справа № 380/2928/22
про накладення штрафу
05 листопада 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі судді О.Желік, розглянувши в порядку письмового провадження питання про накладення штрафу на командира Військової частини НОМЕР_1 за наслідками не подання суб'єктом владних повноважень звіту про виконання рішення суду в адміністративній справі №380/2928/22 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.01.2023 у справі №380/2928/22 адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, задоволено частково шляхом визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 01.08.2018; зобов'язано військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 01.08.2018, а також здійснити її виплату із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2023 р. рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року у справі № 380/2928/22 скасовано та прийнято постанову, якою позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, з урахуванням базового місяця січня 2008 року, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2024 за заявою ОСОБА_1 встановлено судовий контроль за виконанням постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 протягом тридцяти днів з дня отримання даної ухвали подати до Львівського окружного адміністративного суду звіт про виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року у справі №380/2928/22.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2025 заяву ОСОБА_1 від 29.01.2025 про накладення штрафу за невиконання рішення суду у справі №380/2928/22 повернуто заявнику без розгляду.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 12.08.2025 встановлено відповідачу - військовій частині НОМЕР_1 7-ми денний строк з дня отримання копії даної ухвали для надання суду письмових пояснень по суті поданої заяви, а також усіх доказів, які підтверджують виконання боржником рішення суду від 30.01.2023 у справі №380/2928/22.
Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа, ухвалу про призначення до розгляду заяви (клопотання) від 12.08.2025 по справі №380/2928/22 було надіслано одержувачу Військовій частині НОМЕР_1 в його електронний кабінет 12.08.25 о 21:23 год.
09.09.2025 на виконання ухвали суду від 12.08.2025 від відповідача ВЧ НОМЕР_1 надійшли письмові пояснення про те, що станом на 04.09.2025 кошти на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.01.2023 у справі №380/2928/22 за позовом ОСОБА_1 до ВЧ НОМЕР_1 , - не надходили.
18.09.2025 від представниці позивача надійшли заперечення на письмомі на пояснення відповідача З наданих відповідачем матеріалів слід зробити висновок, що останній більше ніж через два роки після набрання судовим рішення законної сили, звернувся про потребу у коштах на виконання такого рішення, при цьому, лише в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн. Жодних розрахунків належних та нарахованих позивачу сум індексації грошового забезпечення на виконання судового рішення від 10.04.2023 у справі №380/2928/22 відповідач не надав, як і не надав доказів того, що останній звертався за виділенням відповідних коштів. Вказала, що долучені відповідачем матеріали свідчать, що для виконання судового рішення від 10.04.2023 у справі №380/2928/22, останній почав вживати реальних заходів лише 06.08.2025 (вже після звернення позивача із заявою про накладення штрафу на командира військової частини НОМЕР_1 ), звернувшись до забезпечувального фінансового органу.
Вирішуючи питання про накладення штрафу суд керується таким.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Вказані конституційні положення знайшли своє відображення у відповідних нормах Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Так, відповідно до приписів частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
А за змістом статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Таким чином, судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки протилежне суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Суд також зауважує, що у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» Європейський суд з прав людини наголошує, що право на звернення до суду також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні.
Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд під час вирішення справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський Суд з прав людини звертає увагу на те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі Скордіно проти Італії (Scordino v. Italy). Отже, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі Сіка проти Словаччини (Sika v. Slovaki), № 2132/02, пп. 24-27 від 13 червня 2006 року, пп. 18 рішення Ліпісвіцька проти України № 11944/05 від 12 травня 2011 року).
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах Ромашов проти України від 27 квітня 2004 року, Шаренок проти України від 22 лютого 2004 року зазначено, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі Сокур проти України (Sokur v. Ukraine), № 29439/02 від 26 квітня 2005 року та у справі Крищук проти України (Kryshchuk v. Ukraine), № 1811/06 від 19 лютого 2009 року).
Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню рішенню суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
Також суд зауважує, що з аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.
За приписами частини 1 статті 3 КАС України, порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частиною 3 статті 3 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Суд звертає увагу, що 18.12.2024 опублікований, а 19.12.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» №4094-IX (далі - Закон №4094-ІX), яким, зокрема, внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах.
Пунктом 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4094-ІX передбачено, що справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.
Суд зауважує, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду у цій справі суд не зобов'язував відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
Проте, вказана обставина не позбавляє позивача права звернутися до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду після його ухвалення.
За таких обставин, на підставі частини 3 статті 3 КАС України, пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4094-ІX, під час вирішення заяви позивача про встановлення судового контролю до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, а саме норми Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення судового контролю в редакції Закону №4094-ІX.
Так, відповідно до статті 381-1 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Таким чином, стаття 382 КАС України надає право суду, який ухвалив відповідне судове рішення, з метою забезпечення його належного виконання, застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати до суду звіт про виконання такого судового рішення у строк, встановлений судом.
При цьому, умовами, за яких суд має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, є невиконання, виконання не у повному обсязі або не у спосіб встановлений судом судового рішення всупереч вимог Конституції та закону.
Як встановлено судом, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.01.2023 у справі №380/2928/22 набрало законної сили в квітні 2023 року у зв'язку із прийняттям постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2023 р, однак заявку на виплату коштів ВЧ НОМЕР_1 було подано лише в серпні 2025 року, тобто фактично через 2,5 роки.
Суд також погоджується з доводами представниці позивача в частині того, що жодних розрахунків належних та нарахованих позивачу сум індексації грошового забезпечення на виконання судового рішення від 10.04.2023 у справі №380/2928/22 відповідач не надав, як і не надав доказів того, що останній звертався за виділенням відповідних коштів.
Оскільки можливі способи впливу у спірних правовідносинах були застосовані до відповідача, і порушник, незважаючи на вказане, продовжує ухилятися від виконання судового рішення, а також зважаючи на триваючу умисну недбалість щодо не виконання рішення, суд дійшов висновку про достатність підстав для накладення штрафу на командира ВЧ НОМЕР_1 .
Статтею 7 Закону України від 9 листопада 2023 року № 3460-ІХ «Про Державний бюджет на 2025 рік» установлено у 2025 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 01 січня 2025 року (тобто на дату розгляду питання про вжиття заходів судового контролю) становить - 3028 грн. 00 коп.
Визначаючись щодо розміру штрафу суд вважає необхідним застосувати його у мінімальному розмірі, тобто на рівні двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (60560,00 грн.), оскільки такий розмір буде достатнім для відповідача та спонукатиме його виконати в повному обсязі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.01.2023 у справі №380/2928/22.
При цьому половина штрафу повинна стягуватись на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.
Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 15 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» за рішеннями про стягнення судового збору, про накладення штрафу (як засобу процесуального примусу) стягувачем є Державна судова адміністрація України.
Насамкінець суд звертає увагу на те, що сплата відповідачем штрафу не звільняє від обов'язку виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.01.2023 у справі №380/2928/22. Врахувавши зазначену вище норму Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає, що командиру Військової частини НОМЕР_1 слід встановити строк для подання до Львівського окружного адміністративного суду звіту про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.01.2023 у справі №380/2928/22 протягом п'ятнадцяти днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
Керуючись статтями 144, 145, 149, 241, 252, 321, 325, 329 КАС України, суд, -
накласти на командира військової частини НОМЕР_1 штраф у розмірі 60560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень 00 копійок за невиконання в повному обсязі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.01.2023 у справі №380/2928/22.
Стягнути з командира військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , адреса місця знаходження: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) половину штрафу у розмірі 30280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) гривень 00 копійок.
Стягнути з командира військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , адреса місця знаходження: АДРЕСА_1 ) до Державного бюджету України половину штрафу у розмірі 30280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) гривень 00 копійок.
Встановити командиру військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , адреса місця знаходження: АДРЕСА_1 ) строк для подання до Львівського окружного адміністративного суду звіту про виконання в повному обсязі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.01.2023 у справі №380/2928/22 протягом п'ятнадцяти днів, з моменту отримання копії цієї ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Желік О.М.