03 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 308/2432/17
провадження № 61-9784ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
розглянув касаційну скаргу заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 березня 2024 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 17 червня 2025 року у справі за позовом Ужгородської окружної прокуратури до Ужгородської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування пункту рішень Ужгородської міської ради, витребування земельної ділянки на користь територіальної громади міста Ужгорода та скасування державної реєстрації про право власності
на нерухоме майно,
У березні 2017 року Ужгородська окружна прокуратура звернулася до суду
з позовом до Ужгородської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , у якому просила:
- визнати незаконним та скасувати пункт 1.24 рішення 20 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 19 грудня 2013 року за № 1169;
- визнати незаконним та скасувати пункт 1.64 рішення 20 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 14 березня 2014 року за № 1231;
- визнати незаконним та скасувати пункт 1.10 рішення 8 сесії 7 скликання Ужгородської міської ради від 29 листопада 2016 року за № 480;
- витребувати від ОСОБА_2 земельну ділянку, кадастровий номер 2110100000:24:001:0454, площею 0,05 га, на користь територіальної громади міста Ужгорода;
- скасувати державну реєстрацію про право власності на нерухоме майно ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 2110100000:24:001:0454, площею 0,05 га.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області
від 12 березня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано пункт 1.24 рішення 20 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 19 грудня 2013 року за № 1169.
Визнано незаконним та скасовано пункт 1.64 рішення 20 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 14 березня 2014 року за № 1231.
Визнано незаконним та скасовано пункт 1.10 рішення 8 сесії 7 скликання Ужгородської міської ради від 29 листопада 2016 року за № 480.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції заступник керівника Закарпатської обласної прокуратури оскаржив його до апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог прокурора щодо витребування
від ОСОБА_2 земельної ділянки, кадастровий номер 2110100000:24:001:0454, площею 0,05 га, на користь територіальної громади міста та скасування державної реєстрації про право власності на таку земельну ділянку за ОСОБА_2 .
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 17 червня 2025 року рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 березня
2024 року в оскаржуваній частині залишено без змін. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Закарпатського апеляційного суду
від 01 серпня 2024 року.
24 липня 2025 року заступник керівника Закарпатської обласної прокуратури, засобами поштового зв'язку, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області
від 12 березня 2024 року та постанову Закарпатського апеляційного суду
від 17 червня 2025 року у цій справі, у якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 березня 2024 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 17 червня 2025 року в частині відмови
у задоволенні позовних вимог прокурора щодо витребування від ОСОБА_2 земельної ділянки, кадастровий номер 2110100000:24:001:0454, площею 0,05 га,
на користь територіальної громади міста та скасування державної реєстрації про право власності на таку земельну ділянку за ОСОБА_2 і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цих позовних вимог.
Ухвалою Верховного Суду від 14 серпня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху та запропоновано заступнику керівника Закарпатської обласної прокуратури слід надати докази (наприклад, експертний висновок, дані загальнодоступних джерел щодо ринкової вартості спірної земельної ділянки тощо), які підтверджують ціну позову на день подання позовної заяви.
На виконання вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху Закарпатська обласна прокуратура надіслала на адресу суду матеріали
на усунення недоліків, до яких додала витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 03 лютого 2017 року, кадастровий номер 2110100000:24:001:0454, площею 0,05 га.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини
і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка
є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень
та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури
у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи
те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі
№ 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод),
та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах
з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті
ЦПК України.
Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та справах з ціною позову,
що не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, сприяти дотриманню розумного строку розгляду справи, а також визначеності
й стабільності у цивільних правовідносинах.
Частиною дев'ятою статті 19 ЦПК України встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна
дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» передбачено, що у 2025 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу
в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2025 року (на час подання касаційної скарги) - 3 028,00 грн.
Предметом спору у цій справі є вимоги про визнання незаконними та скасування пунктів рішень Ужгородської міської ради, скасування державної реєстрації про право власності та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.
Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися в ціні заявленого позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого
2019 року у справі № 907/9/17).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається, зокрема у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Судами встановлено, що відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, кадастровий номер 2110100000:24:001:0454, площею 0,05 га, нормативно грошова оцінка земельної ділянки станом на 03 лютого 2017 року становила 376 815,00 грн.
З огляду на вказане ціна позову в частині витребування спірної земельної ділянки з чужого незаконного володіння становить 376 815,00 грн, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на день звернення з касаційною скаргою (3 028 х 250 = 757 000,00 грн).
Стосовно позовних вимог немайнового характеру щодо визнання незаконними
та скасування пунктів рішень Ужгородської міської ради, скасування державної реєстрації про право власності на спірну земельну ділянку, то ця справа
не є справою, яка підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження, виключний перелік яких передбачений частиною четвертою статті 274 ЦПК України.
Тому відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України справа
не підлягає касаційному оскарженню.
Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) в справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно
до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктами
«а» та «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягають касаційному оскарженню.
Наведені представником заявника обставини, передбачені підпунктом «а» пункту
2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку
про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. При цьому доводи касаційної скарги зводяться виключно до незгоди з оцінкою судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів та встановлених обставин, що не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Крім того, аналіз судових рішень у справі та наведені представником заявника
у скарзі доводи не дають підстав для висновку про те, що ця справа становить значний суспільний інтерес для заявника, який подає касаційну скаргу підпункт «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Інших підстав, які б спростовували віднесення цієї справи до категорії малозначних, касаційна скарга не містить і суд касаційної інстанції їх не встановив.
Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України,
які б свідчили про необхідність перегляду судових рішень у цій справі
у касаційному порядку.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно
до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно
до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури
у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services
v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre
v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).
Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов'язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ
до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі.
У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб
(п. 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня
2018 року).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє
у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано
на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки заступник керівника Закарпатської обласної прокуратури подав касаційну скаргу на судові рішення, що згідно з положеннями ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 березня 2024 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 17 червня 2025 року у справі за позовом Ужгородської окружної прокуратури до Ужгородської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування пункту рішень Ужгородської міської ради, витребування земельної ділянки на користь територіальної громади міста Ужгорода та скасування державної реєстрації
про право власності на нерухоме майно, відмовити.
Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк
С. О. Карпенко
І. М. Фаловська