м. Вінниця
05 листопада 2025 р. Справа № 640/18969/21
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Апарату Верховної Ради України (вул. Грушевського, 5, м. Київ, 01008)
про: визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Апарату Верховної Ради України (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови нарахувати та виплатити позивачеві грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки за період роботи з 08.01.2008 до 29.08.2019; зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки за період роботи з 08.01.2008 до 29.08.2019; зобов'язання відповідача виплатити позивачеві середній заробіток за весь час затримки виплати компенсації за невикористані дні щорічної основної з 12.12.2012 (основна форма працевлаштування) по день фактичного розрахунку, з 12.12.2012 (за сумісництвом) по день фактичного розрахунку, з 27.11.2014 по день фактичного розрахунку, з 29.08.2019 по день фактичного розрахунку.
08.04.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без руху. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що у зв'язку адвокат як представник позивача у цій справі не надав належного ордеру на підтвердження своїх повноважень на представництво позивача саме у Вінницькому окружному адміністративному суді.
В контексті наведеного суд зауважує, що відповідно до ч. 4 ст. 59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданими відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (ч. 2 ст. 26 вказаної статті).
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Згідно з ч. 4 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.
Отже, аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що повноваження представника позивача, яким є адвокат, повинні бути підтверджені ордером виданим на ведення справи в конкретному органі або довіреністю (договором про надання правової допомоги). При цьому, зазначені докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно чинності уповноваження представника на момент вчинення ним певної процесуальної дії, а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом делегованих повноважень.
Вказаний висновок суду узгоджується з позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 823/2373/18 та ухвалі від 07.10.2019 у справі № 562/1850/19.
Відповідно до Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 № 41, в Україні встановлюється єдина, обов'язкова для всіх адвокатів, типова форма ордера, яку затверджує Рада адвокатів України.
Пунктом 12 вказаного Положення визначено обов'язкові реквізити, які повинен містити ордер адвоката, зокрема, відповідно до підпункту 12.4. ордер має містити назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом, із зазначенням за необхідності виду адвокатської діяльності відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Відповідно до матеріалів справи, під час подання позовної заяви до Окружного адміністративного суду міста Києва представником позивача надано належні документи, що підтверджують його повноваження на представництво інтересів позивача у цій справі.
На виконання положень пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 № 2825-ІХ, супровідним листом від 01.05.2024 №03-19/7752/24 матеріали справи № 640/18969/21 передано до Київського окружного адміністративного суду.
Згідно з Порядком передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399, справу № 640/18969/21 передано до Вінницького окружного адміністративного суду.
Водночас, суд зауважує, що положення КАС України не містять вимог щодо обов'язкового зазначення в ордері на представництво конкретного суду, до якого справу передано внаслідок реорганізації або ліквідації суду на підставі Закону України від 13.12.2022 № 2825-ІХ.
Передача справи є організаційною дією держави, а не новим провадженням, тому адвокат, повноваження якого підтверджені ордером у справі, зберігає свої повноваження незалежно від зміни суду.
Відтак, відсутність у відповідному ордері прямої вказівки на суд, до якого передано справу, не може вважатися підставою для визнання такого ордеру неналежним документом для представництва інтересів позивача.
З врахуванням наведеного, заявлене клопотання не підлягає задоволенню.
Крім того, 08.04.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача Державну казначейську службу України. Клопотання мотивоване тим, стягнення коштів за час роботи позивача на посаді помічника-консультанта народного депутата України можливо лише за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» для виконання рішень суду, що гарантовані державою, відповідальним виконавцем якої є Державна казначейська служба України.
Вирішуючи питання щодо залучення співвідповідача, суд керується такими мотивами.
Згідно із ч. 3, 4 ст. 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.
Тобто, суд має право залучити до участі у справі іншу особу як співвідповідача лише за клопотанням позивача. Крім того, залучення до участі у справі іншої особи як другого відповідача можливе лише у випадку, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, а позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою.
На переконання суду, та обставина, що Державна казначейська служба України є виконавцем судових рішень щодо стягнення коштів, не є правовою підставою в розумінні приписів ст. 48 КАС України для залучення її до участі у справі як співвідповідача.
Отже, оскільки позов подано до Апарату Верховної Ради України, який є належним відповідачем, позивач жодних позовних вимог до Державної казначейської служби України не заявляв, тому суд дійшов висновку про безпідставність поданого відповідачем клопотання про залучення Державної казначейської служби України співвідповідачем.
Керуючись ст.ст. 48, 59, 248, 256 КАС України,
У задоволенні клопотання Апарату Верховної Ради України про залишення позовної заяви без руху та про залучення співвідповідача відмовити.
Копію ухвали направити сторонам.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Маслоід Олена Степанівна