Справа № 509/4093/25
06 листопада 2025 року с-ще Овідіополь
Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Панасенка Є.М.,
за участю секретаря судового засідання Пронози І.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позховного провадження в приміщенні суду цивільну справу № 509/4093/25 за позовом Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
До суду звернувся представник ПАТ «МТБ Банк» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 16.09.2021 року між ПАТ «МТБ Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № R10533/2021 (Легкий кредит), згідно якого банк надає позичальнику споживчий кредит на суму 21000,00 грн., з фіксованою процентною ставкою - 0,01 % річних на строк з 16.09.2021 по 13.09.2024, без забезпечення.
За умовами Кредитного договору Банк надає Позичальнику послуги з розрахунково-касового обслуговування у порядку та на умовах, що визначені цим Договором про споживчий кредит. За ці послуги встановлюється комісійна винагорода.
Банк повністю виконав взяті на себе за кредитним договором зобов'язання, перерахувавши позичальнику кошти в розмірі 21000,00 грн. на рахунок відповідача IBAN НОМЕР_1 , що підтверджується випискою по даному рахунку за 16.09.2021.
Станом на 04.07.2025 року заборгованість ОСОБА_1 становить 14415,10 грн., з яких:
- заборгованість за основним боргом - 8762,62 грн.;
- заборгованість за відсотками - 1,38 грн.;
- заборгованість за комісіями - 5651,10 грн.
Ухвалою суду від 31.07.2025 року у справі відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача - адвокат Олейнічук Т.В. в судове засідання не з'явилась, 22.08.2025 року звернулась до суду з заявою про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, причини неявки не повідомила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась судом належним чином за зареєстрованим місцем проживання в порядку статей 128, 130 ЦПК України, рекомендоване повідомлення повернулося на адресу суду з відміткою про вручення. Також здійснювався виклик до суду через оголошення на офіційному вебсайті Судової влади України відповідача, які були розміщені відповідно приписів ч. 11 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України, тому вона вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Виходячи з наведеного, а також положень ч. 3ст.211 ЦПК України, суд вважає, що судовий розгляд справи можливо здійснити на підставі наявних у справі матеріалів.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв'язку з розглядом справи без явки сторін.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
16.09.2021 року між ПАТ «МТБ БАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № R10533/2021 (Легкий кредит), згідно якого банк надає позичальнику споживчий кредит на суму 21000,00 грн., з фіксованою процентною ставкою - 0,01 % річних на строк з 16.09.2021 по 13.09.2024.
За умовами Кредитного договору Банк надає Позичальнику послуги з розрахунково-касового обслуговування у порядку та на умовах, що визначені цим Договором про споживчий кредит. За ці послуги встановлюється комісійна винагорода.
Банк повністю виконав взяті на себе за кредитним договором зобов'язання, перерахувавши позичальнику кошти в розмірі 21000,00 грн., що підтверджується випискою по даному рахунку за 16.09.2025.
Станом на 04.07.2025 року заборгованість ОСОБА_1 становить 14415,10 грн., з яких:
- заборгованість за основним боргом - 8762,62 грн.;
- заборгованість за відсотками - 1,38 грн.;
- заборгованість за комісіями - 5651,10 грн.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ч.1 ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини, що витікають з кредитного договору, які регулюються нормами Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст.1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до ч.1ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Також ч. 2 ст.1050 ЦК України, якщо за договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Верховний Суд у своїй постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 569/15311/21 (провадження № 61-11750св22) наголосив на тому, що на позивача покладено обов'язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов'язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.
Відповідно до ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконала умови кредитного договору, заборгованість у повному обсязі не погасила, її розмір не спростований.
Відтак, матеріалами справи підтверджується, що відповідач допустив неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором у зв'язку з чим виникла заборгованість за тілом кредиту - 8762,62 грн., заборгованість за відсотками - 1,38 грн.
Що стосується заборгованості за простроченою комісією, то суд зазначає наступне.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Разом з цим, у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21), та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22).
Наведені висновки підтримані у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22), а саме зазначено, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі N 524/5152/15-ц зроблено висновок, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику. Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Умова договору про надання споживчого кредиту, укладеного після 16 жовтня 2011 року, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України "Про захист прав споживачів" (будь-які збори, відсотки, комісії, платежі), є нікчемною на підставі частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», норма якої діяла з 16 жовтня 2011 року до внесення змін на підставі Закону України "Про споживче кредитування" N 1734-VIII від 15 листопада 2016 року.
Кредитний договір від 16.09.2021 № R10533/2021 (Легкий кредит) за своєю суттю є споживчим кредитним договором.
Умовами кредитного договору 16.09.2021 № R10533/2021 (п. 1.2) передбачено, що Банк надає Позичальнику послуги з розрахунково - касового обслуговування у порядку та на умовах, що визначені цим пунктом та Договором. За ці послуги встановлюється комісійна винагорода, а саме: а) за зарахування грошових коштів, отриманих як кредит, на поточний рахунок Позичальника комісія 3.30% одноразово від суми кредиту, зазначеної в цьому Договору, без ПДВ; б) за обслуговування кредиту комісія 2.99% щомісячно від суми кредиту, зазначеної в цьому Договору, без ПДВ. Комісійна винагорода за переказ коштів та приймання готівки на рахунки Банку сплачується згідно Тарифів Банку. Тарифи є невід'ємною частиною Договору.
Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку послуг за які встановлена комісійна винагорода і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору.
Зазначена комісія є платою за послуги, що супроводжують кредит (розрахунково-касове обслуговування), тому пункти договору, які передбачають її сплату, є нікчемними, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Одночасно суд звертає увагу на те, що за положеннями ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони несуть ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ними процесуальних дій.
За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ПАТ «МТБ БАНК», а саме стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту та за простроченими відсотками на загальну суму 8764,00 грн.
За змістом ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно платіжної інструкції № 28315128 від 10.07.2025 позивачем було сплачено 3028 грн. 00 коп. судового збору, який підлягає стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Беручи до уваги наведені норми закону і те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з відповідача слід стягнути понесені позивачем судові витрати з оплати судового збору в пропорційному відношенні до задоволених вимог у розмірі 1840,94 грн. (8764 х 3028 : 14415,10).
Керуючись статтями 3, 12, 81, 141, 259, 265, 268 ЦПК України, суд
Позов Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» (код ЄДРПОУ 21650966, місцезнаходження: Одеська область, Одеський район, м. Чорноморськ, проспект Миру, 28) заборгованість за договором про споживчий кредит № R10533/2021 від 16.09.2021 року в розмірі 8764 (вісім тисяч сімсот шістдесят чотири) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» (код ЄДРПОУ 21650966, місцезнаходження: Одеська область, Одеський район, м. Чорноморськ, проспект Миру, 28) суму сплаченого судового збору в розмірі 1840 (одна тисяча вісімсот сорок) грн. 94 коп.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду безпосередньо або через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: Є. М. Панасенко