03 листопада 2025 рокуСправа №160/21641/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Врони О. В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01 березня 2018 року по 24 жовтня 2024 року в неповному обсязі, а саме: з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 , нарахувати і виплатити ОСОБА_1 різницю індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 24 жовтня 2024 року в загальній сумі 321 447,71 грн. відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення період з 01 березня 2018 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що відповідач не нарахував і не виплатив йому індексацію-різницю грошового забезпечення відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» та компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі №160/21641/25 призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1, 2 ст. 257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.
За ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Військова частина НОМЕР_1 у відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти задоволення позовних вимог вказала наступне.
Позивачем помилково включається нарахування індексації-різниці за період з 01.03.2022 по 24.10.2024, враховуючи зміни, внесені до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078), зокрема після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013.
Позивач не навів ані жодних аргументів, ані фактичних даних (доказів), які б свідчили про існування обставин, наведених у абз. 4, 6 п.5 Порядку № 1078.
Факт підвищення доходів, в силу вимог абз.1 п.5 Порядку № 1078, зумовлює «обнулення» розрахунку приросту ІСЦ - обрахунок такого приросту заново. Для розрахунку розміру можливої індексації у січні 2022 (місяць підвищення посадових окладів військовослужбовців, як вважає позивач), за критеріями позивача необхідно розрахувати в першу чергу приріст ІСЦ з 01.01.2021 (попередній факт підвищення посадових окладів військовослужбовців, як стверджує позивач) по 31.12.2022. Таким чином, розмір підвищення доходів (якщо виходити з його вихідних умов, описаних у позовній заяві) навіть лише за рахунок підвищення посадового окладу та окладу за військовим званням перевищить розмір можливої індексації доходів.
Отже, підстав для застосування абз. 4, 6 п.5 Порядку №1078 для позивача (якщо виходити з критеріїв, які він просить застосувати у своїй позовній заяві) відсутні. Щодо індексацій грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 31.12.2023. Звертаємо увагу суду на той факт, що відповідно до п.3 Прикінцевих положень Закону України від 03.11.2022 № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Щодо індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 24.10.2024. Застосування місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018, не є доречним. Базовим місяцем нарахування індексації зарплати буде грудень 2023 року, оскільки нарахування індексації відновили з 1 січня 2024 року. Ураховуючи те, що індекс споживчих цін за червень опублікований в газеті Урядовий кур'єр 12 липня 2024 року, і наростаючим підсумком з січня по червень перевищив 103% (103,8% за посадами працівників, у яких посадові оклади підвищення з 1 січня 2024 року ((100,0% (місць підвищення приймається 100% х 100,3% х 100,5% х 100,2% х 100,6% % х 102,2%) і 104,3% - за посадами, працівників і військовослужбовців, у яких не відбулося підвищення посадових окладів, згідно із Законом України "Про Державний бюджет України 2024 рік" обчислення індексу споживчих цін провадиться з 1 січня 2024 року (100,4% х 100,3% х 100,5% х 100,2% х 100,6% х 102,2%)) - індексація нараховується в серпні. Отже, індексації в межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 грн) підлягають грошові доходи (заробітна плата, грошове забезпечення) починаючи з серпня поточного року. Враховуючи вищевикладене, та той факт, що право на індексацію грошового забезпечення настає, якщо величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації 103 %, то в період з 01.01.2024 по 24.10.2024 року позивач не мав права на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення.
Відповідач також посилається на порушення позивачем строку звернення до суду.
В період з 17.10.2025 по 31.10.2025 суддя знаходилась у відпустці, що підтверджується довідкою Відділу управління персоналом Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Справа розглянута в перший робочий день виходу судді з відпустки.
Ухвалою від 03.11.2025 судом продовжено процесуальний строк розгляду справи.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
Позивач- ОСОБА_1 проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до копії витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.10.2024 №216, молодший сержант військової служби за контрактом ОСОБА_1 , колишній оператор відділення взводу протитанкових ракетних комплексів роти вогневої підтримки 3 парашутно-десантного батальйону, який перебуває у розпорядженні командира військової частини, звільнений наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 24 жовтня 2024 року №231-РС відповідно до пункту три частини п'ятої статті статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 04 квітня 2006 року №3597-ІV з поважних причин (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) -перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір, якої перевищує суму платежів за три місяці), вважається таким, що справи та посаду здав 24 жовтня 2024 року.
З 24 жовтня 2024 виключений із списків особового складу частини.
На звернення представника позивача щодо нарахування і виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по день звільнення, листом №691/390/ВихЗП1 від 17.04.2025 Військова частина повідомила, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення здійснювалася у відповідності до вимог законодавства, а саме Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 №1078 та внесеною постановою КМУ від 09.12.2015 №1013, відповідно до яких запроваджено єдині підходи при проведенні індексації, а також у відповідності до вимог пункту 7 роз'яснення директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04 січня 2016 №248/3/9/1/2, а тому відсутні підстави для її нарахування та виплати відповідно до ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та п. 6 Порядку.
Останній місяць підвищення доходу - березень 2018 року, відповідно п. 6 листа Департаменту фінансів Міністертсва оборони України від 21.11.2018 за №248/7939 у зв'язку з внесенням змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (із змінами), право військовослужбовців на індексацію грошового забезпечення настає в грудні 2018 року.
Не погоджуючись з протиправними діями відповідача щодо відмови у нарахуванні і виплаті фіксованої суми індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 18.02.2020 і протиправною бездіяльністю, яка полягає у не нарахуванні і невиплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати, позивач з позовом звернувся до суду.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Частиною 5 ст. 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Частиною 1ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно ст. 1 цього Закону соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (ч. 1ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 9 Закону до складу грошового забезпечення входять:
-посадовий оклад, оклад за військовим званням;
-щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, -надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
-одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення».
За ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Частинами 1- 4 ст. 4 Закону встановлено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01.01.2016 -101 відсотка).
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Державні гарантії підвищення грошових доходів населення у зв'язку із зростанням цін встановлені ст. 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003№ 1078 ( Порядок № 1078).
Вказаний Порядок передбачає виплату двох видів індексації грошового доходу «поточної» і «індексації-різниці».
Правовідносини щодо нарахування і виплати поточної індексації з 01.03.2018 у цій справі не є спірними.
Щодо зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу різницю індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 24 жовтня 2024 року в загальній сумі 321 447,71 грн. відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2023 року №1078, суд виходить з наступного.
Верховний Суд у постанові від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, за подібних у цій справі обставин надавав оцінку нормам абзаців 3, 4 , 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України підлягає врахуванню.
Згідно із викладеною позицією Верховного Суду, Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці».
Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку №1078).
При цьому слід зазначити, що з 01 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 до 01.04.2021, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, суд доходить до висновку, що повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.
Застосовуючи вказаний у справі №400/3826/21 підхід та ураховуючи, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, з огляду на правила пунктів 5, 102 Порядку №1078 можна прийти до висновку що березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
За такої умови відповідно до абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 слідує, що у березні 2018 року як місяці підвищення доходу позивача, відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці.
З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078, позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Верховний Суд у постановах від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 06.07.2023 у справі № 560/6684/22, від 15.08.2023 у справі №400/3784/22 та інших підкреслював, що для належного та ефективного захисту прав та інтересів позивача судам необхідно перевірити обґрунтованість нарахованих ним сум індексації, розрахувати їх і, відповідно, у судовому рішенні вказати конкретні суми (індексації грошового забезпечення), на які позивач має право та які відповідач зобов'язаний нарахувати й виплатити.
Наведена позиція Верховного Суду ґрунтується на тому, що застосований судами спосіб захисту не вносить юридичної визначеності у спірні правовідносини та не забезпечує ефективного захисту прав та інтересів позивача від порушень з боку відповідача, оскільки суди попередніх інстанцій в ухвалених рішеннях не розрахували та не визначили конкретних сум індексації грошового забезпечення які відповідач зобов'язаний нарахувати й виплатити позивачу, не перевірили розраховану позивачем суму індексації.
Для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, ураховуючи спосіб, застосований Верховним Судом у справі №400/3826/21, у цій справі необхідно встановити:
- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) (визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року);
- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б) (визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078));
- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Визначення березня 2018 року як базового місяця у межах цієї справи не є спірним.
Відповідачем не нараховувалась і не сплачувалась позивачу індексація -різниці за період з 01.03.2018 по 24.10.2024
Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 №691/494/ВихЗПІ/1 від 18.05.2025 про нараховані та перераховані суми основних та додаткових видів грошового забезпечення ОСОБА_1 з січня по груднь 2018 ,грошове забезпечення позивача за лютий 2018 становить 8686,40 грн.
Грошове забезпечення позивача за березень 2018 року становить 9120,08 грн.
У березні 2018 грошовий дохід позивача збільшився на 433,68 грн. порівняно з лютим 2018 (9120,08 грн.- 8686,40 грн.).
Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 помножити на величину приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 (1762,00 грн. * 253,30% / 100 = 4463,15 грн.).
У зв'язку з цим, відповідно до абзацу 4 п. 5 Порядку №1078, сума належної позивачу індексації в березні 2018 розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу: 4463,15 грн. -433,68 грн.=4029,47 грн.
Таким чином, сума можливої індексації у березні 2018 становить 4029,47 грн.
При цьому щодо виплати індексації позивачу за період з 01.01.2023 по 31.12.2023, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про оплату праці», в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.
Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотки.
Водночас, п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинена на 2023 рік дія Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Як вже вказувалось судом, проведення індексації регулюють Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» та «Порядок проведення індексації грошових доходів населення», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, який розроблено Кабінетом Міністрів України на виконання вимог ч. 2 ст. 6 вказаного Закону.
З огляду на зазначене слідує, що якщо дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» призупинено, то відповідно Порядок проведення індексації грошових доходів населення також не діє протягом 2023 року.
Положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» у зазначеній частині не конституційними не визнавалися.
Таким чином, у 2023 році проведення індексації грошового забезпечення, в тому числі і військовослужбовців, не здійснюється з огляду на імперативні приписи Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03.11.2022 № 2710-IX.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 28.06.2024 у справі № 200/2319/23.
Крім того, суд враховує, що за змістом витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.10.2024 №216, позивач самовільно залишив частину у період з 17 лютого 2024 по 30 травня 2024 і вважається таким, що не виконував (не ніс) обов'язків військової служби.
Відповідно до довідки відповідача №691/494/ВихЗПІ/7 від 18.05.2025 про нараховані та перераховані суми основних та додаткових видів грошового забезпечення ОСОБА_1 з січня по жовтень 2024 , позивачу не нараховувалось грошове забезпечення у березні і квітні, у зв'язку з чим не може бути нарахована і індексація-різниця.
Виходячи з вищенаведеного, нарахуванню і виплаті підлягає індексація-різниця за період з 01.03.2018 по 31.12.2022, за період з 01.01.2024 по 29.02.2024 і за період з 01.05.2024 по 24.10.2024.
Індексація за вказаний період розраховується за формулою: 4029,47 грн. (індексація різниці) *65 місяців+4029,47 грн./31 (кількість днів у жовтні 2024)*24 (кількість днів у жовтні 2024 на службі у відповідача)= 265035,07 грн.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання виплатити індексацію із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 (Порядок № 44), грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Відповідно до пунктів 4 та 5 Порядку № 44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Отже, при виплаті грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, підлягають компенсації суми податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу.
Індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців і, як одна з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті. Нарахування та виплата індексації грошового забезпечення мала бути здійснена відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на її нарахування та виплату, відповідно до вимогЗакону №1282-ХІІ.
Отже, з урахуванням наведеного правого регулювання, нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку №44.
Аналогічний підхід застосований Верховним Судом у постановах від 27.07.2023 року у справі №380/813/22 та від 27.09.2023 року у справі №420/23176/21, від 18.04.2024 року у справі №160/10789/22.
Згідно з пунктом 163.1 статті 163 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування резидента, зокрема, є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід. Об'єктом оподаткування військовим збором також є доходи, визначені статтею 163 Податкового кодексу України.
Підпункт 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України встановлює, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 Податкового кодексу України (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України).
Ставка військового збору становить 1,5% від об'єкта оподаткування (підпункт 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України) (виплати до грудня 2024 року).
Податковий агент зобов'язаний утримати військовий збір із сум доходів у виді індексації в тому податковому періоді, в якому відбувається таке нарахування (виплата).
Щодо позовних вимог в частині компенсації втрати частини доходів, суд зазначає наступне.
Як уже зазначалось, індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців, і як одна з основних державних гарантій щодо оплати їх праці підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
При цьому нарахування та виплата індексації грошового забезпечення мала бути здійснена відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на її нарахування та виплату відповідно до вимог Закону № 1282-ХІІ.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати"(Закон № 2050-III).
Згідно ст.1,2 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Тобто, ст. 2 Закону № 2050-III прямо передбачає, що під доходами, на які поширюються правила щодо компенсації втрат, у цьому Законі слід розуміти, зокрема й заробітну плату.
Наведене дає підстави для висновку, що дія зазначеного Закону поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності й господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), і стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України та які (відповідні доходи) не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону №2050-III компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Своєю чергою компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку та підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Відповідно до ст. 3 Закону №2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати нарахованих доходів у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4 Закону №2050-ІІІ).
З метою реалізації Закону №2050-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України 21.02.2001 року №159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати ( Порядок №159).
Пункти 1, 2 Порядку №159, відтворюють положення Закону №2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Згідно з абз. 1 п. 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
На належності сум індексації та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати до складових належної працівникові заробітної плати, як коштів, які мають компенсаторний характер та спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, наголошував і Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 № 9-рп/2013.
З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11 липня 2017 року №21-2003а16, Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі №810/1092/17, від 13 січня 2020 року у справі №803/203/17 та від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19.
При цьому, використане у ст. 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 року у справі №810/1092/17, від 13.01.2020 року у справі №803/203/17, від 29.10.2020 року у справі № 280/729/19, від 29.04.2021 року у справі №240/6583/20, від 21.03.2023 року у справі№ 620/7687/21.
Отже, у випадку бездіяльності роботодавця щодо нарахування та виплати працівнику грошового забезпечення, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. При цьому, донарахування належних громадянину сум компенсації втрати доходів має здійснюватися до дня фактичної виплати заборгованості, щодо якої порушені строки виплати.
Щодо посилання відповідача на порушення позивачем строку звернення до суду із позовною заявою, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Верховний Суд у постанові від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормоюзаконуслід керуватися при розгляді цієї справи, Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної платибез обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до судув тримісячний строкз дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справахпро виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строкз дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
З метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у правовідносинах щодо застосування приписів статті 233 КЗпП України,судова палатаз розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду здійснила перегляд судового рішення у справі№ 460/21394/23 (постанова від 21 березня 2025 року).
У зазначеній постанові судова палата дійшла висновку, що, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону №2352-ІХ, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином:правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-ІХ).
Початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову (у частині вимог за період з 19 липня 2022 року) необхідно обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
Виходячи з наведеного, Суд констатує, що судова палата сформувала єдиний підхід до нових змін в законодавстві, які обмежують термін звернення до суду з трудовими спорами до трьох місяців, а саме:такі зміни не поширюються на події, які мали місце до 19 липня 2022 року. Зокрема, для стягнення заробітної плати, яка належить працівнику за період до цієї дати, залишається можливість звернення без обмежень у часі, згідно з попередньою редакцією закону.
Спірний період з 01.03.2018 по по 31.12.2022, за період з 01.01.2024 по 29.02.2024 і за період з 01.05.2024 по 24.10.2024 щодо нарахування і виплати індексації -різниці і компенсації втрати частини доходів у зв"язку з порушенням строків її виплати варто поділити на дві частини: до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (19 липня 2022 року) та після цього.
Період з 01.03.2018 до 19.07.2022 регулюється положеннями статті 233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком.
Проте період з 19.07.2022 регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання позивачем письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені їй при звільненні.
Також необхідно врахувати, що відповідно до пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відмінений карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, запроваджений на всій території України постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 (термін якого неодноразово продовжувався).
З урахуванням пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України (в редакції з 19 липня 2022 року), почався 01 липня 2023 року.
У зв'язку з чим, останнім днем звернення позивача з позовними вимогами за період з 19.07.2022 є 01.10.2023.
Разом з тим, суд враховує, що позивач про порушення своїх прав дізнався з листа Військової частини НОМЕР_1 від 18.05.2025 (яким надано довідки про грошове забезпечення) , отже тримісячний строк звернення до суду закінчився 18.08.2025.
Направивши позовну заяву до суду поштою 23.07.2025 (що підтверджується трекінгом №20451211428962 на поштовому конверті), позивач не порушив строку звернення до суду.
За ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на вищезазначене, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи,суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно ч. 3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_2 від 02.10.2018 позивач є учасником бойових дій і відповідно до п. 13 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, а тому розподіл судових витрат судом не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись статями 243-246, 250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправними дії, визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 по 31.12.2022, за період з 01.01.2024 по 29.02.2024 і за період з 01.05.2024 по 24.10.2024 в неповному обсязі, а саме: з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) різницю індексації грошового забезпечення за період з період з 01.03.2018 по 31.12.2022, за період з 01.01.2024 по 29.02.2024 і за період з 01.05.2024 по 24.10.2024 у розмірі 4029,47 грн. на місяць в загальній сумі 265035,07 грн. відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення період з 01 березня 2018 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
В решті позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Врона