04 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 309/5359/24
провадження № 61-13619ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Аннишинця Миколи Васильовича, на постанову Закарпатського апеляційного суду від 28 серпня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів та додаткових витрат на навчання дитини,
У грудні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини у розмірі 3 000 грн щомісяця до досягнення сином повноліття, відшкодувати фактичні витрати, понесені на навчання сина в розмірі 20 973 грн.
Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 04 березня 2025 року позов задоволено.
Вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 3 000 грн щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення ним повноліття починаючи з 04 грудня 2024 року.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 фактично понесені витрати на оплату навчання сина ОСОБА_3 у відокремленому структурному підрозділі «Мукачівський фаховий коледж Національного університету біоресурсів і природокористування України» у розмірі 20 973 грн, яка складається з половини вартості витрат на навчання у розмірі 24 000 грн та 17 946 грн витрат на проживання у гуртожитку.
Здійснено розподіл судових витрат.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 28 серпня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення місцевого суду скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 фактично понесені витрати на оплату навчання сина ОСОБА_3 у відокремленому структурному підрозділі «Мукачівський фаховий коледж Національного університету біоресурсів і природокористування України» у розмірі 20 973 грн, з яких: 12 000 грн - половина вартості витрат на навчання; 8 973 грн. - половина вартості витрат на проживання в гуртожитку.
В іншій частині позову відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.
У жовтні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Аннишинця М. В. , на постанову Закарпатського апеляційного суду від 28 серпня 2025 року.
У касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення апеляційного суду в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відшкодувати вказані витрати повністю.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у справі, яке не підлягає касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).
Предметом позову в цій справі є стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину.
Враховуючи зазначене вище, постанова Закарпатського апеляційного суду від 28 серпня 2025 року не підлягає касаційному оскарженню відповідно до положень частини третьої статті 389 ЦПК України, тому у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Переглядаючи справи в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Касаційна скарга не містить обґрунтованих посилань на наявність обставин, які передбачені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Обставин, за наявності яких судові рішення в малозначній справі, підлягають касаційному оскарженню, Верховним Судом у цій справі не встановлено.
Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, яке не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Аннишинця Миколи Васильовича, на постанову Закарпатського апеляційного суду від 28 серпня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів та додаткових витрат на навчання дитини.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді Н. Ю. Сакара
О. В. Білоконь
О. М. Осіян