Ухвала
31 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 520/3947/17
провадження № 61-12668ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крата В. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Одеська міська рада, Управління державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, про знесення за власний рахунок самовільно збудованого об'єкта нерухомості,
10 жовтня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року (повне судове рішення складено 13 жовтня 2021 року).
На підставі касаційної скарги не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження. Як свідчить аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, вона подана з пропуском встановленого строку на касаційне оскарження. Постанова Одеського апеляційного суду ухвалена 28 вересня 2019 року (повне судове рішення складено 13 жовтня 2021 року). Касаційну скаргу подано до Верховного Суду 10 жовтня 2025 року, що підтверджується відповідною відміткою штампу про отримання вхідної кореспонденції. Тобто з пропущенням, передбаченого частиною першою статті 390 ЦПК України строку на касаційне оскарження, оскільки останнім днем строку на касаційне оскарження було 12 листопада 2021 року.
У клопотанні, яке додано до касаційної скарги, ОСОБА_1 просить поновити строк на касаційне оскарження судового рішення, мотивуючи тим, що:
в матеріалах справи відсутні докази вручення позивачу копії постанови апеляційного суду;
представником позивача у суді апеляційної інстанції був адвокат Харченко І. Є., який не повідомляв позивача про рух справи та розгляд у апеляційному суді, довгий час не виходив на зв'язок, що, на думку позивача, спричинено проблемами у адвокатському об'єднанні, засновником якого був адвокат;
з огляду на те, що позивач сподівався, що адвокат надасть йому правничу допомогу належної якості, безпосередньо позивач не звертався до суду;
про те, що у цій справі ухвалено постанову, ОСОБА_1 фактично дізнався зі справи № 947/35741/24;
позивач не був належним чином повідомлений про розгляд справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи (Т. № 1, а.с. 226, Т № 2, а.с. 24, 42, 125, 135, 148). У кожному з цих повідомлень проставлено підпис не ОСОБА_1 як отримувача, а лише напис «Дурболо». При цьому цей напис вчинено не безпосередньо ОСОБА_1 , а невідомою особою, оскільки почерк не належить позивачу, а в деяких повідомленнях взагалі не заповнена графа «підпис отримувача»;
окрім цього, разом з відповіддю Одеського апеляційного суду від 13 червня 2025 року на адвокатський запит було надано наступну інформацію та копії документів: «Відповідно до наявної в АСДС апеляційного суду інформації надаємо виготовлені з АСДС: довідкові листи щодо сповіщення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи 07.04.2020, 27.10.2020, 06.04.2021, 29.09.2021, супровідний лист апеляційного суду від 13 жовтня 2021 року про направлення копії постанови апеляційного суджу від 29 вересня 2021 року учасникам справи, копії рекомендованих повідомлень. Також надаємо копії списків згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів № 20072 та № 20074 за 04 грудня 2019 року, № 4590 за 05 червня 2020 року, № 1872 за 10 березня 2021 року, № 8214 за 27 жовтня 2021 року»;
разом з указаною відповіддю апеляційний суд надав рекомендоване повідомлення про вручення, зокрема копії постанови, проте на указаному відправленні відсутній підпис ОСОБА_1 і будь-яка відмітка про вручення ОСОБА_1 , що свідчить про те, що останній не був належним чином повідомлений про розгляд справи;
з огляду на зазначене, в матеріалах відсутні докази належного повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи, що підпадає під дію частини третьої статті 394 ЦПК України.
До клопотання додано копію відповіді Одеського апеляційного суду від 13 червня 2025 року, наданої електронною поштою адвокату Фоміну А., який діяв в інтересах ОСОБА_1 , до якого долучено копії: довідкових листів, зокрема щодо сповіщення ОСОБА_1 та його адвоката Харченка І. Є. про дату, час та місце розгляду справи на 07 квітня 2020 року, на 27 жовтня 2020 року, на 06 квітня 2021 року; копії рекомендованого повідомлення про направлення поштової кореспонденції ОСОБА_3 30 березня 2021 року; супровідного листа Одеського апеляційного суду від 13 жовтня 2021 року про направлення, зокрема ОСОБА_1 копії постанови від 29 вересня 2021 року; копії рекомендованого повідомлення про направлення поштової кореспонденції ОСОБА_1 08 листопада 2021 року; списків згрупованих поштових відправлень апеляційного суду, які свідчать про направлення поштової кореспонденції ОСОБА_1 та його адвокату Харченку І. Є. Також у листі вказано, що матеріали справи повернуто до районного суду 05 листопада 2021 року.
Незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили (частина третя статті 394 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).
Однак, вказані підстави щодо неповідомлення особи, яка подає касаційну скаргу, про апеляційний розгляд справи не можна визнати поважними, оскільки на їх підтвердження ОСОБА_1 не надає будь-яких належних доказів (копії матеріалів справи, тощо).
Касаційний суд позбавлений можливості перевірити наявність виключних випадків, передбачених частиною третьою статті 394 ЦПК України, а саме: подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи, оскільки у розпорядженні суду наявні лише матеріали касаційної скарги.
Надана копія відповіді Одеського апеляційного суду від 13 червня 2025 року з додатками свідчить про те, що апеляційним судом вживались заходи щодо повідомлення як позивача, так і його представника Харченка І. Є. про апеляційний розгляд і не свідчить про те, що позивач не був повідомлений про розгляд справи.
Як вказує сам позивач у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, його інтереси у суді апеляційної інстанції представляв адвокат Харченко І. Є. Зазначення позивачем про те, що адвокат не повідомляв позивача про рух справи та розгляд у апеляційному суді і довгий час не виходив на зв'язок не свідчить про те, що позивач не був повідомлений про розгляд справи. Оскільки жодних доказів про розірвання договору з адвокатом чи доказів неналежного виконання ним своїх обов'язків позивачем не надано.
Окрім цього, Дурбало В. В. не обґрунтовує та не надає належних доказів про те, коли дізнався про оскаржену постанову Одеського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року.
Таким чином, оскільки особою, яка подала касаційну скаргу, пропущено річний строк на касаційне оскарження судового рішення, на підтвердження наведених обставин пропуску строку ОСОБА_1 має надати Верховному Суду докази на підтвердження підстав пропуску строку подачі касаційної скарги, які передбачені у пунктах 1, 2 частини третьої статті 394 ЦПК України.
У частині третій статті 394 ЦПК України не встановлює безумовного обов'язку суду поновити строк на касаційне оскарження та прийняти до розгляду касаційну скаргу у будь-якому разі подання її особою, не повідомленою про розгляд справи. Особа, яка подала касаційну скаргу, має враховувати, що звернення з касаційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строку оскарження судового рішення покладає на нього обов'язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку і у разі, коли відповідну касаційну скаргу подано особою, не повідомленою про розгляд справи. Разом з цим, не повідомлення про розгляд справи не є безумовною підставою визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку.
Аналіз вказаних процесуальних норм свідчить, що подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки, захищає її саме від передбаченої частиною третьою статті 394 ЦПК України безумовної відмови у відкритті касаційного провадження (якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення), тобто незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, проте не звільняє вказану особу від обов'язку довести поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, передбаченого іншими вищенаведеними нормами ЦПК України.
У частині другій та третій статті 390 ЦПК України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Також, аналіз ухвал Верховного Суду від 06 березня 2025 року та від 22 квітня 2025 року свідчить, що 24 лютого 2025 року представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Фомін А. І. через підсистему Електронний суд надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження. Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху з надання строку на усунення недоліків, зокрема надання доказів на поновлення строку на касаційне оскарження. Представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Фомін А. І. отримав електронний екземпляр вказаної ухвали суду касаційної інстанції 11 березня 2025 року о 18:20:38 год, що підтверджується повідомленням про доставлення електронного листа до електронного кабінету адвоката Фоміна А. І. Однак станом на 22 квітня 2025 року вимоги ухвали Верховного Суду від 06 березня 2025 року про залишення касаційної скарги без руху не виконано, внаслідок чого ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2025 року касаційну скаргу було повернуто.
ОСОБА_1 не обґрунтовує та не надає будь-яких належних доказів чому ним не виконано вимоги ухвали про залишення попередньої касаційної скарги без руху.
Аналіз копії відповіді Одеського апеляційного суду від 13 червня 2025 року свідчить, що вона надана на вих № 08/06/2025-1Ф від 08 червня 2025 року. Тобто вживати заходів щодо отримання доказів на підтвердження поважності пропуску строку на касаційне оскарження сторона позивача почала по спливу майже двох місяців після повернення первісної касаційної скарги.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
На підставі викладеного, згідно з частиною 3 статті 393 ЦПК України касаційна скарга підлягає залишенню без руху. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа, яка подала касаційну скаргу має право звернутися до суду касаційної інстанції зі заявою про поновлення строку на касаційне оскарження і навести інші підстави для поновлення строку, подавши відповідні докази.
Окрім цього, 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» № 460-IX від 15 січня 2020 року.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Тлумачення вказаних норм ЦПК України свідчить, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково вказуватися у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
ОСОБА_1 у касаційній скарзі підставами касаційного оскарження судового рішення вказує пункти 3 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Проте вказані підстави касаційного оскарження судових рішень належним чином не обґрунтовано.
Посилаючись у касаційній скарзі на підставу касаційного оскарження судових рішень на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права (статті 376 ЦК України) у подібних правовідносинах, особа, яка подала касаційну скаргу, не обґрунтовує при цьому неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Аналіз пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України свідчить, що ця норма процесуального закону спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню судами під час вирішення спору. При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, конкретизацію змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 01 березня 2023 року, справа № 522/22473/15-ц, провадження № 12-13гс22).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку заявника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Особі, яка подала касаційну скаргу, слід звернути увагу, що формальна вказівка на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах не свідчить про обґрунтування особою, яка подала касаційну скаргу, підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України. Особою, яка подала касаційну скаргу не обґрунтовано неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у цій частині.
У частині першій статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
З урахуванням викладеного, особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), обґрунтувати неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права і надати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Керуючись статтями 185, 260, 392, 393, 394 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року залишити без руху.
Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження або якщо наведені підстави для поновлення строку будуть визнані неповажними у відкритті касаційного провадження буде відмовлено. У разі невиконання у встановлений строк інших вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. І. Крат