05 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 753/4373/25
провадження № 61-12933ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 квітня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2025 року у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
У березні 2025 року Комунальне підприємство виконавчого органу
Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»
(далі - КП «Київтеплоенерго») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , у якому просив стягнути солідарно з відповідачів на свою користь:
- заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 14 645,09 грн;
- інфляційну складову боргу в розмірі 1 742,77 грн, 3 % річних у розмірі 405,65 грн;
- заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання в розмірі 3 732,14 грн;
- інфляційну складову боргу в розмірі 444,12 грн, 3 % річних у розмірі 103,88 грн;
- заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення в розмірі 19 981,57 грн;
- інфляційну складову боргу в розмірі 2 158,01 грн, 3 % річних у розмірі 553,46 грн;
- заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 до 31 грудня 2021 року послуги
з централізованого постачання гарячої води в розмірі 28 155,39 грн;
- інфляційну складову боргу в розмірі 3 350,49 грн, 3 % річних у розмірі 779,87 грн;
- заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії в розмірі 35 128,28 грн;
- інфляційну складову боргу в розмірі 3 633,48 грн, 3 % річних у розмірі 841,56 грн, пеню в розмірі 568,52 грн;
- заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води в розмірі 20 536,17 грн;
- інфляційну складову боргу в розмірі 2 139,85 грн, 3 % річних у розмірі 488,12 грн, пеню в розмірі 340,59 грн;
- заборгованість зі сплати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії в розмірі 1 277,79 грн;
- заборгованість зі сплати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води в розмірі 665,50 грн;
- заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення в розмірі 71,54 грн.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 17 квітня 2025 року позов КП «Київтеплоенерго» задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь
КП «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року
до 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення в розмірі
19 981,57 грн, інфляційну складову боргу в розмірі 2 158,01 грн, 3 % річних у розмірі 553,46 грн, заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року до 31 грудня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 28 155,39 грн, інфляційну складову боргу в розмірі 3 350,49 грн, 3 % річних у розмірі 779,87 грн, заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії в розмірі 35 128,28 грн, інфляційну складову боргу в розмірі 3 633,48 грн,
3 % річних у розмірі 841,56 грн, пеню в розмірі 568,52 грн, заборгованість
за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води в розмірі 20 536,17 грн, інфляційну складову боргу в розмірі 2 139,85 грн, 3 % річних у розмірі 488,12 грн, пеню в розмірі 340,59 грн, заборгованість зі сплати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії в розмірі 1 277,79 грн, заборгованість зі сплати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води в розмірі 665,50 грн, заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення в розмірі 71,54 грн, всього
120 670,19 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 514,00 грн
з кожного.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 24 вересня 2025 року рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 квітня 2025 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог та стягнення судових витрат скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь
КП «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги
з централізованого опалення в розмірі 14 645,09 грн , інфляційної складової боргу
в розмірі 1 742,77 грн, 3 % річних у розмірі 405,65 грн, послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 3 732,14 грн, інфляційної складової боргу
в розмірі 444,12 грн, 3 % річних у розмірі 103,38 грн, що разом становить
21 073,15 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
В іншій частині рішення залишено без змін.
19 жовтня 2025 року ОСОБА_1 , через підсистему «Електронний суд», звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 квітня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2025 року у цій справі, у якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 квітня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2025 року.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини
і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини,
яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень
та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури
у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи
те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі
№ 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод),
та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах
з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України.
Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та справах з ціною позову,
що не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, сприяти дотриманню розумного строку розгляду справи, а також визначеності
й стабільності у цивільних правовідносинах.
Предметом позову є стягнення заборгованості в загальному розмірі
141 743,84 грн, тому ціна позову в цій справі станом на 01 січня 2025 року
не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 250 = 757 000,00 грн).
Доводів щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України заявником
у касаційній скарзі не наведено.
Таким чином, обставин, за наявності яких судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягає касаційному оскарженню, Верховним Судом
у цій справі не встановлено.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно
до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури
у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services
v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre
v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).
Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов'язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ
до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі.
У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб
(п. 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня
2018 року).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє
у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано
на судові рішенні, які не підлягають касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу
на судове рішення, що згідно з положеннями ЦПК України не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити.
За наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва
від 17 квітня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2025 року у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»
до ОСОБА_1 , ОСОБА_2
про стягнення заборгованості, відмовити.
Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк
С. О. Карпенко
І. М. Фаловська