05 листопада 2025 року м. Житомир справа № 240/4981/25
категорія 106030200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся представник ОСОБА_1 із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 яка полягає у не виплаті йому 55 546,02 грн доплати грошового забезпечення нарахованого на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20.05.2022 за справою № 240/39810/21;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на його користь 55 546,02 грн доплати грошового забезпечення нарахованого на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20.05.2022 за справою № 240/39810/21.
Позивні вимоги мотивовані протиправною бездіяльністю Військової частини НОМЕР_1 (далі - Військова частина, відповідач) щодо невиплати грошового забезпечення донарахованого на виконання судового рішення. Зазначає, що відповідач на виконання судового рішення здійснив донарахування грошового забезпечення, однак його виплату не здійснив мотивуючи відсутністю таких зобов'язань визначених вказаним рішенням. Вважає така бездіяльність відповідача порушує його право на отримання виплат донарахованих на виконання рішення суду, а тому представник позивача звернувся до суду за захистом порушених прав.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрите провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Від представника Військової частини надійшов до суду відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність, оскільки судове рішення відповідачем виконане повністю, а посилання позивача на бездіяльність Військової частини необґрунтоване та не підтверджено відповідними доказами. Наголошує, що судовим рішенням Військову частину було зобов'язано здійснити перерахунок грошового забезпечення, що у свою чергу вчинено. Про здійсненні донарахування грошового забезпечення листом № 9435 від 13.12.2022 відповідач повідомив позивача.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, суд вважає за необхідне вказати про таке.
Встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 16.07.2021 за № 179 позивач звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу з 16.07.2021.
У той час, у період проходження військової служби з 29.01.2020 по дату звільнення відповідач неправильно встановив позивачу розмір посадового окладу та окладу за військовим званням, що призвело до виплати грошового забезпечення в значно меншому розмірі, що встановлено рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 20.05. 2022 за справою № 240/39810/21.
На виконання вказаного судового рішення відповідач донарахував позивачу грошове забезпечення в загальній сумі 44 714,59 грн, в тому числі: 23 774,07 грн за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 та 20 940,52 грн за період з 01.01.2021 по 16.07.2021, про що свідчить довідка Військової частини НОМЕР_1 № 6039 від 08.12.2022.
При цьому, виплату донарахованого грошового забезпечення відповідач не здійснив.
У відповідь на адвокатський запит щодо виплати донарахованого грошового забезпечення відповідач листом № 679 від 13.01.2025 відмовив мотивуючи відсутністю відповідного встановленого рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 20.05.2022 прийнятим у справі № 240/39810/21 зобов'язання.
Таку бездіяльність відповідача, позивач вважає протиправною, виходячи з наступного.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вказує наступне.
Статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон № 2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною 2 статті 9 Закону № 2011-ХІ передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч.3 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ).
Відповідно до ч.4 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30.08.2017 (далі - Постанова № 704), яка набирала чинності з 01.03.2018, збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.
За первинною редакцією пункту 4 Постанови №704, передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Згідно з приміткою 1 Додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Відповідно до примітки до Додатку 14 також передбачено, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
Варто зазначити, що за загальним правилом, примітка застосовується законодавцем для супроводу та зв'язку з нормою права, якої вона стосується. Тобто, примітка повинна бути у безпосередньому зв'язку з нормою, в даному випадку п.4 Постанови №704, і не повинна суперечити змісту основної норми, яку вона супроводжує.
Суд звертає увагу, що застосуванню у спірних правовідносинах підлягають саме положення основної норми Постанови №704, пункт 4 якої має нормативний характер, тобто містить правила поведінки для невизначеного широкого кола осіб.
У той час, під час судового розгляду справи № 240/39810/21 встановлено право позивача на перерахунок грошового забезпечення за період проходження військової служби з 29.01.2020 по 16.07.2021, з підстав збільшення з 29.01.2020 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01.01.2020), що призводить до збільшення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу. Крім того збільшення розміру грошового забезпечення як зазначено судом слугує підставою для перерахунку пенсії позивачу, як особі, якій така призначена відповідно до положень цього ж Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-XII (далі - Закон 2262-XII).
На виконання вказаного судового рішення відповідач донарахував позивачу грошове забезпечення в загальній сумі 44 714,59 грн, в тому числі: 23 774,07 грн за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 та 20 940,52 грн за період з 01.01.2021 по 16.07.2021, про що свідчить довідка Військової частини НОМЕР_1 № 6039 від 08.12.2022.
Отже, на виконання рішення суду позивачу Військовою частиною донараховано грошового забезпечення у розмірі 44 714,59 грн, а не 55 546,02 грн, як вказує в обґрунтування позовних вимог представник позивача.
Втім виплата донарахованого грошового забезпечення позивачу не здійснена, за доводами відповідача у зв'язку із відсутністю такого зобов'язання рішенням суду прийнятим у справі № 240/39810/21.
Однак, суд критично ставиться до таких тверджень представника Військової частини та вважає за необхідне наголосити, що грошове забезпечення є частиною соціального захисту, оскільки це гарантована державою фінансова підтримка військовослужбовців за виконання їхніх обов'язків.
При цьому, нарахування та виплата грошового забезпечення не у належному розмірі є порушенням права особи на соціальний захист військовослужбовця гарантований державою, яке підлягає відновленню шляхом донарахування та виплати такого. Таким чином, суд наголошує, що нараховане грошове забезпечення підлягає обов'язковій його виплаті, за винятком випадків, коли законодавством передбачено інший порядок. Однак у даних спірних правовідносинах виняткові випадки за наявністю яких можливий інший порядок судом не встановлені, тобто відсутні.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Кожному гарантується право звернутись із конституційною скаргою до Конституційного Суду України з підстав, установлених цією Конституцією, та у порядку, визначеному законом. Кожен має право після використання всіх національних засобів юридичного захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.
Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що конституційне право на судовий захист належить до невідчужуваних та непорушних.
Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Водночас, згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
З урахуванням тієї обставини, що дії відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб'єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо. Тобто у разі нарахування грошового забезпечення підлягає обов'язковій його виплаті, за винятком випадків, коли законодавством передбачено інший порядок.
Проаналізувавши обставини справи, суд дійшов висновку, що у даних спірних правовідносинах виняткові випадки за наявністю яких можливий інший порядок судом не встановлені, тобто відсутні, оскільки нараховане грошове забезпечення підлягає обов'язковій його виплаті, за винятком випадків, коли законодавством передбачено інший порядок. При цьому, як вже наголошувалося, у даних спірних правовідносинах виняткові випадки за наявністю яких можливий інший порядок судом не встановлені, тобто відсутні.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є достатнім та ефективним, а тому, зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат, питання про їх розподіл судом не вирішується.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 КАС України, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 . ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів, задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 44 714 (сорок чотири тисячі сімсот чотирнадцять) грн 59 коп доплати грошового забезпечення нарахованої на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20.05.2022 прийнятого в адміністративній справі № 240/39810/21.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 44 714 (сорок чотири тисячі сімсот чотирнадцять) грн 59 коп доплати грошового забезпечення нарахованої на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20.05.2022 прийнятого у справі № 240/39810/21.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Єфіменко
Повний текст складено: 05 листопада 2025 р.
05.11.25