01 жовтня 2025 року Справа № 160/15447/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Озерянської С.І.
за участі секретаря судового засідання Буснюк В.В.
за участю:
представника позивача Бурі О.Є.
представника відповідача Ферафонтова Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу № 160/15447/25 за позовом Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення,-
27.05.2025 року Акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення від 12.05.2025 року №283/32-00-04-01-02-01-00186520.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків на підставі акту про результати камеральної перевірки Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за лютий 2025 року №215/32-00-04-01-02-01-00186520 встановлено порушення вимог підпункту «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України та пунктів 200.4-1, 200.12-1 статті 200 Податкового кодексу України, зроблено висновок, що АТ «Нікопольський завод феросплавів» не має права на отримання бюджетного відшкодування задекларованого в декларації з податку на додану вартість за лютий 2025 року. На підставі акту камеральної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення -рішення від 12.05.2025 року №283/32-00-04-01-02-01-00186520. Позивач вважає протиправним податкове повідомлення -рішення від 12.05.2025 року №283/32-00-04-01-02-01-00186520, оскільки Указом Президента України №81/2025 не було введено санкцій відносно АТ «Нікопольський завод феросплавів», його засновників, учасників або кінцевих беніфіціарних власників. Зазначені в акті камеральної перевірки фізичні особи не є кінцевими бенефіціарними власниками позивача. Просить скасувати податкове повідомлення-рішення з наведених підстав.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/15447/25 за позовом Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення. Розглядати справу постановлено за правилами загального позовного провадження.
16.06.2025 року до суду надійшов відзив Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків проведено камеральну перевірку позивача, якою встановлено порушення вимог підпункту «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України та пунктів 200.4-1, 200.12-1 статті 200 Податкового кодексу України, зроблено висновок, що АТ «Нікопольський завод феросплавів» не має права на отримання бюджетного відшкодування задекларованого в декларації з податку на додану вартість за лютий 2025 року. На підставі акту камеральної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення -рішення від 12.05.2025 року №283/32-00-04-01-02-01-00186520, яке відповідач вважає правомірним та таким що не підлягає скасуванню, оскільки позивачем не було спростовано інформацію щодо здійснення підсанкційними особами непрямого вирішального впливу на діяльність позивача.
17.06.2025 року позивачем до суду подано відповідь на відзив, в якій підтримано позицію викладену в позовній заяві.
29.07.2025 року позивачем надано додаткові пояснення.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.07.2025 року закрито підготовче провадження в адміністративній справі № 160/15447/25 за позовом Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні 01.10.2025 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав наведених у позовній заяві.
В судовому засіданні 01.10.2025 року представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити у їх задоволенні з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив та зазначає наступне.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що у період з 21.03.2025 року по 09.04.2025 року Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків було проведено камеральну перевірку Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів».
За результатами камеральної перевірки 08.04.2025 року складено акт про результати камеральної перевірки Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за лютий 2025 року №215/32-00-04-01-02-01-00186520.
Камеральною перевіркою позивача встановлено порушення вимог підпункту «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України та у відповідності до пунктів 200.4-1, 200.12-1 статті 200 Податкового кодексу України, а саме АТ «Нікопольський завод феросплавів» не має права на отримання бюджетного відшкодування задекларованого в декларації з податку на додану вартість за лютий 2025 року в сумі 106124000 грн.
23.04.2025 року позивачем направлено заперечення на висновки акту камеральної перевірки від 08.04.2025 року №215/32-00-04-01-02-01-00186520.
08.05.2025 року відповідачем надано відповідь на заперечення на висновки акту камеральної перевірки в якій зазначено що такі висновки є об'єктивними, обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства, а аргументи наведені у запереченнях не дають підстав для їх скасування або перегляду.
12.05.2025 року Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків прийнято податкове повідомлення -рішення №283/32-00-04-01-02-01-00186520, яким відмовлено у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість на суму 106124000 грн.
Незгода позивача із зазначеним податковим повідомленням-рішенням стала підставою для звернення до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
За змістом підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні".
Порядок проведення камеральної перевірки визначено статтею 76 Податкового кодексу.
Згідно з пунктом 76.1 статті 76 Кодексу камеральна перевірка проводиться особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Пунктом 76.3 цієї статті передбачено, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання, крім камеральної перевірки податкової декларації або уточнюючого розрахунку (у разі подання), у складі яких подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, строк проведення якої визначений статтею 200 цього Кодексу.
Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 Податкового кодексу України.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлюється статтею 200 Податкового кодексу України.
Згідно з пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Користуючись своїм правом 20 березня 2025 року позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість, звітний період - лютий 2025 року.
Відповідно до пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).
Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, що проводиться протягом 20 календарних днів, наступних за граничним строком подання податкової декларації або уточнюючого розрахунку (у разі подання), а якщо такі документи були подані пізніше - за днем їх фактичного подання, та відповідно до вимог, визначених статтею 76 цього Кодексу, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, відповідно до цього Кодексу.
Податковим органом проведено камеральну перевірку Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за лютий 2025 року та встановлено порушення вимог підпункту «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України та у відповідності до пунктів 200.4-1, 200.12-1 статті 200 Податкового кодексу України, а саме АТ «Нікопольський завод феросплавів» не має права на отримання бюджетного відшкодування задекларованого в декларації з податку на додану вартість за лютий 2025 року в сумі 106124000 грн.
Обґрунтовуючи висновки камеральної перевірки відповідач посилається на рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12.02.2025 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» та зазначає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є вигодоодержувачами АТ «Нікопольський завод феросплавів», опосередковане володіння в статутному капіталі яких складає 24,7725% у кожного. В свою чергу такі особи включені до переліку осіб до яких застосовуються персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні санкції.
Згідно пункту 200.4-1 Податкового кодексу України платники податку, щодо яких (та/або щодо засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників яких) у порядку, встановленому Законом України "Про санкції", прийняті рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), протягом строку застосування таких санкцій не мають права на отримання бюджетного відшкодування суми від'ємного значення.
Відповідно пункту 200.12-1 ст. 200 Податкового кодексу України з дати прийняття рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку, встановленому Законом України "Про санкції", зупиняються бюджетне відшкодування узгодженої суми бюджетного відшкодування та перебіг строків здійснення такого бюджетного відшкодування, визначених цією статтею.
Зазначена в абзаці першому цього пункту сума бюджетного відшкодування залишається доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та перераховується цим органом на рахунок платника податку в обслуговуючому банку/небанківському надавачі платіжних послуг та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України, протягом п'яти операційних днів з дати прийняття рішення про скасування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку, встановленому Законом України "Про санкції".
Аналіз пункту 200.4-1 Податкового кодексу України дає підстави для висновку про те, що для застосування вказаної норми права необхідно, що б санкції були застосовані до однієї з наступних осіб: самого платника податку, засновників (учасників) платника податку, кінцевого бенефіціарного власника платника податку.
Відповідно частини 2 статті 1 Закону України «Про санкції» (тут і надалі в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб'єктів, які здійснюють терористичну діяльність, а санкції у виді позбавлення державних нагород - проти будь-яких нагороджених осіб, зазначених у частині четвертій статті 3 цього Закону.
Частинами 2 та 3 статті 5 цього Закону встановлено, що рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо іноземної держави або невизначеного кола осіб певного виду діяльності (секторальні санкції), передбачених пунктами 1, 2-5, 13-15, 17-19, 24-1, 25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України, вводиться в дію указом Президента України та затверджується протягом 48 годин з дня видання указу Президента України постановою Верховної Ради України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту прийняття постанови Верховної Ради України і є обов'язковим до виконання.
Рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб'єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1, 2-21, 23-25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов'язковим до виконання.
В даному випадку судом встановлено, що у відношенні позивача, його засновників (учасників), кінцевого бенефіціарного власника відсутні рішення про застосування до них санкцій. Дана обставина підтверджується позивачем, не заперечується відповідачем та не спростована жодними доказами.
В акті камеральної перевірки від 08.04.2025 року податковим органом з посиланням на Указ Президента України №81/2025, яким введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12 лютого 2025 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» відносно фізичних осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зроблено висновок що вказані особи є «вигодоодержувачами» АТ «Нікопольський завод феросплавів», оскільки опосередковано володіють акціями підприємства.
Надаючи оцінку таким доводам відповідача суд зазначає наступне.
Так, Указом Президента України №81/2025 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12 лютого 2025 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».
Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 12 лютого 2025 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» відповідно до статті 5 Закону України «Про санкції» вирішено підтримати внесені Кабінетом Міністрів України пропозиції щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій); застосувати персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до фізичних осіб згідно з додатком; Кабінету Міністрів України, Службі безпеки України разом з Національним банком України та Комісією державних нагород та геральдики при Президентові України забезпечити реалізацію і моніторинг ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), передбачених пунктом 2 цього рішення; Міністерству закордонних справ України поінформувати компетентні органи Європейського Союзу, Сполучених Штатів Америки та інших держав про застосування санкцій і порушити перед ними питання про запровадження аналогічних обмежувальних заходів.
Додаток до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12 лютого 2025 року містить список фізичних осіб до яких застосовуються персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) та включає осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Відповідно до підпункту 14.1.241-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України термін «кінцевий бенефіціарний власник» вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».
Згідно з пунктом 30 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» кінцевий бенефіціарний власник - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція.
Кінцевим бенефіціарним власником для юридичних осіб є будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння).
Ознакою здійснення прямого вирішального впливу на діяльність є безпосереднє володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи.
Ознаками здійснення непрямого вирішального впливу на діяльність є принаймні володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи через пов'язаних фізичних чи юридичних осіб, трасти або інші подібні правові утворення, чи здійснення вирішального впливу шляхом реалізації права контролю, володіння, користування або розпорядження всіма активами чи їх часткою, права отримання доходів від діяльності юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування органів управління, а також вчинення правочинів, які дають можливість визначати основні умови господарської діяльності юридичної особи, або діяльності трасту або іншого подібного правового утворення, приймати обов'язкові до виконання рішення, що мають вирішальний вплив на діяльність юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, незалежно від формального володіння.
При цьому кінцевим бенефіціарним власником не може бути особа, яка має формальне право на 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі, але є комерційним агентом, номінальним власником або номінальним утримувачем, або лише посередником щодо такого права.
Аналогічну правову позицію займає Верховний Суд у постановах від 14 березня 2023 року у справі № 640/12206/19 та від 21.07.2025 року у справі №160/30897/24.
Частиною 5 статті 4 Закону України «Про санкції» передбачено, що реалізація санкцій щодо особи, щодо якої застосовано санкції, у сфері відносин, які регулюються Податковим кодексом України та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, забезпечується контролюючим органом шляхом здійснення заходів, передбачених пунктом 21-1.1 статті 21-1 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 21-1.1. статті 21-1 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийняті у порядку, встановленому Законом України "Про санкції", шляхом здійснення таких заходів, зокрема зупинення/відмова в наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість - у разі застосування санкції щодо зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань.
Пунктом 21-1.2 цієї статті передбачено, що підставою для здійснення контролюючим органом заходів, визначених пунктом 21-1.1 цієї статті, є рішення про застосування (внесення змін) спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийняте у порядку, встановленому Законом України "Про санкції".
Постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 19.09.2023 № 1011 затверджено Методологію визначення юридичною особою кінцевого бенефіціарного власника відповідно до абзацу четвертого частини другої статті 5-1 Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».
У цій Методології термін “ключова частка статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи» означає розмір у відсотках пакета голосуючих акцій у загальній кількості голосуючих акцій акціонерного товариства або кількість голосів загальної кількості голосів учасників товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю, кількість голосів або інших прав голосу в юридичній особі, що надає можливість прямого або непрямого вирішального впливу.
Терміни кінцевий бенефіціарний власник, структура власності, траст, номінальний власник вживаються у значенні, визначеному Законом.
Відповідно до пункту 15 Методології, для встановлення характеру та міри (рівня, ступеня, частки) бенефіціарного володіння (вигоди, інтересу, впливу) визначаються: 1) усі особи (засновники, учасники, акціонери, члени) юридичної особи, які прямо володіють ключовою часткою статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи; 2) усі особи (засновники, учасники, акціонери, члени) в ланцюзі контролю/володіння юридичної особи, які опосередковано володіють ключовою часткою статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи, зокрема через пов'язаних фізичних чи юридичних осіб, трасти або інші подібні правові утворення; 3) усі особи, що здійснюють вирішальний вплив шляхом реалізації права контролю, володіння, користування або розпорядження всіма активами чи їх часткою, права отримання доходів від діяльності юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення; 4) усі особи, що здійснюють вирішальний вплив на формування складу, результати голосування органів управління, а також вчинення правочинів, які дають можливість визначати основні умови господарської діяльності юридичної особи або діяльності трасту або іншого подібного правового утворення, приймати обов'язкові до виконання рішення, що мають вирішальний вплив на діяльність юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення незалежно від формального володіння.
Пунктом 16 Методології передбачено, що під час визначення кінцевого бенефіціарного власника за ознакою непрямого вирішального впливу на діяльність юридичної особи шляхом володіння фізичною особою ключовою часткою статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи через пов'язаних фізичних чи юридичних осіб досліджується інформація про зв'язки між особами, які можуть бути використані для того, щоб домогтися більшої вигоди для себе, та можуть ґрунтуватися на родинних відносинах, майнових, організаційно-управлінських або договірних відносинах.
Пунктом 17 встановлено, що під час дослідження ознак непрямого вирішального впливу на діяльність юридичної особи шляхом реалізації права контролю з'ясовуються чинники, що забезпечують такий вплив на діяльність юридичної особи, визначаються способи реалізації права контролю та встановлюється їх суб'єктний склад. Порядок і етапи дослідження та визначення контролю, їх обсяг, зміст та послідовність проведення, зазначені в цій Методології, можуть змінюватися залежно від обставин, які виникають під час дослідження наявності контролю.
Пунктом 18 передбачено, що ознаки непрямого вирішального впливу шляхом реалізації права контролю встановлюються на підставі, зокрема: 1) надання особою зобов'язуючих вказівок органам управління юридичної особи; 2) ведення особою перемовин щодо вчинення правочинів юридичною особою та узгодження суттєвих умов таких правочинів, які в подальшому лише формально затверджуються або виконуються органами управління юридичної особи без подальшого додаткового затвердження; 3) наявності в особи довіреності на здійснення значних правочинів від імені юридичної особи, що видана на строк більше ніж один рік та не передбачає попереднього погодження таких правочинів органами управління юридичної особи; 4) здійснення особою операцій за банківськими рахунками юридичної особи або наявності можливості блокувати операції за такими рахунками; 5) зазначення особи як засновника (кінцевого бенефіціарного власника, вигодонабувача) юридичної особи під час відкриття рахунків такою юридичною особою, крім випадків, якщо активи такої юридичної особи є частиною активів трасту, фонду, установи, іншого утворення без статусу юридичної особи, засновником (кінцевим бенефіціарним власником, фактичним вигодонабувачем) якого є така особа.
Відповідно пункту 19 виявлення ознак непрямого вирішального впливу юридичної особи - суб'єкта господарювання може здійснюватися шляхом з'ясування: 1) можливості прийняття однією чи декількома пов'язаними юридичними чи фізичними особами рішень стосовно господарської діяльності іншої особи - суб'єкта господарювання, які впливають на загальні умови участі цього суб'єкта господарювання у товарному обороті, зокрема рішень щодо встановлення ціни, асортименту товарів, обсягів попиту та пропозиції, обсягів реалізації товарів чи їх придбання, інших умов придбання або реалізації товарів; визначення обсягів виробництва, ринків товарів, напрямів техніко технологічного розвитку, інвестицій; визначення джерел постачання, кола продавців, покупців або споживачів; вчинення правочинів, умов прийняття іншими суб'єктами іншою особою, що провадить господарську діяльність, рішень з питань діяльності юридичної особи; 2) кола осіб, які мають можливості, зазначені в підпункті 1 цього пункту, стосовно певної особи - суб'єкта господарювання; 3) кола осіб, які спільно мають можливості, зазначені в підпункті 1 цього пункту, стосовно певної особи, що провадить господарську діяльність.
Пунктом 20 передбачено, що дослідження засобів набуття вирішального впливу однією особою стосовно іншої особи може здійснюватися шляхом з'ясування наявності: 1) прав визначати в установчих документах правовий статус юридичної особи, а саме мету і предмет діяльності, склад і компетенцію органів управління та порядок прийняття ними рішень, склад і порядок використання майна та інші умови господарювання; 2) прав безпосередньо чи через інших осіб володіти чи користуватися всіма активами чи їх значною частиною; 3) прав, повноважень, які безпосередньо чи через інших осіб забезпечують вирішальний вплив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління юридичної особи; 4) прав здійснювати безпосередньо або через уповноважені органи в межах, встановлених законом, інші управлінські повноваження, зокрема брати участь та голосувати на загальних зборах, вносити пропозиції до порядку денного (проекту порядку денного), брати участь в обранні членів органів управління юридичної особи та входити до їх складу, отримувати інформацію про діяльність юридичної особи тощо; 5) прав, повноважень безпосередньо чи через інших осіб давати обов'язкові до виконання вказівки з питань визначення умов господарської діяльності або виконувати функції органу управління юридичної особи, зокрема в результаті укладення договорів і контрактів або в інший спосіб, умов значних правочинів; 6) суміщення посади керівника, заступника керівника наглядової ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу юридичної особи; 7) прав, повноважень безпосередньо чи через інших осіб призначати більше половини посад членів наглядової ради, ради директорів, виконавчого органу, інших наглядових чи виконавчих органів юридичної особи; 8) прав, повноважень щодо ведення перемовин про вчинення правочинів юридичною особою та узгодження істотних умов таких правочинів, які в подальшому лише формально затверджуються органами управління юридичної особи або виконуються органами управління юридичної особи без подальшого додаткового затвердження; 9) зобов'язань, зокрема грошових, торгових зобов'язань, зобов'язань з виконання умов фінансової підтримки; 10) інших засобів набуття вирішального впливу (у разі необхідності).
Пунктом 21 встановлено, що для визначення непрямого вирішального впливу шляхом реалізації права контролю щодо певної особи: 1) визначаються обсяг та структура активів особи, стосовно якої визначаються відносини контролю; 2) визначаються особи, що мають права володіння та користування цими активами в цілому або їх частинами, зміст та обсяг цих прав володіння і користування; 3) встановлюється склад органів управління юридичної особи та порядок їх формування; 4) виявляються та аналізуються укладені договори і контракти, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов'язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління юридичної особи, окремо для кожної особи; 5) встановлюються особи, які обіймають посади керівника, заступника керівника наглядової ради, ради директорів, виконавчого органу, іншого наглядового чи виконавчого органу юридичної особи, які суміщають зазначені посади в інших юридичних особах; аналізуються їх повноваження; 6) складається перелік прав, що дозволяють призначати більше половини посад членів наглядової ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів юридичної особи особами, які вже обіймають одну чи кілька із зазначених посад в іншій юридичній особі; 7) визначається перелік інших умов вирішального впливу на господарську діяльність юридичної особи, зокрема таких, що виникають із зобов'язань, у тому числі з торгових зобов'язань, із зобов'язань, що виникають внаслідок умов фінансової підтримки, умов виконання зобов'язань тощо; 8) за необхідності здійснюється поглиблене дослідження можливостей осіб здійснювати вирішальний вплив на господарську діяльність юридичної особи, стосовно якої визначаються відносини контролю; 9) визначається використання офіційних або неофіційних домовленостей про використання номінального власника або номінального утримувача.
Відповідно до пункту 22 у разі встановлення наявності контролю певної особи над іншою юридичною особою з'ясовується питання, чи є ця особа підконтрольною іншим особам. Якщо така особа є водночас підконтрольною іншій особі, визначення відносин контролю між особами, які контролюють одна одну і в такий спосіб пов'язані з особою, щодо якої первісно визначаються відносини контролю (встановлення ланцюга контролю), здійснюється до виявлення головної особи у відповідному ланцюзі контролю, тобто особи, яка не контролюється іншими особами.
Отже, податковий орган при проведенні перевірки мав керуватися Методологію визначення юридичною особою кінцевого бенефіціарного власника, застосувавши методи дослідження ознак вирішального впливу для визначення юридичною особою кінцевого бенефіціарного власника, у повній мірі з'ясувати дані, що дають змогу встановити кінцевого бенефіціарного власника, та ознаки прямого вирішального впливу на діяльність юридичної особи шляхом безпосереднього володіння фізичною особою ключовою часткою статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи, встановити характер та міру (рівень, ступень, частку) бенефіціарного володіння (вигоди, інтересу, впливу) тощо.
Проте, у акті перевірки відповідач посилається виключно на відомості про наявність у фізичних осіб, щодо яких прийняті рішення про застосування санкцій, опосередкованого права власності на 24,7725 % в статутному капіталі позивача, що, відповідно до визначень, наведених в Законі України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" є меншим за необхідні для 25 % статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи.
Під час судового розгляду відповідачем не надано жодних доказів того, що фізичні особи ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відповідають визначеним законом ознакам кінцевого бенефіціарного власника позивача, що позбавляє суд можливості погодитися із висновками, викладеним у акті камеральної перевірки.
В даному випадку, судом встановлено, що відповідно до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, кінцевий бенефіціарний власник Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» відсутній.
Також, судом встановлено, що фізичні особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не є засновниками позивача, учасниками або кінцевими бенефіціарними власниками.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 є опосередкованим володільцем 24,7725 % у статутному капіталі Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» через довірчого власника Прометеас Номіні Сервіс ЛТД, а ОСОБА_4 є опосередкованим володільцем 24,7725 % у статутному капіталі Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» через довірчого власника Протіас Секретаріал ЛТД.
Відтак, суд погоджується з доводами позивача, що зазначені фізичні особи не відповідають визначеному законом терміну «кінцевий бенефіціарний власник».
Вказані особи не є такими що здійснюють «вирішальний вплив» оскільки не володіють часткою у розмірі не менше 25% статутного капіталу позивача.
Отже, фізичні особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не є засновниками позивача, учасниками або кінцевими бенефіціарними власниками. В свою чергу, у складі АТ «Нікопольський завод феросплавів» відсутні засновники (учасники), кінцеві бенефіціарні власники, щодо яких згідно Закону України «Про санкції» прийняті рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів.
Щодо ухвали Вищого антикорупційного суду України від 16.07.2025 року, яка містить твердження про належність І.Коломойському 24,7725 % у статутному капіталі Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів», суд враховує вимоги частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно якої вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Враховуючи зазначене та встановлені судом обставини справи, суд вважає висновки відповідача про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування по декларації з ПДВ за лютий 2025 року необґрунтованими, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 30 280 грн., сплата якого підтверджується платіжною інструкцією №282306 від 22.05.2025 року.
Керуючись статтями 243, 245-247, 250, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» (53200, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 310, ЄДРПОУ 00186520) до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (49031, м. Дніпро, пр-т. Олександра Поля, 57, ЄДРПОУ 43968079) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 283/32-00-04-01-02-01-00186520 від 12.05.2025 року.
Стягнути на користь Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 30 280,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст судового рішення складено 10.10.2025 року.
Суддя С.І. Озерянська