Україна
Донецький окружний адміністративний суд
06 листопада 2025 року Справа№200/4876/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
У липні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , викладене протоколом від 25 червня 2025 року № 19, про відмову у наданні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, як особі, на утриманні якої перебувають троє дітей віком до 18 років, за відсутності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і видати довідку із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6 постанови Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач утримує трьох неповнолітніх дітей та немає заборгованості зі сплати аліментів, а тому відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» має право на відстрочку. Позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою, однак отримав відмову, яку вважає незаконною.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08 липня 2025 року суддею Череповським Є.В. відкрито провадження у справі №200/4876/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року суддею Чучком В.М. прийнято до провадження адміністративну справу № 200/4876/25.
Відзив з боку відповідача до суду не надходив.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є структурним підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач придатний до військової служби відповідно до довідки ВЛК № 2025-0522-1412-2339-7 від 22.05.2025 року. Дані уточнено вчасно: 03.07.2024 року.
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 28.06.2023 року, позивач з 28.06.2023 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 (прізвище дружини до державної реєстрації шлюбу - ОСОБА_3 ).
Згідно свідоцтву про народження від 15 листопада 2024 року серії НОМЕР_4 , позивач є батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яку він має від шлюбу з ОСОБА_2 .
Як вбачається зі свідоцтва про народження від 29.05.2025 року серії НОМЕР_5 , яке видане повторно, позивач є батьком дитини: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яку він має від шлюбу з ОСОБА_6 , який було розірвано 11 січня 2023 року на підставі рішення Дружківського міського суду Донецької області, справа № 229/2425/22, яке набрало законної сили 13.02.2023 року. На час прийняття рішення судом встановлено, що спір між батьками про місце проживання дитини відсутній. За обопільною домовленістю дитина буде проживати з матір'ю.
За інформацією з Єдиного реєстру боржників, за категорією стягнення (характером зобов'язання) “стягнення аліментів», в Реєстрі відсутні відомості про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , на будь яку дату формування такої інформації.
ОСОБА_2 , від попереднього шлюбу з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , має дитину: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 , видано 12.05.2015 року. Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 15 червня 2020 року, справа № 229/1327/20, яке набрало законної сили 16.07.2020 року, шлюб між сторонами розірвано.
Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 19.12.2024 року, справа № 229/5492/24, яке набрало законної сили 23.01.2025 року, позбавлено батьківських прав ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , відносно його доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .
03.06.2025 року позивач особисто звернувся до голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_10 із заявою про надання йому відстрочки від призову за мобілізацію на підставі п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
До заяви позивач додав такий пакет документів:
- копію паспорта громадянина України заявника серія НОМЕР_7 ;
- копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера заявника;
- копію військово-облікового документа № 130820201464809000007;
- нотаріально посвідчена копія свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_3 від 28.06.2023 року з ОСОБА_2 ;
- нотаріально посвідчену копію свідоцтва про народження від 15.11.2024 року серія НОМЕР_4 дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;
- нотаріально посвідчену копію свідоцтва про народження від 29.05.2025 року серії НОМЕР_5 , повторно, дитини: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_11 ;
- нотаріально посвідчену копію рішення Дружківського міського суду Донецької області, справа № 229/2425/22, від 11.01.2023 року, про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 ;
- інформацію з Єдиного реєстру боржників, від 03.06.2025 року, за категорією стягнення (характером зобов'язання) “стягнення аліментів», відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 . За вказаними параметрами запиту в Єдиному реєстрі боржників інформація відсутня, виконавчих проваджень з примусового виконання виконавчих документів про стягнення з мене аліментів не відкрито;
- нотаріально посвідчену копію свідоцтва про народження від 12.05.2015 року серії НОМЕР_6 , дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_12 ;
- нотаріально посвідчену копію рішення Дружківського міського суду Донецької області від 15.06.2020 року, справа № 229/1327/20, про розірвання шлюбу між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 ;
- копія судового наказу Дружківського міського суду Донецької області від 12.05.2020, № 229/1586/20, про стягнення аліментів з ОСОБА_7 на дитину ОСОБА_8 , на 2 арк., оригінал в Дружківському міському суді Донецької області;
- нотаріально посвідчену копію рішення Дружківського міського суду Донецької області від 19.12.2024 року, справа № 229/5492/24, про позбавлення батьківських прав ОСОБА_7 , відносно його доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ;
- витяг № 11/576/11.02-11 від 03.04.2025 року виконавчого комітету Дружківської міської ради, про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, що за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 ;
- відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, від 09.04.2025 року № 0515-25-04764 Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області Державної податкової служби України, щодо доходу ОСОБА_2 за період за період з липня 2023 року по лютий 2025 року.
Комісією ІНФОРМАЦІЯ_10 розглянуто заяву позивача та додані документи щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
За результатами розгляду повідомлено, що протоколом від 25.06.2025 року № 19 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та повідомила, що позивач підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах.
Причини відмови: у зв'язку з недостатнім пакетом документів, а саме відсутністю письмового договору між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
За пунктом 4 Указу №69/2022, призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21.10.1993 №3543-ХІІ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (надалі - Закон №3543-ХІІ в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Мобілізація, за визначенням наведеним у ст. 1 Закону №3543-ХІІ, - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 23 Закону №3543-ХІІ визначені підстави відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (надалі - Порядок №560), яким визначено, зокрема, процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
На підставі Переліку документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», який є додатком 5 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024, документи, що підтверджують право на відстрочку, за до п.3 ч.1 ст.23 Закону:
- свідоцтво про народження кожної дитини із зазначенням батьківства військовозобов'язаного та (або) рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовозобов'язаного (за наявності), інші документи, на підставі яких у військовозобов'язаного виник обов'язок утримувати падчерку, пасинка до досягнення ними 18 років відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України (за наявності),
та один з таких документів:
- свідоцтво про шлюб з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше);
- рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), що є військовозобов'язаним;
- рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), що є військовозобов'язаним;
- письмовий договір між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у їх вихованні;
- свідоцтво про шлюб з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) та документи, які свідчать про відсутність у малолітніх, неповнолітніх падчерки, пасинка матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання (свідоцтво про смерть; витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин;
- рішення суду про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим;
- вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі; висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я чи витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, якщо зазначені мати, батько, дід, баба, повнолітні брати та сестри самі потребують постійного догляду; рішення суду про позбавлення батьківських прав матері, батька);
- інформація з Єдиного реєстру боржників про відсутність в Реєстрі відомостей про військовозобов'язаного за категорією стягнення (характером зобов'язання) стягнення аліментів з датою формування такої інформації не пізніше ніж за п'ять днів до дня подання заяви про надання відстрочки.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з того, п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» наділяє особу правом на відстрочку на військову службу під час мобілізації за наявності наступних умов: 1) утримання ним трьох неповнолітніх дітей; 2) відсутність заборгованості зі сплати аліментів у розмірі якій перевищує суму платежів за три місяці.
Згідно ст.180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Як слідує з приписів ст.181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Таким чином, СК України, передбачає безумовний обов'язок утримання батьками неповнолітньої дитини, а також що це утримання може відбуватися у різні способи: за домовленістю між батьками, шляхом сплати аліментів за рішенням суду або за договором укладеним відповідно до ст.189 СК України, безпосередньо витрати на утримання дитини під час проживання з нею однієї сім'єю та інше.
Відтак, по-перше, законодавець не виділяє якогось окремого способу утримання дітей, яке надає права на відстрочку за п.3 ч.1 ст.23 Закону. Будь-який спосіб утримання дітей, визначений Сімейним кодексом України, у такому випадку є підставою для надання відстрочки від призову. По-друге, оскільки законодавцем прямо вказано на відсутність заборгованості зі сплати аліментів, як умови надання відстрочки, це вказує, що законодавець свідомо передбачає право на надання відстрочки тому військовозобов'язаному, який не проживає з дітьми, але утримую їх у спосіб сплати аліментів чи у інший спосіб за домовленістю з матерію дитини.
Разом з тим, відповідно Переліку, військовозобов'язаний для отримання відстрочки за п.3 ч.1 ст.23 Закону, повинен надати один з тих документів:
- свідоцтво про шлюб з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше);
- рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), що є військовозобов'язаним;
- рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), що є військовозобов'язаним;
- письмовий договір між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у їх вихованні.
З цього виходить, що постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024, визначивши саме зазначений перелік документів, як обов'язковий, значно звузили способи утримання військовозобов'язаними дітей, лише до:
1) проживання разом з матерію дітей та дітьми однією сім'єю;
2) після розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей з військовозобов'язаним;
3) утримання дітей на підставі письмового договору між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у їх вихованні.
Суд зауважує, що позивачем у відповідності до положень п. 3 додатку 5 Порядку №560 не було надано до комісії відповідача: рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов'язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов'язаного.
З огляду на викладене, суд зазначає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доказів, які б доводили обґрунтованість заявленого позову, суду не надано, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Зважаючи на відмову у задоволенні позову, розподіл судових витрат судом не здійснюється.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Судове рішення складено та підписано 06 листопада 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.М. Чучко