04 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 456/1567/24
провадження № 61-13430ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката
Крушельницької Ульяни Осипівни, на постанову Львівського апеляційного суду
від 23 вересня 2025 року у справі за клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Крушельницької Уляни Осипівни, про визнання та надання дозволу
на примусове виконання рішення іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню, заінтересована особа - ОСОБА_2 ,
У березні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат
Крушельницька У. О., звернулася до суду із клопотанням про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 жовтня
2024 року клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката
Крушельницької У. О., задоволено.
Надано дозвіл на примусове виконання на території України судового рішення Районного суду Праги 3 від 15 червня 2009, справа № 10 Nc 6/2009-63, 10P і Nc 98/2009, 10P i Nc 151/2009, прийняте у особі одноособового судді Магістра Дани Пернетової у справі опіки над неповнолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в особі Муніципального округу Прага 3 з юридичною адресою Управління Муніципального округу Прага 3 як конфліктний опікун, дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючої за адресою:
АДРЕСА_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючого там само, для доставки за адресою: АДРЕСА_2 , за заявою матері врегулювати обов'язки також на період після розлучення батьків.
Стягнуто з ОСОБА_2 , аліменти на утримання дочки ОСОБА_1 у розмірі 3 000,00 чеських крон на місяць, що згідно офіційного курсу Національного банку України (далі - НБУ) становить у сумі 5 274,60 грн за період з 15 червня 2009 року
по 25 вересня 2021 року, тобто до досягнення повноліття, у розмірі 3 000,00 чеських крон на місяць, що згідно офіційного курсу НБУ становить у сумі 5 274,60 грн,
на період навчання у вищому навчальному закладі з 01 вересня 2023 року
по 31 серпня 2024 року та нарахований аліментний борг у розмірі 4 241,00 чеських крон, що згідно офіційного курсу НБУ становить у сумі 7 456,53 грн.
Постановою Львівського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Пилипів О. В., задоволено.
Ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 жовтня
2024 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Крушельницької У. О., відмовлено.
У жовтні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат
Крушельницька У. О., із застосуванням засобів поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати, ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області
від 30 жовтня 2024 року залишити в силі.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої
статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої
статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У випадку визначення заявником підставою касаційного оскарження судових рішень пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовної практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
Таким чином оскаржуючи судові рішення, зазначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень.
Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 листопада
2020 року у справі № 904/3807/19.
Крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням конкретної норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці
у подібних правовідносинах. При цьому суд звертає увагу заявника, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, в яких подібними є: предмети спору; підстави позову; зміст позовних вимог; встановлені судом обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 523/6003/14-ц, від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16, від 20 червня 2018 року у справі
№ 755/7957/16-ц, від 26 червня 2018 року у справі № 2/1712/783/2011,
від 26 червня 2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04 липня 2018 у справі
№ 522/2732/16-ц).
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката
Крушельницької У. О., не відповідає зазначеним вище вимогам закону.
Так, заявник, як на підставу касаційного оскарження судових рішень узагальнено посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), проте не зазначають конкретної норми права, щодо якої відсутній висновок та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовної практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи, відповідно, не конкретизують підстави касаційного оскарження судового рішення, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
Також Верховний Суд звертає увагу заявника на те, що саме по собі зазначення
у якості підстави касаційного скарження пункту 3 частини другої статті 389
ЦПК України у змісті касаційної скарги не є належним виконанням вимог закону щодо обов'язкового зазначення підстав касаційного оскарження судового рішення.
Таким чином, заявнику необхідно уточнити касаційну скаргу із посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України, надати суду касаційну скаргу у новій редакції та надати копії уточненої касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно
до кількості учасників справи.
У разі подання уточненої касаційної скарги шляхом формування документа
у системі «Електронний суд» заявникові також необхідно надати суду докази надсилання уточненої касаційної скарги на адреси інших учасників справи.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостоїстатті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката
Крушельницької Ульяни Осипівни, на постанову Львівського апеляційного суду
від 23 вересня 2025 року залишити без руху.
Надати строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Д. Д. Луспеник