06 листопада 2025 року м. Ужгород№ 260/8662/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаврилка С.Є., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
27 жовтня 2025 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернувся з позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063), яким просить суд: “ 1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо нарахування та виплати Позивачу щорічної разової грошової допомоги до Дня незалежності України за 2025 рік у розмірі меншому, ніж передбачено ст.13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; 2. Зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області код ЄДРПО 20453063 нарахувати та виплатити Позивачу недоплачену щорічну разову грошову допомогу до Дня Незалежності України, як особі з інвалідністю III групи внаслідок війни.».
28 жовтня 2025 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження, якою розгляд справи постановлено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та (або) викликом учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є учасником бойових дій та має право на отримання у 2025 році разової грошової допомоги до 24 серпня відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі семи мінімальних пенсій за віком станом на 01 січня 2025 року, з огляду на рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 у справі №1-247/2018 (3393/18), проте отримав таку виплату лише в сумі 2700 грн. Вказує, що сума недоотриманих коштів становить 13827 грн. З таким розміром разової грошової допомоги за 2025 рік позивач не погоджується та вважає, що вказана виплата має виплачуватися у розмірі, встановленому Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову, у зв'язку з тим, що виплата позивачу щорічної грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2025 рік відбулась на підставі Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в розмірі, що встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2023 року №754. Вказує, що у серпні 2025 року позивачу було проведено виплату разової грошової допомоги до 24 серпня 2024 року в сумі 2700 грн, як учаснику бойових дій, відповідно до норм чинного законодавства. За наведеного, просив в задоволенні позову відмовити.
Згідно зі статтею 262 частиною 5 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до статті 4 частини 1 пункту 10 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 01 жовтня 2018 року, а відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 віж 31 травня 2024 року являється особи з інвалідністю ІІІ групи внаслідок війни (а.с. 6).
Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області було нараховано та виплачено позивачу разову грошову допомогу до 24 серпня 2025 року, в розмірі 2700 грн (а.с. 11).
Позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок та виплату разової грошової допомоги до 24 серпня 2025 року, як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Листом від 16 вересня 2025 позивача повідомлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2025 № 486 «Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» у 2025 році» визначено розміри виплати у 2025 році разової грошової допомоги до Дня Незалежності України. Зазначену грошову виплату в розмірі 2700 грн було зараховано на поточний рахунок разом із пенсією у серпні 2025 року (а.с. 10).
Не погодившись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду.
Предметом даного спору є виплата позивачу разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2025 рік як учаснику бойових дій.
Згідно із статтею 4 частиною 1 пунктами 21 та 22 КАС України: типові адміністративні справи - це адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги; зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.
В ухвалі Верховного Суду від 22 листопада 2023 року у справі № 440/14216/23 наведено такі ознаки типової справи: 1) позивачі є особами з інвалідністю внаслідок війни (ветеранами війни) та мають право на отримання разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2023 рік; 2) позовні вимоги заявлені до органу, уповноваженого здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до Дня Незалежності; 3) спірні відносини стосуються визначення розміру разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2023 рік та урегульовані одними й тими самими нормами права, а саме: ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2023 №754 "Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань"; 4) позивачами у зазначених справах заявлено тотожні позовні вимоги.
Суд зауважує, що хоч дана адміністративна справа й не відповідає вказаним в ухвалі Верховного Суду від 22 листопада 2023 року ознаками типових справ по відношенню до зразкової справи №440/14216/23, оскільки предметом судового розгляду у зразковій справі № 440/14216/23 є правовідносини щодо визначення розміру разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2023 рік, а предметом судового розгляду в даній справі є правовідносини щодо визначення розміру разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2025 рік, однак вказані правовідносини є подібними до правовідносин, які розглядалися Верховним Судом у зразковій справі № 440/14216/23.
За результатом розгляду адміністративної справи № 440/14216/23 постановою Великої Палати Верховного суду від 14 травня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Статтею 242 частиною 5 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Правило подібного змісту містить також стаття 13 частина 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до якої висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відтак, при вирішенні цієї справи суд, з огляду на приписи статті 242 частини 5 КАС України, враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові за результатами розгляду зразкової справи № 440/14216/23.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 440/14216/23, суд зазначає таке.
Відносини з приводу соціального захисту ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян врегульовані, насамперед, приписами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII (далі за текстом - Закон України № 3551-XII).
Відповідно до статті 2 Закону України №3551, законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України.
Статтею 12 цього Закону визначено пільги учасникам бойових дій, статтею 13 - особам з інвалідністю внаслідок війни, статтею 14 для учасників війни, статтею 15 - пільги сім'ям загиблих (померлих) ветеранів війни, Захисників і Захисниць України.
Редакція кожної з вказаних статей Закону України № 3551-XII до 14.04.2023 (редакція Закону України від 25.12.1998 № 367-XIV) передбачала, що щорічно до 5 травня вказаним категоріям пільговиків виплачується разова грошова допомога, розмір якої залежно від статусу встановлювався у кратному відношенні до мінімальної пенсії за віком.
Однак, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань» від 20.03.2023 №2983-IX (далі Закон України № 2983-IX), який набрав чинності 15.04.2023, було внесено зміни та:
частину п'яту статті 12 викладено в такій редакції: "Щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України";
частину п'яту статті 13 викладено в такій редакції: "Щороку до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України";
частину п'яту статті 14 викладено в такій редакції: "Щороку до Дня Незалежності України учасникам війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України";
частину п'яту статті 15 викладено в такій редакції: "Щороку до Дня Незалежності України членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10, статті 10-1 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, які не одружилися вдруге, та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
Ці норми неконституційними не визнавалися та є чинними на момент розгляду справи.
Отже, з 15 квітня 2023 року законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження встановлювати порядок та розміри такої виплати.
Ця норма неконституційною не визнавалася та є чинною на момент розгляду даної справи.
Так, з метою здійснення разової грошової виплати до Дня Незалежності України ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань, Кабінет Міністрів України, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 29 квітня 2025 №486 "Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань, у 2025 році" (далі за текстом - Постанова № 486).
Постановою № 486 визначено такі розміри разової грошової виплати до Дня Незалежності України: особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концтаборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаних особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: І групи - 3100 грн; II групи - 2 900 грн; III групи - 2700 грн.
Матеріалами справи підтверджується, що в серпні 2025 року позивачу, як учаснику бойових дій, була виплачена разова грошова виплата до Дня Незалежності України в розмірі 2700 грн, тобто в розмірі, визначеному в постанові Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2025 р. №486.
Разом із тим, позивач фактично не погоджується з розміром такої разової грошової виплати до Дня Незалежності України в 2025 році.
При вирішенні цього спору суд ураховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 14 травня 2025 року у справі № 440/14216/23 за результатами розгляду зразкової справи, що зводяться до такого:
- щорічна разова грошова виплата, передбачена Законом України № 3551-XII, є видом державної соціальної допомоги, має допоміжний характер і не є складовою конституційного права на соціальний захист (стаття 46 Конституції), яка не може бути скасована законом;
- в умовах війни пріоритетним є спрямування обмежених фінансових ресурсів держави на фінансування Збройних Сил України та інших військових формувань, які безпосередньо беруть участь у бойових діях (членів їхніх сімей), а відповідно, на захист суверенітету і територіальної цілісності України, а не на інші цілі, що може вплинути на збалансованість державного бюджету. За таких обставин зменшення розміру одноразової грошової виплати, передбаченої Законом України № 3551-ХІІ, викликане об'єктивними причинами, а саме: прагненням збалансувати державний бюджет з метою належного фінансування Збройних Сил України та інших військових формувань, які своїми безпосередніми діями здійснюють захист суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності України;
- Верховна Рада України, прийнявши Закон України № 2983-IX про внесення змін до Закону України № 3551-XII (зокрема, до статей 12, 13 та ін.), яким делегувала Кабінету Міністрів України право визначати порядок та розміри разової грошової виплати, діяла в межах своїх повноважень. Ці законодавчі зміни є чинними та неконституційними не визнавалися;
- положення статті 22 Конституції України щодо недопущення звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод не поширюються на визначення розміру цієї конкретної допомоги, оскільки її розмір не є безпосередньо гарантованим Конституцією, а встановлюється законом;
- Кабінет Міністрів України, встановлюючи розміри допомоги відповідними постановами (для 2023 року Постанова № 754, для 2024 року Постанова № 369), діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом;
- попередні редакції Закону України № 3551-XII, які встановлювали розмір допомоги у кратному відношенні до мінімальної пенсії за віком, втратили чинність з набранням чинності Законом України №2983-IX;
- органи Пенсійного фонду України, здійснюючи виплату допомоги у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України на підставі чинної редакції Закону України № 3551-XII, діють правомірно.
Суд ураховує, що Верховна Рада України делегувала Кабінету Міністрів України право встановлювати порядок та визначати розмір разової грошової виплати до Дня Незалежності України, яка здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, що узгоджується з повноваженнями уряду України, визначеними в статті 116 пунктах 2, 3 Конституції України. Отже, виплата позивачу разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2025 рік у розмірі, передбаченому в Порядку №486, здійснена в порядку та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, зокрема Законом України № 3551-XII та Постановою КМУ № 486).
Аргументи позивача щодо застосування рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020, яким було визнано неконституційним пункт 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, є помилковими та суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду. Фактично позивач просить суд застосувати при оцінці обставин цієї справи приписи частини п'ятої статті 12 Закону України №3551-ХІІ у редакції Закону України №367-XIV, яка на момент виникнення спірних правовідносин та момент розгляду цієї справи втратила чинність, та не застосовувати чинний закон. Такі аргументи позивача є помилковими та суперечать приписам статті 7 КАС України щодо джерел права, які застосовує суд при вирішенні спору.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України та правових висновків, сформованих у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2025 року у зразковій справі № 440/14216/23, суд дійшов до висновку, що позивачу була виплачена разова грошова допомога до Дня Незалежності України в 2025 році, як учаснику бойових дій, у розмірі, встановленому Постановою №486 та статтею 12 Закону України №3551-XII (в редакції Закону України № 2983-IX).
Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення, оскільки право позивача на отримання у 2025 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України в розмірі 2700 грн не порушено.
Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяС.Є. Гаврилко