06 листопада 2025 року м. Ужгород№ 260/3762/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинця Д.В., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) в особі представника - адвоката Каверіна Сергія Миколайовича (далі - представник позивача) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позов до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) (далі - відповідач), в якому просив:
1) визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з суми, виплаченого грошового забезпечення ОСОБА_1 на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.09.2024 у справі № 260/4526/24 без рівноцінної та повної компенсації втрат доходів;
2) зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при виплаті грошового забезпечення на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.09.2024 у справі № 260/4526/24;
3) визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо утримання військового збору у розмірі 5 % з суми, виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.09.2024 у справі № 260/4526/24;
4) зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого військового збору з суми, виплаченого грошового забезпечення на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.09.2024 у справі № 260/4526/24.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дії відповідача щодо виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2024 року у справі № 260/4530/24 без одночасної компенсації податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 (далі Порядок №44), є протиправними, оскільки право на вказані виплати він набув у зв'язку із виконанням обов'язків військової служби і такі мали бути виплачені відповідачем у день його звільнення з військової служби. Крім того позивач вважає протиправним оподаткування військовим збором нараховане грошове забезпечення військовослужбовця у розмірі 5% від нарахованого доходу.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 відкрито провадження в адміністративній справі, якою розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
30 травня 2025 року відповідач подав через особистий електронний кабінет в підсистемі електронний суд відзив на позовну заяву, в якому проти заявлених позовних вимог заперечив. Відповідач вказує, що компенсація сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44 у разі стягнення середнього грошового забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку не може бути застосованою.
Окремо зазначає, що позивач не є військовослужбовцем, а тому вказаний порядок не поширюється на нього.
З огляду на вказане просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) проходив військову службу в Державній прикордонній службі України. Згідно з витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 06.05.2024 року за № 300-ОС ОСОБА_1 виключений із списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 10.02.2025 у справі № 260/4526/24 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_3 залишив без задоволення. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року у справі № 260/4526/24 залишив без змін.
На виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.09.2024 у справі № 260/4526/24 здійснено нарахування грошового забезпечення на загальну суму 199 363,28 грн, що підтверджується розрахунковим листом за березень 2025 року.
Проте виплату грошового забезпечення відповідач здійснив з відрахуванням з утриманого ПДФО 18 % - 35 885,39 грн та утриманого військового збору за ставкою 5% від нарахованого доходу - 9 968,16 грн.
Позивач, вважаючи протиправною поведінку відповідача щодо утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору у розмірі 5% з сум виплаченої йому на виконання Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року у справі № 260/4526/24 компенсації втрат доходів у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб, а також відповідач протиправно оподаткував військовим збором нараховане грошове забезпечення військовослужбовця у розмірі 5 % від нарахованого доходу, звернувся з цим позовом до суду.
Предметом розгляду у цій справі є оцінка наявності підстав для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб, що належала йому до виплати під час нарахування сум грошового забезпечення, перерахованого та виплаченого на виконання Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року у справі № 260/4526/24.
Щодо дотримання позивачем строку звернення з цим позовом до суду суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною п'ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Утім положення статті 122 КАС України не містять норм, які б урегульовували строки звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
Водночас такі строки встановлені Кодексом законів про працю України.
Так, відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції Закону України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності 19 липня 2022 року) із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Отже, після 19 липня 2022 року строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, що включає усі виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06 березня 2024 року у справі №600/5050/23-а.
У цій справі відповідач на виконання рішення суду у справі №260/4526/24 виплатив позивачу грошові кошти у розмірі 199363,28 грн.
19 березня 2025 року представник позивача адвокат Каверін Сергій Миколайович звернувся до відповідача із адвокатським запитом, в якому просив надати інформацію - детальний помісячний розрахунок та утримань на підставі якого НОМЕР_4 прикордонним загоном виплачено ОСОБА_1 153509,73 грн. на виконання Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року у справі № 260/4526/24.
У відповідь на вказаний запит відповідач надав лист-відповідь від 26.03.2025 року за №09 5429-25-Вих, до якої долучив, зокрема розрахунковий лист за березень 2025р., зі змісту якого вбачається, що з виплачених на виконання згаданого судового рішення сум відповідач утримав податок на доходи фізичних осіб та військовий збір у розмірі 5%, що і є предметом оскарження у цій справі.
Отже, про порушення свого права оскаржуваною поведінкою відповідача позивач дізнався отримавши відповідь на адвокатський запит свого представника, до якого було долучено розрахунок про виплачені суми згідно з рішенням суду від 17 вересня 2024 року №260/4526/24.
Враховуючи те, що вказана відповідь датована 26.03.2025 року, а з цим позовом до суду позивач звернувся 13.05.2025 року, тримісячний строк звернення до суду ним не пропущений.
Отже, до суду з цим позовом позивач звернувся у встановлений законом строк.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктами 2-5 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 №276) (далі - Порядок №44) грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Держспецзв'язку, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро.
Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Відповідно до п.293 Положення про проходження громадянами України військової служби у Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 №1115 (далі - Положення), - особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпечення.
Пунктом 292 Положення визначено, що після надходження до органу Держприкордонслужби витягу з наказу начальника органу Держприкордонслужби вищого рівня або письмового повідомлення зазначеного органу про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу начальника органу Держприкордонслужби, в якому військовослужбовець проходить військову службу, про його звільнення військовослужбовець здає в установлені строки посаду, з ним проводиться розрахунок, військовослужбовець виключається із списків особового складу органу Держприкордонслужби і направляється на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за обраним місцем проживання.
Відповідно до п.168.5 ст.168 ПК України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
З огляду на зазначене, відповідачу належало при виплаті позивачу сум грошового забезпечення на виконання Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року у справі № 260/4526/24, яке набрало законної сили, компенсувати позивачу у повному обсязі суму податку на доходи фізичних осіб.
Таким чином, втрата позивачем статусу військовослужбовця на час виплати їй заборгованості, не звільняє відповідача компенсувати позивачу суму податку на доходи фізичних осіб, оскільки саме бездіяльність відповідача призвела до виплати позивачеві такої компенсації вже після звільнення з військової служби та як наслідок після втрати статусу військовослужбовця.
Тому, дії відповідача по утриманню з суми грошового забезпечення податку на доходи фізичних осіб без її компенсації втрат доходів є протиправними.
Аналогічного змісту позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №825/761/17.
Щодо протиправності дій відповідача щодо нарахування позивачу військового збору на виплачену суму перерахованого грошового забезпечення за ставкою 5% від оподатковуваного доходу.
Згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Згідно з підпунктом 1 підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ платниками збору є, зокрема особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 162.1.1. пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Згідно з підпунктом 1 підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ об'єктом оподаткування збором є для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 163.1.2 пункту 163.1 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Згідно з підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).
Згідно з підпунктом 1 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ставка військового збору становить, зокрема для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - 5 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 цього підпункту.
Зокрема, відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану» №4015-IX від 10.10.2024 збільшено ставку військового збору з 1,5% до 5% від оподатковуваного доходу фізичних осіб.
Між тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» №4113 від 04.12.2024 уточнений перелік доходів військовослужбовців до яких застосовується ставка військового збору у розмірі 1,5 відсотка.
Відповідно до підпункту 4 підпункту 1.3 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України зазначена ставка військового збору застосовується до доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу) військовослужбовцями та працівниками Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.
Як зазначалося вище, на виконання Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року у справі № 260/4526/24 відповідач виплатив компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати місячного грошового забезпечення з утриманням з нарахованого доходу військового збору за ставкою 5%, що у грошовому еквіваленті становить 9968,16 грн. Однак, дохід позивача у вигляді грошового забезпечення військовослужбовця в силу положень Податкового кодексу повинен бути оподаткованим за ставкою військового збору 1,5%.
Зважаючи на вищенаведене, втрата позивачем статусу військовослужбовця на час виплати йому грошового забезпечення не звільняє ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ) компенсувати ОСОБА_1 суму податку на доходи фізичних осіб та суму військового збору, оскільки саме бездіяльність останнього призвела до виплати позивачу такої вже після звільнення з військової служби та як наслідок після втрати статусу військовослужбовця.
Відтак, дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) по утриманню з суми заборгованості компенсації втрати частини доходів на суму місячного грошового забезпечення податку на доходи фізичних осіб без її компенсації втрат доходів, а також дії щодо утримання з доходу позивача, виплаченого на виконання Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року у справі № 260/4526/24 військового збору за ставкою 5% є протиправними.
З огляду на викладене, суд робить висновок, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору за ставкою 5% з суми, виплаченої позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення на виконання Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року у справі № 260/4526/24 без рівноцінної та повної компенсації витрат доходів та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб та військового збору за ставкою 5% при виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки на виконання Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року у справі № 260/4526/24.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримано, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов слід задовольнити повністю.
Щодо судового збору, суд зазначає, що оскільки позивач звільнений від сплати судового збору і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 90, 139, 243, 246, 249 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з суми, виплаченого грошового забезпечення ОСОБА_1 на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.09.2024 у справі № 260/4526/24 без рівноцінної та повної компенсації втрат доходів;
3. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при виплаті грошового забезпечення на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.09.2024 у справі № 260/4526/24;
4. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо утримання військового збору у розмірі 5 % з суми, виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.09.2024 у справі № 260/4526/24;
5. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого військового збору з суми, виплаченого грошового забезпечення на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.09.2024 у справі № 260/4526/24.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяД.В. Іванчулинець