06 листопада 2025 рокусправа № 380/9581/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 у період з 28.02.2022 до 06.02.2025 (включно) грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення та інших виплат, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби та у зв'язку із звільненням, із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 у період з 28.02.2022 до 06.02.2025 (включно) перерахунок та виплату грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення та інших виплат, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби та у зв'язку із звільненням, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 28.02.2022 до 06.02.2025 (включно);
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у період з 28.02.2022 до 06.02.2025 (включно);
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги військовослужбовцям після укладення ними першого контракту; компенсації за невикористані щорічні відпустки, компенсації за невикористані додаткові оплачувані відпустки; матеріальної допомоги на оздоровлення; одноразової грошової допомоги при звільненні; премії за особистий внесок у загальні результати служби; надбавки за особливості проходження служби з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років; надбавки за безперервний стаж за шифрувальну роботу, без індексації грошового забезпечення;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу військовослужбовцям після укладення ними першого контракту; компенсацію за невикористані щорічні відпустки; компенсацію за невикористані додаткові оплачувані відпустки; матеріальну допомогу на оздоровлення; одноразову грошову допомогу при звільненні; премію за особистий внесок у загальні результати служби; надбавку за особливості проходження служби з урахуванням окладу за військовим званням та надбавку за вислугу років; надбавку за безперервний стаж за шифрувальну роботу, з урахуванням індексації грошового забезпечення та раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неоформлення довідки про склад і вартість неотриманого ОСОБА_1 речового майна та щодо невиплати грошової компенсацїї вартості за неотримане речове майно позивачу при його звільненні з військової служби;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 оформити довідку про склад і вартість нестриманого ОСОБА_1 речового майна, нарахувати і виплатити позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно станом на день його звільнення з військової служби - 06.12.2025.
Ухвалою від 27.05.2025 суддя прийняла позовну заяву та відкрила спрощене позовне провадження в адміністративній справі, без повідомлення сторін.
Ухвалою від 06.11.2025 суд відмовив задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що позивач проходив військову службу в Військовій частині НОМЕР_1 . Впродовж 2022-2025 років відповідач нараховував та виплачував грошове забезпечення позивача із розрахунку розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року. Вважає, що відповідач протиправно здійснив нарахування та виплату грошового забезпечення у зменшеному розмірі. Також вказує, що у період з 28.02.2022 до 06.02.2025 відповідач не нараховував та не виплачував індексацію грошового забезпечення позивача взагалі.
Також, протиправним є те, що індексація не була включена до складу грошового забезпечення, з якого позивачу розрахована: одноразова грошова допомога військовослужбовцям після укладення ними першого контракту; компенсація за невикористані щорічні відпустки; компенсація за невикористані додаткові оплачувані відпустки; матеріальна допомога на оздоровлення; одноразова грошова допомога при звільненні; премія за особистий внесок у загальні результати служби; надбавка за особливості проходження служби з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років; надбавки за безперервний стаж за шифрувальну роботу.
Так, при звільнені з військової служби позивач на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 подав рапорт з проханням видати довідку про склад і вартість неотриманого ОСОБА_1 речового майна, нарахувати та виплатити грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно при його звільненні з військової служби. Беручи до уваги викладене вище, а також те, що Військова частина НОМЕР_1 не надала позивачу довідку про склад і вартість неотриманого ним речового майна, не нарахувала та не виплатила грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно при його звільненні з військової служби, така бездіяльність Відповідача є протиправною.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву від 27.06.2025 (вх. 53398), у якому зазначає, що згідно з Постановою КМУ № 704 (в редакції Постанови КМУ № 103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується. Зазначене такж є наслідком застосування статті 8 Конституції України, що закріплює ієрархію нормативно-правових актів, відповідно до якої закони мають вищу юридичну силу серед інших нормативно-правових актів.
Зазначає, що індексація грошового забезпечення у період з 28.02.2022 до 06.02.2025 виплачена у належному розмірі.
Також вказує, що згідно з довідкою про вартість речового майна, що належить до видачі від 01.03.2025№ 2, витягу з наказу командира військової військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 40 від 06.02.2025 ОСОБА_1 нараховано грошову компенсацію в розмірі 17141,36 грн (1.5% військовий збір), яку виплачено 09.04.2024 в розмірі 16 884,24 грн. Просить відмовити у задоволенні позову.
Позивач подав відповідь на відзив від 03.07.2025 (вх. № 54840). У поданій відповіді на відзив позивач повністю підтримав викладені у позовній заяві аргументи та доводи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.
Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.02.2025 № 40 майстер-сержанта ОСОБА_1 , старшого спеціаліста служби охорони державної таємниці військової частини НОМЕР_1 , звільнено з військової служби на підставі підпункту »а» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі, підлягає направленню для зняття з військового обліку до ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 06.02.2025 виключений його зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.
Відповідно до картки особового рахунку військовослужбовця за 2022 рік позивачу виплачена індексація грошового забезпечення з березня 2022 року по грудень 2022року.
Відповідно до картки особового рахунку військовослужбовця за 2023 рік позивачу виплачена індексація грошового забезпечення у січні 2023 року.
Відповідно до картки особового рахунку військовослужбовця за 2024 рік позивачу виплачена індексація грошового забезпечення з вересня 2024 року по грудень 2024 року.
Відповідно до картки особового рахунку військовослужбовця за 2025 рік позивачу виплачена індексація грошового забезпечення у січні 2025 року.
Відповідно до довідки виданої Військовою частиною НОМЕР_1 від 01.03.20225 № 2 про вартість речового майна, що належить до видачі майстер-сержанта ОСОБА_1 сума грошової компенсації становить 17141,36 грн.
Представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом щодо виплати грошового забезпечення.
Листом від 10.05.2025 № 264 відповідач повідомив, що усі складові щомісячного основного грошового забезпечення, а саме: посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження військової служби, премія, а також додаткові одноразові виплати такі, як грошова допомога на оздоровлення зазначені в картках особового рахунку військовослужбовця. Розрахункова величина прожиткового мінімуму, яка використовувалась для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням - 1792 грн. Р
Позивач вважає, що під час проходження військової служби та звільнення відповідач з порушенням норм законодавства здійснював нарахування та виплату йому грошового забезпечення за 2022-2025 роки, індексації грошового забезпечення, та протиправно не видав довідку про склад та вартість речового майна, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до частини 1-3 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити грошове забезпечення з 28.02.2022 по 06.02.2025 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, суд зазначає таке.
Пункт 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704) в редакції чинній на день її прийняття, визначав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Згідно з приміткою 1 додатку 1 Постанови № 704 посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
У подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103) внесено зміни до Постанови № 704. Зокрема, п. 4 був викладений в новій редакції, який установлював розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.
Тобто згідно з внесеними змінами розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення, став розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 01.01.2018, який був сталою незмінною величиною. При цьому мінімальна заробітна плата для розрахунків розмірів цих окладів не застосовувалася взагалі.
Шостий апеляційний адміністративний суд 29.01.2020 своєю постановою у справі № 826/6453/18 визнав протиправним та скасував пункт 6 Постанови № 103, який вносив зміни в п. 4 Постанови № 704.
Таким чином, з дня набрання чинності постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 діє редакція п. 4 постанови № 704, яка була чинною до внесення вказаних змін, тобто з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
При цьому, згідно з п. 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017.
Суд зазначає, що під час розв'язання правової колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ та пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704, у редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 103, та приміток до додатків 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили.
Враховуючи те, що норма п. 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за приписи п. 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704, у редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 постанови Кабінету Міністрів України № 704, суд вважає, що відсутні підстави для обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням іншого показника ніж прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.
Суд наголошує, що з 29.01.2020 була відновлена дія такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня календарного року на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018.
Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 № 2629-VIII “Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У свою чергу, Закон України № 1928-IX від 02.12.2021 “Про Державний бюджет України на 2022 рік», Закон України № 2710-IX від 03.11.2022 “Про Державний бюджет України на 2023 рік», таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018, на 2022-2023 роки відповідно, не містять.
При цьому суд вважає за необхідне звернути увагу на актуальну позицію викладену Верховним Судом у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21.
Так, у рішенні суду зроблено наступні висновки:
з 01.01.2020 положення п. 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування п. 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Таким чином, у зв'язку із щорічною зміною розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, позивач має право на визначення складових його грошового забезпечення.
Суд встановив, що не заперечується відповідачем, що грошове забезпечення у спірні періоди Відповідач нараховував виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.
При цьому суд звертає увагу, що на реалізацію своїх повноважень, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 12.05.2023 № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» (далі - Постанова № 481).
Пунктом 1 Постанови № 481 скасований підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». Пунктом 2 зазначеної постанови внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виклавши абзац 1 в такій редакції:
« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Таким чином, з урахуванням змін, внесених Постановою № 481, пункт 4 Постанови № 704 передбачає обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розрахункової величини 1762 грн.
Зазначена постанова набрала чинності з 20.05.2023. Отже, до 19.05.2023 застосуванню підлягала редакція пункту 4 Постанови № 704, яка передбачала, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. Надалі, починаючи з 20.05.2023 нарахування грошового забезпечення здійснюється з урахуванням положень Постанови № 481, виходячи з розрахункової величини 1762 грн.
На час виникнення спірних відносин постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 була чинною, та як наслідок підлягала застосуванню.
Тому, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо застосування з 28.02.2022 по 19.05.2023 розрахункової величини, при розрахунку грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
На підставі викладених вище висновків Верховного Суду, суд висновує, що оскільки норма пункту 3 розділу ІІ Закону № 1774-VІІІ не втратила чинності і має вищу юридичну силу за положення п. 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін, внесених Постановою № 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704, у відповідача є підстави для здійснення перерахунку позивачу грошового забезпечення за період 28.02.2022 по 19.05.2023, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, на 01.01.2023 з множенням на відповідні тарифні коефіцієнти.
У зв'язку з прийняттям Постанови № 481, підстав для перерахунку грошового забезпечення з 20.05.2023 немає, тому і позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату основних та додаткових видів грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, які були виплачені у вказаному періоді, суд зазначає таке.
Суд враховує те, що розрахунковою величиною при визначенні розміру вищезазначених виплат були посадовий оклад та оклад за військовим (спеціальним) званням визначені, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, що не спростовано відповідачем.
При цьому, виплата грошового забезпечення (основного та додаткового), щомісячних (чи інших видів, що мають постійний характер) та одноразових видів грошового забезпечення безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.
Таким чином, виплачені за період з 28.02.2022 по 19.05.2023 основні та додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення, які були виплачені у вказаному періоді, підлягають також перерахунку.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 28.02.2022 до 06.02.2025, суд зазначає таке.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України “Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ від 03.07.1991 (далі - Закон № 1282-ХІІ).
Положеннями статті 1 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з статтею 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Відповідно до ст. 4 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення, у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).
Відповідно до пункту 1 цього Порядку він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Згідно з п. 1-1 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до пункту 4 Порядку №1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Відповідно до картки особового рахунку військовослужбовця за 2022 рік позивачу виплачувалась індексація грошового забезпечення з березня 2022 року по грудень 2022року.
Відповідно до картки особового рахунку військовослужбовця за 2023 рік позивачу виплачувалась індексація грошового забезпечення у січні 2023 року.
Відповідно до картки особового рахунку військовослужбовця за 2024 рік позивачу виплачувалась індексація грошового забезпечення з вересня 2024 року по грудень 2024 року.
Відповідно до картки особового рахунку військовослужбовця за 2025 рік позивачу виплачувалась індексація грошового забезпечення у січні 2025 року.
Щодо 2023 року суд зазначає, що дію Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" було зупинено на 2023 рік згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03.11.2022 № 2710-IX. Отже, протягом 2023 року у відповідача був відсутній обов'язок нараховувати індексацію позивачу.
Отже, індексація грошового забезпечення позивача за спірний період відповідачем нарахована та виплачена.
У позові не наведено жодних обґрунтувань щодо протиправності визначення розміру індексації грошового забезпечення позивача спірний період.
Тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Позивач у позовній заяві вказує, що оскільки в період з 28.02.2022 до 06.02.2025 ненарахувувалась та невиплачувалась йому індексація грошового забезпечення, відповідно
така індексація не була включена до складу грошового забезпечення, з якого позивачу розраховувалась: одноразова грошова допомога військовослужбовцям після укладення ними першого контракту; компенсація за невикористані щорічні відпустки; компенсація за невикористані додаткові оплачувані відпустки; матеріальна допомога на оздоровлення; одноразова грошова допомога при звільненні; премія за особистий внесок у загальні результати служби; надбавка за особливості проходження служби з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років; надбавки за безперервний стаж за шифрувальну роботу.
Враховуючи наявність факту виплати позивачу сум індексації грошового забезпечення за спірний період, суд вважає, що позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги військовослужбовцям після укладення ними першого контракту; компенсації за невикористані щорічні відпустки, компенсації за невикористані додаткові оплачувані відпустки; матеріальної допомоги на оздоровлення; одноразової грошової допомоги при звільненні; премії за оеобистий внесок у загальні результати служби; надбавки за особливості проходження служби з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років; надбавки за безперервний стаж за шифрувальну роботу, без індексації грошового забезпечення та зобов'язання нарахувати та виплатити вказані виплати, з урахуванням індексації грошового забезпечення, задоволенню не підлягають оскільки, порушення права позивача у цій частині не підтверджено.
Щодо позовних вимог зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 оформити довідку про склад і вартість нестриманого ОСОБА_1 речового майна, нарахувати і виплатити позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно станом на день його звільнення з військової служба, суд зазначає таке.
Військова частина НОМЕР_1 видала довідку від 01.03.20225 № 2 про вартість речового майна, що належить до видачі майстер сержанта ОСОБА_1 , сума грошової компенсації становить 17 141,36 грн.
Також суд встановив, що нарахована згідно з довідкою про вартість речового майна ОСОБА_1 грошова компенсація в розмірі 17141,36 грн (1.5% військовий збір), виплачена 09.04.2024 в розмірі 16 884,24 грн.
Оскільки, матеріалами справи підтверджено видачу відповідачем довідки про вартість речового майна, що належить до видачі майстер сержанта ОСОБА_1 , суд дійшов висновку, що відповідач не допустив протиправної бездіяльності щодо неоформлення довідки про склад і вартість неотриманого ОСОБА_1 речового майна та щодо невиплати грошової компенсацїї вартості за нестримане речове майно позивачу при його звільненні з військової служби.
Тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють,чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими частково, а тому позов підлягає частковому задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 у період з 28.02.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок за період з 28.02.2022 по 19.05.2023, грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення), одноразових додаткових видів грошового забезпечення, які були виплачені у вказаному періоді, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум,
4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 06.11.2025.
Суддя Кедик М.В.