разом з чоловіком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями їх паспортів. ОСОБА_1 знаходилася на утриманні чоловіка ОСОБА_2 по день його смерті, оскільки його дохід у виді заробітної плати, а згодом і пенсія, були основним та постійним джерелом доходу та існування сім'ї та значно перевищували її колишні доходи.
07.08.2025 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України з відповідною заявою №5837 щодо переведення з пенсії за віком на пенсію у разі втрати годувальника.
Епроте, Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 14.08.2025 року за №155250032153 ОСОБА_1 відмовлено у переведенні з пенсії за віком на пенсію у разі втрати годувальника, оскільки розмір її пенсії зменшується.Цим же рішенням додатково повідомлено, що Законом №1402 «Про судоустрій і статус суддів» не передбачено призначення пенсій по втраті годувальника.
Вказану відмову ОСОБА_1 вважає протиправною, що стало підставою для звернення позивача до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою.
Так, на думку суду, позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонд України в Одеській області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, є такими, що підлягають задоволенню, з урахуванням наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.
Приписами ч.3 ст.46 Конституції України визначено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2013 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
За приписами ч.1 ст. 1 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно ст. 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Чинним на даний час Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон № 1402-VIII) в окремих випадках прямо передбачає гарантії судді та членів його сім'ї. Зокрема, у частинах першої та другої статті 140 цього Закону зазначено, що судді, члени їхніх сімей та їхнє майно перебувають під особливим захистом держави.
Відповідно до ч.1 ст. 142 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" № 1402-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон № 1402-VIII)судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Частиною 1 ст. 36 Закону №1058-IV встановлено, що пенсія у зв'язку із втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні. Згідно з ч.2 цієї статті непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку.
Згідно п.2 ч.1 ст. 45 Закону №1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону.
До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в ч.2 цієї статті, якщо вони:
1) були на повному утриманні померлого годувальника;
2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Отже, на думку суду, позивач, у зв'язку зі смертю чоловіка, як непрацездатна особа, яка перебувала на утриманні померлого, має право на переведення на пенсію по втраті годувальника з 22 липня 2025 року.
Частиною 1 ст. 37 Закону №1058-IV визначено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 45 Закону №1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
На час призначення ОСОБА_2 довічного грошового утримання (2005 рік) статус суддів визначався Законом України «Про статус суддів» від 15.12.92 № 2862-XII (далі також Закон № 2862-XII).
Зокрема, частина 4 статті 43 Закону № 2862-XII визначала, що судді, який пішов у відставку, за наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу». Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді менше 20 років і досяг 55-річного віку (для жінок - 50 років), розмір щомісячного грошового утримання обчислюється пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання в зазначеному розмірі, або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу».
Статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII (в редакції станом на час призначення ОСОБА_2 довічного грошового утримання) було передбачено, що пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.
Викладене свідчить, що виходячи у відставку, ОСОБА_2 мав право обрати пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання судді. Окрім того, він мав право на пенсію за віком на загальних підставах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч.2 ст. 138 вищевказаного Закону суддя, який не досяг пенсійного віку, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на отримання щомісячного грошового утримання чи за його вибором призначається пенсія на умовах, передбачених ст. 37 Закону №3723-XII.
Разом з тим, п.10 ст. 37 Закону №3723-XII передбачено що в разі смерті особи в період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї в розмірі 70% суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а на 2-х і більше членів сім'ї - 90% відсотків. До непрацездатних членів сім'ї належать особи, зазначені у ст. 26 Закону України №1058.
Право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на умовах, передбачених ч.10 цієї статті, мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.
У лютому 2015 року вступив в законну силу Закон України "Про забезпечення права на справедливий суд" №192-VIII від 12 лютого 2015 року, розділ 10 якого визначав статус судді у відставці.
Згідно ст.ст. 141-142 цього Закону суддя у відставці мав право на призначення йому пенсії на умовах, передбачених ст. 37 Закону №3723-XII, або за його вибором право на отримання щомісячного довічного грошового утримання.
Аналогічним чином визначав право судді у відставці на пенсійне забезпечення, а також права утриманців померлого судді у відставці на отримання пенсії на випадок втрати годувальника також Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення" №213-VIII від 02 березня 2015 року, яким було змінено назву ст. 37 Закону №3723-XII на нову - "Пенсійне забезпечення державних службовців".
Відповідно до змісту ч.10 ст. 37 Закону №3723-XII право на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, які отримували або мали право на пенсію за цим законом.
Закон №3723-XII втратив чинність на підставі Закону №889-VIII від 10 грудня 2015 року за винятком ст. 37 Закону України №3723-XII, яка повинна застосовуватися до осіб, зазначених у п.п.10 і 12 розділу 11 Закону №889-VIII.
Згідно із п.п.10 і 12 розділу 11 Закону №889-VIII державні службовці які на момент набрання законної сили цим законом мають стаж роботи на державній службі 10 або 20 років на посадах віднесених до відповідних категорій державних службовців, визначених ст. 25 Закону №889-VIII, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII.
Варто зазначити, що п.13 розділу 11 Закону №889-VIII від 10 грудня 2015 року передбачено, що за особами, які на день набрання чинності цим Законом, перебувають у відставці, відповідно до вимог ст. 31 Закону №3723-ХП з наступними змінами, зберігаються гарантії, передбачені цією статтею.
Оскільки непрацездатний позивач, будучи особою, яка перебувала на утриманні померлого судді у відставці і одержувала від нього допомогу, що була постійним та основним джерелом засобів до існування, має право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, а отже, відповідач, як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій, при розгляді відповідної заяви про перехід на пенсію по втраті годувальника, повинен був діяти відповідно до вимог Закону № 2862-XIIвід 15.12.92, а також ст. 37 Закону №3723-ХII від 16 грудня 1993 року, з наступними змінами.
У контексті спірних правовідносин правова визначеність полягає у тому, що, приймаючи нові умови пенсійного забезпечення по Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII, Верховна Рада України закріпила право певних осіб на певні умови призначення пенсії, зокрема, пенсії державного службовця шляхом відсилання до норм Закону, який, серед іншого, передбачає такий вид пенсійного забезпечення, як призначення пенсії по втраті годувальника.
Згідно з ч.ч.3, 4 ст. 142 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Отже, відмова у призначенні ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника в залежності від розміру пенсії її померлого чоловіка на час настання смерті є протиправною.
Суд також звертає увагу, що пенсія за віком та довічне грошове утримання судді мають однакову правову природу.
Так, пенсією є регулярна щомісячна грошова виплата, яка призначається у встановленому державою порядку як захід матеріального забезпечення у зв'язку з настанням певної обставини - досягнення пенсійного віку, інвалідності, смерті годувальника.
Водночас, щомісячне довічне грошове утримання також являє собою регулярну щомісячну грошову виплату, яка чоловіку позивача була призначена при звільненні у відставку та виплачувалась територіальним органом Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України як захід матеріального забезпечення.
Відповідно до ч.2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з ч.1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.
У справах "Стек та інші проти Сполученого Королівства", "Пічкур проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, якщо у державі є чинне законодавство, яким передбачено право на соціальні виплати, це законодавство має вважатися таким, що породжує майновий інтерес, який підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Якщо держава вирішує створити механізм соціальних виплат, вона повинна зробити це у спосіб, що відповідає ст. 14 Конвенції щодо заборони дискримінації. Дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об'єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях. У практиці ЄСПЛ напрацьовані також три головні критерії, що їх слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями ст.1 Першого протоколу, а саме чи є такий захід законним; чи переслідує втручання в право власності "суспільний інтерес"; чи є такий захід пропорційним переслідуваним цілям. За оцінкою ЄСПЛ не буде вважатись пропорційним втручання, яке становить "особистий та надмірний тягар" для особи.
У даній справі право позивача на отримання пенсії по втраті годувальника залежно від його доходу на час настання смерті стало залежним від місця роботи годувальника на посаді судді, що призвело до ситуації, в якій позивач, пропрацювавши до досягнення пенсійного віку та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, виявилась позбавленою права на пенсію по втраті годувальника лише на тій підставі, що годувальнику після досягнення пенсійного віку була призначена пенсійна виплата згідно з Законом "Про судоустрій і статус суддів", яку відповідач відмовився врахувати при розрахунку. Така відмінність у ставленні при призначенні пенсії даного виду не може бути визнана виправданою з точки зору об'єктивних та розумних обґрунтувань, оскільки отримувана годувальником сума щомісячного грошового утримання за правовою природою являлась призначеною на законних підставах регулярною пенсійною виплатою за рахунок державних коштів.
Відтак, зважаючи на викладене, суд доходить висновку, що позивач має право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника в розмірі 50 відсотків щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, адже як акцентовано вище, дії відповідача не є такими, що вчинені на підставі та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, та, як наслідок, є протиправними.
При цьому, суд зазначає, що правова природа отримання виплат суддями у відставці закріплена у спеціальному законодавстві, на яке не розповсюджується обмеження розміру виплат максимальними розмірами, встановленими іншим законами або підзаконними актами, а отже, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню без будь - якого обмеження.
Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонд України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, є правомірними, а отже підлягають задоволенню, з вище окреслених підстав.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне стягнути з Головного управління Пенсійного фонд України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, адреса: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 937,92 грн.
Керуючись статтями 2, 6-10, 77, 90, 139, 250, 251, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонд України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати Рішення № 155250032153 від 14.08.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України Одеській області про відмову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОПП НОМЕР_1 ) у переведенні з пенсії за віком на пенсію у разі втрати годувальника.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 22.07.2025 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОП НОМЕР_1 ), у зв'язку з втратою годувальника в розмірі 50 % від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , без обмеження граничного розміру пенсії.
4.Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 937,92 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, адреса: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83).
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.
Рішення складено 06.11.2025 року, з урахуванням знаходження судді Харченко Ю. В. у відпустці з 29.09.2025 по 24.10.2025 року, включно.
Суддя Ю.В. Харченко
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонд України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати Рішення № 155250032153 від 14.08.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України Одеській області про відмову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОПП НОМЕР_1 ) у переведенні з пенсії за віком на пенсію у разі втрати годувальника.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 22.07.2025 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОП НОМЕР_1 ), у зв'язку з втратою годувальника в розмірі 50 % від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , без обмеження граничного розміру пенсії
06.11.2025.