про залучення другого відповідача
06 листопада 2025 року м. ДніпроСправа № 826/15847/16
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., розглянувши питання про залучення другого відповідача у справі за позовом Компанії «EAST/WEST ALLIANCE LIMITED» до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,
У жовтні 2016 року Компанія «EAST/WEST ALLIANCE LIMITED» (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просила:
- визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Єжова Максима Валерійовича від 27 вересня 2016 року про закінчення виконавчого провадження №43806297 з виконання рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд відповідно) від 23 січня 2014 року (заява №19336/04).
В обґрунтування вимог позивач зазначив, що станом на дату прийняття оскаржуваної постанови та станом на момент звернення до суду з цим позовом вказане рішення ЄСПЛ в частині виплати Компанії «EAST/WEST ALLIANCE LIMITED» будь-якого податку, що може нараховуватися на 5000000 (п'ять мільйонів) євро відшкодування матеріальної і моральної шкоди та будь-який податок, що може нараховуватися підприємству-заявнику на 8000 (вісім тисяч) євро компенсації судових та інших витрат не виконано.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 06 грудня 2019 року касаційну скаргу Компанії «EAST/WEST ALLIANCE LIMITED» задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2017 року скасовано, а справу №826/15847/16 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Верховний суд скасовуючи постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2017 року у справу №826/15847/16 виснував, що «32.Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, який є структурним підрозділом відповідного органу державної виконавчої служби, не є належним відповідачем в цій категорії справ, оскільки належним відповідачем має бути саме Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. 34.З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що під час розгляду справи суд першої інстанції не врахував, що в даній справі позивач звернувся до неналежного відповідача та не здійснив його заміну, чим допустив порушення норм процесуального законодавства, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи.».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2019 року прийнято справу до розгляду, справу призначено до розгляду суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду прийнято адміністративну справу до провадження. Вирішено розгляд справи продовжити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Замінено первинного відповідача - відділ примусового виконання рішення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Вирішуючи питання щодо належного відповідача у справі, суд керується таким.
Відповідно до частини першої, третьої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.
Згідно частини першої статті 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.
На підставі статті 6 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» систему органів примусового виконання рішень становлять: 1) Міністерство юстиції України; 2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.
Відповідно до пункту 3 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (в редакції чинній на момент подання позовної заяви до суду та прийняття рішення судом) органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління державної виконавчої служби), до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції (далі - відділи державної виконавчої служби).
Разом з тим, наказом Міністерства юстиції №42245 від 27.12.2019 до Інструкції №512/5 внесено зміни та викладено п.3 розділу І Інструкції №512/5 у чинній редакції, яка передбачає, що органами державної виконавчої служби є, зокрема: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Отже, на час розгляду справи відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України є окремим органом державної виконавчої служби.
Суд звертає увагу, що постанова Верховного Суду від 06 грудня 2019 року у цій справі, якою скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2017 року прийнята на підставі аналізу п.3 розділу І Інструкції №512/5 (у редакції до 27.12.2019), яка передбачала, що органами державної виконавчої служби є Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусового виконання рішень.
Отже вищевказані висновки Верховного Суду сформовані за іншого правового регулювання.
Таким чином, у розумінні вищевикладених норм, на час розгляду цієї справи відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України є органом державної виконавчої служби, а тому є належним відповідачем у справі в контексті статті 287 КАС України.
Крім того, відповідно до пункту 4 Інструкції №512/5 відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, які містять відомості, що становлять державну таємницю, а також рішення, за якими:
боржниками є Апарат Верховної Ради України, Офіс Президента України, Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд, вищі спеціалізовані суди, апеляційні суди, Офіс Генерального прокурора, Спеціалізована антикорупційна прокуратура, обласні прокуратури, Національне антикорупційне бюро України, Вища рада правосуддя, Національний банк України, Рахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації та їх структурні підрозділи, інші органи державної влади та їх посадові особи;
сума зобов'язання становить п'ятдесят та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.
Зважаючи, що спірна постанова прийнята у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Європейського суду, боржником у якому є Держава, належну до стягнення суму, належним відповідачем у цьому спорі є саме відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, на який вищевказаними нормами покладено повноваження вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні.
Відповідно до статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.
Під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.
З аналізу приписів статті 48 КАС України, за відсутності в матеріалах справи згоди позивача на заміну неналежного відповідача у справі, суд дійшов висновку про можливість залучення до участі у справі як другого відповідача - відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Керуючись статтями 48, 52, 241, 243, 248, 256, 293, 294, 295 КАС України, суд
Залучити до участі у справі в якості другого відповідача відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м.Київ, вул.Городецького, буд.13, код ЄДРПОУ 00015622).
Розгляд адміністративної справи розпочати спочатку.
Зобов'язати відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подати до суду протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з дня отримання цієї ухвали за допомогою підсистеми (модулю) «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, з використанням власного електронного підпису:
- інформацію про стан виконавчого провадження ВП № 43806297 на час розгляду цієї справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя О.В. Захарова