Справа № 420/40476/24
06 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лебедєвої Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Кароліно-Бугазської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення Кароліно-Бугазької сільської ради від 25 листопада 2016 року № 818-VІІ «Про внесення змін до генерального плану села Кароліно-Бугаз, поєднаного з планом зонування території населеного пункту в складі генерального плану»,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Кароліно-Бугазської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, за участі третьої особи Головного управління Держгекадастру в Одеській області, в якій просить суд:
- визнати протиправними та скасувати зміни до генерального плану села Кароліно-Бугаз, поєднаного з планом зонування території населеного пункту в складі генерального плану затвердженні рішенням Кароліно-Бугазької сільської ради від 25 листопада 2016 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення Кароліно-Бугазької сільської ради від 25 листопада 2016 року № 818-VІІ «Про внесення змін до генерального плану села Кароліно-Бугаз, поєднаного з планом зонування території населеного пункту в складі генерального плану».
Ухвалою суду від 30.12.2024 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху та надано час для усунення недоліків шляхом надання до суду позовної заяви оформленої у відповідності до вимог статті 160 КАС України.
08.01.2025 року до суду надійшов уточнений адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (далі по тексту - позивачі) до Кароліно-Бугазської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (далі по тексту - відповідач), в якому позивачі просять суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Кароліно-Бугазької сільської ради від 25 листопада 2016 року № 818-VІІ «Про внесення змін до генерального плану села Кароліно-Бугаз, поєднаного з планом зонування території населеного пункту в складі генерального плану».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками земельної ділянки площею 0,0540 га, кадастровий номер 5123781500:02:002:0905 розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для ведення садівництва, на підставі договору купівлі-продажу від 06.11.2015 року посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області, Нерук О.М. (копії додаються).
На земельній ділянці розташований садовий будинок загальною площею 59,8 кв.м., власниками якого є позивачі, на підставі договору купівлі-продажу садового будинку від 06.11.2015 року посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області, Нерук О.М.. Земельна ділянка, яка була придбана позивачами, належала ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 448320, виданого 16.03.2010 року відділом Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області, на підставі рішення Кароліно-Бугазської сільської ради від 24.12.2009 року за №1931-V, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за №011052901127.
Під час оформлення права власності на вищенаведену земельну ділянку, попереднім власником, відповідно до висновку Відділом Держкомзему у Овідіоподьському районі Одеської області Головного управління Держкомзему у Одеській області Державного комітету України із земельних ресурсів наявні обмеження у використанні земельної ділянки згідно ст. 87 Водного кодексу України, а саме - заборона на: - використання стійких та сильнодіючих пестицидів; - влаштування кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів фільтрації; - скидання неочищених стічних вод, використовуючи рельєфи місцевості, а також у потічки. Також вищенаведене обмеження підтверджується Висновком Відділу містобудування та архітектури Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області.
Із означених документів та експлікації земельних угідь згідно форми 6-зем, вбачається, що земельна ділянка розташована біля водного об'єкту. Від земельної ділянки позивачів до водного об'єкту, а саме озера, відстань складає 10 метрів.
25.11.2016 року Кароліно-Бугазька сільська рада прийняла рішення № 818-VІІ «Про внесення змін до генерального плану села Кароліно-Бугаз, поєднаного з планом зонування території населеного пункту в складі генерального плану». Після внесення змін до генерального плану, Кароліно-Бугазьська сільська рада відвела у приватну власність земельні ділянки громадянам та змінила режим обмежень встановлених ст. 87 Водного кодексу України, а саме повне їх документальне нівелювання.
З огляду на наведене, на думку позивачів, вбачається, що змінами у генеральний план від 25 листопада 2016 року, Кароліно-Бугазська сільська рада повністю виключила з документів водний об'єкт біля якого розташовані земельні ділянки з обмеженнями, хоча він і досі існує і у більшості власників є такі самі обмеження як і у позивачі.
Позивачі вважають, що означене рішення відповідача порушує їх права, а також нормативно-правові акти які регулюють внесення змін до генерального плану населеного пункту. Зміни розроблено не в інтересах громади та сталого розвитку села Кароліно-Бугаз, а в інтересах та з метою приховування незаконної забудови земель, щодо яких законодавством встановлено заборону та обмеження.
Позивачі вказують, що викопіювань з проекту «Внесення змін до генерального плану с. Кароліно-Бугаз Овідіопольського району Одеської області, поєднаного з планом зонування території населеного пункту у складі генерального плану», які надані Кароліно- Бугазькою сільською радою, вбачається наявність на території сільської ради водного об'єкту - озера. Надані у власність земельні ділянки, після внесення змін до генерального плану, знаходяться фактично впритул до вищезазначеної водойми. Тому, оскільки законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду, в тому числі прибережних захисних смуг, то при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених ст. 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до порядку визначення.
Також позивачі вказують, що порушені їх права на безпечне для їх життя та здоров'я навколишнє природне середовище; участь в обговоренні та внесення пропозицій до проектів нормативно-правових актів, матеріалів щодо розміщення, будівництва і реконструкції об'єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, внесення пропозицій до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, юридичних осіб, що беруть участь в прийнятті рішень з цих питань, визначених, зокрема положеннями Закону України від 25.06.1991 № 1264-XII «Про охорону навколишнього природного середовища», а також права на участь у розробці та реалізації заходів щодо охорони та ефективного використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, запобігання негативного впливу на них господарської діяльності, які надано їм положеннями Закону України від 16.06.1992 № 2456-XII «Про природно-заповідний фонд України», оскільки із затвердженням вказаних змін до Генерального плану відбулась самочинна зміна меж об'єкта водоохоронного об'єкта, підміна його фактичної території документами про його відсутність, в той час як на всіх зйомках вбачається його наявність; протиправна зміна в оскаржуваних змінах до генерального плану цільового призначення земель, з заборонених земельним та природоохоронним законодавством до приватизації та забудови.
Таким чином, позивачі дійшли до висновку, що у цьому випадку має місце захист ними свого законного інтересу, а саме - права на безпечне навколишнє середовище та комфортні умови проживання, яке порушено внаслідок прийняття рішень суб'єктом владних повноважень, що у разі його реалізації призведе до недотримання суб'єктом містобудівної діяльності будівельних норм та стандартів, вимог містобудівної документації на місцевому рівні та створює перешкоду в реалізації конституційного права позивачів на користування природними територіями села Кароліно-Бугаз, а тому звернулися до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою від 13.02.2025 року суд відкрив провадження в адміністративній справі та ухвалив розгляд справи № 420/40476/24 здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче судове засідання на 11.03.2025 року.
03.03.2025 року до Одеського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідно до відзиву відповідач з позовними вимогами не погоджується, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Так, відповідач зазначає, що відносини щодо внесення змін до генерального плану населеного пункту, стосуються жителів відповідного села, кожен з яких має як права, так і обов'язки щодо участі і в управлінні територіальною громадою села. Позивачами не надано належних доказів, і підтверджуючих, що вони є членами територіальної громади села Кароліно-Бугаз, тому оскаржуване рішення не порушує їх прав та інтересів. Крім того, позивачами не надано належних доказів щодо звернення з пропозиціями до проекту внесення змін до Генерального плану території с. Кароліно-Бугаз.
Відповідач вказує, що на думку позивачів, із затвердженням змін до Генерального плану відбулась протиправна зміна цільового призначення земельних ділянок, які Кароліно-Бугазька сільська рада, відвела у власність громадянам, та змінила режим обмежень, встановлених ст. 87 ВК України. Із викопіювання, доданого до позову, вбачаються, що мова йде про земельні ділянки для індивідуального садівництва № 201 (кадастровий номер 5123781500:02:002:2493 площею 0,02га) та № 199 (кадастровой номер 5123781500:02:002:2503 площею 0,02га), які розташовані за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Кароліно-Бугаз, С/К «Дружба». Відповідач із такою позицією позивачів категорично не погоджуєтьсь, вважає її хибною та такою, що не ґрунтується на нормах діючих Земельного кодексу та Водного кодексу України. Твердження, щодо зміни режиму обмежень, встановлених ст. 87 ВК України на відведених земельних ділянках, не заслуговують на увагу, оскільки не підкріплено жодними доказами. Відповідач вважає, що обґрунтовуючи вимоги, позивачі підміняють поняття «водоохоронна зона» та «прибережна захисна смуга», та безпідставно, на свій власний розсуд, вважають територію земельних ділянок №199 та №201 землями водного фонду, що нібито порушує їх права та законні інтереси, за захистом яких вони і звернулися до суду.
Вказані питання та обставини вже встановлені рішенням суду у цивільній справі № 509/1787/21, у якій брали участь ті ж самі позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та відповідач Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області. Постановою Одеського апеляційного суду від 31.10.2023 року у справі №509/1787/21 встановлено наявність лише одного обмеження - водоохоронної зони Чорного моря, встановленого ст. 87 ВК України на території земельних ділянок № 199 та № 201 та відсутність вздовж них прибережної захисної смуги. Також у цивільній справі № 509/1787/21 судами зроблено висновок про те, що фактично спір між сторонами виник «через бажання позивачів, щоб їх будинок залишався першим до узбережжя водойми, що не є законною підставою для задоволення такого позову».
Також відповідач зазначає, що у 1996 році був розроблений та затверджений в 1997 році Генеральний план с. Кароліно-Бугаз Овідіопольського району Одеської області. 25 листопада 2016 року Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області прийнято рішення № 818-VІІ «Про внесення змін до генерального плану села Кароліно-Бугаз, поєднаного з планом зонування території населеного пункту в складі генерального плану», яким затверджена містобудівна документація «Про внесення і змін до генерального плану села Кароліно-Бугаз, поєднаного з планом зонування території населеного пункту і складі генерального плану», розроблена Державним регіональний проектно-вишукувальним інститутом «Укрпівдендіпроводгосп». Рішення було прийняте, як вказано у преамбулі, відповідно до пункту 42 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в України, статті 12 Закону України «Про основи містобудування», Порядку розроблення містобудівної документації затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16 листопада 2011 року № 290, з метою забезпечення планомірного, економічного, обґрунтованого і комплексного розвитку села, підвищення його рівня благоустрою та створення сприятливих умов життєдіяльності населення. При прийнятті оскаржуваного рішення Кароліно-Бугазька сільська рада діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зазначене підтверджується також постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03.04.2019 року у справі № 509/4722/16-й про визнання протиправним та скасування рішення від 25 листопада 2016 року № 818-VІІ «Про внесення змін до генерального плану села Кароліно-Бугаз, поєднаного з планом зонування території населеного пункту в складі генерального плану», в якій суд прийшов до висновку, що Кароліно-Бугазька сільська рада діяла на підставі та в межах повноважень, визначених законом, зокрема, досліджено дотримання відповідачем передбаченої законодавством процедури прийняття вказаного рішення, наявності правових підстав для його прийняття.
Крім того, відповідач зазначає, що з нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06.11.2015 року, слідує, що земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, село Кароліно-Бугаз, вулиця Кароліни Собанської, ділянка 1-В, площа 0,0540 га, цільове призначення для ведення садівництва, кадастровий номер 5123781500:02:002:0905, категорія земель за цільовим призначенням сільськогосподарського призначення, яка була придбана позивачами, належала ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 448320, виданого 16.03.2010 відділом Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області на підставі рішення Кароліно-Бугазької сільської ради від 24.12.2009 за № 1931-У, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів, на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011052901127. Державний акт на право власності на земельну ділянку виданий ОСОБА_3 у 2010 році, тому він відповідає формі, затвердженій Постановою Кабінету Міністрів України, від 2 квітня 2002 року № 449 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12 листопада 2008 року № 1019), та у разі наявності обмежень щодо використання земельної ділянки або її частини, розділ акту «Обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки або її частини» обов'язково був би заповнений. Відомості про обмеження у використанні земельної ділянки у договорі, посвідченому приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Нерук О.М. - відсутні. Виходячи з вищенаведеного, вбачається, що у листопаді 2015 року, укладаючи нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , позивачам було достеменно відомо, що придбана земельна ділянка не має обмежень у використанні. В той же час, позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час оформлення права власності на земельну ділянку, попереднім власником діяли обмеження у використанні земельної ділянки згідно ст. 87 Водного кодексу України. Позивачами було вибірково надано документи із «Технічної документації щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (у власність) гр. ОСОБА_3 для ведення садівництва за, адресою: АДРЕСА_1 , ПП «Терраліон», директор (інженер-землевпорядник) О.М. Бойчук, 2009 рік». Згідне висновку Відділу Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області наявні обмеження у використанні земельної ділянки згідно ст. 87 Водного Кодексу України (ст.87 ВК України «Водоохоронні зони»), а саме заборона на: 1) використання-стійких та сильнодіючих пестицидів; 2) влаштування кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів фільтрації; 3) скидання неочищених стічних вод, використовуючи рельєф місцевості (балки, пониззя, кар'єри тощо) а також у потічки. Вказані обмеження містяться також у висновку Відділу містобудування та архітектури Овідіопольської районної державної адміністрації. До речі, останні два докази не містять жодних реквізитів (відсутні: номер, дата, підпис посадової особи, печатка). Актом встановлення (відновлення) меж від 18.01.2010р. також встановлено обмеження, згідно ст. 87 ВК України, при цьому, у акті відсутній підпис начальника відділу Держкомзему у Овідіопольському районі. Позивачами надано Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-5100047302013 від 01.03.2013 року, у розділі «Відомості про державну реєстрацію - земельної ділянки» в рядку «інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки» вказано - «Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), 12.12.2012; ПП ТЕРРАЛІОН.». Зазначене, на думку відповідача ставить під сумнів достовірність інших доказів, наданих позивачами, а саме всіх документів (враховуючи висновки і акт встановлення меж) із Технічної, документації щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (у власність) гр. ОСОБА_3 для ведення садівництва за адресою: АДРЕСА_1 , ПП «Терраліон», директор (інженер-землевпорядник) О.М. Бойчук, 2009 рік.», враховуючи різницю в декілька років в даті складання технічної документації, суттєві недоліки та, вибірковість наданих доказів. Крім того, надані позивачами докази суперечать один одному щодо наявності/відсутності обмежень у використанні земельною ділянкою, передбачених ст. 87 ВК України.
Також відповідач вказує, що згідно затвердженого проекту внесення змін до Генерального плану та плану зонування території с. Кароліно-Бугаз, земельні ділянки № 201 та 199 (кадастрові номери 5123781500:02:002:2493 та 5123781500:02:002:2503), які розташовані за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Кароліно-Бугаз, С/К «Дружба», а також земельна ділянка, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5123781500:02:002:0905 - розташовані в зоні «Р-4» - Рекреаційна зона дач та колективних садів. Категорія земель та вид угідь на момент відведення земельної ділянки на ім'я ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , площа 0,0540га, - землі сільськогосподарського призначення (код згідно УКЦВЗ: 1.2 для ведення садівництва); Категорія земель та вид угідь на момент відведення земельних ділянок № 201 та № і 199 на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (2017 рік), за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Кароліно-Бугаз, С/К «Дружба», кадастрові номери 5123781500:02:002:2493 та 5123781500:02:002:2503 - землі сільськогосподарського призначення (код згідно КВЦПЗ: 01.05. для індивідуального садівництва).
Використання позивачами терміну «озеро», на думку відповідача, не відповідає вимогам законодавства та є неофіційним розмовним висловом, оскільки даній водоймі не присвоєно статусу озера та не розроблено містобудівну документацію щодо встановлення прибережної захисної смуги водного об'єкта. При розробленні містобудівної документації проекту внесення змін до Генерального плану, поєднаного з планом зонування території населеного пункту в складі Генерального, плану, Кароліно-Бугазька сільська рада направляла звернення щодо наявності водних об'єктів на території села Каролі-Бугаз Овідіопольського району Одеської до Одеського обласного управління водних ресурсів Державного Агентства водних ресурсів України. Згідно відповіді Одеського обласного управління водних ресурсів за вих.11164/19/10 від 01.07.2015р. відповідно до каталогу водного фонду Одеської області, розробленого, фахівцями Одеської обласної ради та Одеського облводгоспу (2007р.), на території населеного пункту с. Кароліно-Бугаз водні об'єкти не числяться. Відповідно до діючого законодавства статус водного об'єкту визначається його паспортом. Проте, водоймі не присвоювався статус озера. Позивачами не заперечується цей факт, оскільки у справі № 509/1787/21, саме їх представником було надано суду лист Держводагенства від 20.02.2021 за вих. № 2257/3/6/11-21, згідно якого зазначений у запиті представника водний об'єкт у гсопорта і «Водні ресурси України» відсутній, паспорту такого водного об'єкту немає. 30.10.2008 Кароліно-Бугазькою сільською радою прийнято рішення № 1491 -V «Про погодження проекту землеустрою щодо встановлення меж прибережної захисної зони та водоохоронної зони Чорного моря на території Овідіопольського району Одеської області» згідно якого: загальна площа водоохоронної зони на території Кароліно-Бугазької сільської ради (за межами населеного пункту) становила 38,892 га; загальна площа прибережної захисної смуги на території Кароліно-Бугазької сільської ради (за межами населеного пункту) становила 15,615 га (шириною 100, метрів від урізу води Чорного моря). Розпорядженням Овідіопольської районної державної адміністрації від 16.04.2009 № 405 «Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення меж прибережної захисної смуги та водоохоронної зони Чорного моря на території Овідіопольського району Одеської області» затверджено проект землеустрою щодо встановлення меж прибережної захисної смуги та водоохоронної зони Чорного моря на території Овідіопольського району Одеської області, в тому числі, на території Кароліно-Бутазької сільської ради. З вказаних документів вбачається встановлення прибережної захисної смуги та водоохоронної зони Чорного моря на території Кароліно-Бугазької сільської ради. Відповідно до наявної містобудівної документації та документації із землеустрою, земельні ділянки для індивідуального садівництва № 201 (кадастровий номер 5123781500:02:002:2493 площею 0,02га) та № 199 (кадастровир номер 5123781500:02:002:2503 площею 0,02га), які розташовані за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Кароліно-Бугаз, С/К «Дружба»: не відносяться до земель водного фонду.
В підготовче засідання, призначене на 11.03.2025 року з'явилися представник позивачів та представник відповідачів.
В підготовчому судовому засідання представником відповідача заявлено клопотання, в якому остання просила суд залишити позовну заяву без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 240 КАС України.
Ухвалою суду від 11.03.2025 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду.
В підготовчому судовому засідання представником позивача заявлено клопотання про відкладення підготовчого засідання для ознайомлення з відзивом на позовну заяву.
Суд, ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 11.03.2025 року, задовольнив клопотання представника позивача та відклав підготовче засідання на 08.04.2025 року.
В підготовче засідання призначене на 08.04.2025 року з'явилася представник відповідача. Позивачі та їх представник в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та завчасно.
Від представника позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання, у зв'язку з її відрядження до м. Києва, де вона приймає участь у слідчих діях як адвокат підозрюваного.
Суд, ухвалою занесеною до протоколу судового засідання 08.04.2025 року, відмовив у задоволенні клопотання представника позивачів про відкладення підготовчого засідання, у зв'язку з відсутністю доказів на підтвердження обставин зазначених в клопотанні.
Ухвалою від 08.04.2025 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу № 420/40476/24 до судового розгляду на 29.04.2025 року.
В судове засідання, призначене на 29.04.2024 року, з'явилися позивачі, представник позивачів та представник відповідачів.
В судовому засіданні представник позивачів заявила клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження та призначення судової будівельно-технічної експертизи.
Суд, ухвалою занесеною до протоколу судового засідання 29.04.2025 року, відмовив у задоволенні клопотання представника позивачів про повернення до стадії підготовчого провадження та призначення судової будівельно-технічної експертизи, у зв'язку з відсутністю обґрунтувань неможливості подання вказаного клопотання на стадії підготовчого провадження.
У вступному слові позивачі та їх представник підтримали заявлені позовні вимоги та наполягали на їх задоволенні з підстав викладених у позові.
Представник відповідача у вступному слові заперечувала проти заявлених позовних вимог у повному обсязі з підстав викладених у відзиву на позовну заяву.
Суд в судовому засіданні з'ясував думку представників учасників справи щодо продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.
Суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 29.04.2025 року, клопотання представників учасників справи задовольнив та на підставі ч. 3 ст. 194 КАС України здійснив розгляд справи в порядку письмового провадження
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках є власницями по 1/2 частці земельної ділянки, кадастровий номер: 5123781500:02:002:0905, загальною площею 0,0540 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та розташованого на ній садового будинку, які придбали в рівних частках за нотаріально посвідченим договорами купівлі-продажу від 06.11.2015 року (реєстр. № 1868, № 1864).
З нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06.11.2015 року слідує, що земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площа 0,0540 га, цільове призначення для ведення садівництва, кадастровий номер 5123781500:02:002:0905, категорія земель за цільовим призначенням сільськогосподарського призначення, яка була придбана позивачами, належала ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 448320, виданого 16.03.2010 року відділом Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області на підставі рішення Кароліно-Бугазької сільської ради від 24.12.2009 року за № 1931-V, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів, на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011052901127.
В нотаріально посвідченому договорі купівлі-продажу від 06.11.2015 року вказано, що відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, не зареєстровані.
Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 448320, відомостей про обмеження використання земельної ділянки не містить.
25.11.2016 року Кароліно-Бугазька сільська рада прийняла рішення № 818-VІІ «Про внесення змін до генерального плану села Кароліно-Бугаз, поєднаного з планом зонування території населеного пункту в складі генерального плану».
Позивачі вказують, що належна їм земельна ділянка розташована біля водного об'єкту, а саме озера (відстань від земельної ділянки до водного об'єкту складає 10 метрів) та після внесення змін до генерального плану, Кароліно-Бугазьська сільська рада відвела у приватну власність земельні ділянки громадянам, які знаходяться фактично впритул до вищезазначеної водойми, чим на думку позивачів порушено їх права: на безпечне для їх життя та здоров'я навколишнє природне середовище та комфортні умови проживання; участь в обговоренні та внесення пропозицій до проектів нормативно-правових актів, матеріалів щодо розміщення, будівництва і реконструкції об'єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, внесення пропозицій до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, юридичних осіб, що беруть участь в прийнятті рішень з цих питань, визначених, зокрема положеннями Закону України від 25.06.1991 № 1264-XII «Про охорону навколишнього природного середовища», а також права на участь у розробці та реалізації заходів щодо охорони та ефективного використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, запобігання негативного впливу на них господарської діяльності, які надано їм положеннями Закону України від 16.06.1992 № 2456-XII «Про природно-заповідний фонд України», а також вказують, що внесені зміни створюють їм перешкоди в реалізації права на користування природними територіями села Кароліно-Бугаз.
З огляду на викладене, позивачі вважають, що рішення Кароліно-Бугазької сільської ради від 25 листопада 2016 року № 818-VІІ «Про внесення змін до генерального плану села Кароліно-Бугаз, поєднаного з планом зонування території населеного пункту в складі генерального плану» є протиправними та таким, що підлягає скасовуванню, а тому звернулися до суду з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997р. Nє 280/97-ВP (надалі -Закон Nє 280/97-ВР) відповідно до ч. 2 ст. 2 якого, місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Відповідно до п.п.41 та 42 ч.1 ст. 26 Закону Nє 280/97-ВР- прийняття рішень з питань адміністративно-територіального устрою в межах і порядку, визначених цим та іншими законами, та затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Відповідно до ст. 59 Закону Nє 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків,передбачених цим Законом.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» (надалі - Закон 3038-VI).
Частинами першою, другою, п?ятою, шостою статті 17 Закону Nє 3038-VI (у ред. від 04.08.2016р.) передбачено, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід?ємною частиною генерального плану. Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником. У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування територі плану може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.
Генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селишними, міськими ралами на чергових сесіях протягом трьох місяців з дня їх подання (частина 10 статті 17 Закон 3038-VI).
При цьому, частиною 9 статті 17 Закону 3038-VI передбачено, що зміни до генерального плану населеного пункту можуть вноситися не частіше, ніж один раз на п?ять років.
Такі зміни вносяться органом місцевого самоврядування, який затверджував генеральний план населеного пункту. Питання про дострокове внесення змін до генерального плану населеного пункту може порушуватися за результатами містобудівного моніторінгу перед відповідною сільською, селищною, міською радою відповідною місцевою державною адміністрацією.
Згідно із положеннями статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Отже, детальний план території є видом містобудівної документації, положення якого мають узгоджуватися з генеральним планом населеного пункту, деталізувати положення останнього та не суперечити йому.
Таким чином, законодавством передбачено відповідну процедуру щодо подання, розроблення, розгляду та затвердження генеральних планів населених пунктів та внесення змін до них.
Судом встановлено, що у 1996 році був розроблений та затверджений в 1997 році Генеральний план с. Кароліно-Бугаз Овідіопольського району Одеської області.
25 листопада 2016 року Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області прийнято рішення Nє 818-VII «Про внесення змін до генерального плану села Кароліно-Бугаз, поєднаного з планом зонування території населеного пункту в складі генерального плану», яким затверджена містобудівна документація «Про внесення змін до генерального плану села Кароліно-Бугаз, поєднаного з планом зонування території населеного пункту і складі генерального плану», розроблена Державним регіональним проектно-вишукувальним інститутом «Укрпівдендіпроводгосп».
Рішення було прийняте, як вказано у преамбулі, відповідно до пункту 42 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в України, статі 12 Закону України «іро основи містобудування», Порядку розроблення містобудівної документації, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16 листопада 2011 року Nє 290, з метою забезпечення планомірного, економічного, обгрунтованого і комплексного розвитку села, підвищення його рівня благоустрою та створення сприятливих умов життедіяльності населення.
Спір виник щодо внесення змін до Генерального плану села Кароліно-Бугаз в 2016 році, затвердженого в 1997 році.
Щодо підстав та порядку прийнятті рішення «Про внесення змін до генерального плану села Кароліно-Бугаз, поєднаного з планом зонування території населеного пункту в складі генерального плану», суд зазначає наступне.
Питання щодо підстав та дотримання порядку при прийнятті рішення «Про внесення змін до генерального плану села Кароліно-Бугаз, поєднаного з планом зонування території населеного пункту в складі генерального плану» було предметом розгляду у справі Nє 509/4722/16-а про визнання протиправним та скасування рішення від 25 листопала 2016 року Nє 919-VIl «Про внесення змін до генерального плану села Кароліно-Бугаз, поєднаного з планом зонування території населеного пункту в складі генерального плану».
За результатами розгляду цієї справи Верховний Суд у склалі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов наступних висновків:
«Процес внесення змін аж до моменту їх затвердження тривав з листопада 2014 по листопад 2016 року.
Відповідно до п. 5.1 вказаного Порядку розроблення містобудівної документації» (затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.11.2011 N290) рішення щодо внесення змін у містобудівну документацію приймається на підставі:
- результатів моніторингу її реалізації, який проводиться відповідно до Порядку проведення містобудівного моніторингу, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.09.2011 №170, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.11.2005 №1268/20006;
- виникнення умов для зміни масштабів та характеру розвитку населеного пункту; змін у видах функціонального використання окремих територій;
- необхідності вирішення екологічних та інженерних питань;
- виникнення потреби у розміщенні об'єктів державного, регіонального значення, а також таких, що забезпечують громадські інтереси;
- необхідності реалізації інвестиційних програм і проектів.
Необхідність внесення змін до містобудівної документації обґрунтовується відповідним органом містобудуванням (п. 5.2 Порядку № 290).
Відповідно до пункту 2.1 Порядку проведення містобудівного моніторингу, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.09.2011 №170 завданням моніторингу є отримання показників стану і змін об'єктів містобудування відповідно до містобудівної документації для оцінки та прогнозу впливу на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних та громадських інтересів.
Тобто, результати моніторингу передбачають збір показників. Ненадання цих результатів не свідчить про неможливість їх обґрунтування іншими доказами з прогнозованими правовими, економічними, екологічними наслідками.
З матеріалів справи вбачається, що мета розроблення плану зонування території с. Кароліно-Бугаз обумовлювалась заходами, спрямованими на соціально-економічний розвиток села.
Зокрема, відповідачем надано докази щодо будівництва дитячого садка у с. Кароліно-Бугаз, коштів на будівництво якого сільська рада не мала та могла б отримати за рахунок продажу землі.
Також сільською радою неодноразово розроблялись містобудівні обґрунтування та детальні плани територій для вирішення питань по розміщенню на території села закладів рекреації, торгівлі, тощо. Для цього у 2010 році розширено межі села.
Про обґрунтування необхідності внесення змін до генерального плану зазначалось відповідачем в листі, адресованому Одеській обласній державній адміністрації, з проханням виділити для цих цілей кошти, у завданні на розроблення плану зонування території села, погодженому відділом містобудування та архітектури Овідіопольської РДА (а. с. 102, т. 5, а. с. 83, т. 7).
Проект внесення змін до генерального плану погоджено:
- протоколом архітектурно-містобудівної ради при департаменті розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Одеської обласної держадміністрації № 8 від 23.11.2016;
- листом ГУ Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області «Про результати розгляду містобудівної документації» від 11.11.2016 № 03/5911/08;
- висновком Управління містобудування та архітектури Овідіопольської райдержадміністації по проекту містобудівної документації «Внесення змін до Генерального плану с. Кароліно-Бугаз, поєднаного з планом зонування території населеного пункту у складі генерального плану» від 15.11.2016 № 11/01-24;
- висновком Державної екологічної експертизи щодо проекту внесення змін до Генерального плану с. Кароліно-Бугаз, поєднаного з планом зонування території населеного пункту у складі генерального плану» від 13.11.2016 № 5792/03/5268;
- листом Управління культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації від 23.11.2016 № 5792/03/5268.
- результатами містобудівного моніторингу.
Отже, висновки суду апеляційної інстанції про те, що відповідач не мав жодної з підстав для внесення змін до Генерального плану села Кароліно-Бугаз, є помилковими і не узгоджуються з положеннями п. 5.1 Порядку розроблення містобудівної документації.
Громадські слухання є формою діалогу між мешканцями села (міста) (відповідною територіальною громадою) та депутатами відповідної ради та посадовими особами місцевого самоврядування, під час яких члени територіальної громади можуть заслуховувати їх, порушувати питання та вносити пропозиції щодо питань місцевого значення, що належать до відання місцевого самоврядування (ст. 13 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). У певних випадках громадські слухання є обов'язковими.
Згідно з частиною 1, 2 ст. 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» громадському обговоренню підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій. Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині першій цієї статті, без проведення громадського обговорення проектів такої документації забороняється.
Відповідно до ч. 3 цієї статті замовники містобудівної документації зобов'язані забезпечити, зокрема: 3) реєстрацію, розгляд та врахування пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні; 4) проведення громадських слухань щодо проектів містобудівної документації на місцевому рівні; 5) узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками містобудівної документації на місцевому рівні через погоджувальну комісію; 6) оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні.
Частиною 8 статті 21 Закону передбачено, зокрема для розгляду спірних питань, що виникають у процесі громадських слухань, може утворюватися погоджувальна комісія; погоджувальна комісія протягом двох тижнів після її створення розглядає спірні питання, зафіксовані у протоколі громадських слухань, та ухвалює рішення про врахування або мотивоване відхилення цих пропозицій (зауважень).
Відповідно до частини 9 статті 21 цього Закону оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні здійснюється у двотижневий строк з дня їх прийняття шляхом опублікування в засобах масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення таких рішень на офіційних веб-сайтах цих органів; особи, які оприлюднюють проекти генеральних планів населених пунктів, зонування територій, детальних планів територій, є відповідальними за їх автентичність.
Отже, громадські слухання містобудівної документації на місцевому рівні відбуваються оприлюдненням проектів містобудівної документації на місцевому рівні, наданням особам, які мають право на подання пропозицій до проектів містобудівної документації на місцевому рівні, строку для подання таких пропозицій; безпосереднім поданням пропозицій громадськості до відповідного органу місцевого самоврядування; утворенням погоджувальної комісії у разі необхідності та, відповідно, оприлюдненням результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації.
Механізм проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні: генеральних планів населених пунктів, планів зонування та детальних планів територій визначено Порядком проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 №555 (далі - Порядок № 555).
Пунктом 4 Порядку № 555 передбачено, що замовники містобудівної документації оприлюднюють у двотижневий строк прийняті рішення щодо розроблення проектів містобудівної документації шляхом опублікування таких рішень у засобах масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення на офіційному веб-сайті замовника містобудівної документації.
Відповідно до п. 5 Порядку № 555 повідомлення про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у проекті містобудівної документації має містити: 1) інформацію про мету, склад та зміст містобудівної документації, викладену у скороченій та доступній для широкої громадськості формі; 2) основні техніко-економічні показники, зокрема графічні матеріали, що відображають зміст містобудівної документації; 3) відомості про замовника та розробника проектів містобудівної документації та підстави для їх розроблення; 4) інформацію про місце і строки ознайомлення з проектом містобудівної документації; 5) інформацію про посадову особу органу місцевого самоврядування, відповідальну за організацію розгляду пропозицій; 6) відомості про строк подання і строк завершення розгляду пропозицій; 7) інформацію стосовно запланованих інформаційних заходів (презентація, прилюдне експонування, телевізійні програми, публічні конференції тощо). Осіб, які забезпечують роботу з розгляду пропозицій громадськості, призначає орган місцевого самоврядування. Зазначені особи є відповідальними за автентичність проектів містобудівної документації.
Як вбачається з матеріалів справи, в оголошенні, розміщеному в газеті «Наддністрянська правда» від 27.11.2014, опубліковано оголошення про початок розроблення проекту «Внесення змін до Генерального плану, поєднаного з планом зонування території села Кароліно-Бугаз», зазначено номер та дату ухвалення цього рішення на сесії сільської ради, з метою врахування громадських інтересів у строк з 27.11.2014 по 27.12.2014 запропоновано за адресою сільської ради внести пропозиції (а.с. 103, т. 5). В оголошенні від 26.05.2016 сільська рада повідомила про початок процедури проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проекту внесення змін до Генерального плану. Зазначено особу розробника проекту; дату та номер рішення, на підставі якого розроблено проект, дату, час та місце презентації проекту; пропозицію у встановлений строк подати зауваження; відповідальну особу.
Виходячи з того, що одним із етапів проведення процедури внесення змін до генерального плану населеного пункту є проведення громадських обговорень, Суд дійшов висновку, що врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації є результатом двостороннього процесу. За відсутності факту реалізації громадськістю свого права на подання пропозицій до містобудівної документації у передбаченому законом порядку у органу місцевого самоврядування, замовника та розробника містобудівної документації відсутній обов'язок з їх розгляду та, відповідно, врахування.
У п. 7 Порядку № 555 (в редакції, чинній станом на 2013) було передбачено коло осіб, які можуть подавати пропозиції до проектів містобудівної документації. Серед них: (1) повнолітні дієздатні фізичні особи, які проживають на території, щодо якої розроблено відповідний проект містобудівної документації на місцевому рівні; (2) юридичні особи, об'єкти нерухомого майна яких розташовані на території, щодо якої розроблено відповідний проект містобудівної документації на місцевому рівні; (3) власники та користувачі земельних ділянок, розташованих на території, щодо якої розроблено проект містобудівної документації, та на суміжних з нею територіях; (4) представники органів самоорганізації населення, діяльність яких поширюється на відповідну територію; (5) народні депутати України, депутати відповідних місцевих рад. Зазначена норма фактично окреслює коло зацікавлених осіб.
Право громадськості брати участь в обговоренні проектів містобудівної документації було б ілюзорним, якщо б в інших учасників містобудівних правовідносин не було обов'язку враховувати ці пропозиції.
В матеріалах справи міститься доповідна записка секретаря сільської ради, датована 29.06.2016 № б/н, якою підтверджено, що до сільської ради надходили:
- зауваження та уточнення, які сільська рада визнала необґрунтованими, а саме вказати місця для розташування малих архітектурних форм, ГОС «Кароліно» розбити на ділянки, як у їхньому генплані, проїзд між б/в «Шураві» і вул. Цвіточною змістити по забору б/в «Шураві», біля школи-інтернату нанести проїзд від 167 до 142 вздовж КЖ;
- опрацьовано технічні описки, встановлені під час громадських слухань;
- розглянуто два клопотання голови та членів СФГ «Ткаченко і К», голови СФГ «Майданюк і К» щодо зміни меж села в частині винесення за межі їхніх земельних ділянок. Пропозицію щодо зміни меж села в частині винесення за межі населеного пункту земельних ділянок «Майданюк і К», СФГ «Ткаченко і К» визнано безпідставними для розгляду, у зв'язку з відсутністю обґрунтування пропозиції (рішення № 545 VІІ від 12.06.2016).
- пропозицію городянки ОСОБА_55 та інших громадян щодо не перенесення продовольчого ринку до іншого місця також визнано безпідставними для розгляду, у зв'язку з відсутністю обґрунтування пропозиції (рішення № 546-VІІ від 12.06.2016).
Рішенням № 547-VІІ від 12.06.2016 вирішено не створювати погоджувальну комісію, оскільки пропозицій від громадськості до проекту внесення змін до Генерального плану не надходило, та завершити процедуру громадських слухань.
Отже, фізичні та юридичні особи, що є жителями с. Кароліно-Бугаз зверталися з пропозиціями і висловлювали свої міркування щодо неможливості затвердження змін до Генерального плану у запропонованій редакції. Ці пропозиції розглянуто.
Отже, жителі села були проінформовані про громадські обговорення. Тому безпідставним є посилання позивача та третіх осіб про необізнаність з цим. Помилковими також є висновки судів попередніх інстанцій про порушення з боку відповідача процедури проведення громадських слухань. Такі висновки ухвалено внаслідок неправильного застосування ст. 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Разом з тим, Суд погоджується, що в повідомленні про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у проекті містобудівної документації не містять всіх обов'язкових відомостей. Зокрема, безпосередньо в місцевій пресі та на сайті сільської ради не було оприлюднено графічні матеріали проекту. Проте, незважаючи на те, що формально оголошення за своїм змістом не відповідає всім вимогам, встановленим Порядком № 555, доступ громадськості до цієї інформації було забезпечено шляхом надання можливості ознайомитись з проектом безпосередньо в приміщенні сільської ради, проведено його презентацію.
З огляду на це, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що відповідачем порушено процедуру забезпечення доступності матеріалів внесення змін до Генерального плану.»
Відповідно ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, обставини щодо підстав та дотримання порядку внесення змін до генерального плану села, дотримання процедури внесення змін до генерального плану села встановлено рішенням суду і не потребує доказування у даній справі.
В даній справі позивачі як власники земельних ділянок на території с.Кароліно-Бугаз, мали право звертатися з пропозиціями до проекту внесення змін до Генерального плану території с.Кароліно-Бугаз.
Проте суд не встановив, що позивачі зверталися до відповідача з такими пропозиціями.
Щодо порушення прав та інтересів позивачів внаслідок внесення змін до генерального плану села, суд зазначає наступне.
Одним із правових питань у справі є наявність у позивачів матеріально-правової заінтересованості, яка є передумовою для захисту їх порушених прав.
Загальні підходи до цього питання були сформульовані у постанові Верховного Суду від 28.02.2019 у справі №522/3665/17. У цій постанові Суд зазначив, що заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача (п. 58); заінтересованість повинна мати об'єктивну основу (п. 59); позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб'єкта владних повноважень (п. 74).
Причиною звернення до суду стала незгода позивача з рішенням про затвердження змін до генерального плану території села.
Як вбачається з позовної заяви, Позивачі вказують, що належна їм земельна ділянка розташована біля водного об'єкту, а саме озера (відстань від земельної ділянки до водного об'єкту складає 10 метрів) та після внесення змін до генерального плану, Кароліно-Бугазьська сільська рада відвела у приватну власність земельні ділянки громадянам, які знаходяться фактично впритул до вищезазначеної водойми, чим на думку позивачів порушено їх права: на безпечне для їх життя та здоров'я навколишнє природне середовище та комфортні умови проживання, а також вказують, що внесені зміни створюють їм перешкоди в реалізації права на користування природними територіями села Кароліно-Бугаз.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками земельної ділянки площею 0,0540 га, кадастровий номер 5123781500:02:002:0905, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для ведення садівництва, на підставі договору купівлі-продажу від 06.11.2015 року посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області, Нерук О.М.
На земельній ділянці розташований садовий будинок загальною площею 59,8 кв.м., власниками якого є Позивачі, на підставі договору купівлі-продажу садового будинку від 06.11.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області, Нерук О.М.
Земельна ділянка, яка була придбана Позивачами, належала ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК Nє 448320, виданого 16.03.2010 року відділом Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області, на підставі рішення Кароліно-Бугазської сільської ради від 24.12.2009 року за Nє1931-V, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за Nє011052901127.
Як власники земельних ділянок на території села Кароліно-Бугаз, позивачі мають право на безпечне навколишне середовище та комфортні умови проживання на цій території.
Разом з тим, в ході розгляду справи позивачами не було надано до суду доказів на підтвердження створення відповідачем перешкод в реалізації конституційного права позивачів на користування природними територіями села Кароліно-Бугаз.
За переконанням позивачів із затвердженням вказаних змін до Генерального плану відбулась протиправна зміна цільового призначення земельних ділянок, які Кароліно-Бугазька сільська рада, відвела у власність громадянам, та змінила режим обмежень, встановлених ст. 87 ВК України.
Із викопіювань з проекту «Внесення змін до Генерального плану села Кароліно-Бугаз Овідіопольського району Одеської області, поєднаного з планом зонування території населеного пункту в складі Генерального плану» (план зонування території населеного пункту), доданих до позову та відзиву на позовну заяву, вбачається, що земельна ділянка, яка належить позивачам, межує з земельними ділянками № 201 (кадастровий номер 5123781500:02:002:2493 площею 0,02 га) та № 199 (кадастровой номер 5123781500:02:002:2503 площею 0,02га), які розташовані за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Кароліно-Бугаз, С/К «Дружба».
Проте жодних доказів на підтвердження зміни цільового призначення та режиму обмежень, встановлених ст. 87 ВК України, на відведених земельних ділянках позивачами до суду не надано.
Відповідно до частин першої, третьої статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; г) землі рекреаційного призначення; д) історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв?язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.
Згідно затвердженого проекту внесення змін до Генерального плану та плану зонування території с. Кароліно-Бугаз, земельні ділянки Nє 201 та 199 (кадастрові номери 5123781500:02:002:2493 та 5123781500:02:002:2503), які розташовані за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Кароліно-Бугаз, С/К «Дружба», а також земельна ділянка за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, село Кароліно-Бугаз, вулиця Кароліни Собанської, ділянка 1-В, кадастровий номер 5123781500:02:002:0905 - розташовані в зоні «Р-4» - Рекреаційна зона дач та колективних садів.
Категорія земель та вид угідь на момент відведення земельних ділянок Nє 201 та Nє199 на ім?я Тузюк К.I. та ОСОБА_5 (2017 рік), за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Кароліно-Бугаз, С/К «Дружба», кадастрові номери 5123781500:02:002:2493 та 5123781500:02:002:2503 - землі сільськогосподарського призначення (код згідно КВЦПЗ: 01.05. для індивідуального садівництва).
Статтею 1 ВК України визначено вичерпний перелік об?єктів, які віднесені до водних об?єктів - море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал (крім каналу на зрошувальних і осушувальних системах), а також водоносний горизонт. Усі інші елементи довкілля, в яких зосереджені води, є частинами перелічених водних об?єктів.
За положеннями ч. 1 ст. 3 ВК України усі води (водні об?єкти) на території у країни становлять її водний фонд.
Частина 2 ст. 3 ВК України визначає, що до водного фонду України належать: поверхневі води: природні водойми (озера), водотоки (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об?єкти; підземні води та джерела; внутрішні морські води та територіальне море.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЗК України та ст. 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об?єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.
Положеннями статті 88 Водного Кодексу України встановлено, що з метою охорони поверхневих водних об?єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж морів і навколо озер, водосховиш та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.
Прибережні захисні смути встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів; для великих річок, водосховиш на них та та озер - 100 метрів.
Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.
Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту.
Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.
У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації (ч.6 ст. 88 ВК України).
Відповідно до ч. 7 ст. 88 ВК України (у ред. від 04.08.2016р.) прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.
Отже, прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водних об?єктів, на яких встановлено особливий режим та яка встановлюється за окремими проектами землеустрою. Винятком можуть бути випадки, коли прибережна захисна смуга водойми находиться в межах населеного пункту, тоді слід виходити із затверджених проектів забудови цього населеного пункту.
На думку позивачів оскаржувані зміни до Генерального плану та плану зонування території с. Кароліно-Бугаз призвели до відведення земельних ділянок Nє 201 та 199 для індивідуального садивництва, що порушує законодавство, оскільки відносяться до прибережної захисної смуги водного об?єкта.
Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, при розробленні містобудівної документації проекту внесення змін до Генерального плану, поєднаного з планом зонування території населеного пункту в складі Генерального плану, Кароліно-Бугазька сільська рада направляла звернення щодо наявності водних об?єктів на території села Карол-Бугаз Овідіопольського району Одеської до Одеського обласного управління водних ресурсів Державного Агентства водних ресурсів України.
Згідно відповіді Одеського обласного управління водних ресурсів за вих. 1164/19/10 від 01.07.2015р. відповідно до каталогу водного фонду Одеської області, розробленого фахівцями Одеської обласної ради та Одеського облводгоспу (2007р.), на території населеного пункту с. Кароліно-Бугаз водні об?єкти не числяться.
Відповідно до діючого законодавства статус водного об?єкту визначається його паспортом. Проте, водоймі, про яку зазначають позивачі, не присвоювався статус озера, що підтверджується листом Держводагенства від 20.02.2021 за вих. Nє 2257/3/6/11-21.
Також слід звернути увагу, що 30.10.2008 Кароліно-Бугазькою сільською радою прийнято рішення Nє 1491-V «Про погодження проекту землеустрою щодо встановлення меж прибережної захисної зони водоохоронної зони Чорного моря на території Овідіопольського району Одеської області» згідно якого:
- загальна площа водоохоронної зони на території Кароліно-Бугазької сільської ради (за межами населеного пункту) становила 38,892 га;
- загальна площа прибережної захисної смуги на території Кароліно-Бугазької сільської ради (за межами населеного пункту) становила 15,615 га (шириною 100 метрів від урізу води Чорного моря).
Розпорядженням Овідіопольської районної державної адміністрації від 16.04.2009 №405 «Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення меж прибережної захисної смуги та водоохоронної зони Чорного моря на території Овідіопольського району Одеської області» затверджено проект землеустрою щодо встановлення меж прибережної захисної смуги та водоохоронної зони Чорного моря на території Овідіопольського району Одеської області, в тому числі, на території Кароліно-Бугазької сільської ради.
3 вказаних документів убачається встановлення прибережної захисної смуги та водоохоронної зони Чорного моря на території Кароліно-Бугазької сільської ради.
Відповідно до наявної містобудівної документації та документації із землеустрою, земельні ділянки для індивідуального садівництва Nє 201 (кадастровий номер 5123781500:02:002:2493 площею 0,02гa) та 199 (кадастровий 5123781500:02:002:2503 площею 0,02га), які розташовані за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Кароліно-Бугаз, С/К «Дружба»: не відносяться до земель водного фонду.
Суд не бере до уваги доводи Позивачів, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених ст. 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку, оскільки згідно відповіді Одеського обласного управління водних ресурсів за вих. 1164/19/10 від 01.07.2015р. на території населеного пункту с. Кароліно-Бугаз водні об?єкти не числяться.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність лише одного обмеження - водоохоронної зони Чорного моря, встановленого ст.87 ВК України, на території Кароліно-Бугазької сільської ради.
Суд не приймає до уваги посилання позивачів на наявність у них обмежень, встановлених ст.87 ВК України, у використанні належної їм земельної ділянки, через розташування біля водного об'єкту, а саме озера, з огляду на наступне.
З матеріалів справи убачається, що Позивачі в рівних частках с власниками по частці земельної ділянки, кадастровий номер: 5123781500:02:002:0905, загальною площею 0,0540 га, яка розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, село Кароліно-Бугаз, вулиця Кароліни Собанської, ділянка 1-В, та розташованого на ній садового будинку, які придбали в рівних частках за нотаріально посвідченими договорами купівлі-продажу від 06.11.2015 року (реестр Nє1868, Nє1864).
З нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки 06.11.2015 року, слідує, що земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, село Кароліно-Бугаз, вулиця Кароліни Собанської, ділянка 1-В, площа 0,0540 га, цільове призначення для ведення садівництва, кадастровий номер 5123781500:02:002:0905, категорія земель за цільовим призначенням - землі сільськогосподарського призначення, яка була придбана Позивачами, належала ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК Nє 448320, виданого 16.03.2010 відлілом Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області на підставі рішення Кароліно-Бугазької сільської ради від 24.12.2009 за Nє 1931-V, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за Nє 011052901127.
В державному акті на право власності на земельну ділянку, виданому ОСОБА_3 у 2010 році, у розділі акту «Обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки або її частини» відсутні відомості щодо наявності відповідних обмежень.
Відомості про обмеження у використанні земельної ділянки у договорі, посвідченому приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Нерук О.М., також відсутні.
Таким чином, доказів на підтвердження наявності обмежень, встановлених ст.87 ВК України, у використанні належної їм земельної ділянки через розташування біля озеру, про яке зазначають впозивачі, до суду не надано.
Судом встановлено, що на території Кароліно-Бугазької сільської ради діє лише одне обмеження - водоохоронної зони Чорного моря, встановленого ст.87 ВК України.
Суд критично ставиться до посилань позивачів на зйомки та експлікації земельних угідь як на доказ наявності водойми біля належних їм земельних ділянок, оскільки вони не підтверджують наявність у цієї водойми статусу водного об'єкту у розумінні Водного кодексу України.
Позивачами не будо також доведено належними та допустимими доказами про те, що земельні ділянки для індивідуального садівництва Nє 201 (кадастровий номер 5123781500:02:002:2493 площею 0,02гa) та 199 (кадастровий 5123781500:02:002:2503 площею 0,02га), через які по суті і виник спір, відносяться до земель водного фонду та розташовані в межах прибережних захисних смуг водних об'єктів.
З огляду на порушення позивачами строків звернення до суду з клопотанням про призначення по справі судової будівельно-технічної експертизи, суд, ухвалою занесеною до протоколу судового засідання 29.04.2025 року, відмовив у задоволенні клопотання представника позивачів про повернення до стадії підготовчого провадження та призначення судової будівельно-технічної експертизи.
Відповідно до ст.ст. 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Таким чином, Позивачі по даній справі, не довели належними та допустимими доказами порушення своїх прав та законних інтересів.
Слід також зазначити, що частково вказані питання були предметом розгляду у цивільній справі Nє 509/1787/21.
Так, постановою Одеського апеляційного суду від 31.10.2023 у справі Nє509/1787/21 судами зроблено висновок про те, що фактично спір між сторонами виник через бажання позивачів, щоб їх будинок залишався першим до узбережжя водойми, що не є законною підставою для задоволення такого позову.
Суд у цій справі зробив висновок «про недоведеність позивачами належними та допустимими доказами порушення їхніх прав, зокрема право вільного доступу до узбережжя «озера» та можливість відпочивати та оздоровлюватися та порушення права власності позивачів протиправним включенням частини їх земельних ділянок в межі земельних ділянок відповідачів, на спростування цих тверджень відповідачами надано викопіювання з сайту ОСОБА_11 , з якого вбачається земельні ділянки сторін, проїзд та прохід до води, розташування аналогічних земельних ділянок вздовж води.
Зі схеми фактичного обміру зовнішніх меж земельних ділянок з нанесенням даних АС ДЗК, виконаної сертифікованим інженером-геодезистом ОСОБА_12 (кваліфікаційний сертифікат № 011424), вбачається відстань між земельними ділянками сторін 0,22-0,23 м.
Не впливає на правильність рішення суду про необґрунтованість позову і довід апеляційної скарги про створення загрози для довкілля та порушення конституційного права позивачів, визначене ст. 50 Конституції України, оскільки згідно наданого відповідачами викопіювання з сайту ОСОБА_11 вбачається вільний проїзд та прохід до води.».
Відповідно ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, обставини щодо створення загрози для довкілля та порушення конституційного права позивачів, визначене ст. 50 Конституції України, встановлено рішенням суду у цивільній справі Nє 509/1787/21 і не потребує доказування у даній справі.
Варто також зазначити, що фактично спір виник через незгоду позивачів з відведенням земельних ділянок Nє 201 та 199 для індивідуального садивництва, проте просять суд скасувати рішення про затвердження змін до Генерального плану в цілому. Скасування рішення в цілому є неспівмірним та недоведеним, оскільки воно спрямовано на соціально-економічний розвиток села.
Положеннями ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» установлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Тому діяльність органу місцевого самоврядування із планування території відповідного населеного пункту, внесення змін до генерального плану є виконанням встановлених законом владних управлінських функцій, спрямована на забезпечення інтересів громади.
Рішення про затвердження чи зміну генерального плану села не створює, не змінює і не припиняє цивільних прав та обов'язків окремих осіб.
Приймаючи рішення № 818-VII від 25.11.2016 «Про внесення змін до генерального плану села Кароліно-Бугаз, поєднаного з планом зонування території населеного пункту в складі генерального плану», Кароліно-Бугазька сільська рада діяла на підставі та в межах повноважень, визначених законом.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії»). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії»). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги не належать до задоволення.
У зв'язку з відмовою у позові, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74, 76-77, 90, 242-246, 250, 262, 255-258, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Кароліно-Бугазської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (вул. Приморська, 1, с. Кароліно-Бугаз, 67844, код ЄДРПОУ 04527307) про визнання протиправним та скасування рішення Кароліно-Бугазької сільської ради від 25 листопада 2016 року № 818-VІІ «Про внесення змін до генерального плану села Кароліно-Бугаз, поєднаного з планом зонування території населеного пункту в складі генерального плану» - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 06.11.2025 року.
Суддя Г.В. Лебедєва