Постанова від 05.11.2025 по справі 2-4087/09

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2025 року

м. Київ

справа № 2-4087/09

провадження № 61-5822св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Луспеника Д. Д.,

суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профкапітал»,

особа, яка подала касаційну скаргу, - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Волинського апеляційного суду від 02 квітня 2025 року у складі колегії суддів: Бовчалюк З. А., Матвійчук Л. В., Осіпука В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У 2009 році ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності.

Позовну заяву обґрунтував тим, що 05 березня 2009 року між ним та ОСОБА_2 у простій письмовій формі був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме незавершених будівництвом друкарні та офісних приміщень, що розташовані на АДРЕСА_1 . Відповідно до пункту 10 цього договору купівлі-продажу відповідач передав йому правовстановлюючі, реєстраційні та інші документи, що стосуються нерухомого майна, а він провів з відповідачем повний розрахунок за це майно. За умовами договору купівлі-продажу вони із відповідачем взяли на себе зобов'язання з'явитися до нотаріуса 10 березня 2009 року для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна. Крім того, він звернувся до відповідача з повідомленням про те, що у разі його неявки до нотаріуса для посвідчення договору він буде змушений звернутися до суду. Зазначене повідомлення відповідач проігнорував і ухилився від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач ОСОБА_1 просив суд визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме незавершеного будівництвом приміщення друкарні та офісних приміщень, що розташовані на АДРЕСА_1 , та визнати за ним право власності на це нерухоме майно.

Водночас відповідач ОСОБА_2 , в інтересах якого діяв представник ОСОБА_4 , позов ОСОБА_1 визнав та не заперечував щодо його задоволення.

Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 квітня 2009 року у складі судді Іщук Л. П. позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме незавершеного будівництвом друкарні та офісних приміщень, що розташовані на АДРЕСА_1 , від 05 березня 2009 року. Визнано за ОСОБА_1 право власності на незавершені будівництвом друкарню та офісні приміщення, що розташовані на АДРЕСА_1 .

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що у момент підписання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 05 березня 2009 року сторонами не було дотримано встановленої законодавством форми для такого роду правочинів, а саме цей договір було укладено лише у простій письмовій формі без нотаріального посвідчення. У визначений договором час ні відповідач, ні його представник не з'явилися до нотаріуса для нотаріального посвідчення укладеного між ними договору купівлі-продажу. З огляду на це суд першої інстанції дійшов висновку про те, що такі дії відповідача слід вважати ухиленням від нотаріального посвідчення укладеного між сторонами договору купівлі-продажу нерухомого майна та є підставою для визнання такого договору дійсним із визнанням за позивачем права власності на спірне майно.

Крім того, суд першої інстанції звернув увагу на те, що відповідач визнав позов і таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, особа, яка не брала участі у справі, але вважала, що суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профкапітал» (далі - ТОВ «ФК «Профкапітал») 09 квітня 2024 року подало до Волинського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просило таке судове рішення скасувати і ухвалити нове про відмову в позові.

Також в апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Профкапітал» просило суд поновити йому строк на апеляційне оскарження рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 квітня 2009 року з тих підстав того, що про оскаржуване судове рішення йому стало відомо лише 05 березня 2024 року.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 02 травня 2024 року поновлено особі, яка не брала участі у справі, - ТОВ «ФК «Профкапітал» строк на апеляційне оскарження рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 квітня 2009 року. Відкрито апеляційне провадження у справі № 2-4087/09 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності. Постановлено направити матеріали апеляційного провадження 22-ц/802/523/24 у справі № 2-4087/09 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності до Луцького міськрайонного суду Волинської області для вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження. Зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ФК «Профкапітал» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 квітня 2009 року до надходження відновленого втраченого судового провадження.

Постановляючи вказану ухвалу, апеляційний суд виходив із того, що строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції пропущено ТОВ «ФК «Профкапітал» з поважних причин, а тому є всі підстави для поновлення йому пропущеного строку на апеляційне оскарження та відкриття провадження у цій справі. Також апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга ТОВ «ФК «Профкапітал» за формою і змістом відповідає вимогам статті 356 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України); судовий збір сплачено. Крім того, апеляційний суд дійшов висновку про те, що матеріали цивільної справи № 2-4087/09 втрачено, про що свідчить акт про відсутність судової справи від 24 квітня 2024 року, наданий Луцьким міськрайонним судом Волинської області, а тому суду першої інстанції необхідно вирішити питання про відновлення втраченого судового провадження.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 червня 2024 року відновлено втрачене судове провадження у справі № 2-4087/09 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності в частині наступних документів: рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 квітня 2009 року у справі № 2-4087/09 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності; договору купівлі-продажу від 05 березня 2009 року, який був укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; акта прийманні-передачі від 05 березня 2009 року, який був укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Постановляючи вказану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки матеріали справи № 2-4087/09 до канцелярії суду здані не були та у канцелярії суду відсутні, то з урахуванням засад справедливості та розумності, притаманних цивільному законодавству, є підстави відновити втрачене судове провадження в цивільній справі № 2-4087/09 в певній частині його документів.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 12 серпня 2024 року підготовку справи № 2-4087/09 до апеляційного розгляду закінчено. Призначено справу до розгляду на 27 серпня 2024 року в приміщенні апеляційного суду.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 27 серпня 2024 року апеляційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності, за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, - ТОВ «ФК «Профкапітал» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 квітня 2009 року, закрито.

Постановляючи вказану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 квітня 2009 року, яким визнано дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме незавершеного будівництвом друкарні і офісних приміщень, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а також визнано права власності за позивачем на це майно, безпосередньо не стосується прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків особи, яка не брала участі у справі, - ТОВ «ФК «Профкапітал».

Постановою Верховного Суду від 22 січня 2025 року у задоволенні клопотання представника ТОВ «ФК «Профкапітал» - адвоката Бєлкіна Л. М. про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовлено. Касаційну скаргу ТОВ «ФК «Профкапітал» задоволено. Ухвалу Волинського апеляційного суду від 27 серпня 2024 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції (касаційне провадження № 61-13204св24).

Приймаючи вказану постанову, суд касаційної інстанції виходив із того, що на підставі договору від 15 лютого 2019 року № 2018-12-29-000001-9 про відступлення прав вимоги ТОВ «ФК «Профкапітал» є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» (далі - ПАТ «Західінкомбанк»), в іпотеці якого перебувала земельна ділянка, кадастровий номер 9722884800:03:001:4789, що належала боржнику ОСОБА_2 . На вказаній земельній ділянці розміщені спірні незавершені будівництвом будівлі друкарні та офісних приміщень, які попри відсутність згоди іпотекодержателя були відчужені боржником ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за нотаріально непосвідченим договором купівлі-продажу від 05 березня 2009 року. Пізніше судовим рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 квітня 2009 року у цій справі цей договір був визнаний дійсним, за позивачем визнано право власності на спірне майно, яке було предметом договору.

Також суд касаційної інстанції зазначив про те, що частиною шостою статті 6 Закону України «Про іпотеку» визначено, що об'єкти незавершеного будівництва, розташовані на переданій в іпотеку земельній ділянці, вважаються предметом іпотеки, незалежно від того, хто є власником об'єкта незавершеного будівництва. Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що ухвалення судового рішення щодо зміни власника іпотечного майна стосується прав та обов'язків іпотекодержателя, оскільки впливає на можливість реалізації прав іпотекодержателя.

З врахуванням викладеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги заявлені позивачем щодо спірного майна безпосередньо стосуються прав та інтересів, зокрема іпотекодержателя земельної ділянки на якій розташоване спірне майно, - ПАТ «Західінкомбанк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Профкапітал».

Постановою Волинського апеляційного суду від 02 квітня 2025 року апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Профкапітал» задоволено. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 квітня 2009 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Приймаючи вказану постанову, апеляційний суд виходив із того, що позовні вимоги, заявлені позивачем щодо спірного майна, безпосередньо стосуються прав та інтересів, зокрема іпотекодержателя земельної ділянки на якій розташоване спірне майно, - ПАТ «Західінкомбанк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Профкапітал». ПАТ «Західінкомбанк» чи його правонаступник - ТОВ «ФК «Профкапітал» участі в розгляді справи не приймали, а відтак не могли висловити свою думку щодо вимог, які заявлені позивачем та стосуються майна, яке знаходиться на земельній ділянці, яка передана в іпотеку. У зв'язку з неналежним суб'єктним складом цього спору, апеляційний суд позбавлений можливості надавати правову оцінку доводам позивача ОСОБА_1 щодо наявності або ж відсутності підстав для визнання договору купівлі-продажу дійсним та для визнання права власності на об'єкт нерухомого майна.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У травні 2025 року ОСОБА_3 , як особа яка не брала участі у справі, але вважала, що суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, із застосуванням засобів поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Волинського апеляційного суду від 02 квітня 2025 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати та передати справу на новий розгляду до суду апеляційної інстанції.

Водночас у касаційній скарзі заявник виклав доводи щодо незгоди з ухвалою Волинського апеляційного суду від 02 травня 2024 року про поновлення ТОВ «ФК «Профкапітал» строку на апеляційне оскарження рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 квітня 2009 року та відкриття апеляційного провадження у справі № 2-4087/09.

Право на касаційне оскарження ОСОБА_3 обґрунтовує тим, що після ухвалення Луцьким міськрайонним судом Волинської області 17 квітня 2009 року рішення у цій справі № 2-4087/09, 20 та 21 серпня 2009 року між ним та ОСОБА_1 укладено договори позики, відповідно до яких він надав ОСОБА_1 в позику грошові кошти терміном до 30 вересня 2009 року, про що була складені розписки. На забезпечення виконання зобов'язань за цими договорами позики між ним та ОСОБА_1 укладені іпотечні договори, відповідно до яких ОСОБА_1 передав в іпотеку належне йому на праві власності та набуте на підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 квітня 2009 року у цій справі № 2-4087/09 майно, а саме: незавершене будівництво друкарні та офісних приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,5673 га, за цією ж адресою. Отримавши кошти, ОСОБА_1 у встановлений термін суму позики не повернув. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 листопада 2009 року у справі № 2-8180/09 звернуто стягнення на нерухоме майно, а саме, на незавершене будівництво друкарні та офісних приміщень, загальною площею 3236,3 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,5673 га, цільове призначення якої для будівництва друкарні, офісних приміщень та гаражів, кадастровий номер 0722884800:03:001:6985, що знаходиться за цією ж адресою, що належать на праві власності ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за договором позики від 20 серпня 2009 року та від 21 серпня 2009 року шляхом набуття права власності на предмети іпотеки за ним - ОСОБА_3 . Визнано за ним - ОСОБА_3 право власності на незавершене будівництво друкарні та офісних приміщень, загальною площею 3 236,3 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,5673 га, цільове призначення якої для будівництва друкарні, офісних приміщень та гаражів, кадастровий номер 0722884800:03:001:6985, що знаходиться за цією ж адресою.

Наголошує на тому, що 31 березня 2010 року він на підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 листопада 2009 року у справі № 2-8180/09 зареєстрував право власності на спірне майно, а саме: незавершене будівництво спірної друкарні та офісних приміщень, загальною площею 3 236,3 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а тому є власником такого майна з вказаної дати.

Стверджує, що висновки апеляційного суду, викладені у постанові від 02 квітня 2025 року у цій справі про задоволення апеляційної скарги ТОВ «ФК «Профкапітал» та скасування рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 квітня 2009 року у справі № 2-4087/09, порушують його законні права та інтереси на спірне майно і дають йому право на касаційне оскарження такої постанови апеляційного суду.

Як на підставу касаційного оскарження ОСОБА_3 вказує на пункт 8 частини першої статті 411 ЦПК України та те, що апеляційний суд прийняв рішення про його права, свободи, інтереси та (або) обов'язки як особи, що не була залучена до участі у справі (частина четверта статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд:

- не здійснив належного обґрунтування поновлення ТОВ «ФК «Профкапітал» строку на апеляційне оскарження рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 квітня 2009 року;

- порушив принцип правової визначеності судового рішення, як одного з основних аспектів верховенства права;

- не врахував, що 17 квітня 2021 року в межах справи про банкрутство ОСОБА_2 № 903/64/22, ТОВ «ФК «Профкапітал» зверталося до Господарського суду Волинської області з позовом до нього та ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 з вимогами про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок, в тому числі і земельної ділянки площею 0,5673 га, кадастровий номер 0722884800:03:001:6985, цільове призначення якої для будівництва друкарні, офісних приміщень та гаражів, де розташоване незавершене будівництво друкарні та офісних приміщень (договір щодо купівлі-продажу якого є предметом спору у цій справі), а також з вимогою про визнання недійсним іпотечного договору від 20 серпня 2009 року, укладеного між ОСОБА_1 та заявником, із доповненням від 25 вересня 2009 року до цього договору щодо передачі в іпотеку нерухомого майна, а саме: незавершеного будівництва друкарні та офісних приміщень, загальною площею 3236,3 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0,5673 га, кадастровий номер 0722884800:03:001:6985, за цією ж адресою, а тому вже в квітні 2021 року ТОВ «ФК «Профкапітал» було достовірно обізнане про правовідносини щодо земельної ділянки площею 0,5673 га, кадастровий номер 0722884800:03:001:6985, та розташованого на ній спірного незавершеного будівництва друкарні та офісних приміщень, загальною площею 3236,3 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- проігнорував, що ПАТ «Західінкомбанк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Профкапітал», відповідно до пункту 5.1 договору іпотеки від 25 листопада 2008 року могло та повинно було дізнаватись про стан предмета іпотеки, зокрема і про поділ земельної ділянки, кадастровий 9722884800:03:001:4789, із цільовим призначенням для будівництва друкарні, офісних приміщень та гаражів, на дві окремі земельні ділянки, і про укладені щодо такого майна договори, і про початок будівельних робіт з розміщенням не такій земельній ділянці об'єкта незавершеного будівництва;

- не звернув увагу на те, що за Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 17 листопада 2023 року, яка наявна у матеріалах справи, він є власником незавершеного будівництва друкарні та офісних приміщень, загальною площею 3 236,3 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а тому розгляд цієї справи прямо впливає на його права та інтереси;

- проігнорував його клопотання від 27 серпня 2024 року та 05 березня 2025 року про залучення до участі у справі, як третьої особи, та не залучив його до участі у розгляді цієї справи, чим позбав права надати пояснення суду;

- не врахував, що ухвалою Волинського апеляційного суду від 16 липня 2024 року провадження у справі № 2-8180/09 за його позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за апеляційною скаргою ТОВ «ФК «Профкапітал» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 листопада 2009 року було зупинено до набрання законної сили рішенням у цій цивільній справі № 2-4087/09, а отже вирішення долі спірного майна заявника залежить від розгляду цієї справи;

- не врахував правових висновків, висловлених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2024 року у справі № 22/045-10, у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц та у постановах Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 191/1169/16-а (2-а/191/7/17), від 22 жовтня 2024 року у справі № 925/1341/22;

- не надав належну правову оцінку всім наявним у справі доказам, тощо.

У червні 2025 року ТОВ ФК «Профкапітал» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3 , у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Волинського апеляційного суду від 02 квітня 2025 року залишити без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 06 травня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Волинського апеляційного суду від 02 квітня 2025 року передано на розгляд судді-доповідачеві Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.

Ухвалою Верховного Суду від 09 травня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_3 ,як особи яка не брала участі у справі, але вважає, що суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, на постанову Волинського апеляційного суду від 02 квітня 2025 року з підстав, передбачених пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано із Луцького міськрайонного суду Волинської області матеріали справи № 2-4087/09; надано іншим учасникам справи строк для подання відзиву.

У травні 2025 року матеріали справи № 2-4087/09 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2025 року справу № 2-4087/09 призначено до судового розгляду колегією суддів у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду таке.

Фактичні обставини справи встановлені судами

05 березня 2009 року відповідач ОСОБА_2 (продавець) та позивач ОСОБА_1 (покупець) уклали договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець зобов'язується передати покупцю нерухоме майно, а саме - незавершені будівництвом друкарню та офісні приміщення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , яке іменується в подальшому нерухоме майно, а покупець приймає нерухоме майно, та зобов'язується сплатити за нього визначену договором ціну.

Зазначений договір купівлі-продажу нерухомого майна був укладений у простій письмовій формі і не був нотаріально посвідчений.

Покупець ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та визнання за ним права власності на це нерухоме майно.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області рішенням від 17 квітня 2009 року позов ОСОБА_1 задоволено.

09 квітня 2024 року особа, яка не брала участі у справі, - ТОВ «ФК «Профкапітал» подало апеляційну скаргу на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області, в якій, зокрема, посилалося на те, що ТОВ «ФК «Профкапітал» на підставі договору від 15 лютого 2019 року № 2018-12- 29-000001-9 про відступлення прав вимоги є правонаступником ПАТ «Західінкомбанк», в іпотеці якого перебувала земельна ділянка з кадастровим номером 9722884800:03:001:4789, яка належала боржнику ОСОБА_2 .

На вказаній земельній ділянці були розміщені незавершені будівництвом друкарня та офісні приміщення, які розташовані на АДРЕСА_1 , проте попри відсутність згоди іпотекодержателя вказане майно було відчужене боржником ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за нотаріально непосвідченим договором купівлі-продажу, який пізніше оскарженим рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області був визнаний дійсним та за позивачем було визнано право власності на майно, яке було предметом договору.

Також в апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Профкапітал» просило суд поновити йому строк на апеляційне оскарження рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 квітня 2009 року з тих підстав, що про оскаржуване судове рішення йому стало відомо лише 05 березня 2024 року.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 02 травня 2024 року поновлено особі, яка не брала участі у справі, ТОВ «ФК «Профкапітал» строк на апеляційне оскарження рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 квітня 2009 року. Відкрито апеляційне провадження у справі № 2-4087/09 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності. Постановлено направити матеріали апеляційного провадження 22-ц/802/523/24 у справі № 2-4087/09 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності до Луцького міськрайонного суду Волинської області для вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження. Зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ФК «Профкапітал» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 квітня 2009 року до надходження відновленого втраченого судового провадження.

27 серпня 2024 року та 05 березня 2025 року ОСОБА_3 , як особа яка не брала участі у справі, подав до Волинського апеляційного судуклопотання про залучення його до участі у справі як третьої особи на стороні позивача.

Постановою Волинського апеляційного суду від 02 квітня 2025 року апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Профкапітал» задоволено. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 квітня 2009 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та їх правове обґрунтування

Щодо права ОСОБА_3 , як особи яка не брала участі у справі, на касаційне оскарження постанови Волинського апеляційного суду від 02 квітня 2025 року

Згідно з частиною першою статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції.

Зазначені норми цивільного процесуального права визначають коло осіб, які наділені процесуальним правом на касаційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.

У частині четвертій статті 389 ЦПК України визначено, що особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, має право подати касаційну скаргу на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою, крім випадку, коли судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи було ухвалено безпосередньо судом апеляційної інстанції. Після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов'язки учасника справи.

Отже, необхідною умовою для набуття особою, яка не брала у часті у справі, права касаційного оскарження судового рішення є вирішення цим судовим актом питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків (див.: ухвалу Великої Падати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 504/2457/15-ц (провадження № 14-726цс19)).

При цьому особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в касаційному порядку лише ті судові рішення, які встановлюють, змінюють або припиняють права й обов'язки цих осіб. Особа, яка не брала участі у розгляді справи та звертається з касаційною скаргою, повинна довести, що оскаржене судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки, і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають зі сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 175/1057/17, від 23 листопада 2020 року у справі № 826/3508/17 та від 04 липня 2023 року у справі № 215/799/19.

Звертаючись до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Волинського апеляційного суду від 02 квітня 2025 року, ОСОБА_3 вказує на те, що після ухвалення Луцьким міськрайонним судом Волинської області 17 квітня 2009 року рішення у цій справі № 2-4087/09, 20 та 21 серпня 2009 року між ним та ОСОБА_1 було укладено договори позики, відповідно до яких він надав ОСОБА_1 у позику грошові кошти терміном до 30 вересня 2009 року, про що була складені розписки. На забезпечення виконання зобов'язань за цими договорами позики між ним та ОСОБА_1 були укладені іпотечні договори, відповідно до яких ОСОБА_1 передав в іпотеку належне йому на праві власності та набуте на підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 квітня 2009 року у цій справі № 2-4087/09 майно, а саме: незавершене будівництво друкарні та офісних приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,5673 га, за цією ж адресою. Отримавши кошти, ОСОБА_1 у встановлений термін суму позики не повернув. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 листопада 2009 року у справі № 2-8180/09 звернуто стягнення на нерухоме майно, а саме, на незавершене будівництво друкарні та офісних приміщень, загальною площею 3 236,3 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,5673 га, цільове призначення якої для будівництва друкарні, офісних приміщень та гаражів, кадастровий номер 0722884800:03:001:6985, що знаходиться за цією ж адресою, що належать на праві власності ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за договором позики від 20 серпня 2009 року та від 21 серпня 2009 року шляхом набуття права власності на предмети іпотеки за ним - ОСОБА_3 . Визнано за ним - ОСОБА_3 право власності на незавершене будівництво друкарні та офісних приміщень, загальною площею 3 236,3 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,5673 га, цільове призначення якої для будівництва друкарні, офісних приміщень та гаражів, кадастровий номер 0722884800:03:001:6985, що знаходиться за цією ж адресою.

Наголошує на тому, що 31 березня 2010 року він на підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 листопада 2009 року у справі № 2-8180/09 зареєстрував право власності на спірне майно, а саме: незавершене будівництво спірної друкарні та офісних приміщень, загальною площею 3 236,3 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а тому є власником такого майна.

Стверджує, що висновки апеляційного суду, викладені у постанові від 02 квітня 2025 року у цій справі про задоволення апеляційної скарги ТОВ «ФК «Профкапітал» та скасування рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 квітня 2009 року у справі № 2-4087/09, порушують його законні права та інтереси на спірне майно і дають йому право на касаційне оскарження такої постанови апеляційного суду.

Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи касаційної скарги ОСОБА_3 на постанову Волинського апеляційного суду від 02 квітня 2025 року, колегія суддів Верховного Суду вважає, що оскаржуваною постановою апеляційного суду питання про права, свободи, інтереси або обов'язки ОСОБА_3 вирішувалось, як дійсного власника спірного майна, а тому він має право на касаційне оскарження.

Щодо суті спору

У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення апеляційного суду не відповідають.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Відповідно до частини першої статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень.

У рішенні від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України», заява № 24465/04, ЄСПЛ наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити у контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення ЄСПЛ від 28 листопада 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення, згідно з яким жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі; повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи (рішення ЄСПЛ від 03 грудня 2003 року у справі «Рябих проти росії», заява № 52854/99).

У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» викладено висновок ЄСПЛ про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом із тим питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан потрібного їм судового провадження. У кожній справі суди мають перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків для оскарження втручання у принцип юридичної визначеності.

ЄСПЛ зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (§ 47 рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97» проти України», заява № 19164/04).

У рішенні від 03 квітня 2025 року у справі «Обаранчук проти України» (заява № 41443/16) ЄСПЛ дійшов висновку про те, що національні суди не надали жодних підстав, які б свідчили про наявність обставин суттєвого та переконливого характеру, які б виправдовували поновлення провадження у справі заявниці. Рішення про відкриття провадження за апеляційною скаргою Л. на рішення 2012 року порушило принцип правової визначеності. Відповідно, мало місце порушення пункту 1 статті6 Конвенції.

Отже, встановлення строків звернення до суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності.

Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а також строків на оскарження судових рішень, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об'єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.

Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 160/6211/21 (провадження № К/990/25232/22).

Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи є підстави для поновлення строків на оскарження.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення може бути визнано порушенням права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Особа, яка подає апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, у тому числі щодо доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, суд має виходити із того, що підстави пропуску строків можуть бути визнані поважними лише у тому випадку, якщо таке недотримання строків апеляційного оскарження зумовлене діями (бездіяльністю) суду першої інстанції, а так само наявністю інших об'єктивних перешкод, що безумовно перешкоджали своєчасному зверненню з такою скаргою.

Апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження.

Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарження, не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції.

Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскаржуваного судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18).

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Відповідно до частини першої статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно з пунктом 13 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі -Закон № 2147-VIII), судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У пункті 9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII встановлено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Отже, судові рішення, що ухвалені до набрання чинності цією редакцією ЦПК України, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, однак до розгляду таких скарг застосовуються правила, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Подібний правовий висновок викладений Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 21 лютого 2019 року у справі № 908/1141/15-г.

Відповідно до частини першої статті 292 ЦПК України 2004 року, чинної на час постановлення судом першої інстанції рішення - 17 квітня 2009 року, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно з частиною першою статті 294 ЦПК України 2004 року заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Відповідно до частини третьої статті 294 ЦПК України 2004 року заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Згідно з частиною другою статті 297 ЦПК України 2004 року до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору чи неоплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи застосовуються положення статті 121 цього Кодексу.

Водночас, у частині другій статті 358 ЦПК України в чинній редакції визначено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Норми, які регулюють строки подання скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій.

При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду.

Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Разом з тим право суду на поновлення строку не є безмежним.

Поважними причинами пропуску процесуального строку вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред'явлення заяви стає неможливим або утрудненим, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання апеляційної скарги.

Суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

Питання про поновлення чи продовження пропущеного строку вирішує суд, у якому належало вчинити процесуальну дію або до якого потрібно було подати документ чи доказ.

Зазначені висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 204/2113/14-ц (провадження № 61-27658св18) та від 25 листопада 2020 року у справі № 2-9436/2007 (провадження № 61-10856св20).

У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц вказано, що тлумачення норм національного законодавства, з урахуванням усталеної практики ЄСПЛ, свідчить, що апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарження, не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У справі, яка переглядається, 09 квітня 2024 року ТОВ «ФК «Профкапітал», як особа яка не брала участі у справі № 2-4087/09, але вважала, що суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, подала до Волинського апеляційного суду апеляційну скаргу на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 квітня 2009 року, в якій виклала клопотання про поновлення їй строку на апеляційне оскарження.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, ТОВ «ФК «Профкапітал»посилалось на те, що про порушення його прав та про оскаржуване судове рішення йому стало відомо лише 05 березня 2024 року, з копій правовстановлюючих документів, доданих до листа Комунального підприємства «Волиньпроект» Волинської обласної ради № 1251/01-04, направленого арбітражним керуючим Робаном М. Т. як додатку до Звіту керуючого реалізацією про виконану роботу від 01 квітня 2024 року № 1, у справу № 903/64/22 про банкрутство ОСОБА_2 (а. с. 4).

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 02 травня 2024 року поновлено особі, яка не брала участі у справі, - ТОВ «ФК «Профкапітал» строк на апеляційне оскарження рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 квітня 2009 року. Відкрито апеляційне провадження у справі № 2-4087/09 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності. Постановлено направити матеріали апеляційного провадження 22-ц/802/523/24 у справі № 2-4087/09 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності до Луцького міськрайонного суду Волинської області для вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження. Зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ФК «Профкапітал» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 квітня 2009 року до надходження відновленого втраченого судового провадження (а. с. 32-33).

Постановляючи вказану ухвалу, апеляційний суд, зокрема виходив із того, що строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції пропущено ТОВ «ФК «Профкапітал» з поважних причин, а тому є всі підстави для поновлення йому пропущеного строку на апеляційне оскарження та відкриття провадження у цій справі (а.с. 32 зворот).

Верховний Суд зазначає, що, вирішуючи питання про поважність причин пропуску строку на оскарження, суд має перевірити доводи, викладені у клопотанні, та оцінити докази, надані заявником на підтвердження об'єктивної неможливості своєчасного вчинення таких процесуальних дій, і з урахуванням обставин (підстав) пропуску строку, зробити мотивований висновок стосовно наявності або відсутності правових підстав для його поновлення.

Сам лише факт подання особою, не залученою до участі у справі, апеляційної скарги після спливу значного періоду часу, за відсутності належного обґрунтування причин пропуску строку на апеляційне оскарження не може вважатися беззаперечною підставою для відкриття апеляційного провадження.

Проте, поновлюючи ТОВ «ФК «Профкапітал» строк на апеляційне оскарження рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 квітня 2009 року, апеляційний суд належним чином не перевірив доводів ТОВ «ФК «Профкапітал»про поважність причин пропуску строку (більше 15 років) на апеляційне оскарження рішення місцевого суду, не навів достатніх мотивів щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та не зазначив, з яких підстав подане заявником клопотання може бути задоволене.

Апеляційний суд не врахував, що сам лише факт подання апеляційної скарги після спливу 15 років ТОВ «ФК «Профкапітал» як особою, не залученою до участі у справі, за відсутності належного обґрунтування причин пропуску строку на апеляційне оскарження, не може вважатися беззаперечною підставою для відкриття апеляційного провадження.

Також апеляційний суд не звернув увагу на те, що 17 квітня 2021 року в межах справи про банкрутство ОСОБА_2 № 903/64/22, на яку послався апелянт у своїй скарзі, ТОВ «ФК «Профкапітал» зверталося до Господарського суду Волинської області з позовом до нього та ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 з вимогами про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок, в тому числі і земельної ділянки площею 0,5673 га, кадастровий номер 0722884800:03:001:6985, цільове призначення якої для будівництва друкарні, офісних приміщень та гаражів, де розташоване незавершене будівництво друкарні та офісних приміщень (договір щодо купівлі-продажу якого є предметом спору у цій справі), а також з вимогою про визнання недійсним іпотечного договору від 20 серпня 2009 року, укладеного між ОСОБА_1 та заявником, із доповненням від 25 вересня 2009 року до цього договору щодо передачі в іпотеку нерухомого майна, а саме: незавершеного будівництва друкарні та офісних приміщень, загальною площею 3236,3 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0,5673 га, кадастровий номер 0722884800:03:001:6985, за цією ж адресою, тому вже в квітні 2021 року ТОВ «ФК «Профкапітал» могло бути обізнане про правовідносини щодо земельної ділянки площею 0,5673 га, кадастровий номер 0722884800:03:001:6985, та розташованого на ній спірного незавершеного будівництва друкарні та офісних приміщень, загальною площею 3236,3 кв. м, що за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, апеляційний суд передчасно поновив ТОВ «ФК «Профкапітал» строк на апеляційне оскарження рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 квітня 2009 рокубез наведення належних і достатніх мотивів та обґрунтувань, а отже, безпідставно відкрив апеляційне провадження у цій справі після спливу значного періоду часу, чим порушив принцип правової визначеності та розглянув спір по суті.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

За змістом частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Ураховуючи викладене, у зв'язку із допущеними апеляційним судом вищенаведеними порушеннями норм процесуального права, що призвели до ухвалення передчасних судових рішень, наявні підстави для задоволення касаційної скарги ОСОБА_3 , скасування ухвали Волинського апеляційного суду від 02 травня 2024 року про поновлення ТОВ «ФК «Профкапітал» строку на апеляційне оскарження рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 квітня 2009 року і відкриття апеляційного провадження у справі № 2-4087/09 та постанови цього ж суду від 02 квітня 2025 рокуз направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Доводи касаційної скарги щодо суті спору не підлягають оцінці судом касаційної інстанції, оскільки Верховний Суд зробив висновок про направлення справи до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження у зв'язку із порушенням судом норм процесуального права, а саме необґрунтованим поновленням строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Під час нового розгляду апеляційний суд має повторно вирішити питання про поновлення строку ТОВ «ФК «Профкапітал» на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відкриття апеляційного провадження з урахуванням принципу правової визначеності із викладенням обґрунтованих мотивів задоволення чи відмови у поновленні строків на апеляційне оскарження, відмови чи відкриття апеляційного провадження.

Щодо судових витрат

Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційний суд дійшов висновку про передачу справи на розгляд суду апеляційної інстанції, тому підстав для нового розподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 400, 402, 406, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Волинського апеляційного суду від 02 травня 2024 року та постанову Волинського апеляційного суду від 02 квітня 2025 рокускасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийД. Д. Луспеник

Судді:І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Попередній документ
131579336
Наступний документ
131579338
Інформація про рішення:
№ рішення: 131579337
№ справи: 2-4087/09
Дата рішення: 05.11.2025
Дата публікації: 07.11.2025
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; купівлі-продажу
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: (05.11.2025)
Результат розгляду: Приєднано до матеріалів справи
Дата надходження: 18.06.2025
Предмет позову: про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності
Розклад засідань:
27.06.2024 11:30 Луцький міськрайонний суд Волинської області
27.08.2024 13:30 Волинський апеляційний суд
05.03.2025 13:30 Волинський апеляційний суд
02.04.2025 14:30 Волинський апеляційний суд
Учасники справи:
головуючий суддя:
БОВЧАЛЮК ЗОРЯНА АРКАДІЇВНА
КРУПІНСЬКА СВІТЛАНА СТЕПАНІВНА
ЛУСПЕНИК ДМИТРО ДМИТРОВИЧ
ШЕВЧУК ЛІЛІЯ ЯРОСЛАВІВНА
суддя-доповідач:
БОВЧАЛЮК ЗОРЯНА АРКАДІЇВНА
ГУЛЕЙКОВ ІГОР ЮРІЙОВИЧ
КРУПІНСЬКА СВІТЛАНА СТЕПАНІВНА
ЛИТВИНЕНКО ІРИНА ВІКТОРІВНА
ШЕВЧУК ЛІЛІЯ ЯРОСЛАВІВНА
відповідач:
Самолюк Валерій Іванович
позивач:
Загрій Віктор Миколайович
Загрія Віктор Миколайович
адвокат:
Андріяш Наталія Валеріївна
заінтересована особа:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профкапітал"
Торчинюк Вадим Георгійович
інша особа:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профкапітал"
представник заінтересованої особи:
Бєлкін Леонід Михайлович
суддя-учасник колегії:
ДАНИЛЮК ВАЛЕНТИНА АНАТОЛІЇВНА
КИЦЯ СВІТЛАНА ІЛАРІОНІВНА
МАТВІЙЧУК ЛЮДМИЛА ВОЛОДИМИРІВНА
ОСІПУК ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ
член колегії:
ГРУШИЦЬКИЙ АНДРІЙ ІГОРОВИЧ
Грушицький Андрій Ігорович; член колегії
ГРУШИЦЬКИЙ АНДРІЙ ІГОРОВИЧ; ЧЛЕН КОЛЕГІЇ
ГУЛЬКО БОРИС ІВАНОВИЧ
КАРПЕНКО СВІТЛАНА ОЛЕКСІЇВНА
КАРПЕНКО СВІТЛАНА ОЛЕКСІЇВНА; ЧЛЕН КОЛЕГІЇ
КОЛОМІЄЦЬ ГАННА ВАСИЛІВНА
ЛІДОВЕЦЬ РУСЛАН АНАТОЛІЙОВИЧ
ЛУСПЕНИК ДМИТРО ДМИТРОВИЧ
ПЕТРОВ ЄВГЕН ВІКТОРОВИЧ
ПРОРОК ВІКТОР ВАСИЛЬОВИЧ
ФАЛОВСЬКА ІРИНА МИКОЛАЇВНА