ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"06" листопада 2025 р. справа № 300/639/20
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Біньковської Н.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.01.2020 №Ф-6562-55, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області, Богуславського районного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відповідно до змісту якого просить: скасувати вимогу №Ф-6562-55 від 14.01.2020, видану Головним управлінням ДПС у Київській області щодо стягнення боргу (недоїмки) в розмірі 8262,54 грн; скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження, винесену 05.03.2020 старшим державним виконавцем Богуславського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області при примусовому виконання вимоги №Ф-6562-55 від 14.01.2020 Головного управління ДПС у Київській області щодо стягнення боргу (недоїмки) в розмірі 8262,54 грн та 826,25 грн виконавчого збору.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ніколи не був зареєстрований підприємцем та не проживав у с. Біївці Богуславського району Київської області. Стверджує, що немає жодного відношення до ФОП ОСОБА_1 зареєстрованого за вказаною вище адресою та боргу по єдиному соціальному внеску. З 2008 зареєстрований у місті Івано-Франківську, як платник податків не має боргу (недоїмки) по сплаті єдиного соціального внеску, є лікарем, працює з 1996 року в обласному перинатальному центрі та з 2004 року у ПП «Галдіагностика». Вважає, що постанову про відкриття виконавчого провадження від 05.03.2020 прийнято із порушення приписів статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», позаяк виконавче провадження відкрито не за місцем проживання, перебування боржника або місцем знаходження майна. Просить позов задовольнити.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду зупинено стягнення у виконавчому провадженні №61475426 на підставі вимоги ГУ ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6562-55 від 14.01.2020, до набрання законної сили рішенням суду в цій справі.
Ухвалою суду замінено відповідача у справі - Головне управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377) на правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ ВП 44096797) та Богуславський районний відділ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на правонаступника - Миронівський відділ державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ).
Миронівський відділ державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) перейменовано на Миронівський відділ державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду закрито провадження в цій справі в частині позовних вимог до Миронівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
Головне управління ДПС у Київській області скористалося правом подання відзиву на позовну заяву, в якому просить суд в задоволенні позову відмовити, оскільки позивач з 24.04.2017 по 12.03.2020 був зареєстрований підприємцем. Із реєстру платників єдиного податку слідує, що інформація щодо позивача відсутня, тому ФОП ОСОБА_1 перебував на загальній системі оподаткування. Починаючи з 1 січня 2017 року фізичні особи - підприємці на загальній системі оподаткування, які не отримували дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці року, зобов'язані сплачувати єдиний внесок за себе не менше мінімального страхового внеску за місяць: у 2017 році не менше 704 грн за місяць, у 2018 - не менше 819,06 грн за місяць, у 2019 - не менше 918,06 грн. Отже, враховуючи, що позивач не отримував дохід у звітному році або окремому місяці, він як ФОП зобов'язаний сплачувати ЄСВ, незважаючи на те, що ФОП ОСОБА_2 не здійснював підприємницьку діяльність. Граничний термін перерахування єдиного внеску за 2017 рік - 9 лютого 2018 року та відповідно до внесених змін з 01.01.2018 єдиний внесок сплачується щоквартально по строку. Також зазначає, що для платників, які застосовують загальну систему оподаткування, впроваджено автоматичні щоквартальні нарахування єдиного внеску, тобто ФОП на загальній системі оподаткування зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Згідно з даними інтегрованих карток платника податків позивача по єдиному соціальному внеску здійсненні наступні нарахування: ЄСВ за IV квартал 2018 року (граничний термін сплати 21.01.2019) - 819,06 грн х 3 = 2457,18 грн, сума боргу склала 2457,18 грн; ЄСВ за І квартал 2019 року (граничний термін сплати 19.04.2019) - 918,06 грн х 3 = 2754,18 грн), сума боргу склала 5211,36 грн. Сплачено позивачем кошти у розмірі 491,42 грн, сума заборгованості склала 4719,94 грн, ЄСВ за II квартал 2019 року (граничний термін сплати 19.07.2019) - 918,06 грн х 3 = 2754,18 грн, сума боргу склала 7474,12 грн. Сплачено позивачем кошти у розмірі 982,84 грн, сума заборгованості склала 6491,28 грн; ЄСВ за III квартал 2019 року (граничний термін сплати 19.10.2019) - 918,06 грн х 3 = 2754,18 грн, сплачено 600,00 грн, сума боргу склала 8645,46 грн. Також зазначає, що позивач зареєстрований як фізична особа підприємець у селі Біївці, Богуславського району Київської області, відтак у податкового органу були підстави для взяття ОСОБА_1 на облік в Обухівське управління Головного управління ДПС у Київській області. Просить в задоволенні позову відмовити (а.с.95).
Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в сукупності письмові докази, суд встановив наступне.
Згідно із відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач з 24.04.2017 зареєстрований як фізична особа-підприємець за адресою: село Біївці, Богуславський район, Київська область, 09741. З 25.04.2017 перебував на обліку як платник єдиного внеску. 12.03.2020 проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 на підставі власного рішення (реєстраційний номер №23290060002003642 (а.с.186).
Головним управлінням ДПС у Київській області сформовано та надіслано позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.01.2020 №Ф-6562-55 У зі сплати єдиного внеску станом на 31.12.2019 на суму 8645,46 грн (а.с.103).
Головним управлінням ДПС у Київській області складено та надіслано позивачу (за адресою: село Біївці, Богуславський район, Київська область, 09741) вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.01.2020 №Ф-6562-55 У зі сплати єдиного внеску станом на 24.02.2020 на суму 8262,54 грн (а.с.49, 116).
26.02.2020 Головним управлінням ДПС у Київській області надіслано до Богуславського районного відділу державної виконавчої служби вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.01.2020 №Ф-6562-55 У зі сплати єдиного внеску станом на 24.02.2020 на суму 8262,54 грн
05.03.2020 старшим державним виконавцем Богуславського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 61475426 з виконання вимоги Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 14.01.2020 №Ф-6562-55 (а.с.50).
За змістом витягу із Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.03.2020 Богуславським відділення поліції Миронівського відділу поліції Головного управління національної поліції в Київській області зареєстровано кримінальне провадження №12020110090000110 за частиною 1 статті 358 КК України (2001 рік). Зазначено, що 17.03.2020 до Богуславського відділення поліції Миронівського відділу поліції Головного управління національної поліції в Київській області надійшла заява від ОСОБА_1 про те, що невстановлена особа підробила документи для оформлення фізичної особи-підприємця на ім'я заявника (а.с.94).
05.05.2020 старшим державним виконавцем Богуславського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження №61475426 з примусового виконання вимоги Головного управління ДПС у Київській області від 14.01.2020 №Ф-6562-55 відповідно до п.10 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.140).
22.06.2020 слідчим прийнято постанову про закриття кримінального провадження №12020110090000110 від 17.03.2020 (а.с.184, 185).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Суд при вирішенні цієї справи керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
За змістом підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю «працівник» - це працівник - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
Відповідно до норм пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (надалі також - Закон № 2464-VI) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно приписів статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI надано визначення поняттям:
застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;
страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).
Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до положень абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (у редакції, чинній з 1 січня 2017 року), єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Зміст наведених норм свідчить про те, що платниками ЄСВ є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою ЄСВ є провадження такою особою господарської діяльності та отримання від неї доходу, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування внеску, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати ЄСВ не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору ЄСВ досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.
Оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, то вирішальне значення у цій справі мають обставини наявності підстав вважати позивача застрахованою особою, за яку вже сплачено єдиний внесок роботодавцем, відповідно, від встановлення цих обставин залежить вирішення питання наявності або відсутності у позивача обов'язку сплачувати ЄСВ як фізичною особою-підприємцем.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 листопада 2019 року в справі №160/3114/19 та в подальшому підтримана у постановах від 4 грудня 2019 року у справі №440/2149/19, від 23 січня 2020 року в справі №480/4656/18, від 18.03.2020 в справі №1.380.2019.003164, від 13.04.2023 у справі №520/4553/19, від 19.03.2024 в справі №380/1311/20.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Порядок стягнення заборгованості з платників єдиного внеску, формування, оформлення та надсилання вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску передбачений розділом VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 (надалі також - Інструкція №449).
Згідно з пп. 6, 8 п. 3 розділу VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційно-комунікаційних систем ДПС (далі - ІКС) на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.
За змістом п. 4 розділу VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з ІКС за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Податковий орган веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції.
При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера «Ю» (вимога до юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера «У» (узгоджена вимога).
В третій частині літера «У» (інформація щодо узгодження вимоги) проставляється у разі надсилання: платнику узгодженої вимоги внаслідок процедури оскарження; вимоги до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства відповідно до цієї Інструкції.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.
Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) у паперовій формі вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.
Вимога про сплату боргу (недоїмки), що надсилається в електронній формі у день її формування в ІКС, підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) податкового органу шляхом накладання кваліфікованого електронного підпису та кваліфікованої електронної печатки, після чого надсилається в електронний кабінет засобами ІКС з одночасним надісланням платнику єдиного внеску на його електронну адресу (адреси) інформації про вид документа, дату та час його надіслання до електронного кабінету.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) в електронній формі вважається належним чином надісланою, якщо її надіслано в електронний кабінет засобами ІКС з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги», за умови, якщо отримано квитанцію про доставку вимоги про сплату боргу (недоїмки) в електронний кабінет.
У разі неотримання податковим органом квитанції про доставку вимоги про сплату боргу (недоїмки) в електронний кабінет протягом двох робочих днів з дня її надіслання така вимога у паперовій формі на третій робочий день з дня відправлення з електронного кабінету надсилається платнику єдиного внеску у порядку, визначеному абзацом одинадцятим цього пункту для надіслання вимоги про сплату боргу (недоїмки) у паперовій формі.
При цьому строк доставки вимоги про сплату боргу (недоїмки) в електронній формі в електронний кабінет не зараховується до строку надіслання такої вимоги.
На вимогу платника, який отримав вимогу про сплату боргу (недоїмки) в електронній формі, податковий орган надає таку вимогу у паперовій формі протягом трьох робочих днів з дня надходження відповідної вимоги (у паперовій або електронній формі) від платника єдиного внеску.
Щодо доводів позивача про те, що він ніколи не був зареєстрований фізичною собою-підприємцем за адресою село Біївці, Богуславський район, Київська область, у зв'язку із чим звернувся до поліції, суд зазначає, що за змістом витягу із Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.03.2020 Богуславським відділення поліції Миронівського відділу поліції Головного управління національної поліції в Київській області зареєстровано кримінальне провадження №12020110090000110 за частиною 1 статті 358 КК України (2001 рік). Зазначено, що 17.03.2020 до Богуславського відділення поліції Миронівського відділу поліції Головного управління національної поліції в Київській області надійшла заява від ОСОБА_1 про те, що невстановлена особа підробила документи для оформлення фізичної особи-підприємця на ім'я заявника (а.с.94).
Водночас, згідно витягу із єдиного державного реєстру досудових розслідувань кримінальне провадження за №12020110090000110 22.06.2020 закрито згідно із пунктом частиною 1 статті 284 КПК України (відсутність складу кримінального правопорушення) (а.с.185).
Отже, в матеріалах справи відсутні будь-які докази протиправності реєстрації позивача фізичною особою-підприємцем.
За даними витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач у період з 24.04.2017 по 12.03.2020 був зареєстрований фізичною особою-підприємцем (а.с.186).
Судом встановлено, що в інтегрованій картці платника податку ОСОБА_1 по коду платежу 71040000 обліковуються нарахування єдиного внеску на загальну суму 10719,72 грн (нарахування по 31.12.2019). Станом на 29.02.2020 позивачу нараховано єдиний внесок в розмірі 2754,18 грн, тобто за 4 квартал 2019 року.
Варто вказати, що 01.01.2017 до статті 7 Закону № 2464 VI внесено зміни, одна із яких стосується порядку нарахування єдиного соціального внеску фізичними особами - підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, у разі відсутності у них доходу у звітному році або окремому місяці звітного року.
Так, якщо раніше такі платники ЄСВ мали право самостійно визначати базу нарахування ЄСВ у разі відсутності доходу і сплатити суму єдиного соціального внеску з урахуванням встановленої максимальної величини бази нарахування і ЄСВ та розміру мінімального страхового внеску, то з 01.01.2017 таке самостійне визначення бази для нарахування ЄСВ стає їх обов'язком.
Відповідно до частини 5 статті 8 Закону № 2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» встановлено розмір мінімальної заробітної плати у 2018 році - 3723 грн, тобто за один квартал 2018 року - визначений розмір ЄСВ складає 3723*22/100*3=2457,18 грн. Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» встановлено розмір мінімальної заробітної плати у 2019 році - 4173 грн, тобто за один квартал 2019 року - визначений розмір ЄСВ складає 4173*22/100*3=2754,18 грн.
Зі змісту розрахунку до вимоги від 14.01.2020 №6562-55 слідує, що заборгованість з несплати єдиного внеску нараховано позивачу за такі періоди: за IV квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн, за І - ІІІ квартали 2019 року в сумі 2754,18 грн за кожен квартал (а.с.108).
Згідно інтегрованої картки платника податку позивачу нараховано станом 29.02.2020 єдиний внесок в сумі 2754,18 грн (за 4 квартал 2019 року). Тобто, загальна сума єдиного внеску, яка нарахована позивачу, становить 13473,90 гривень (10719,72 грн + 2754,18 грн).
При цьому, було сплачено кошти в загальному розмірі 2074,26 грн (245,71 грн згідно платіжного доручення №828 від 31.05.2019, 245,71 грн згідно платіжного доручення №1091 від 04.07.2019, 245,71 грн згідно платіжного доручення №1365 від 29.08.2019, 491,42 грн згідно платіжного доручення №1480 від 05.09.2019, 245,71 грн згідно платіжного доручення №1718 від 30.09.2019, 300 грн згідно платіжного доручення №1967 від 04.11.2019, 300 грн згідно платіжного доручення №2258 від 03.12.2019), 382,92 грн (згідно платіжного доручення від 24.03.2020 №728), що підтверджується означеним розрахунком до вимоги та ІКП (а.с.102, 108).
Відтак, з урахуванням вказаної сплати сума єдиного внеску нарахованого позивачу становить 8262,54 грн, яка і включена до оскаржуваної вимоги (а.с.102).
Розрахунку до оскаржуваної податкової вимоги, згідно якої загальна сума боргу позивача зі сплати єдиного внеску станом на 24.02.2020 становить 8262,54 грн, податковим органом суду не надано.
Так, 14.01.2020 контролюючим органом сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6562-55, якою визначено, що станом на 31.12.2019 заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску становить 8645,46 грн.
При цьому, за змістом оскаржуваної вимоги сума єдиного внеску станом на 24.02.2020 становить 8262,54 грн. Саме вказана вимога про стягнення єдиного внеску в розмірі 8262,54 грн пред'явлена до виконання до органу державної виконавчої служби, що засвідчується матеріалами справи, а не вимога на суму стягнення 8645,46 грн, як зазначає у відзиві на позов податковий орган.
Водночас судом встановлено, що в 2018-2019 роках позивач був працевлаштований лікарем-анестезіологом, що підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , відповідно до якої ОСОБА_1 працює в КНП «Івано-Франківський обласний перинатальний центр Івано-Франківської обласної ради» починаючи з 02.10.2001 (а.с.83-85).
Із довідки форми ОК-5 (витяг з Реєстру застрахованих осіб) слідує, що страхові внески за позивача в період з 01.10.2018 по 28.02.2020 сплачував КНП «Івано-Франківський обласний перинатальний центр Івано-Франківської обласної ради» (код ЄДРПОУ 24687786).
Позивачем до позовної заяви додано копію довідки про доходи видані КНП «Івано-Франківський обласний перинатальний центр Івано-Франківської обласної ради» за періоди з 24.04.2017 по 31.12.2017, з січня 2018 року по грудень 2018 року, з січня 2019 року по грудень 2019 року, з 01.01.2020 по 12.03.2020 (а.с.86-90).
Крім того, за вказаний період за позивача сплачувало страхові внески також і ПП «Гал-Діагност» (код ЄДРПОУ 25064633) (а.с.192-199). Означена довідка форми ОК-5 містить відомості про сплату ПП «Гал-Діагност» страхових внесків з 01.01.2004 по квітень 2025 року, що також підтверджує працевлаштування позивача.
Отже, позивач перебував у трудових відносинах та роботодавцями за позивача у спірний період сплачувався єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством.
Суд зазначає, що якщо фізична особа - підприємець є найманим працівником, то обов'язок зі сплати ЄСВ покладається на роботодавця.
За весь час роботи позивачу була нарахована та виплачена заробітна плата, з якої сплачувався єдиний внесок на загальнообов'язкове державне страхування у розмірах, визначених законодавством, що підтверджує перебування позивача у трудових відносинах в період, за який складено вимогу від 14.01.2020.
Отримання позивачем у період 2017-2019 років доходів від провадження підприємницької діяльності податковим органом не доведено, наявність таких доказів судом не встановлено. Податковий орган у відзиві зазначає про відсутність доходів у ОСОБА_1 від підприємницької діяльності.
Таким чином, оскільки позивач є найманим працівником і роботодавці сплачували за нього єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством, підстави для нарахування контролюючим органом єдиного внеску ще і як ФОП за період з жовтня 2018 року по 24.02.2020 відсутні.
У контексті спірних відносин суд вважає за необхідне також окремо зазначити, що 03 червня 2020 року набрав чинності пункт 5 розділу І Закону України від 13 травня 2020 року №592-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» (надалі також - Закон №592-ІХ), відповідно до положень якого розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464 доповнено пунктом 9-15.
Також, з 01 січня 2021 року набули чинності зміни, внесені Законом України від 13.05.2020 №592-IX щодо усунення дискримінації за колом платників, зокрема, статтю 4 Закону №2464-VI доповнено частиною шостою, згідно з якою (в редакції Закону України «Про внесення змін до ПК України та інших законів України щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» від 14 грудня 2021 року №1946-IX) особи, зазначені у пунктах 4 і 5 частини першої цієї статті, які мають основне місце роботи або уклали гіг-контракт з резидентом Дія Сіті в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні", звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем (резидентом Дія Сіті) сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення ними бази нарахування за місяці звітного періоду, за які роботодавцем (резидентом Дія Сіті) сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску. Самостійно визначена такими особами база нарахування не може перевищувати максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, встановлену цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Таким чином, чинною редакцією Закону №2464-VI уже чітко визначено, що фізичні особи-підприємці звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску.
Варто вказати, що згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд зауважує, що вихід за межі позову можливий у виняткових випадках, зокрема коли повний та ефективний захист прав, свобод та інтересів неможливий у заявлений позивачем спосіб. При цьому такий вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, свобод та інтересів, щодо яких подана позовна заява.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За встановлених в ході розгляду справи обставин, враховуючи приписи частини 2 статті 9 КАС України суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що вимога Головного управління ДПС у Київській області від 14.01.2020 №Ф-6562-55У про сплату боргу (недоїмки) у сумі 8262,54 грн є протиправною та підлягає скасуванню із наведених вище судом підстав.
Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір за подання адміністративного позову до Головного управління ДПС у Київській області в розмірі 840,80 грн та за подання заяви про забезпечення адміністративного позову в розмірі 630,60 грн (а.с.1, 24). Таким чином, оскільки спірні правовідносини виникли з вини Головного управління ДПС у Київській області, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області сплачений судовий збір в сумі 1471,40 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Київській області від 14.01.2020 №Ф-6562-55У про сплату боргу (недоїмки).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1471,40 грн (одна тисяча чотириста сімдесять одна гривня 40 копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ),
відповідач - Головне управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ ВП 44096797, вул. С. Хороброго, 5, корпус А, м. Київ, 03151),
Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.