06 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 947/16954/25
провадження № 51 - 3928 впс 25
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши подання Одеського апеляційного суду про направлення матеріалів провадження (справа №947/16954/25) із поданням голови Київського районного суду м. Одеси за скаргою ОСОБА_4 на бездіяльність прокурора Київської окружної прокуратури м. Одеси щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудового розслідування про вчинення кримінальних правопорушень за його заявою від 23 березня 2025 року, з одного суду апеляційної інстанції до іншого,
встановив:
Подання, яке надійшло до Суду в порядку ст. 34 Кримінального процесуального кодексу України (далі- КПК), обґрунтовується тим, що в Одеському апеляційному суді неможливо утворити склад суду для розгляду подання голови Київського районного суду м. Одеси про направлення до іншого місцевого суду скарги ОСОБА_4 на бездіяльність прокурора Київської окружної прокуратури м. Одеси, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудового розслідування про кримінальне правопорушення, оскільки в наявності немає судді-доповідача з числа суддів судової палати з розгляду кримінальних справ, які могли б прийняти участь у розгляді даних матеріалів провадження.
Зі змісту подання вбачається, що 24 жовтня 2025 року зборами суддів розглядалося питання щодо можливості залучення суддів судової палати з розгляду цивільних справ до розгляду подань про зміну підсудності у справах кримінальної спеціалізації, однак рішення з цього питання прийнято не було.
Перевіривши доводи наведені у поданні, дослідивши матеріали провадження, суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 34 КПК кримінальне провадження може бути передано на розгляд до іншого суду, якщо: до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил територіальної підсудності; після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо утворити склад суду для судового розгляду; обвинувачений чи потерпілий працює або працював у суді, до підсудності якого належить здійснення кримінального провадження; ліквідовано суд або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який здійснював судове провадження.
За положеннями ч. 2 ст. 34 КПК питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції за поданням місцевого суду або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п'яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.
Приписами ч. 3 ст. 34 КПК передбачено, що питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, а також про направлення провадження з одного суду апеляційної інстанції до іншого вирішується колегією суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду за поданням суду апеляційної інстанції або за клопотанням сторін чи потерпілого.
Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» у випадках, визначених законом, а також за рішенням зборів суддів відповідного суду може запроваджуватися спеціалізація суддів з розгляду конкретних категорій справ.
За положеннями пункту 8.4 Тимчасових засад у разі неможливості автоматизованою системою документообігу суду (далі - АСДС) визначити склад колегії суддів по кримінальній справі (кримінальному провадженню) з числа суддів судової палати з розгляду кримінальних справ через відсутність необхідної кількості суддів, головуючий суддя у справі обирається за допомогою АСДС з числа суддів судової палати з розгляду кримінальних справ, члени колегії обираються за такою послідовністю: першочергово за рахунок суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та виключно після цього - за рахунок суддів судової палати з розгляду цивільних справ, перелік яких визначається рішенням зборів суддів за персональною згодою судді.
Пунктами 2.3.21 та 2.3.22 Положення про автоматизовану систему документообігу суду (із змінами і доповненнями, внесеними рішеннями Ради суддів України) установлено, що автоматизований розподіл судових справ між суддями в судах, у яких відсутня спеціалізація або її застосування неможливе, здійснюється між усіма суддями. Судові справи підлягають автоматизованому розподілу між суддями, які мають на момент автоматизованого розподілу судових справ повноваження для здійснення процесуальних дій.
Так, до Одеського апеляційного суду надійшло подання голови Київського районного суду м. Одеси про вирішення питання щодо направлення до іншого місцевого суду скарги ОСОБА_4 на бездіяльність прокурора Київської окружної прокуратури м. Одеси, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудового розслідування про кримінальні правопорушення.
Згідно з протоколом щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи (подання) між суддями Одеського апеляційного суду від 20 жовтня 2025 року визначення колегії суддів для розгляду вказаних матеріалів провадження не відбулося через відсутність потрібної кількості суддів.
Колегія суддів повторно наголошує, що розгляд подання Київського районного суду м. Одеси, поданого в порядку ст. 34 КПК, не є розглядом кримінального провадження по суті. Зазначене процесуальне питання не стосується розгляду обвинувального акта, скарги чи іншого процесуального документа, який містить обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.
Розгляд подання про визначення іншого суду є процесуальною дією, спрямованою на забезпечення належної організації судового провадження, і не передбачає оцінки доказів, встановлення обставин кримінального правопорушення чи вирішення питання про винуватість особи.
Звертаючись з поданням до Верховного Суду, апеляційний суд проігнорував зазначені положення закону, а також те, що прохання про направлення матеріалів провадження із поданням голови Київського районного суду м. Одеси за скаргою ОСОБА_4 до іншого суду апеляційної інстанції, прямо суперечить положенням ч. 2 ст. 34 КПК. Оскільки, апеляційний суд іншої області може діяти виключно в межах територіальної юрисдикції відповідної області, у той час як зазначені матеріали провадження підсудні судам Одеської області.
Матеріали подання не містять доказів того, що апеляційним судом вичерпані усі процесуальні можливості сформувати колегію суддів для розгляду подання Київського районного суду м. Одеси. Навпаки, з наявних документів убачається, що апеляційний суд обмежився посиланням на відсутність суддів кримінальної спеціалізації, не забезпечивши розгляд питання щодо тимчасового залучення суддів інших судових палат відповідно до положень пункту 8.4 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду.
Відповідно до цього пункту, у разі неможливості визначення складу суду виключно з числа суддів судової палати з розгляду кримінальних справ, члени колегії можуть бути визначені з-поміж суддів інших палат (зокрема палати з розгляду цивільних справ) на підставі рішення зборів суддів.
За матеріалами провадження, 24 жовтня 2025 року зборами суддів Одеського апеляційного суду це питання розглядалося, однак рішення щодо включення суддів цивільної палати до складу колегій для розгляду подань про зміну підсудності не було прийнято.
Проте сам факт відсутності рішення зборів суддів не може бути розцінений як вичерпання можливостей для формування складу суду.
Суд наголошує, що забезпечення доступу до правосуддя та розумних строків розгляду є конституційним обов'язком суду.
Формальне посилання на неможливість утворення складу суду не може бути використане як підстава для уникнення виконання визначених законом функцій суду апеляційної інстанції.
Відповідно до статей 2, 7, 9 КПК завданням кримінального провадження є забезпечення швидкого, повного й неупередженого судового розгляду. Тому суди апеляційної інстанції повинні використовувати всі передбачені законом інструменти для здійснення правосуддя.
Колегія суддів також звертає увагу, що аналогічне подання Одеського апеляційного суду вже розглядалося Верховним Судом раніше.
У попередній ухвалі (від 14 жовтня 2025 року) Суд прямо вказав на необхідність використання всіх процесуальних можливостей для формування складу суду, однак апеляційний суд не усунув зазначених недоліків, повторно звернувшись із аналогічним поданням без надання нових обґрунтувань чи доказів.
Така поведінка свідчить не про об'єктивну неможливість, а про неналежну організацію судового процесу в межах апеляційного суду.
Крім того, серед обґрунтувань неможливості утворення складу суду у поданні зазначено припущення про можливі самовідводи суддів судової палати з розгляду цивільних справ, у випадку якщо їх буде залучено до розгляду подання про направлення матеріалів провадження за скаргою ОСОБА_4 в порядку ст. 34 КПК.
Однак, таке посилання є передчасним та необґрунтованим, оскільки підстави для самовідводу судді повинні бути реальними, конкретними та належним чином підтвердженими відповідно до вимог статей 75-80 КПК.
Таким чином, апеляційний суд не довів наявності об'єктивних обставин, які б унеможливлювали формування складу суду, не вичерпав усіх наявних процесуальних та організаційних засобів для забезпечення розгляду матеріалів провадження та передчасно послався на можливі самовідводи суддів, що не може розцінюватися як підстава для передачі подання до іншого апеляційного суду.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення подання Одеського апеляційного суду та передачі зазначених матеріалів провадження на розгляд до іншого суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. 34 КПК, Верховний Суд
постановив:
Подання Одеського апеляційного суду про направлення матеріалів провадження (справа №947/16956/25) за скаргою ОСОБА_4 на бездіяльність прокурора Київської окружної прокуратури м. Одеси щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудового розслідування, разом із поданням голови Київського районного суду м. Одеси, до іншого суду апеляційної інстанції, залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_3