Справа № 640/15522/21
06 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
В провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебувала адміністративна справа № 640/15522/21 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому позивач просить суд:
-визнати протиправним та скасувати рішення, затверджене наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 01.06.2021 №614;
-зобов'язати Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надати ОСОБА_1 містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва - реконструкції під нежитлове приміщення з облаштуванням вхідної групи квартири АДРЕСА_1 .
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.06.2021 року відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
На підставі Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 року № 399, Акту приймання-передачі від 29.01.2025 року,Розпорядження керівника апарату Одеського окружного адміністративного суду №1 від 03.02.2025 «Про здійснення реєстрації та автоматизованого розподілу судових справ,нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва» та протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 28.03.2025 року адміністративну справу №640/15522/21 розподілено судді Г.П. Самойлюк.
Ухвалою від 31.03.2025року прийнято до провадження адміністративну справу №640/15522/21. Вирішено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на підставі ст.262 КАС України, у межах строків, визначених ст.258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем 11.05.2021року до ЦНАП Печерського району м.Києва подано заяву про надання містобудівних умов та обмежень для реконструкції квартири АДРЕСА_1 , до якої було додано всі необхідні документи. За результатами розгляду заяви позивачка отримала лист заступника директора Департаменту про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень, яка затверджена наказом відповідача №614 від 01.06.2021р. Позивачка вважає зазначене рішення протиправним, таким, що підлягає скасуванню. При цьому зазначає, що посадові особи відповідача у порушення вимог ст.19 Конституції України та ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» вийшли за межі своїх повноважень, вимагаючи документи, які не передбачені чинним законодавством, протиправно не взявши до уваги надані документи.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав викладених у відзиві. Зокрема відповідачем зазначено, що звертаючись до Департаменту із заявою про надання містобудівних умов та обмежень, позивачка просила надати зазначені умови та обмеження для здійснення реконструкції квартири під нежитлове приміщення з влаштуванням вхідної групи. При цьому з наданих документів вбачається, що позивач є власником нерухомого майна за зазначеною адресою, проте документи на підтвердження права власності на земельну ділянку (сходи) заявником не надано, що є підставою для відмови відповідно до вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Крім того, позивач не зазначила наміри, необхідні для прийняття рішення.
Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій остання додатково наголошує на обґрунтованості заявлених позовних вимог.
За приписами ч.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,
ОСОБА_1 звернулась до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із заявою на видачу містобудівних умов і обмежень від 11.05.2021, в якій просила надати містобудівні умови та обмеження для здійснення реконструкції квартири АДРЕСА_1 ., під нежитлове приміщення з влаштуванням вхідної групи з зазначенням того, що реконструкція об'єкта будівництва буде відбуватись без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані.
В якості додатків до вказаної заяви зазначено копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.12.2020 №236706264; викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; копія дозволу Департаменту містобудування та архітектури на переведення житлового приміщення у нежитлове без визначення його функціонального призначення від 23.02.2021 №1789/0/06/27-21; лист Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 11.03.2021 №97-26-0.22-127/35-21; копію листа Департаменту земельних ресурсів від 15.04.2021 №0570202/1-8108.
Листом Департаменту, затвердженим наказом №614 від 01.06.2021 позивачці відмовлено в наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта реконструкції квартири АДРЕСА_2 під нежитлове приміщення з влаштуванням вхідної групи на АДРЕСА_3 на підставі п. 1 ч. 4 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у зв'язку з поданням неповного пакету документів, який визначено ч. 3 ст. 29 зазначеного Закону, зокрема, відсутністю зазначених намірів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень, копії документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.
Вважаючи оскаржуване рішення, затверджене наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 01.06.2021 №614 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивачка звернулася до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.
Таким чином, суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Згідно приписів ч. 2 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.
Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва.
Приписами ч. 3 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; 2) копія документа, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об'єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); 3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.
Підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є: 1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; 2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; 3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень з обґрунтуванням підстав такої відмови надається у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання (ч. 4 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
Як вбачається з матеріалів справи, листом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженим наказом №614 від 01.06.2021, в якості підстави для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта реконструкції квартири під нежитлове приміщення з влаштуванням вхідної групи на АДРЕСА_3 вказано: подання неповного пакету документів, який визначено ч. 3 ст. 29 Закону, а саме:
-відсутністю зазначених намірів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;
-викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:200;
-копії документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою;
-копії документа, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці або згоди його власника, засвідченої в Установленому порядку.
Відповідно до ч. 4 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» реконструкція, реставрація або капітальний ремонт об'єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані, реконструкція або капітальний ремонт автомобільних доріг, залізничних колій, ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій у межах земель їх розміщення, а також комплексна реконструкція кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду і нове будівництво об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури відповідно до містобудівної документації на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності можуть здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.
Позивачка зазначає, що реконструкція квартири «планується без зміни зовнішніх геометричних розмірів та без виходу за межі існуючої квартири». Проте, як вбачається з копії «Містобудівного розрахунку реконструкції квартири 1-го поверху з влаштуванням вхідної групи по АДРЕСА_1 », який також додавався позивачкою до заяви про надання містобудівних умов і обмежень, у вказаному «Містобудівному розрахунку…» наявний «План реконструкції», згідно з яким за межами існуючої квартири передбачається будівництво сходів площею 4,5 кв. м., а також пандусу, що свідчить про зміну зовнішніх геометричних розмірів об'єкту реконструкції. Зазначене також підтверджується наявним у вказаному «Містобудівному розрахунку…» зображенням «Перспективного фасаду з влаштуванням вхідної групи» (остання сторінка «Містобудівного розрахунку…»).
Враховуючи викладене, ненадання документів, що підтверджують право власності (користування) земельною ділянкою, на якій (за межами квартири) планується розміщення сходів, є належною підставою для відмови в наданні містобудівних умов і обмежень.
Вказана правова позиція підтверджується висновками викладеними у постанові Верховного Суду від 20.09.2021 у справі №522/15872/15-а (п. 37 - 39), згідно з якими для отримання містобудівних умов та обмежень заявником, крім іншого, подається засвідчена в установленому порядку копія документа про право власності (користування) земельною ділянкою. Відповідний документ не подається у разі, зокрема, здійснення реконструкції чи капітального ремонту об'єктів без зміни їх геометричних розмірів у межах земель їх розміщення. Також у справі №522/15872/15-а встановлено, що позивачем проводиться реконструкція з улаштуванням фасадного входу саме із зміною зовнішніх геометричних розмірів, а тому отримання документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою позивачем, є необхідним. При цьому, у позивача відсутні документи на земельну ділянку.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.
Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту (ч. 1 ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.
План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об'єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об'єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.
У свою чергу, детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці (ч. 1 ст. 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
Як встановлено судом, під час здійснення заявленої реконструкції квартири під нежитлове приміщення з влаштуванням вхідної групи на бульв.Марії Приймаченко, буд.2 у Печерському районі м. Києва, під нежитлове приміщення з влаштуванням вхідної групи, передбачено зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані. З огляду на викладене, враховуючи, що спірний об'єкт реконструкції призводить до змін геометричних розмірів об'єкту реконструкції, висновки відповідача щодо надання позивачем до заяви на видачу містобудівних умов і обмежень, в якій позивачка просила надати містобудівні умови та обмеження для здійснення реконструкції квартири неповного пакету документів є цілком обґрунтованими.
Беручи до уваги наведене, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства, враховуючи встановлені обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , у зв'язку з чим суд відмовляє в їх задоволенні.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи висновок суду про відсутність підстав для задоволення позову, судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача не стягується.
Керуючись ст. ст. 9, 12, 77, 90, 139, 242-246, 250-251, 255, 297 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування рішення, затвердженого наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №614 від 01.06.2021, зобов'язання Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надати ОСОБА_1 містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва - реконструкції під нежитлове приміщення з облаштуванням вхідної групи квартири АДРЕСА_1 , - відмовити.
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя Самойлюк Г.П.
.