Справа №464/7570/25
пр № 2-н/464/1972/25
про відмову у видачі судового наказу
05 листопада 2025 року суддя Сихівського районного суду м. Львова Теслюк Д.Ю., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення із Акціонерного товариства «Сегежа Україна» (далі - АТ «Сегежа Україна») нарахованої, але не виплаченої суми заробітної плати,
ОСОБА_1 звернулась в суд із заявою про видачу судового наказу про стягнення із АТ «Сегежа Україна» нарахованої, але не виплаченої суми заробітної плати в розмірі 554 357,42 грн.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 161 ЦПК України визначено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.
З доданих до заяви документів вбачається, що заявник ОСОБА_1 працює в АТ «Сегежа Україна». У такій заяві останньою зазначається, що у боржника АТ «Сегежа Україна» наявна заборгованість перед заявником за період з 01.02.2025 по 25.08.2025 в розмірі 554 357,42 грн, що підтверджується довідкою №08/10/2025 від 08.10.2025.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом, для пред'явлення позову в суд за такою вимогою.
Відповідно до положень статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно із ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Оскільки вимоги заявника стосуються виплати нарахованої, але не виплаченої заробітної плати з 01.02.2025, то про такі виплати або їх відсутність заявник мала дізнатися вже в березні 2025 року, а відтак заявник дізналась або повинна була дізнатися про порушення свого права в зазначений строк.
Заява про видачу судового наказу надійшла до суду 29.10.2025, тобто після спливу тримісячного строку, визначеного ч.1 ст. 233 Кодексу законів про працю України.
Окрім цього, ч.3 ст.19 ЦПК України передбачено, що наказне провадження призначене лише для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
У ч.5 ст.19 ЦПК України зазначено, що умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.
Із аналізу п. 1 ч.4, п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України вбачається, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ і для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, беручи до уваги вказані вище норми законодавства, приходжу висновку, що звертаючись до суду із заявою про видачу судового наказу у порядку п.1 ч.1 ст.161 ЦПК України, заявник повинен також дотримуватися вимог ч.3 ст.19 ЦПК України.
Хоча законодавцем не встановлено граничну межу грошових сум, пов'язаних з терміном «незначний розмір», однак така межа законодавчо визначена для малозначних справ, суми, що підлягають до стягнення за якими, не можуть перевищувати 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 2025 рік становить 90 840 грн.
Разом з тим, в порушення зазначених норм заявник звернулась до суду в порядку наказного провадження із заявою про видачу судового наказу про стягнення з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 554 357,42 грн, що не можна віднести до грошових сум незначного розміру, для стягнення яких ЦПК України призначений інститут наказного провадження, оскільки даний розмір перевищує навіть межу допустимої ціни позову для малозначних справ.
Частиною 2 статті 167 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
З урахуванням викладеного, вважаю за необхідне відмовити у видачі ОСОБА_1 судового наказу про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, оскільки з моменту виникнення права такої вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для цієї вимоги, а також враховуючи те, що заявлена до стягнення сума заборгованості не відповідає змісту і завданню наказного провадження у цивільному судочинстві з огляду на її значний розмір.
Відповідно до ч. 2 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 ЦПК України, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Керуючись ст.ст. 163, 165,166,260 ЦПК України,
відмовити ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення із Акціонерного товариства «Сегежа Україна» нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.
Роз'яснити заявнику, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 Цивільного процесуального кодексу України, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення.
Суддя Дмитро ТЕСЛЮК