Україна
Донецький окружний адміністративний суд
04 листопада 2025 року Справа№640/19764/21
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьова І.В., розглянувши у загальному провадженні (письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УКРКОМПЛЕКТ ПЛЮС» до Головного управління ДПС у м. Києві, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося ТОВ «УКРКОМПЛЕКТ ПЛЮС» (далі позивач) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі відповідач), у якому просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.06.2021 № 00457360702, винесене ГУ ДПС у м. Києві про зменшення на 238 746 грн. суми від'ємного значення ПДВ.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо дотримання вимог податкового законодавства з питань законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2020 року, яке визначене з урахуванням від'ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах за вересень, листопад 2019 року, січень, лютий, квітень, травень, червень, липень, вересень, жовтень 2020 року. За результатами такої перевірки складено акт від 03.03.2021 № 17557/26-15-07-02-04-17/32846894 яким встановлено порушення вимог п. 44 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 ПК України. В подальшому, на підставі зазначеного акта відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: форми «ПН» від 01.04.2021 № 00241460702 про сплату штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3 400,00 грн.; форми «Р» від 01.04.2021 № 00241470702 про сплату 18 905,00 грн. ПДВ та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4 726,00 грн.; форми «В4» від 01.04.2021 № 00241480702 про зменшення на 2 753 174,00 грн. суми від'ємного значення ПДВ. Зазначені ППР позивачем були оскаржені в адміністративному порядку. 08.06.2021 Державною податковою службою України винесено рішення №12811/6/99-00-06-01-03-06 про результати розгляду скарги, яким скасовано ППР ГУ ДПС у м. Києві від 01.04.2021 №00241460702 та від 01.04.2021 №00241480702, №00241470702 в частині порушення платником вимог п. 198.5 ст.198 ПК України, що в результаті призвело до заниження податкового зобов'язання ПДВ на 2 533 333,00 грн. та у частині застосованих штрафних санкцій, які перевищують розмір, визначений п. 123.1 ст.123 ПК України, у редакції, що діє з 01.01.2021, а в іншій частині зазначені ППР залишено без змін, а скаргу - частково задоволено.
На підставі акта перевірки та рішення ДПС України від 08.06.2021 №12811/6/99-00-06-01-03-06 ГУ ДПС у м. Києві винесено ППР №00457360702 від 10.06.2021, яким встановлено порушення п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198 ПК України в результаті чого нібито завищено суму невід'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (рядок 21), на загальну суму 238 746,0 грн., в тому числі за грудень 2020 року - 238 746,0 грн.
Така позиція відповідача ґрунтується на висновках про нереальність господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «АРТ ЮА ДИЗАЙН СТУДІЯ», що стало підставою для неврахування задекларованого позивачем податкового кредиту за наслідками таких операцій. Втім, на думку позивача, висновки контролюючого органу є необґрунтованим та не відповідають дійсності, оскільки виконання укладених з ТОВ «АРТ ЮА ДИЗАЙН СТУДІЯ» договорів підтверджується усіма належними первинними та господарськими документами, а декларування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість здійснювалось у повній відповідності до закону на підставі належним чином оформлених документів.
Також позивач звертає увагу суду, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, контролюючим органом не враховано ті обставини, що згідно усталеною практикою Верховного Суду у спорах з подібними правовідносинами, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів та їх використанням у господарській діяльності.
За таких обставин позивач вважає прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення протиправним, а тому з метою захисту порушених, на його думку, прав та інтересів, звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.08.2021 прийнято позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами; встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.
У поданому відзиві на позовну заяву відповідач позов не визнає та просить відмовити у його задоволені в повному обсязі. Так, відповідач зазначає, що в ході перевірки позивача з питань з питань законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2020 року, яке визначене з урахуванням від'ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах за вересень, листопад 2019 року, січень, лютий, квітень, травень, червень, липень, вересень, жовтень 2020 року було виявлено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст.198 ПК України та встановлено відсутність факту реального існування господарських операцій між ТОВ «АРТ ЮА ДИЗАЙН СТУДІЯ» із ТОВ «УКРКОМПЛЕКТ ПЛЮС». Такий висновок контролюючий орган мотивовано тим, що проведеною перевіркою встановлено безпідставність включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість на загальну суму 238 746,0 грн. по господарських операціях, не наповнених реальним змістом, по контрагенту.
У зв'язку із наведеним, відповідач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення доведено фактично, винесене правомірно із дотриманням норм матеріального права та скасуванню не підлягає.
Представник позивача надіслав до суду відповідь на відзив, у якій зазначає, що контролюючий орган не посилається на докази, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки позивача та про обізнаність позивача щодо протиправної поведінки його контрагента. Просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 10.06.2021 № 00457360702.
Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 №2825-IX ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.
Відповідно до п.2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до п.2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена ч.1 ст.27, ч.3 ст.276, ст.289-1, 289-4 КАС України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.
На виконання положень п.2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України №2825-ІХ скеровано за належністю матеріали адміністративної справи до Донецького окружного адміністративного суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Донецького окружного адміністративного суду справу передано на розгляд судді Шинкарьовій І.В.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12.05.2025 прийнято адміністративну справу до провадження та вирішено розгляд справи проводити спочатку в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні). Запропоновано учасникам справи у строк протягом десяти днів надати письмові пояснення та/або заяву у разі зміни фактичних обставин по даній справі, вибуття, необхідності залучення або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, а також в разі врегулювання спору на даний момент.
Ухвалою суду від 14.07.2025 вирішено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням по справі на 11 год. 00 хв. 12.08.2025.
У поданих до суду 22.07.2025 додаткових поясненнях представник відповідача проти заявленого позову заперечував та зазначив, що оскаржуване рішення винесено за результатами податкового контролю з огляду на недостатність доказів які б свідчили про реальність господарських операцій, а також наявність у контролюючого органу податкової інформації по контрагенту позивача.
Ухвалою суду від 12.08.2025 відкладено розгляд підготовчого судового засідання по справі до 12 год. 30 хв. 18.09.2025 в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду за адресою: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Незалежності, 1.
Представником позивача надано додаткові пояснення від 17.09.2025, в яких вказано, що висновки податкового органу про можливі порушення податкового законодавства зі сторони контрагенту позивача не є підставою для висновку про порушення саме позивачем вимог податкового законодавства та про відсутність права на формування податкового кредиту з ПДВ.
В судовому засіданні 18.09.2025 судом, була оголошена перерва до 02.10.2025 на 12:30 для надання додаткових пояснень, про що повідомлені особи, які беруть участь у справі.
Ухвалою суду від 02.10.2025 у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання відмовлено, закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 16.10.2025. Допущено участь представників сторін в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
У судовому засіданні 16.10.2025, заслухавши думку учасників процесу, судом поставлено питання щодо можливості переходу до письмового провадження, у зв'язку з небезпечною ситуацією яка склалась у м. Слов'янськ .
Представник позивача не заперечував проти переходу до письмового провадження.
Представник відповідача залишив дане питання на розсуд суду.
Ухвалою суду від 16.10.2025 вирішено перейти до розгляду справи у порядку письмового провадження в межах строків, визначених КАС України для розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «УКРКОМПЛЕКТ ПЛЮС», код ЄДРПОУ 32846894, юридична адреса: 03028, м. Київ, вул. Оскольська, буд. 31. Основним видом діяльності за КВЕД: 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Головне управління ДПС у м. Києві, Відповідно до п.п. 20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, зі змінами та доповненнями та наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 08.02.2021 № 1179-п проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «УКРКОМПЛЕКТ ПЛЮС» (код 32846894) з питань законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2020 року, яке визначене з урахуванням від'ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах за вересень, листопад 2019 року, січень, лютий, квітень, травень, червень, липень, вересень, жовтень 2020 року, про що складено акт від 03.03.2021 № 17557/26-15-07-02-04-17/32846894.
За результатами перевірки встановлено порушення:
п 44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 18905,0 грн., в т.ч. по періодам:
- грудень 2019 - 18905,0 гривень;
та завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (рядок 21), на загальну суму 2753174,0 грн., в тому числі по періодам:
- грудень 2020 - 2753174,0 гривні.
ТОВ «УКРКОМПЛЕКТ ПЛЮС» не погодившись з висновками акту перевірки від 03.03.2021 № 17557/26-15-07-02-04-17/32846894 та подано до Головного управління ДПС у м. Києві заперечення від 15.03.2021 №15/03 (вх. Головного управління ДПС у м. Києві від 15.03.2021 №34175/6) в якому виявило бажання прийняти участь у його розгляді.
Листом Головного управління ДПС у м. Києві від 29.03.2021 №4948/1/26-15-07-04-22 повідомлено позивача про залишення заперечень без задоволення.
01.04.2021 Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення: - форми «ПН» від 01.04.2021 № 00241460702 про сплату штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3 400,00 грн.; - форми «Р» від 01.04.2021 № 00241470702 про сплату 18 905,00 грн. ПДВ та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4 726,00 грн; - форми «В4» від 01.04.2021 № 00241480702 про зменшення на 2 753 174,00 грн. суми від'ємного значення ПДВ.
Зазначені податкові повідомлення-рішення позивачем були оскаржені в адміністративному порядку.
08.06.2021 Державною податковою службою України винесено рішення №12811/6/99-00-06-01-03-06 про результати розгляду скарги, яким скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 01.04.2021 №00241460702 та від 01.04.2021 №00241480702, №00241470702 в частині порушення платником вимог п. 198.5 ст.198 ПК України, що в результаті призвело до заниження податкового зобов'язання ПДВ на 2 533 333,00 грн. та у частині застосованих штрафних санкцій, які перевищують розмір, визначений п. 123.1 ст.123 ПК України, у редакції, що діє з 01.01.2021, а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - частково задоволено.
10.06.2021 Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 00457360702, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 238 746 грн.
Вважаючи, що зазначене податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, позивач звернувся із позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі ПК України).
Відповідно до п.п.14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до абз. 2 п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.2 вищевказаної статті передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг (абз.1 та 2 п.198.3 ст.198 ПК України).
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. (пункт 198.6. ст. 198 ПК України).
Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV ( далі- Закон №996-XIV), яким передбачено, зокрема:
- господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. (ст.1 Закон №996-XIV)
- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. (ч.1 ст.9 Закону №996-XIV).
Отже, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку із положеннями законодавства з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності визначають, що однією з головних умов документального підтвердження задекларованих платником податків у податковій звітності показників є можливість на підставі наявних первинних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту (доходу) в результаті здійснення господарських операцій.
При цьому первинний документ має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення, натомість сама собою наявність або відсутність окремих документів не свідчить про наявність факту порушення з боку платника податків, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Верховний Суд сформував сталу та послідовну практику щодо застосування вищенаведених правових норм. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 вказала ряд важливих правових висновків, зокрема, про таке.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч.1 ст. 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв'язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.
Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення суб'єктами господарювання відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.
Щодо спірного податкового повідомлення-рішення, суд враховує наступне.
У спірних правовідносинах контролюючий орган у висновках, викладеними у акті перевірки, поставив під сумнів факт реальності господарських операцій ТОВ «УКРКОМПЛЕКТ ПЛЮС» із його контрагентом ТОВ «АРТ ЮА ДИЗАЙН СТУДІЯ».
Відповідач зазначає, що ТОВ «АРТ ЮА ДИЗАЙН СТУДІЯ», зареєстровано в 2656 ГУ ДПС у м. Києві (Подільський район м. Києва) від 08.08.2017 №256017228233.
Стан 0 платник податків за основним місцем обліку. Податкова адреса: 4080 м. Київ Подільський вул. Кирилівська буд 82 кв.256. Статутний фонд - 1,0 тис. грн. Основний від діяльності -74.10. - спеціалізована діяльність із дизайну.
Відповідно до звіту про суми нарахованої заробітної плати встановлено, що кількість працюючих - 5-7 осіб. Відповідно до поданого звіту «Нарахування єдиного внеску» за червень 2020 року 10.08.2020 №9192732921 за цивільно-правовими договорами, оплати допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами 0 грн.
Відповідно до поданого звіту «Відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам» за червень 2020 року від 10.08.2020 №9192732888 всі працівники перебували у відпустці без збереження заробітної плати.
Відповідно до поданої ТОВ «АРТ ЮА ДИЗАЙН СТУДІЯ» податкової декларації з податку на прибуток за 2020 рік №9372417573 від 19.02.2021 та Додатку АМ інформація щодо нарахованої амортизації №9372417576 від 19.02.2021 встановлено, що основні фонди відсутні.
В ході аналізу постачальників ТОВ «АРТ ЮА ДИЗАЙН СТУДІЯ» встановлено, що ТОВ «АРТ ЮА ДИЗАЙН СТУДІЯ» не придбавав ремонтних робіт тощо. А у зв'язку з відсутністю власних основних фондів та кваліфікованого персоналу - не мав можливості здійснювати ремонтні роботи в червні - липні 2020 року, по яким позивачем було отримано від ТОВ «АРТ ЮА ДИЗАЙН СТУДІЯ» та підписано акти здачі - прийняття робіт (надання послуг).
На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача із даними контрагентами, суд дослідив долучені до справи письмові докази та встановив наступні обставини щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «АРТ ЮА ДИЗАЙН СТУДІЯ».
Між ТОВ «УКРКОМПЛЕКТ ПЛЮС» (Замовник) та ТОВ «АРТ ЮА ДИЗАЙН СТУДІЯ» (Підрядник) укладено договір підряду від 20.06.2019 № 20/06/19.
Предмет договору: «1.1. Відповідно до умов цього Договору Замовник доручає Підряднику, а Підрядник виконує на свій ризик власними та/або залученими силами комплекс ремонтних робіт, (надалі по тексту - «Роботи») на території, що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, село Кобці, вул. Лісова, буд.13-15, (надалі по тексту - «Об'єкт»), передає Замовнику виконані Роботи, та усуває протягом гарантійного строку недоробки (у разі їхньої виникнення та наявності), що зумовлені неякісним виконанням Робіт з боку Підрядника, а Замовник приймає і оплачує виконані Роботи.
1.2. Об'єм та види Робіт визначаються Сторонами шляхом підписання Додатку № 1 до цього Договору - Кошторису, що є його невід'ємною частиною.
1.3. Проектна документація (проект) відповідно до якого виконуються Роботи надається Підрядником та затверджується Замовником.
1.4. Підрядник здійснює всі необхідні погодження проекту, отримує всі необхідні дозволи для початку та проведення будівельних робіт, готує необхідні документи для введення Об'єкту в експлуатацію та реєстрацію права власності на Об'єкт (у відповідності до вартості зазначеної у Додатку № 3).».
За результатами виконання робіт по договору від 20.06.2019 № 20/06/19, були складені такі документи: -податкові накладні: № 4 від 30.07.2020, № 5 від 27.02.2020, № 5 від 24.01.2020; № 1 від 10.06.2020; -рахунок на оплату: № 3 від 22.01.2020;
-акти надання послуг: № 1 від 09.01.2020 - комплекс ремонтних робіт з будівництва тимчасового містка за адресою Київська область, Васильківський район, село Кобці, вул. Лісова буд. 13-15; №3 від 03.02.2020 - Комплекс ремонтних робіт з утеплення вікон у приміщенні за адресою Київська область, Васильківський район, село Кобці,вул.Лісова, буд. 13-15; № 4 від 03.03.02.2020 - Комплекс ремонтних робіт з влаштування электрики у приміщенні за адресою Київська область, Васильківський район, село Кобці,вул.Лісова, буд.13-15; №28 від 27.12.2019 - Комплекс ремонтних робіт з будівництва покрівлі будинку для відпочинку за адресою Київська область, Васильківський район, село Кобці.вул.Лісова, буд.13-15; №29 від 07.10.2020 - Комплекс ремонтних робіт з обшивки фасаду та підшивки виступаючих елементів криші; №31 від 07.10.2020 Комплекс додаткових ремонтних робіт у приміщенні за адресою: Київська область, Васильківський район, село Кобці, вул. Лісова, буд. 13-15; №32 від 07.10.2020 Комплекс ремонтних робіт у приміщенні за адресою: Київська область, Васильківський район, село Кобці, вул. Лісова, буд.13-15; № 33 від 07.10.2020 Комплекс ремонтних робіт у приміщенні за адресою: Київська область, Васильківський район, село Кобці, вул. Лісова, буд.13-15; №33 від 10.06.2020 Комплекс ремонтних робіт з посилення другого поверху та конструкцій під вікна; №34 від 07.10.2020 Комплекс ремонтних робіт з будівництва будинку для відпочинку за адресою: Київська область, Васильківський район, село Кобці, вул. Лісова, буд.13-15; № 49 від 30.07.2020 Комплекс ремонтних робіт у приміщенні за адресою: Київська область, Васильківський район, село Кобці, вул. Лісова, буд.13-15.
Наведені господарські операції відображені позивачем у бухгалтерському обліку відповідно до «Картка рахунку: 6422» за січень 2019 року - грудень 2020 року.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, суд надає перевагу належним письмовим доказам, а саме документам первинного бухгалтерського обліку.
У сукупності вищенаведені фактичні обставини справи та наведені документи доводять факт придбання та виконання робіт (послуг) позивачем у ТОВ «АРТ ЮА ДИЗАЙН СТУДІЯ».
Висновок про нереальність досліджених в ході податкової перевірки господарських операцій, які відображені у акті перевірки, контролюючий орган мотивував тим, що контрагентом позивача ТОВ «АРТ ЮА ДИЗАЙН СТУДІЯ» не придбавалось ремонтних робіт, а у зв'язку з відсутністю власних основних фондів та кваліфікованого персоналу - не мав можливості здійснювати ремонтні роботи в червні-липні 2020 року, по яким ТОВ «УКРКОМПЛЕКТ ПЛЮС» було отримано від ТОВ «АРТ ЮА ДИЗАЙН СТУДІЯ» та підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), отримано податкові накладні та здійснено оплати.
Стосовно таких доводів відповідача, суд зазначає, що нереальність господарських операцій з придбання платником податку робіт (послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства або недостатньою кількістю у контрагента трудового ресурсу або ж основних засобів для самостійного виконання договірних зобов'язань. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено.
З огляду на встановлені обставини у справі, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, суд констатує, що у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб, у зв'язку з чим право платника податків на податковий кредит та відображення в обліку понесених витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.
Наведені висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 29.04.2025 у справі № 620/5134/24 та у постанові від 23.07.2025 у справі № 280/4117/19.
Отже, суд констатує, що покликаючись в акті перевірки на відсутність у контрагента позивача достатніх трудових ресурсів, основних засобів, контролюючим органом на виконання передбаченого ч.2 ст.77 КАС України обов'язку, не наведено обґрунтованих та переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах є недостовірними.
З огляду на наведене, суд відхиляє як безпідставні твердження відповідача про нереальність господарських операцій позивача із зазначеним контрагентом з підстав наявності негативної податкової інформації відносно контрагента позивача, оскільки, як зазначено вище, платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Якщо контрагент позивача або інші суб'єкти господарювання, з якими мав відносини контрагент позивача, в подальшому не дотримувалися у своїй діяльності законодавчих норм, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них.
Вимоги до оформлення первинних документів визначає ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Отже, для підтвердження юридичної сили та достовірності інформації первинні документи повинні містити в собі обов'язкові реквізити, які затверджені законодавством і стандартами обліку. До них входить: назва документа (форми); дата складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Судом детально проаналізовано первинні документи, які долучені до матеріалів справи щодо господарських операцій ТОВ «УКРКОМПЛЕКТ ПЛЮС» із ТОВ «АРТ ЮА ДИЗАЙН СТУДІЯ» та зазначає, що такі містять усі необхідні реквізити передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Отже, на переконання суду, вищеперераховані документи містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, а також підтверджують фактичне виконання робіт та надання послуг.
Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
В аспекті наведеного, суд також враховує, що при дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.
Аналогічні за змістом правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 09.10.2025 у справі № 160/8266/23.
Відповідачем, в свою чергу, не надано жодних доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентом з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагента.
Також суд зазначає, що Верховний Суд неодноразово зазначав у своїх рішеннях про те, що висновки податкового органу про нереальність здійснення господарських операцій, які зроблені виключно на підставі аналізу баз даних АІС «Податковий блок» та податкової інформації щодо контрагентів платника податків, є неприйнятними, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства й аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Так само податкова інформація щодо контрагентів суб'єкта господарювання у ланцюгах постачання носить інформативний характер та не є безперечним свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку. Без встановлення у судовому порядку обставин відсутності у контрагентів суб'єкта господарювання основних засобів, трудових ресурсів тощо, висновки податкового органу про нереальність господарських операцій з огляду на зазначені обставини носять лише характер припущень.
Також у Постанові від 03.09.2019 у справі №810/3790/17 Верховний Суд зазначив, що, стверджуючи про порушення контрагентами податкового законодавства, контролюючий орган повинен був провести зустрічні звірки з метою документального підтвердження спірних господарських відносин, а також підтвердження виду, обсягу, характеру операцій та повноти розрахунків, для з'ясування їх реальності та правомірності відображення в обліку платника податків.
Проте, доказів проведення перевірок та/або зустрічних звірок щодо контрагента позивача матеріали справи не містять.
Суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента суб'єкта господарювання, оскільки остання носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.
Згідно з правовою позицією викладеною Верховним Судом у постановах від 26.06.2018 у справі №К/9901/27855/18, від 19.06.2018 у справі №К/9901/3749/18, від 27.03.2018 у справі № 816/809/17, про те, що: збирання податкової інформації є етапом контрольно-перевірочної роботи та не передбачає здійснення контролюючим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, оскільки питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються контролюючим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах контролюючого органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться, відповідно, сама по собі така інформація не є належним доказом по справі.
Таким чином, суд зауважує, що інформація про контрагента позивача з автоматизованих інформаційних систем органів ДПС може бути підставою для висновків щодо реальності господарських операцій лише в сукупності з іншими доказами, що підтверджують неможливість конкретного контрагента приймати участь у здійсненні конкретної господарської операції, що в даному випадку відсутнє.
За умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагентів для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу (Постанова Верховного Суду від 06.03.2024 у справі № 160/10420/20).
Адже, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і придбавати роботи та послуги, незважаючи на те, що контрагенти, можливо, і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.
Тобто, суд повторно наголошує, що лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагентів може свідчити про незаконність формування показників податкової звітності за такими операціями (Постанова ВС від 10.10.2024 у справі № 814/476/18).
Однак у справі, що розглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.
Більше того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.
Верховним Судом сформована стала та послідовна практика щодо застосування наведених вище норм права. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, вказала наступне.
«Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.».
Крім того, при вирішенні податкових спорів суд враховує презумпцію добросовісності платника податків за якою передбачається економічна виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.
Згідно доктрини реальності господарської операції, яка застосовується у судовій практиці Верховного Суду, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.
Нормами Податкового кодексу України презюмується вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції.
Із урахуванням дослідження доказів у даній справі, суд дійшов висновку, що факт здійснення реальних господарських операцій позивачем з ТОВ «АРТ ЮА ДИЗАЙН СТУДІЯ» підтверджується відповідними первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи, та які повністю відтворюють зміст господарських операцій. Зокрема, наявні в матеріалах справи первинні документи підтверджують фактичне отримання позивачем робіт (послуг).
Підсумовуючи вищенаведене, суд констатує, що відповідачем не наведено обставин та не надано доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій КП «УКРКОМПЛЕКТ ПЛЮС» з ТОВ «АРТ ЮА ДИЗАЙН СТУДІЯ», невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про нереальність вчинених операцій, а також про те, що дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.
Враховуючи окреслені податковим органом в акті перевірки, підстави для висновку про нереальність спірних у цій справі господарських операцій, суд дійшов висновку, що сама по собі зібрана податкова інформація не є достатньою підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій.
Водночас, оцінивши наявні у податкового органу відомості саме у співвідношенні з наявною первинною документацію, суд надає перевагу належним письмовим доказам. Зазначені висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.05.2024 у справі №160/19771/23.
З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 10.06.2021 № 00457360702 є протиправним та підлягає скасуванню.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору. А решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду, по суті позовних вимог не спростовують.
Відповідно до п. 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно з п.29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, ст.6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити.
Щодо розподілу судових витрат суд враховує наступне.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивачем сплачено судовий збір в сумі 3 581,19 грн. згідно платіжних доручень № 769 від 06.07.2021 в сумі 2 270,00 грн. та № 811 від 23.07.2021 в сумі 1311,19 грн., відтак судові витрати у розмірі 3 581,19 грн. відповідно до ст. 139 КАС України, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві.
Керуючись ст.9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд -
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «УКРКОМПЛЕКТ ПЛЮС» (03028, м. Київ, вул. Оскольська, буд. 31, код ЄДРПОУ 32846894) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, ЄДРПОУ 44116011) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 10.06.2021 № 00457360702.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УКРКОМПЛЕКТ ПЛЮС» 3581,19 грн сплаченого судового збору.
Повний текст судового рішення складено 04.11.2025.
Апеляційна скарга подається до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Шинкарьова