05 листопада 2025 року Справа № 280/4727/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Стрельнікової Н.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі - відповідач), третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 в якому просить суд:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене Протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 18.04.2025 року №29/в в частині що стосується позивачку-дружину померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, старшого солдата ОСОБА_2 .
2. Зобов'язати Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, призначити та виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дружині померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, старшого солдата ОСОБА_2 , в порядку передбаченому Постановою КМУ «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 р. У розмірі 15 000 000,00 грн., але з вирахуванням попередньо виплаченої одноразової грошової допомоги в порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 у розмірі 1 514 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що у зв'язку зі зміною причинно-наслідкового зв'язку смерті чоловіка позивачки ОСОБА_2 з «ЗАХВОРЮВАННЯ, ЯКЕ ПРИЗВЕЛО ДО СМЕРТІ, ТАК, ПОВ'ЯЗАНЕ З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ» на ЗАХВОРЮВАННЯ, ЯКЕ ПРИЗВЕЛО ДО СМЕРТІ, ТА ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК, ПОВ'ЯЗАНІ ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ», ОСОБА_1 звернулася 17.01.2025 року із заявою про виплату одноразової грошової допомоги до ІНФОРМАЦІЯ_4 в порядку передбаченому Постановою КМУ «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 № 168. Однак протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 18.04.2025 №29/в, ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги. Не погоджуючись з такою відмовою позивачка звернулась до суду з цим позовом. Просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.06.2025, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач надав до суду відзив, де наводить норми законодавства України, які регламентують порядок призначення одноразової грошової допомоги відповідно допостанови КМУ від 25.12.2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві»,та зазначає, що військовослужбовець ОСОБА_2 не мав поранень (контузій, травм, каліцтв), а помер природною смертю внаслідок захворювання, відповідно він не належить до категорії загиблих та померлих військовослужбовців внаслідок поранення, що давало позивачам право на отримання допомоги у збільшеному розмірі. Звернення із позовом стало можливим внаслідок помилкового ототожнення позивачами понять «загибель або смерть внаслідок поранення» із «смертю внаслідок захворювання». Позивачка вже реалізувала своє право на допомогу згідно Закону та Постанови КМУ № 975.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Військовослужбовець ОСОБА_2 був призваний на військову службу під час мобілізації та проходив військову службу. Постановою військово-лікарської комісії оформленої протоколом №2157 від 31.05.2024 20 Регіональною військово-лікарською комісією було встановлено причинно-наслідковий зв'язок причини смерті ОСОБА_2 , а саме, зазначено наступне: «Захворювання старшого солдата ОСОБА_2 , 1968 року народження (набряк головного мозку та внутрішньомозковий крововиплив) послужили причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 , - ЗАХВОРЮВАННЯ, ЯКЕ ПРИЗВЕЛО ДО СМЕРТІ, ТА ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК, ПОВ'ЯЗАНІ З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ».
16.08.2024 року ОСОБА_1 звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 свого чоловіка ОСОБА_2 в порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 № 975.
Протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 23.12.2024, розглянувши подані документи, було призначено одноразову грошову допомогу дружині померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, старшого солдата ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на підставі свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 08.02.2024 - в розмірі 500 -ти кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть (2024), в сумі 1 514 400,00 грн.
ОСОБА_1 отримала зазначену виплату у вказаному вище розмірі. Однак, не погоджуючись із вказаним формулюванням щодо встановлення причинно-наслідкового зв'язку причини смерті ОСОБА_2 , а саме з тим, що захворювання, яке призвело до смерті останнього, та причина смерті пов'язані з проходженням військової служби, а не із захистом Батьківщини, адвокат Тивоненко Д.Р. звернувся із заявою про перегляд постанови ВЛК оформленої протоколом №2157 від 31.05.2024 року 20 Регіональної військово-лікарської комісії.
Протоколом засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 29.11.2024 року №8529, захворювання старшого солдата ОСОБА_3 , 1968 року народження: «Набряк головного мозку. Внутрішньомозковий крововилив», яке стало причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) про виключення зі списків особового складу частини від 22.04.2024 № 116, лікарським свідоцтвом про смерть від 02.02.2024 № 177, яке видане КНП «Київської міської клінічної лікарні №1» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)», свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , яке видане 08.02.2024 Олександрівським відділом державної реєстраціїактів цивільного стану у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), довідкою про безпосередню участь в бойових діях від 28.10.2024 № 4698/3454, виданою командиром військової частини НОМЕР_2 , військово-обліковими документами - ЗАХВОРЮВАННЯ, ЯКЕ ПРИЗВЕЛО ДО СМЕРТІ, ТА ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК, ПОВ'ЯЗАНІ ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ. Постанову ВЛК про причинний зв'язок захворювання та причини смерті за протоколом засідання штатної 20 регіональної військово-лікарської комісії від 31.05.2024 № 2157 було відмінено.
У зв'язку зі зміною причинно-наслідкового зв'язку смерті ОСОБА_2 з «ЗАХВОРЮВАННЯ, ЯКЕ ПРИЗВЕЛО ДО СМЕРТІ, ТАК, ПОВ'ЯЗАНЕ З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ» на ЗАХВОРЮВАННЯ, ЯКЕ ПРИЗВЕЛО ДО СМЕРТІ, ТА ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК, ПОВ'ЯЗАНІ ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ», ОСОБА_1 звернулася 17.01.2025 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги до ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 63). При цьому заява позивачки від 17.01.2025 не містить посилання на Постанову КМУ «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 № 168, як про це зазначено у позові. Натомість у заяві зазначено, що до неї додані документи, згідно з Постановою КМУ №975 від 25.12.2013.
Протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 18.04.2025 року №29/в, ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги.
Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум мотивувала своє рішення тим, що оскільки дружині ОСОБА_2 13.12.2024 було призначено і виплачено одноразову грошову допомогу відповідно до свідоцтва про смерть НОМЕР_3 від 08.02.2024 та витягу з протоколу засідання РВЛК від 31.05.2024 № 2157 в розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть (2024), в сумі 1514000 (Один мільйон п'ятсот чотирнадцять тисяч) грн. 00 коп., а зміна причинного зв'язку смерті не є підставою для здійснення доплати одноразової грошової допомоги, оскільки чинним законодавством не передбачено здійснення доплати одноразової грошової допомоги у разі зміни причинного зв'язку смерті (передбачено у разі зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності).
Не погоджуючись із зазначеним рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум та вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивачка звернулась до суду з цим позвом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає, що правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно доЗакону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ(далі - Закон №2232-ХІІ).
Водночас, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"(далі - Закон № 2011-ХІІ), у статті 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Питання виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців, урегульоване нормами ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі по тексту - Закон № 2011-ХІІ).
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону № 2011-XII встановлено, що дія цього Закону поширюється на: 1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей; 2) військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти; 3) військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей; 4) членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони України.
Відповідно до норм ч. 2 ст. 3 Закону № 2011-XII дія цього Закону не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов'язаним чи резервістом тілесного ушкодження.
Приписами ст. 4 Закону № 2011-XII передбачено, що забезпечення виконання Закону№ 2011-XII, інших нормативно-правових актів щодо соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей покладається на органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Питання призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця регламентоване статтями 16, 16-4 Закону № 2011-XII.
Відповідно до вимог ст. 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Частиною 2 ст. 16 Закону № 2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби; 2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби; 3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві; 4) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті; 5) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тр ???? ?i?? ?A?? ?Y?? ?1?? ???? ???? ???? ???? ???? ???? ???? ???? ???? ???? ???? ???? ???? ???? ???? ремої оцінки суду, оскільки зроблених судом ???:? ??
Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, за умов, визначенихЗаконом України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Військовозобов'язані та резервісти вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, служби у військовому резерві, за умов, визначенихЗаконом України «Про військовий обов'язок і військову службу», указами Президента України (ч. 3ст. 16 Закону № 2011-XII).
Відповідно до змісту ч. 1ст. 16-1 Закону № 2011-XII у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 частини 2статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно доСімейного кодексу України, а утриманці - відповідно доЗакону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"(ч.2ст.16-1 Закону № 2011-XII).
Згідно з п. п. «а» п. 1ст. 16-2 Закону № 2011-ХІІ допомога призначається і виплачується у розмірі: 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленогозакономдля працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2статті 16 цього Закону.
Відповідно до ч. 1ст. 16-3 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених устатті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених устатті 16-1 цього Закону.
Згідно з нормами ч. 2, 3ст. 16-3 Закону № 2011-XII у випадках, передбачених підпунктами 4-9 пункту 2статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам.
Частиною 6 ст. 16-3 Закону № 2011-XII встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Відповідно до ч.ч. 7-9 ст. 16-3 Закону № 2011-XII, якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права (ч. 8 ст. 16-3 Закону № 2011-XII).
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (ч. 9 ст. 16-3 Закону № 2011-XII).
На виконання вказаної норми Закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 25.12.2013 № 975, якою затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975), який врегульовує питання, пов'язані з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Відповідно до п. 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Згідно з п. 4 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, якщо смерть настала, зокрема, під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
Аналогічно, як і вЗаконі № 2011-ХІІ, абзацом 2 пункту 5 Порядку № 975 передбачено, що у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, розмір допомоги встановлений на рівні 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).
Крім того, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» від 29.07.2022 № 2489-IX (далі - Закон №2489-IX) ст. 16-2 Закону № 2011-XII доповнено ч. 3 такого змісту: «Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України».
У п. 1 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону № 2489-IX зазначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім п. 3 розділу I цього Закону, який набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та застосовується з 24.02.2022.
Так, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, 28.02.2022 на виконанняУказів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію", Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» № 168 (далі по тексту - Постанова № 168).
Відповідно до змісту абз. 1 п. 2 Постанови № 168 (у редакції від 24.03.2022) установлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови (зокрема, військовослужбовців Збройних Сил) виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється також сім'ям осіб, зазначених у пункті 1цієї постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого під час захисту Батьківщини у період дії воєнного стану, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва) (Пункт 2 доповнено новим абзацом шостим згідно зПостановою Кабінету Міністрів України № 400 від 01.04.2022- застосовується з 24 лютого 2022 року).
Суд звертає увагу, що аналіз наведених норм Постанови № 168 вказує на те, що виплата збільшеного до 15000000 грн. розміру одноразової допомоги згідно пункту 2 Постанови № 168 передбачена для сімей військовослужбовців у таких випадках: 1) у разі загибелі військовослужбовця; 2) у разі, якщо військовослужбовець помер внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).
Так, на відміну від Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 975, Постанова № 168 містить звужений перелік підстав для виплати допомоги у збільшеному розмірі. Такий розмір допомоги передбачений лише на період дії воєнного стану та покликаний підвищити рівень соціального захисту сімей саме загиблих та померлих внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовців.
Термін «загиблий» у військовій справі - військова втрата, що стосується категорії військовослужбовців, котрі брали участь у військових діях і загинули внаслідок дії противника, як безпосередньо під час бойових дій, так і в разі смерті від поранень (контузії, травми, каліцтва) або інших пошкоджень, несумісних із життям.
Норми Законів України «Про військовий обов'язок і військову службу», «;Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Закону № 2011-XII вживають термінологію «загибель (смерть)».
Суд зазначає, що вказане не означає, що поняття загибель та смерть є тотожними, коли мова йде про визначення розміру одноразової грошової допомоги у період дії воєнного стану.
Правова дефініція використаної термінології, що розкриває її зміст, в контексті наведених законів стосується наслідків загибелі (смерті) особи.
У всіх випадках наслідки для ситуацій, наведених у перерахованих законах, однакові.
Відтак, з точки зору законодавчої техніки, є коректним зазначення термінології «загибель (смерть)» як одного поняття, без їхнього розмежування окремо на «загибель» та окремо на «смерть».
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», наслідком як загибелі так і смерті особи, є її виключення із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо).
Згідно приписів Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», наслідком як загибелі так і смерті особи є отримання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни.
Статтею 16 Закону № 2011-ХІІпередбачено, що наслідком, як загибелі, так і смерті особи, є виплата одноразової грошової допомоги особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Суд вважає, що питання розміру допомоги визначається окремо та залежить від окремих чинників (умов), а саме:
у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби (абзац 1 пункту «а» частини 1 статті 16-2 Закону №2011-ХІІ);
у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби (абзац 2 пункту «а» частини 1стаття 16-2 Закону №2011-ХІІ);
у розмірі 15000000 грн. на період дії воєнного стану для сімей загиблих осіб (абз. 1 п. 2 Постанови №168). Також сімей осіб, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва) (абз.6 п.2 Постанови №168).
Відтак, чинним законодавством України передбачено три розміри одноразової грошової допомоги, для кожного із яких є свої законодавчо визначені умови для виплати.
При цьому, розмір допомоги згідно Постанови № 168 в сумі 15000000 гривень передбачений лише на період дії воєнного стану та у чітко визначених випадках, а саме, для сімей загиблих військовослужбовців, а також померлих, але внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) осіб.
Такий підхід держави у врегулюванні даного питання покликаний підвищити рівень соціального захисту сімей саме загиблих та померлих внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовців.
Знову ж таки, загибель та смерть мають різне змістове навантаження, хоча й поєднані єдиними наслідками (людина припинила своє існування).
Будь-яка загибель передбачає припинення життя внаслідок впливу зовнішніх чинників стрімкої дії (вибух, постріл, удар, дія хімічних речовин), які не сумісні із життям та не залишають людині шансу вижити.
Смерть, на відміну від загибелі, характеризується припиненням життя через захворювання, які викликають «збої» в функціонуванні (роботі) внутрішніх органів людини, що забезпечують її життєдіяльність.
Якщо ці «збої» були викликані пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), отриманим під час захисту Батьківщини, то розмір допомоги визначено на рівні 15000000 грн.
Суд звертає увагу на те, що матеріали даної справи не містять відомостей про отримання військовослужбовцем ОСОБА_2 за період проходження служби поранень (контузії, травми, каліцтва), від яких могла настати його смерть.
Так, згідно лікарського свідоцтва про смерть (а.с. 24-25) причиною смерті ОСОБА_2 став набряк головного мозку та внутрішньомозковий крововиплив.
Згідно пунктів 1.3, 21.9 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженогонаказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402, уповноваженим органом, на який покладеного завдання з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть, є штатні військово-лікарські комісії.
Оскільки причиною смерті військовослужбовця ОСОБА_2 стало не поранення/травма/контузія, а саме захворювання (набряк головного мозку та внутрішньомозковий крововиплив), позивачем помилково ототожнюється поняття «загибель або смерть внаслідок поранення» із «смертю внаслідок захворювання».
Таким чином, військовослужбовець не належить до категорії загиблих та померлих внаслідок поранення (контузій, травм, каліцтв) військовослужбовців, що давало б підстави для отримання допомоги у розмірі 15000000 гривень, а тому позивачі дружина, дочка, матір військовослужбовця, який помер внаслідок захворювання, пов'язаного із проходженням служби, відповідно до ч. 1 ст. 16-1Закону мають право саме на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченоїст. 16 Закону, у 500-кратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленогозакономдля працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Судом враховується правова позиція, висловлена Верховним Судом у постанові від 29.03.2024 у справі № 440/3321/23, в якій суд дійшов такого висновку: «Відповідно до абзацу першого пункту 2 Постанови № 168 сім'ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1- 1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", крім громадян рф або республіки білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Абзац шостий пункту 2 Постанови № 168 передбачає, що виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється також сім'ям осіб, зазначених у пунктах 1- 1-2 цієї постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій рф території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави- агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).
Отже, в обох зазначених абзацах пункту 2 Постанови № 168 йдеться про особливий вид виплати - одноразової грошової допомоги сім'ям осіб, зазначених у пунктах 1- 1-2 цієї постанови, в тому числі поліцейських, які загинули або померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва).
При цьому, виходячи з буквального змісту абзацу першого пункту 2 Постанови № 168, висновується, що Кабінет Міністрів України при установленні права сімей загиблих осіб на одноразову грошову допомогу не визначає жодних інших умов її виплати, окрім факту смерті особи у період воєнного стану.
Водночас, інший вид допомоги - одноразова грошова допомога сім'ям осіб, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), також пов'язаний з воєнним станом. Однак, на відміну від допомоги сім'ям загиблих осіб, положенням абзацу шостого пункту 2 Постанови №168 передбачено низку умов для виплати такої одноразової грошової допомоги, а саме: 1) наслідкова умова - отримання поранення (контузії, травми, каліцтва), яке спричинило смерть особи; 2)часова умова - отримання поранення (контузії, травми, каліцтва) саме в період воєнного стану; 3)функціональна умова - отримання поранення під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії; 4) територіальна умова - перебування безпосередньо в районах ведення (здійснення) зазначених у пункті 3 дій, зокрема на тимчасово окупованій рф території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора; 5) функціонально-часова - отримання поранення у період здійснення зазначених у пункті 3 дій; 6) наслідково-часова умова - настання смерті особи не пізніше ніж через один рік після такого поранення (контузії, травми, каліцтва).
Отже, формальний зміст абзаців першого та шостого пункту 2 Постанови № 168 вказує на те, що Кабінет Міністрів України установив виплату одноразової грошової допомоги в однаковому розмірі 15000000 гривень при настанні одного і того ж наслідку - смерті особи, але залежно від її причин (загибель або в результаті, зокрема поранення) він застосував різні способи викладення змісту таких норм, зокрема щодо встановлення певних умов її виплати.
Суд доходить висновку, що той факт, що абзац перший пункту 2 Постанови № 168 не визначає таке формулювання причини загибелі поліцейського, необхідне для призначення одноразової грошової допомоги в разі загибелі поліцейського, як "загинув у період дії воєнного стану під час участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій рф території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів", вказане не може означати достатність підстав для виникнення права на одноразову грошову допомогу в разі загибелі поліцейського лише за умови воєнного стану».
Також судом враховується право позиція, висловлена Верховним Судом у постанові від 17.03.2025 у справі № 280/2749/24.
Отже, Міноборони повністю виконало зобов'язання перед позивачкою прийняло відповідне рішення про виплату ій допомоги у визначеному законодавством розмірі, що еквівалентно 500-кратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому помер військовослужбовець.
Окрім зазначеного, суд наголошує, що в межах розгляду даної справи суд не може самостійно на власний розсуд надавати оцінку діагнозу особи та встановлювати причинний зв'язок захворювання, яким спричинена смерть, оскільки це не входить до повноважень суду, а означені питання є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії.
Частиною 1статті 2 КАС Українивизначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідностатті 90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою та другоюстатті 77 КАС Українивстановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 241 - 246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних (03168, м. Київ, пропект Повітрофлотський б. 6, ЄДРПОУ 00034022), третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.В.Стрельнікова