КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА
Справа № 488/1839/25
Провадження № 2/488/1338/25
Іменем України
(заочне)
06.10.2025 року м. Миколаїв
Корабельний районний суд м. Миколаєва
у складі головуючого судді Щеглової Я.В.,
за участю секретаря судового засідання Руденко В.В.,
за участю позивача ОСОБА_1 та його представника - адвоката Кострикіна О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», третя особа Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про звільнення майна з-під арешту,
06.05.2025 через підсистему «Електронний суд» до Корабельного районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , подана їх представником адвокатом Кострикіним О.І.
У позовній заяві позивачі просили скасувати арешт нерухомого майна - квартири загальною площею 54.2 кв. м, житловою площею 32.9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер майна: 11301464. Квартира належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Арешт накладено постановою начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одесса) Заліпаєва Ю.В від 14.08.2020 про арешт майна боржника, виконавче провадження № 42390348. Номер запису про обтяження 37761856, дата реєстрації 14.08.2020, 11:01:53.
В обґрунтування позову зазначали, що є співвласниками квартири АДРЕСА_2 , право власності на яку вони набули на підставі договору дарування № 571 від 27.02.2007, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Денисовою О.О.
Між тим, постановою державного виконавця, на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» був накладений арешт на вказане нерухоме майно.
З метою зняття арешту з нерухомого майна позивач ОСОБА_2 23.04.2025 звернулася із заявою до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав їй стало відомо, що на примусовому виконанні у відділі перебувало виконавче провадження ВП № 42390348 з примусового виконання виконавчого листа Центрального районною суду міста Миколаєва у справі № 2-1629/11 від 17.07.2013 про стягнення заборгованості за користування кредитом з ОСОБА_4 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна».
18.03.2025 державним виконавцем відділу винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених п. 2 ст. 37 ЗУ «Про виконавче проводження»
Таким чином, наявність арешту на майно, за відсутності правових підстав для цього порушує права позивачів на власність, внаслідок чого позивачі позбавлені змоги в повному об'ємі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.
Посилаючись на викладене, позивачі просили позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 12.05.2025 відкрито провадження у справі. Постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 03.09.2025 закрито підготовче провадження у справі та справа призначена до розгляду по суті.
24.09.2025 відділ примусового виконання рішень подав пояснення третьої особи щодо позову, у яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог про звільнення майна з-під арешту, оскільки на сьогодні відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника.
У судовому засіданні 06.10.2025 позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Кострикін О.І. позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.
Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явилися. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлені своєчасно і належним чином.
Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
У зв'язку з чим, суд постановив, за відсутності заперечень з боку позивача, ухвалити у справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України.
Суд, заслухавши позивача, його представника, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах цивільної справи, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що відповідно до договору дарування від 27.02.2007, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 подарували ОСОБА_6 та ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_2 .
Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації 28.03.2007 за ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зареєстровано право власності на 1/2 частку вказаної квартири за кожним (номер запису 5449 в низі 172) та є неактивними записи щодо співвласників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
У судовому засіданні 06.10.2025 суд дослідив оригінали вказаних документів, наявні у позивача.
19.09.2017 Корабельним районним у м. Миколаєві відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 (актовий запис № 444) та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 . Після реєстрації шлюбу дружина змінила прізвище на « ОСОБА_9 ».
На примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебувало виконавче провадження № 42390348 з виконання виконавчого листа № 2-1629/11, виданого 17.07.2013 Центральним районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 в солідарному порядку на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитом в сумі 2 381 738,69 грн, заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом в сумі 58 054,93 грн., пеню за період з 19.08.2011 до 04.05.2012 в сумі 7 501 062,26 грн., а всього 9 940 855,88 грн.; стягнення з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» судового збору у розмірі по 566,67 грн. з кожного, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі по 40,00 грн. з кожного.
11.03.2014 державним виконавцем відділу винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 42390348.
Згідно з Інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна в порядку доступу державних виконавців від 13.03.2014, за боржниками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зареєстрована квартира, двокімнатна, АДРЕСА_1 .
11.03.2014 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, внесено запис про обтяження № 4957937 від 13.03.2014. Опис предмета обтяження: все нерухоме майно.
Згідно з інформацією з АСВП, станом на 03.09.2025 виконавче провадження № 42390348, боржником у якому є ОСОБА_4 , а стягувачем ТОВ «ОТП Факторинг Україна», має статус завершеного.
З огляду на Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, з Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 423780589 від 23.04.2025, співвласниками квартири АДРЕСА_2 (по 1/2) є ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , на підставі договору дарування від 27.02.2007 № 571, посвідченого приватним нотаріусом Денисовою О.О.
За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Згідно з статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до частини першої статті 321 ЦПК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи бути обмеженим у його здійсненні.
Згідно з статтею 391 ЦПК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зняття арешту з майна відбувається на підставах визначених ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» та ч. 5 цієї ж статті, яка встановлює що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Згідно зі Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
У постанові № 14/5026/1020/201 від 18.02.2021 Верховний Суд посилається на практику ЄСПЛ щодо мирного володіння майном, (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004) в ній напрацьовано три критерії, які слід оцінювати сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи такий захід є пропорційним визначеним цілям. Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, НПА, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм. Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об'єктивної необхідності. Критерій пропорційності передбачає, що втручання буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги між інтересами держави (суспільства), пов'язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення між метою, що ставиться для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».
У постанові № 927/322/14 від 14.08.2023 Верховний Суд зазначив, що допущене державним виконавцем порушення щодо незняття протягом тривалого часу (майже 10 років) арешту з майна боржника, внаслідок якого було порушено право останнього на мирне володіння його майном, державний виконавець у відповідь на звернення боржника не повинен був обмежуватись доводами щодо знищення виконавчого провадження у зв'язку із закінченням терміну його зберігання, а роз'яснити прийнятний та допустимий у межах ситуації, що склалась, механізм усунення відповідного порушення. Також, в цій постанові в п. 3.28. підсумовуючи ВС зазначив, що наявність протягом тривалого часу (майже 10 років) нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності (закінчення) виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном. У своїй постанові ВС вважає правильними висновки судів про наявність правових підстав для визнання протиправною бездіяльності державного виконавця щодо незняття арешту з рухомого та нерухомого майна боржника та зобов'язання державного виконавця зняти такий арешт та вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження нерухомого майна, що в ефективний спосіб дозволить відновити право боржника на мирне володіння його майном. В пункті 3.29. посилання скаржника на знищення виконавчого провадження у зв'язку із закінченням терміну його зберігання, вірно не прийнятті судом до уваги, так як положення чинного законодавства не встановлюють, що вказані обставини звільняють виконавця, який допустив відповідне порушення закону, від обов'язку зняти арешт з майна у випадку закінчення виконавчого провадження.
У постанові № 343/2260/20 від 06.04.2022 Верховний Суд встановив, що позивачка у встановленому законом порядку набула право власності на квартиру, а виконавче провадження про стягнення заборгованості з попереднього власника вказаної квартири, яка померла, або з її правонаступників відсутнє, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про зняття такого арешту, накладеного більше ніж 13 років тому.
У постанові № 707/1530/21 від 10.06.2022 Верховний Суд зазначив, що спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець (ч. 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
У постанові від 13.07.2022 у справі № 2/0301/806/11 Верховний Суд спростовує доводи скаржника у частині того, що суд не має права зобов'язувати державного виконавця до вчинення дій щодо зняття арешту з майна відповідача у спірному випадку.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.07.2011 у справі «Серков проти України» (пункти 42-44) зазначив, що національне законодавство має відповідати вимозі «якості» закону, щоб воно було доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним у застосуванні. Якщо норма закону або іншого нормативного акта, виданого на основі закону, дозволяють неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків платників податків і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Будь-яке втручання органу влади у безперешкодне володіння майном повинно бути «законним», позбавлення майна можливе лише «на умовах, передбачених законом (Рішення ЄСПЛ від 06.11.2008 у справі «Ісмаїлов проти росії»).
Наявність зареєстрованого обтяження на майно, що належить позивачам, порушує їх право на реалізацію своїх майнових прав, внаслідок чого вони позбавлені змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися майном, підстави для продовження обтяження на майно відсутні. Тому право позивачів підлягає судовому захисту у заявлений ними спосіб.
На підставі викладеного, аналізуючи досліджені докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову, що є наслідком його задоволення в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 259, 263-265, 268, 280-283, 354-355 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», третя особа Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про звільнення майна з-під арешту - задовольнити.
Скасувати арешт нерухомого майна, номер запису про обтяження: 37761856; дата реєстрації: 14.08.2020, 11:01:53; державний реєстратор: Заліпаєв Юрій Валерійович, Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Миколаївська обл.; підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника, серія та номер: 42390348; дата винесення постанови: 14.08.2020; посадова особа: начальник відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одесса), ОСОБА_12 ; тип об'єкта: квартира, об'єкт житлової нерухомості; опис об'єкта: загальна площа (кв. м): 54.2, житлова площа (кв. м): 32.9; форма власності - приватна спільна сумісна; адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер майна: 11301464; відомості про права власності: дата прийняття рішення про державну реєстрацію - 28.03.2007, дата внесення запису - 28.03.2007; власники: ОСОБА_7 , РНОКПП: НОМЕР_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , форма власності - приватна спільна часткова, частка 1/2, підстава виникнення права - договір дарування № 571 від 27.02.2007, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Денисовою О.О.; ОСОБА_11 , РНОКПП: НОМЕР_3 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , форма власності - приватна спільна часткова, частка - 1/2, підстава виникнення права - договір дарування № 571 від 27.02.2007, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Денисовою О.О.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте Корабельним районним судом м. Миколаєва за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути оскаржене іншими учасниками справи в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повне рішення суду складено 06 жовтня 2025 року.
Повне найменування сторін:
Позивачі:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ;
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_4 .
Відповідач:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», 03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 28, код ЄДРПОУ 36789421.
Третя особа:
Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), 54056 м. Миколаїв, пр-т Миру, 46/1, код ЄДРПОУ 43315529.
Суддя В. Щеглова