Справа № 420/33031/25
06 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду 29.09.2025 позовна заява ОСОБА_1 до Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій позивач просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), щодо того, що мені навмисно не були направлені поштою копія постанови про відкриття виконавчого провадження ВП 78313477 та копії інших постанов по цьому провадженню;
2. Визнати протиправними дії Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), щодо стягнення з мого рахунку усій наявної на ньому суми, а не лише 50 відсотків розміру соціальної допомоги;
3. Стягнути на мою користь з Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) спричинену мені матеріальну шкоду у сумі 11260 (одинадцять тисяч двісті двадцять) гривень 50 копійок та моральну шкоду у сумі 10000 (десять тисяч) гривень.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що з червня поточного року він отримує державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям як особа, що досягла пенсійного віку, але не отримав права на пенсію в зв'язку з недостачею страхового стажу, в розмірі 2361,00 гривні на місяць. 22.09.2025 звернувся в Ізмаїльський відділ державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою, в якої просив негайно видати копії постанов по виконавчому провадженню ВП 78313477 та копію виконавчого документу, на підставі якого це провадження було відкрите. Між тим, згідно до ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копія постанови про відкриття виконавчого провадження надсилається його сторонам рекомендованим листом не пізніше наступного робочого дня з дня її винесення. Також відповідно до ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків розміру цих доходів. Тобто, державний виконавець мав право зняти не усю наявну на моєї картці суму, а лише половину суми поточної виплати соціальної допомоги за вересень, тобто - 1180,5 гривень. Таким чином, за мого рахунку, на який сплачується мені соціальна допомога, було протиправно знято 1260 гривень 50 копійок.
Ухвалою судді від 02.10.2025 постановлено задовольнити клопотання та звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання позовної заяви; прийняти до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та відкрити провадження у адміністративній справі; витребувати від Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №78313477; призначити судове засідання на 16 жовтня 2025 року об 14 год 00 хв у приміщенні Одеського окружного адміністративного суду за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 14, зала судових засідань №23 (2-й поверх).
У зв'язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному, розгляд справи відкладено на іншу дату.
Ухвалою суду від 27.10.2025 постановлено повторно витребувати від Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №78313477.
04.11.2025 від представника відповідача Ізмаїльського ВДВС в Ізмаїльському районі Одеської області ПУМЮ (м. Одеса) надійшов відзив (вх. №ЕС/116479/25), в якому просить відновити строк на подання відзиву на позовну заяву; відмовити у задоволенні адміністративного позову, оскільки в діях відділу ДВС відсутні будь-які порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження».
На виконанні у відділі перебувало виконавче провадження №78313477 від 09.06.2025 з примусового виконання виконавчого листа Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області за справою №946/8984/21, що виданий 22.05.2025 про стягнення з ОСОБА_1 на користь КП «ТМ ІЗМАЇЛТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО» боргу в розмірі 9778,09 грн.
09.06.2025 року на підставі заяви стягувача та керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №78313477. Копію постанови направлено боржнику для виконання за адресою визначеною у виконавчому документі ( АДРЕСА_1 ), стягувачу до відома. 09.06.2025 з метою реального та фактичного виконання рішення, державним виконавцем винесено постанови:
- про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в розмірі - 369,00 грн;
- про стягнення виконавчого збору в розмірі 10 % від суми стягнення - 977,81 грн;
- про арешт коштів (майна) боржника, в межах суми боргу - 9778,09 грн з урахуванням витрат - 369,00 грн., та виконавчого збору - 977,81 грн., на загальну суму 11124,90 грн.
В ході вчинення виконавчих дій шляхом направлення запитів до установ банку визначених в системі АСВП, державним виконавцем отримано відповідь про наявність коштів на рахунках боржника в АТ «ОЩАДБАНК». Наявні грошові кошти вистачали для погашення заборгованості за виконавчим провадженням. 12.09.2025 та 16.09.2025 з метою списання грошових коштів боржника, що перебувають на рахунках в АТ «Ощадбанк», державним виконавцем через систему АСВП надіслано платіжну інструкцію №25984, платіжну інструкцію №26301 від 12.09.2025 та платіжну інструкцію №26049 від 16.09.2025. В результаті списання на депозитний рахунок відділу надійшли грошові кошти в сумі 6,16 грн, 8677,74 грн та 2441,00 грн.
В зв'язку з тим, що коштів які надійшли згідно платіжних інструкцій достатньо для погашення заборгованості в повному обсязі, 24.09.2025 на підставі п. 9 частини 39 Закону України «Про виконавче провадження, державним виконавцем винесено постанову закінчення виконавчого провадження, припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання (арешт коштів).
Частиною 1, 2 статті 48 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред'явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Згідно до частини 3 статті 52 Закону визначено, що не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Однак, АТ «ОЩАДБАНК» прийняв до виконання постанову державного виконавця про арешт коштів боржника, тому вважати що грошові кошти які списані з рахунків боржника відносяться до коштів на які заборонено законом, не було підстав.
Також у вказаному відзиві представник відповідача Ізмаїльського ВДВС в Ізмаїльському районі Одеської області ПУМЮ (м. Одеса) просили розглянути справу без участі державного виконавця.
Разом з вказаним відзивом долучено копії матеріалів виконавчого провадження №78313477.
Сторони по справі в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлена належно.
Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Положенням ч. 4 ст. 229 КАС України визначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Інші заяви по суті справи учасниками справи не надавались, додаткові докази не надходили.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено таке.
Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області видано виконавчий лист у справі №946/8984/21 за позовом КП «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації фізичної особи: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» (банк./рахунок № НОМЕР_2 , ЄДРПОУ 05514413) заборгованість за послуги з централізованого опалення у розмірі 9778,09 (дев'ять тисяч сімсот сімдесят вісім гривень дев'ять копійок) грн.
Строк пред'явлення виконавчого листа до - 22.03.2025.
09.06.2025 старшим державним виконавцем Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Карабулею Денисом Анатолійовичем, розглянуто заява про примусове виконання: виконавчий лист №946/8984/21 виданий 22.05.2025 Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області про стягнення заборгованості у розмірі 9778,09 грн та постановлено про відкриття виконавчого провадження №78313477.
Пунктом 2 зобов'язано боржника протягом 5 робочих днів, подати декларацію про доходи та майно та попередити боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Пунктом 3 стягнуто з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 977,81 гривень.
В казано постанова про відкриття виконавчого провадження направлена, зокрема на адресу позивача ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , що підтверджується супровідним листом №51506 від 09.6.2025.
Того ж дня, 09.06.2025 старшим державним виконавцем Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Карабулею Денисом Анатолійовичем, при примусовому виконанні: виконавчий лист №946/8984/21 виданий Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області постановлено: Накласти арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, a також на кошти/електронні гроші рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику: ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 11124,9 гривня (UAH).
За твердженням представника відповідача, в ході вчинення виконавчих дій шляхом направлення запитів до установ банку визначених в системі АСВП, державним виконавцем отримано відповідь про наявність коштів на рахунках боржника в АТ «ОЩАДБАНК».
16.09.2025 Державним виконавцем винесено розпорядження №78313477 про необхідність перерахувати: 7553,4 грн на користь КП «ТМ
ІЗМАЇЛТЕПЛОКОМЕНЕНЕРГО»; 755,34 грн виконавчого збору; 69 грн витрат на виконавче провадження; 300 грн витрат виконавчого провадження на користь держави.
18.09.2025 Державним виконавцем винесено розпорядження №78313477 про необхідність перерахувати: 2224,69 грн на користь КП «ТМ ІЗМАЇЛТЕПЛОКОМЕНЕНЕРГО»; 216,31 грн виконавчого збору на користь держави.
22.09.2025 Державним виконавцем винесено розпорядження №78313477 про необхідність перерахувати: 6,16 грн виконавчого збору на користь держави.
12.09.2025 та 16.09.2025 з метою списання грошових коштів боржника, що перебувають на рахунках в АТ «Ощадбанк», державним виконавцем через систему АСВП надіслано платіжну інструкцію №25984, платіжну інструкцію №26301 від 12.09.2025 та платіжну інструкцію №26049 від 16.09.2025. В результаті списання на депозитний рахунок відділу надійшли грошові кошти в сумі 6,16 грн, 8677,74 грн та 2441,00 грн.
Після списання коштів ОСОБА_1 22.09.2025 звернувся до Ізмаїльського ВДВС із заявою в якій просив видати копії постанов по виконавчому провадженню ВП №78313477, а також копію виконавчого документу.
22.09.2025 старшим державним виконавцем Карабулею Д.А. складено акт про наступне: «в приміщені відділу каб. 203 громадянину ОСОБА_1 було особисто видано постанову про відкриття виконавчого провадження.
Згідно наданих до суджу матеріалів виконавчого провадження, Ізмаїльським ВДВС надано відповідь у формі листа №79005 від 24.09.2025 про направлення копії постанови про відкриття виконавчого провадження №78313477 з ідентифікатором доступу.
24.09.2025 старшим державним виконавцем Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Карабулею Денисом Анатолійовичем, при примусовому виконанні: виконавчий лист №946/8984/21 виданий Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області постановлено: виконавче провадження з примусового виконання закінчити.
Позивач вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не направлення постанови про відкриття виконавчого провадження та стягнення коштів з рахунку, що має спеціальне призначення звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до статті 2 цього ж Закону виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
В силу ч.1 та ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Стосовно питання направлення позивачу копії постанови про відкриття виконавчого провадження, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.5 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
За письмовим зверненням таких осіб документи виконавчого провадження їм додатково надсилаються за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі.
Судом встановлено, що супровідним листом від 09.06.2025 №51506 старшим державним виконавцем Ізмаїльським відділом державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) направлено сторонам виконавчого провадження постанову про відкриття виконавчого провадження №78313477. Доказів отримання її позивачем або повернення конверту на адресу відповідача, матеріали справи не містять.
За таких обставин, відповідачем дійсно порушено порядок направлення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки такі не направлені з рекомендованим поштовим відправленням не пізніше наступного робочого дня з дня її винесення.
Статтею 13 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.
Водночас, суд зазначає, що порушення порядку направлення постанови про відкриття виконавчого провадження не є та не може бути підставою для скасування такої постанови, оскільки прийняття постанови передує її направленню, а тому порушення порядку направлення та/або не направлення постанови про відкриття виконавчого провадження може впливати на правомірність лише тих виконавчих дій, що відбулись після прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження та пов'язані з датою отримання боржником відповідної постанови.
Верховний Суд у своєму рішенні від 24 лютого 2021 року у справі № 756/9582/14-ц провадження № 61-7463св19 дійшов до наступних висновків: «Боржник має бути належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження, а державний виконавець повинен не лише направити боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження, але й встановити факт отримання ним копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення суду.»
З урахуванням наведеного, суд вважає, що не направлення постанови про відкриття виконавчого провадження є обставиною, що створює перешкоди чи позбавляє боржника можливості добровільно виконати рішення суду на будь-якій стадії виконавчого провадження та подати державному виконавцю докази такого виконання.
Таким чином позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Стосовно позовної вимоги щодо стягнення з рахунку всієї наявної на суми, а не лише 50 відсотків розміру соціальної допомоги, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
На підставі пункту 2 частини першої статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника.
Згідно із пунктом 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до пункту 7 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Як визначено частинами першою та другою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред'явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Відповідно до частини шостої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Згідно із частиною третьою статті 52 Закону України «Про виконавче провадження», не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Не підлягають арешту кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення. Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. У порядку, встановленому цією статтею, виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Такий арешт знімається, якщо протягом п'яти днів з дня його накладення стягувач не звернеться до суду про звернення стягнення на грошові кошти такої особи в порядку, встановленому процесуальним законом.
На підставі частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.
За приписами абзаців четвертого, п'ятого частини другої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження», абзаців третього, четвертого частини другої статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які є тотожними за своїм змістом, з пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ й організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати у встановлених законом випадках; за іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.
Тобто на законодавчому рівні установлено максимально допустимі розміри відрахувань у відсотковому відношенні з пенсії боржника за виконавчим провадженням залежно від виду стягнень, що є складником механізму примусового виконання судових рішень.
Суд також враховує рішення Конституційного Суду України від 22.03.2023 № 3-р(II)/2023 (справа № 3-98/2022(227/22)) у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзаців четвертого, п'ятого частини другої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження», абзаців третього, четвертого частини другої статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (щодо гарантованості пенсії, що є основним джерелом існування, не нижче прожиткового мінімуму), яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи абзаців четвертого, п'ятого частини другої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII, абзаців третього, четвертого частини другої статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV в тім, що вони унеможливлюють виплату - у розмірі не нижче прожиткового мінімуму - пенсії, що є основним джерелом існування, призначеної в установленому законом розмірі прожиткового мінімуму.
При цьому положення ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює максимальний розмір відрахувань із заробітної плати для певних видів стягнень, але загальний розмір відрахувань не повинен перевищувати 50%, однак позивачем не надано, а судом не встановлено, що вказані відрахування державним виконавцем відбулось саме із заробітної плати, при цьому слід звернути увагу, що за твердження позивача призначена йому державна допомога є єдиним джерелом доходу.
Частинам 1-3 статті 68 України «Про виконавче провадження» визначені умови звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника:
Стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.
За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Частиною 1 статті 72 Закону України «Про виконавче провадження» встановлений порядок звернення стягнення на допомогу з державного соціального страхування та соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства: на допомогу з державного соціального страхування, що виплачується в разі тимчасової непрацездатності та в інших випадках, допомогу по безробіттю та соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства, призначену відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», стягнення може бути звернено виключно за рішеннями про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також втратою годувальника.
Відповідно до частин 1-2 статті 73 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення не може бути звернено на такі виплати:
1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника;
2) компенсацію працівнику витрат у зв'язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням;
3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних;
4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю;
5) допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами;
6) одноразову допомогу у зв'язку з народженням дитини;
7) допомогу при усиновленні дитини;
8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування;
9) допомогу на дітей одиноким матерям;
10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом;
11) допомогу на лікування;
12) допомогу на поховання;
13) щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення;
14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.
Стягнення не здійснюється також із сум:
1) неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги;
2) грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне постачання;
3) вихідної допомоги в разі звільнення (виходу у відставку) з військової служби, служби в поліції та Державної кримінально-виконавчої служби України, а також грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передбачених законом;
4) одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві;
5) грошової допомоги, пов'язаної з безоплатним забезпеченням протезування (ортезування) учасника антитерористичної операції, учасника здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, які втратили функціональні можливості кінцівок, благодійної допомоги, отриманої зазначеними особами, незалежно від її розміру та джерела походження.
Суд зазначає, що на переконання позивача рахунок з якого відбулось списання грошових коштів використовувався для отримання державної допомоги малозабезпеченим сім'ям як особа, що досягла пенсійного віку, але не отримала права на пенсію у зв'язку з нестачею страхового стажу, тобто має спеціальне призначення.
Наявність у позивача рахунку в АТ «Ощадбанк» підтверджується матеріалами справи та не заперечується позивачем.
Водночас, як станом на час прийняття постанови про арешт коштів боржника, так і станом на час вирішення цього спору по суті заявлених позовних вимог, в матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідача, як зі сторони банку, так і зі сторони позивача про те, що рахунок позивача, відкритий в АТ «Ощадбанк», має спеціальний режим використання.
Враховуючи наявність спеціальної процедури для звернення стягнення на соціальні виплати, виконавець, перед накладенням арешту на банківські рахунки, зобов'язаний пересвідчитись у відсутності спеціального режиму їх використання або відсутності заборон щодо арешту коштів, що перебувають на цьому рахунку. Виокремлення таких рахунків належить до повноважень саме виконавчої служби, оскільки без здійснення такої перевірки виконавець може своїми діями позбавити боржника права на соціальний захист, порушивши тим самим принцип співмірності заходів примусового виконання рішень, передбачений статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження».
Водночас, положеннями статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» визначено обов'язок банку повернути постанову про арешт коштів, якщо рахунок має спеціальний режим використання або на якщо на рахунку існують грошові кошти, на які заборонено звертати стягнення.
Системний аналіз статей 52 та 59 Закону України «Про виконавче провадження» дає підстави для висновку, що саме на банк, іншу фінансову установу, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, покладено обов'язок повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Вказане кореспондує обов'язку виконавця зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.
Матеріали справи не містять відомостей про повернення банком постанови виконавця з вказаних вище мотивів.
Додатково суд зазначає, що аналіз вищевказаних положень Закону України «Про виконавче провадження» у співставленні з приписами ст. 1074 Цивільного кодексу України, ст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а також ст. 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» дає суду підстави для формування висновку про те, що рахунки на які зараховується пенсія (соціальна допомога), аліменти, матеріальна допомога від родичів, нормативно не визначені як рахунки із спеціальним режимом використання. Натомість вказані рахунки зазвичай за умовами банківського обслуговування є звичайними поточними рахунками, оскільки законодавство не містить визначення такого виду рахунку як «пенсійний», «соціальний», що свідчить про відсутність будь-яких законодавчих обмежень для застосування виконавцем арешту коштів на таких рахунках.
Не містить таких обмежень, в частині можливості звернення стягнення на пенсію чи інші соціальні допомоги, і ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження», якою визначено види коштів, на які не може бути звернено стягнення.
Верховний Суд в ухвалі від 07.02.2019 у справі №727/6404/18 зазначив, що в разі, коли банком при виконанні постанови державного виконавця не було враховано вказане в постанові застереження щодо непоширення арешту на кошти на рахунках, накладення арешту та/або звернення на які заборонено законом, державний виконавець не може відповідати за такі дії іншої юридичної особи.
Вказане кореспондує із висновком, що арешт має бути знятий власне виконавцем на підставі пункту 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» у випадку надходження документального підтвердження що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Натомість, позивачем не надано жодного доказу, який би свідчив про надходження на рахунок позивача лише коштів, накладення арешту на які заборонено законом.
На час розгляду цієї справи будь-яких документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку боржника, заборонено або існують обмеження звертати стягнення згідно із Законом України «Про виконавче провадження», від банківської установи до відповідача не надходили.
Документальне підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом державному виконавцю та суду не надані.
Відтак в матеріалах судової справи та матеріалах виконавчого провадження документи із банківських установ з повідомленням про те, що на кошти, які знаходяться на рахунку боржника, заборонено звертати стягнення, відсутні. Отже, банк визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом не заборонено накладати арешт та звертати стягнення.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що вимога щодо стягнення усієї суми, а не 50 відсотків розміру соціальної допомоги не підлягає задоволенню.
Стосовно стягнення на користь позивача, моральної та матеріальної шкоди, то суд зазначає наступне.
В силу статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
За змістом статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України із цих питань, даних у пункту 9 Постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.
При цьому, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, при вирішенні спору щодо відшкодування моральної шкоди слід дослідити чим підтверджується факт заподіяння особі моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні та в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі оцінюється заподіяна шкода.
Однак, позивач не навів обґрунтувань та доказів того в чому полягає заподіяння йому моральної шкоди, не обґрунтував розміру такої шкоди.
У постанові від 27.11.2019 у справі №750/6330/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір
Застосовуючи ці правові висновки в контексті обставин даної справи, що розглядається, суд дійшов висновку, що позивач не довів, що його негативні емоції досягли рівня страждань або приниження, які є моральною шкодою, а також, що бездіяльність відповідача спричинила наслідки, які призвели до заподіяння моральної шкоди позивачу, не підтвердження факту заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру. Отже, щодо вимоги про стягнення моральної та матеріальної шкоди, є необгрунтованими і задоволенню не підлягають.
Враховуючи вище викладене суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22.02.2007р. у справі «Красуля проти Росії», від 05.05.2011р. у справі «Ільяді проти Росії», від 28.10.2010р. у справі «Трофимчук проти України», від 09.12.1994р. у справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01.07.2003р. у справі «Суомінен проти Фінляндії», від 07.06.2008р. у справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
З огляду на звільнення позивача від сплати судового збору за подання позовної заяви, підстави для вирішення судом питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись ст. ст. 2-9, 242, 246, 250, 251, 255, 287 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в частині не дотримання вимог абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» щодо не направлення постанови «Про відкриття виконавчого провадження» від 09.06.2025 у ВП № 78313477 рекомендованим поштовим відправленням не пізніше наступного робочого дня з дня її винесення ОСОБА_1 .
У задоволення решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач - Ізмаїльський відділ державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (68600, м. Ізмаїл, просп. Миру, 23, к. 203, код ЄДРПОУ 35067687).
Суддя Олена СКУПІНСЬКА