Справа №478/825/25 пров. №2-з/478/13/2025
03 листопада 2025 року смт. Казанка
Казанківський районний суд Миколаївської області, в складі:
головуючого судді Іщенко Х.В.,
з участю:
секретаря судових засідань Крюкової О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в с-щі. Казанка, заяву Фермерського господарства «Масляного» до ОСОБА_1 , про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно та передання на збереження, -
03.11.2025 року до Казанківскього районного суду Миколаївської області надійшла заява від Масляного К.О., який діє в інтересах Фермерського господарства «Масляного» до ОСОБА_1 , про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно та передання на збереження.
Заяву про забезпечення позову заявник обґрунтовує тим, що вироком Казанківського районного суду Миколаївської області від 21.05.2025 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, яким підтверджено факт скоєння ОСОБА_1 крадіжки плугу марки ПЛН 5-35, який є сільськогосподарським знаряддям та належить ФГ «Масляного».
Фермерське господарство «Масляного», в особі керівника господарства Масляного Костянтина Олександровича, звернулась до Казанківського районного суду Миколаївської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , про відшкодування збитківзавданих злочином, зокрема позовні вимоги стосуються стягнення вартості викраденого майна (реальні збитки /damnum emergens/), - плуга марки ПЛН 5-35, в сумі 170000,00 грн. та стягнення збитків у вигляді упущеної (втраченої) вигоди /lucrum cessans/, в сумі 756000,00 грн.
У поданій до суду заяві про забезпечення позову, заявник вважає, що існує необхідність щодо вжиття заходів забезпечення позову, а саме, щодо накладення арешту на квартиру ОСОБА_1 , яка належить останньому на праві власності, оскільки він неодноразово судимий, не погасив добровільно завдані збитки фермерському господарству, тому у зв'язку з чим стягнення боргу за поданою позовною заявою може бути ускладненим.
Розглянувши подану заяву, суд враховує наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч.1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Як вбачається з постанови Верховного Суду від 14.06.2021 року у справі № 308/8567/20 у випадку одночасного подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову розгляд заяви про забезпечення позову не залежить від вирішення питання про відкриття провадження у справі. Законодавець не покладає обов'язку на суд відкрити провадження у справі, а тільки вже потім вирішувати питання про забезпечення позову.
Таким чином, ЦПК України передбачає можливість розгляду заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи, оскільки заслуховувати пояснення особи, яка подала заяву про забезпечення позову, є правом суду, а не обов'язком.
Також, можливість розгляду заяви про забезпечення позову не залежить від вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали позовної заяви у межах вирішення заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд дійшов до наступних висновків.
Заява про забезпечення позову повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову (ч. 1 ст. 151 ЦПК України).
Предметом позову у даній справі є стягнення збитків завданих злочином.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі №910/1200/20.
З матеріалів справи не вбачається підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки заявник взагалі не наводить фактичних обставин та не надає доказів, з якими пов'язується необхідність застосування певного виду забезпечення позову.
При цьому, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав і законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до ускладнення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинне мати очевидний та об'єктивний характер.
Вирішуючи питання щодо забезпечення позову суд виходить із наявності спірних обставин, з якими пов'язується застосування відповідних заходів забезпечення позову та зв'язку між конкретними заходами забезпечення позову і предметом позову, відповідністю та співмірністю вжитих заходів забезпечення позову предмету позову.
Забезпечення позову повинно застосовуватися із врахуванням принципу рівноправності сторін у спорі і не повинно призводити до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, так як справа по суті ще не вирішена .
Разом з тим, в заяві про забезпечення позову заявником не доведено, що його права можуть бути порушені у разі невжиття заходів забезпечення позову та невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не надано доказів реального наміру відповідача відчужити все своє майно та бажання навмисно ухилитися від виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Отже, суд не може зробити висновку про наявність підстав, які б свідчили що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, тому заява про забезпечення позову на даний час є передчасною та у її задоволенні слід відмовити.
З огляду на зазначене суд не знаходить підстав для задоволення заяви Масляного К.О., який діє в інтересах Фермерського господарства «Масляного» про вжиття заходів забезпечення позову.
Суддя роз'яснює заявнику, що відмова у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для відмови.
Керуючись ст.ст. 149, 150, 153 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви Масляного Костянтина Олександровича,який діє в інтересах Фермерського господарства «Масляного» про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Повний текст ухвали складено 03.11.2025 року.
Суддя Х.В.Іщенко