05 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 336/12058/23
провадження № 61-13702ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 березня 2025 року
та постанову Запорізького апеляційного суду від 30 вересня 2025 року у справі
за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1
про припинення права на частку у спільному майні,
У листопаді 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_1 про припинення права на частку у спільному майні.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 березня 2025 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 30 вересня 2025 року, позов ОСОБА_2 задоволено.
Припинено право власності ОСОБА_1 на 1/6 частки квартири
АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості
1/6 частки квартири АДРЕСА_1 , у розмірі
92 000,00 грн, внесені ОСОБА_2 на депозитний рахунок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя (отримувач ТУ ДСА України в Запорізькій області, код отримувача 26316700, Банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, код банку отримувача 820172, призначення платежу: вартість частки нерухомого майна у справі за позовом ОСОБА_2
до ОСОБА_1 про припинення права на частку у спільному майні
у Шевченківському районному суді м. Запоріжжя) згідно з квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки від 01 листопада 2023 року № 5.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частку квартири
АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір
у розмірі 1 211,20 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
30 жовтня 2025 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв'язку, звернулася
до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 березня 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 30 вересня 2025 року, у якій заявниця, посилаючись
на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 березня 2025 року
та постанову Запорізького апеляційного суду від 30 вересня 2025 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини
і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини,
яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень
та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури
у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи
те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року
у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права
та більшим ступенем формальності процедур.
У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом
(пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод),
та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах
з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України.
Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та справах з ціною позову,
що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, сприяти дотриманню розумного строку розгляду справи, а також визначеності
й стабільності у цивільних правовідносинах.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.
Судами встановлено, що згідно зі звітом про оцінку майна АМЗУНК287772, ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 , складає без ПДВ 552 000,00 грн, а вартість 1/6 частки цієї квартири
- 92 000,00 грн.
Предметом позову є припинення права власності на 1/6 частки спірної квартири, вартість 1/6 частки спірної квартири становить 92 000,00 грн, тому ціна позову в цій справі станом на 01 січня 2025 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 250 = 757 000,00 грн).
Отже, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України справа
не підлягає касаційному оскарженню.
Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені
підпунктами «а» та «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України,
за наявності яких судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягають касаційному оскарженню.
Наведені заявницею обставини, передбачені підпунктом «а» пункту
2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку
про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. При цьому доводи касаційної скарги зводяться виключно до незгоди з оцінкою судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів та встановлених обставин, що не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Крім того, аналіз судових рішень у справі та наведені заявницею у скарзі доводи
не дають підстав для висновку про те, що ця справа має виняткове значення для заявниці, яка подає касаційну скаргу підпункт «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Інших підстав, які б спростовували віднесення цієї справи до категорії малозначних, касаційна скарга не містить і суд касаційної інстанції їх не встановив.
Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: ціну позову, предмет позову,
складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства
й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, які б свідчили про необхідність перегляду судових рішень у цій справі у касаційному порядку.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України, є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки ОСОБА_1 оскаржила судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя
від 26 березня 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду
від 30 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2
до ОСОБА_1 про припинення права на частку у спільному майні, відмовити.
Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк
С. О. Карпенко
І. М. Фаловська