05 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 904/2930/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий суддя, судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.,
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.,
розглянувши у відкритому судову засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області
(суддя - Загинайко Т.В.)
від 10.04.2024
та постанову Центрального апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Дармін М.О., судді: Кощеєв І.М., Чус О.В.)
від 24.06.2025
у справі № 904/2930/23
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
до Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу",
про стягнення 182 504 904, 17 грн,
за участю представників учасників справи:
позивача - Тищенко А.І.,
відповідача - Дем'яненко О.І.,
третьої особи - не з'явились,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПрАТ "НЕК "Укренерго", позивач) звернулося до суду з позовною заявою до Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" (далі - АТ "ДТЕК Донецькі електромережі", відповідач) про стягнення 37 790 230, 45 грн, з яких: 37 171 058, 56 грн - заборгованість за фактично надані послуги за договором про надання послуг з передачі електричної енергії, 426 955, 86 грн - інфляційні збільшення, 56 402, 60 грн - 3% річних та 135 813, 43 грн - пеня.
1.2. В обґрунтування позову позивач вказує, що ПрАТ "НЕК "Укренерго" надало відповідачу послугу з передачі електричної енергії відповідно до умов договору, укладеного між сторонами, проте відповідач у встановлені договором строки за спірний період не оплатив надані послуги, що і стало підставою звернення з даним позовом до суду.
2. Короткий зміст ухвалених судових рішень за результатами розгляду справи по суті спору
2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2024, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2025, у справі №904/2930/23 позов задоволено. Стягнуто з АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" на користь ПрАТ "НЕК "Укренерго" 171 005 371, 45 грн заборгованості, 9 003 477, 42 грн інфляційних нарахувань, 2 360 241, 87 грн 3% річних та 135 813, 43 грн пені.
2.2. Ухвалюючи рішення, господарські суди виходили з того, що докази, надані позивачем на підтвердження факту надання позивачем відповідачу послуги з передачі електричної енергії за договором та непроведення відповідачем сплати є достатньо вірогідними, тобто факти, які розглядаються щодо наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за послугу з передачі електричної енергії є більш вірогідними порівняно з доказами, наданими відповідачем на їх спростування. З урахуванням викладеного суди дійшли висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за надані послуги з передачі електричної енергії є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2025 у справі 904/2930/23, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області в частині стягнення 4 317 651,04 грн (вартості обсягів КП «Компанія «Вода Донбасу»).
3.2. На обґрунтування своєї правової позиції скаржник із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відзначає, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду:
- від 21.05.2025 у справі 905/1743/24 (пункт 4.15 постанови) щодо рішення регулятора, викладеного у постанові Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор) від 08.08.2023 №1475;
- від 05.10.2023 у справі №911/1981/20 (пункт 7.21 постанови) щодо реальності надання послуг (стаття 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).
Також підставою касаційного оскарження відповідач зазначає пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пункту 6.2.8 Правил роздрібного ринку електроенергії (далі - ПРРЕЕ) з урахуванням приписів абзацу 3 частини 1 Порядку забезпечення постачання електричної енергії захищеним споживачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2018 № 1209 (зі змінами від 05.07.2019, далі - Порядок №1209), та наказу Міністерства енергетики України від 13.04.2022 № 148 "Про врегулювання питань щодо постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану" (далі - Наказ №148).
Крім того, АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" вважає, що судами попередніх інстанцій не виконано вимоги процесуального права щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, а отже, судове рішення не відповідає вимогам законності та обґрунтованості відповідно до статті 236 ГПК України.
3.3. У поданій касаційній скарзі, окрім вище зазначеного, скаржник наголошує на такому:
- суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що позивачем правомірно стягується з відповідача як постачальника останньої надії сума, нарахована на обсяги, спожиті КП «Компанія «Вода Донбасу», який споживав електроенергію на виконання пункту 6.2.8 ПРРЕЕ;
- абзацом 3 частини 1 Порядку № 1209 встановлена пряма заборона на відключення електропостачання об'єктів КП «Компанія «Вода Донбасу»;
- суди залишили поза увагою докази, надані відповідачем, та те, що електрична енергія, включена в акти та розрахунку, фактично спожита не відповідачем або його споживачами;
- у разі незгоди особи з наданими їй об'ємами товару/послуги, об'єм таких послуг має встановлюватися в спорах про стягнення заборгованості;
- сам по собі факт створення позивачем первинних документів та направлення їх відповідачу не підтверджує факт надання таких послуг;
- строк, в який надані заперечення на акти коригування та рахунок, з урахуванням конкретних обставин (відсутності даних та необхідністю самостійно визначити підстави коригування) та ситуації у країні в цілому (тривоги, відключення світла, мобілізація працівників), є розумним, а відхилення таких заперечень лише з формальних підстав є стратегією позивача для безпідставного покладення власних втрат на втрати ОСР;
- постанова НКРЕКП від 08.08.2023 № 1475 не є обов'язковою для суду, а тому факти викладені в постанові не є преюдиційними та потребують доказування. Докази порушення відповідачем пункту 6.2.8 ПРРЕЕ у спірний період в матеріалах справи не містяться, тому суди першої та апеляційної інстанції не могли встановити чи правомірно позивач відніс обсяги, спожиті КП «Компанія «Вода Донбасу» на втрати ОСР (відповідача). Крім того, матеріали справи не містять доказів присвоєння КП «Компанія «Вода Донбасу», як постачальнику, статусу «Дефолтний»;
- постановою №1475 Регулятор не зобов'язував позивача покладати обсяги спожитої КП «Компанія «Вода Донбасу» електроенергії на втрати ПрАТ «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля». Постанова №1475 не може бути підставою, для перенесення обсягів спожитих іншим учасником ринку на втрати відповідача та виконання або невиконання даної постанови не може бути доказом у даній справі;
- за наявності прямої заборони на відключення електропостачання об'єктів КП «Компанія «Вода Донбасу», встановленої чинним законодавством, підстави для покладення на відповідача відповідальності у вигляді віднесення обсягів електричної енергії, спожитої цим споживачем, на втрати оператора системи у зв'язку з нездійсненням оператором системи припинення електроживлення об'єкта (об'єктів) споживача відсутні.
3.4. ПрАТ "НЕК "Укренерго" 17.09.2025 через «Електронний суд» подало до Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій, та мотиви, з яких виходили суди при ухваленні судових рішень
4.1. Між Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго", правонаступником якого є позивач - ПрАТ "НЕК "Укренерго", як оператором системи передачі (ОСП) та відповідачем - АТ "ДТЕК Донецькі електромережі", як користувачем системи передачі укладено договір від 03.06.2019 №0518-02041 про надання послуг з передачі електричної енергії (далі - Договір), який додатковою угодою від 18.11.2019, а в подальшому додатковою угодою від 17.09.2021 №3 викладено в новій редакції (надалі - Договір).
За змістом пункту 1.1 Договору ОСП зобов'язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга), а користувач зобов'язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.
Пунктом 1.2 Договору визначено, що сторони здійснюють свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, Правил ринку, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу, Кодексу комерційного обліку, ліцензій, відповідно до яких сторони здійснюють господарську діяльність, інших нормативних актів, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії.
Згідно з пунктом 3.1 Договору планова та/або фактична вартість послуги визначається на підставі діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з передачі електричної енергії та планового та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України. Тариф на послуги з передачі електричної енергії затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятором), та оприлюднюється ОСП на своєму офіційному веб-сайті в мережі Інтернет.
Ціна договору визначається як сума нарахованої вартості послуг за сукупністю розрахункових періодів наростаючим підсумком протягом календарного року (пункт 3.2 Договору).
Відповідно до пункту 4.1 Договору для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги:
1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць. У разі ненадання або несвоєчасного надання користувачем повідомлень плановим обсягом послуги визначається фактичний обсяг наданої послуги у попередньому розрахунковому періоді;
2) фактичний обсяг послуги в розрахунковому місяці визначається відповідно до розділу ХІ Кодексу системи передачі.
Планові обсяги послуги користувач зобов'язаний подавати ОСП до 25 доби місяця, що передує розрахунковому місяцю. Форма подання повідомлення розміщена на офіційному веб-сайті ОСП до 25 доби місяця, що передує розрахунковому місяцю. Форма подання повідомлення розміщена на офіційному веб-сайті ОСП. Планові обсяги можуть подаватися на більший період з подальшим їх коригуванням у терміни, передбачені цим пунктом (пункт 4.2 Договору).
Розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць (пункт 5.1 Договору).
За змістом пункту 5.2 Договору користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином:
1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 3 цього договору. Подальша оплата здійснюється шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуги, яка визначена згідно з розділом 3 цього договору відповідно до такого алгоритму:
2 платіж - до 10 числа розрахункового місяця;
3 платіж - до 15 числа розрахункового місяця;
4 платіж - до 20 числа розрахункового місяця;
5 платіж - до 25 числа розрахункового місяця.
У разі зміни планових обсягів послуги протягом розрахункового місяця користувач передає ОСП повідомлення про зміну обсягів послуги. ОСП протягом 5 робочих днів з моменту отримання такого повідомлення коригує розмір наступних планових платежів (пункт 5.3 Договору).
У разі зміни тарифу на послугу з передачі електричної енергії ОСП здійснює розрахунок належної до сплати вартості послуги за новим тарифом, починаючи з дня набрання чинності рішенням Регулятора про зміну тарифу (пункт 5.4 Договору).
Пунктом 5.5 Договору визначено, що користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів з дати та на підставі отриманого акта приймання-передачі послуги, який ОСП надає користувачу протягом перших 11 календарних днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих ОСП або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі - Сервіс), з використанням кваліфікованого електронного підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.
Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається на підставі даних, що надаються до 08 числа місяці, наступного за розрахунковим (включно), Адміністратором комерційного обліку (далі - АКО). Акти приймання-передачі послуги направляються користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).
Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в Сервісі згідно з вимогами Правил ринку.
Акт коригування наданої послуги у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє користувачу. Користувач здійснює підписання акта коригування наданої послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 календарних днів та повертає один примірник підписаного акта ОСП. Оплату вартості послуги, що виникла в результаті коригування обсягів та вартості послуг, користувач здійснює протягом 3 банківських днів з дня отримання акта.
Згідно з пунктом 5.6 Договору у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі послуги користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі послуги вартість послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з моменту отримання акта. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов'язання у встановлений договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей.
Відповідно до пункту 5.7 Договору у випадку порушення будь-яких термінів розрахунків за цим договором користувач сплачує ОСП пеню в розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми боргу за кожен день прострочення платежу, ураховуючи день фактичної оплати. Пеня нараховується до повного виконання користувачем своїх зобов'язань.
Згідно з пунктом 9.1 Договору планові обсяги послуги користувач зобов'язаний подавати ОСП до 25 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю.
ОСП протягом 5 робочих днів погоджує планові обсяги передачі та повертає їх користувачу, у разі непогодження.
ОСП протягом перших 11 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, направляє користувачу акт приймання-передачі наданої послуги.
Користувач, отримавши акт приймання-передачі наданої послуги, протягом 3 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, повертає його ОСП, підписаний зі свого боку.
ОСП щокварталу оформлює акт звірки розрахунків наданої послуги відповідно до форми, наведеної в додатку 3 до цього договору, та надсилає його користувачу. Користувач у триденний термін має повернути ОСП акт звірки розрахунків наданої послуги, підписаний зі свого боку. У разі виникнення розбіжностей за актом звірки між сторонами користувач має право у триденний термін направити свій примірник акта звірки розрахунків ОСП з вмотивованим запереченням. Цей акт звірки розрахунків має бути розглянутий ОСП у триденний термін, підписаний у разі згоди та наданий користувачу. Якщо сторони не дійшли згоди, застосовуються норми розділу 11 цього договору (пункту 9.2 Договору).
Пунктом 9.4 Договору визначено, що рахунки, акти приймання-передачі, акти звірки розрахунків, будь-які повідомлення за цим договором повинні направлятися однією стороною іншій електронною поштою або факсимільним повідомленням, а також повинні бути обов'язково підтверджені рекомендованим листом, іншим поштовим відправленням або доставлені кур'єром під розписку за адресою, зазначеною в цьому договорі.
Рахунки, акти приймання-передачі, акти звірки розрахунків, повідомлення вважаються отриманими стороною: у день їх доставки кур'єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачеві, що підписується його уповноваженим представником; у день особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв'язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим листом); у день направлення за допомогою Сервісу та/або електронною поштою.
Згідно з пунктом 13.1 Договору цей договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2021. Якщо користувач не направив ОСП у строк не менший ніж за місяць до закінчення терміну дії договору повідомлення про припинення дії договору, то цей договір вважається подовженим на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах.
4.2. На виконання умов пункту 4.1 Договору відповідач подавав позивачу повідомлення щодо планового обсягу послуги з передачі електроенергії, зокрема:
- від 15.12.2021 №74/22936-вих на січень 2022 року в обсязі 70 804,192;
- від 18.01.2022 №74/987-вих на лютий 2022 року в обсязі 59 756,105 Мвт*год;
- від 15.02.2022 №74/4115-вих на березень 2022 року в обсязі 58107,870 Мвт*год;
- від 16.03.2022 №б/н на квітень 2022 року в обсязі 23 241 Мвт*год;
- від 20.04.2022 №74/5304-вих на травень 2022 року в обсязі 17 754,162 Мвт*год;
- від 10.05.2022 №74/6173-вих на червень 2022 року в обсязі 10 733,479 Мвт*год;
- від 08.07.2022 №74/9068-вих на серпень 2022 року в обсязі 10 800,000 Мвт*год;
- від 07.10.2022 №74/13130 на листопад 2022 року в обсязі 20508,751 Мвт*год.
Також в матеріалах справи містяться повідомлення відповідача щодо планового обсягу послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного управління), а саме:
- від 10.08.2022 №74/10740 на вересень 2022 року в обсязі 84 688,670 Мвт*год;
- від 09.09.2022 №74/11841 на жовтень 2022 року в обсязі 99004,070 Мвт*год.
4.3. На підтвердження виконання умов Договору позивачем надано копії актів приймання-передачі послуги, а саме:
- від 31.01.2022 на суму 30 443 790 грн 36 коп.;
- від 28.02.2022 на суму 22 854 235 грн 26 коп.;
- від 31.03.2022 на суму 14 507 109 грн 31 коп.;
- від 30.04.2022 на суму 7 823 765 грн 05 коп., з урахуванням ПДВ;
- від 31.05.2022 на суму 4 953 273 грн 94 коп., з урахуванням ПДВ;
- від 30.06.2022 на суму 5 891 745 грн 84 коп., з урахуванням ПДВ;
- від 31.07.2022 на суму 5 487 201 грн 05 коп., з урахуванням ПДВ;
- від 31.08.2022 на суму 5 249 410 грн 82 коп., з урахуванням ПДВ;
- від 30.09.2022 на суму 5 592 542 грн 16 коп., з урахуванням ПДВ;
- від 31.10.2022 на суму 9 493 446 грн 40 коп., з урахуванням ПДВ;
- від 30.11.2022 на суму 9 365 177 грн 33 коп., з урахуванням ПДВ;
- від 31.12.2022 на суму 11 580 940 грн 15 коп., з урахуванням ПДВ;
Крім того, позивачем надано акти коригування до актів приймання-передачі послуги, а саме:
- від 30.12.2021 до акта від 30.06.2021 приймання-передачі послуги, за яким скориговані обсяги становлять 11 585 619 грн 07 коп., з урахуванням ПДВ;
- від 21.03.2022 до акта приймання-передачі послуги від 30.09.2021 за період з 01.09.2021 по 30.09.2021, за яким скориговані обсяги становлять 12 724 114 грн 72 коп., з урахуванням ПДВ;
- від 16.06.2022 до акта приймання-передачі послуги від 31.12.2021 за період з 01.12.2021 по 31.12.2021, за яким скориговані обсяги становлять 24 072 000 грн 73 коп.;
- від 27.07.2022 до акта приймання-передачі послуги від 28.02.2022 за період з 01.02.2022 по 28.02.2022, за яким скориговані обсяги становлять 22 576 992 грн 30 коп., з урахуванням ПДВ;
- від 29.06.2022 до акта приймання-передачі послуги від 31.01.2022 за період з 01.01.2022 по 31.01.2022, за яким скориговані обсяги становлять 30 960 354 грн 46 коп., з урахуванням ПДВ;
- від 18.08.2022 до акта приймання-передачі послуги від 31.03.2022 за період з 01.03.2022 по 31.03.2022, за яким скориговані обсяги становлять 18 952 090 грн 86 коп., з урахуванням ПДВ;
- від 20.09.2022 до акта приймання-передачі послуги від 30.04.2022 за період з 01.04.2022 по 30.04.2022, за яким скориговані обсяги становлять 9 840 251 грн 76 коп., з урахуванням ПДВ;
- від 20.10.2022 до акта приймання-передачі послуги від 31.05.2022 за період з 01.05.2022 по 31.05.2022, за яким скориговані обсяги становлять 6 048 511 грн 97 коп., з урахуванням ПДВ;
- від 18.11.2022 до акта приймання-передачі послуги від 30.06.2022 за період з 01.06.2022 по 30.06.2022, за яким скориговані обсяги становлять 5 743 655 грн 83 коп., з урахуванням ПДВ;
- від 29.11.2022 до акта приймання-передачі послуги від 31.07.2022 за період з 01.07.2022 по 31.07.2022, за яким скориговані обсяги становлять 5 842 152 грн 86 коп., з урахуванням ПДВ;
- від 22.12.2022 до акта приймання-передачі послуги від 31.08.2022 за період з 01.08.2022 по 31.08.2022, за яким скориговані обсяги становлять 5 274 641 грн 57 коп.;
- від 30.12.2022 до акта приймання-передачі послуги від 30.09.2022 за період з 01.09.2022 по 30.09.2022, за яким скориговані обсяги становлять 5 096 546 грн 83 коп., з урахуванням ПДВ;
- від 21.02.2023 до акта приймання-передачі послуги від 31.10.2022 за період з 01.10.2022 по 31.10.2022, за яким скориговані обсяги становлять 9 645 838 грн 39 коп., з урахуванням ПДВ;
- від 17.03.2023 до акта приймання-передачі послуги від 30.11.2022 за період з 01.11.2022 по 30.11.2022, за яким скориговані обсяги становлять 11 446 790 грн 08 коп., з урахуванням ПДВ;
- від 30.03.2023 до акта приймання-передачі послуги від 31.12.2022 за період з 01.12.2022 по 31.12.2022, за яким обсяги коригування становлять 13 153 963 грн 55 коп., з урахуванням ПДВ;
- від 21.04.2023 до акта приймання-передачі послуг від 31.01.2023 за період з 01.01.2023 по 31.01.2023, за яким скориговані обсяги становлять 20 173 617 грн 92 коп., з урахуванням ПДВ;
- від 29.05.2023 до акта приймання-передачі послуги від 31.03.2022 з урахуванням акту коригування від 18.08.2022 за період з 01.03.2022 по 31.03.2022, за яким скориговані обсяги становлять 19 738 187 грн 80 коп., з урахуванням ПДВ.
4.4. З урахуванням сум за актами приймання-передачі послуг, зважаючи на акти коригування, сума заборгованості відповідача за фактичний обсяг отриманих послуг станом на 13.06.2023 включно становить 171 005 371 грн 45 коп., з урахуванням ПДВ.
Позивачем за порушення строку виконання грошового зобов'язання відповідачем нараховано пеню в розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, яка за загальний період з 26.01.2022 по 25.04.2022 включно становить 247 859 грн 51 коп., та зазначено, що оскільки в пункті 5.7 Договору встановлено обмеження щодо розрахунку пені, а саме - не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, позивачем нараховано пеню також в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня за загальний період 26.01.2022 по 25.04.2022 включно в розмірі 135 813 грн 43 коп.
Також позивачем нараховано 3% річних у розмірі 2 360 241 грн 87 коп. за загальний період з 26.01.2022 по 02.06.2023 включно, а також здійснено інфляційні нарахування в розмірі 9 003 477 грн 42 коп. за загальний період з 26.01.2022 по 31.05.2023.
4.5. Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, виходили з такого:
- наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі послуг підтверджується факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань щодо надання відповідачу послуг з передачі електричної енергії, у зв'язку з чим у відповідача виникло зобов'язання з оплати цих послуг у порядку та строки, визначені умовами Договору;
- строк оплати за фактичні обсяги наданих послуг є таким, що настав;
- відповідач факту надання йому позивачем послуг з передачі електричної енергії протягом спірного періоду в обсягах, зазначених у актах, не спростував;
- на момент розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачем не надано;
- за результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку, що докази, надані позивачем на підтвердження факту надання позивачем відповідачу послуги з передачі електричної енергії за Договором та непроведення відповідачем сплати є достатньо вірогідними, тобто факти, які розглядаються щодо наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за послугу з передачі електричної енергії за Договором, є більш вірогідними порівняно з доказами, наданими відповідачем на їх спростування;
- матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів оскарження останнім у встановлений Договором строк актів приймання-передачі послуги;
- за умовами Договору, процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов'язання у встановлений Договором термін;
- позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
5. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань
5.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2025 для розгляду касаційної скарги у справі №904/2930/23 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.
Ухвалою Верховного Суду від 08.09.2025 відкрито касаційне провадження у справі №904/2930/23 за касаційною скаргою відповідача на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2025; справу призначено до судового розгляду.
5.2. Об'єктом касаційного оскарження є рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2024 та постанова Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2025 у справі 904/2930/23 у частині стягнення 4 317 651,04 грн вартості обсягів КП «Компанія «Вода Донбасу».
При цьому колегія суддів ураховує, що рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення іншої частини суми основної заборгованості, стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат відповідачем до суду касаційної інстанції не оскаржується, а відтак Судом у цій частині не переглядається.
5.3. АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" 29.10.2025 через «Електронний суд» подало до Суду додаткові пояснення у справі.
Позивач 04.11.2025 через «Електронний суд» подав до Суду письмові пояснення у справі.
5.4. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд
6.1. Дослідивши наведене у касаційній скарзі, у межах доводів та підстав касаційного оскарження, Верховний Суд відзначає таке.
6.2. Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
6.3. Так, касаційне провадження у цій справі відкрито, зокрема на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якої підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Отже, відповідно до положень норм ГПК України (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України) касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Скаржник вказує, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21.05.2025 у справі №905/1743/24 (пункт 4.15 постанови) та від 05.10.2023 у справі №911/1981/20 (пункт 7.21 постанови).
Що ж до визначення «подібності правовідносин», то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 Велика Палата конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов'язки цих суб'єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів.
Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.
6.4. Також касаційне провадження у цій справі відкрито і на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Отже, у разі оскарження судових рішень на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, по-перше, слід з'ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Позивач відзначає, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 6.2.8 ПРРЕЕ з урахуванням приписів абзацу 3 частини 1 Порядку №1209 та Наказу №148.
6.5. Оцінюючи доводи та мотиви касаційної скарги у контексті наведених скаржником підстав касаційного оскарження, колегія суддів відзначає, що фактично підставою для звернення до Верховного Суду стало питання:
- щодо наявності / відсутності правових підстав для віднесення обсягів спожитої електроенергії КП «Компанія «Вода Донбасу» до втрат відповідача як постачальника останньої надії, ураховуючи: умови спірного Договору, приписи пункту 6.2.8 ПРРЕЕ, абзацу 3 частини 1 Порядку №1209 та Наказу №148.
З огляду на наведене Суд відзначає таке.
6.6. Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з частиною першою статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як встановлено судами попередніх інстанцій спірні правовідносини виникли на підставі Договору з надання послуг з передачі електроенергії, відповідно до якого позивач зобов'язався надавати послуги з передачі електричної енергії, а користувач зобов'язується здійснювати оплату за надані послуги.
Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії визначає Закон України "Про ринок електричної енергії", який регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
За змістом Закону України "Про ринок електричної енергії" (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) постачання електричної енергії - це продаж, включаючи перепродаж, електричної енергії (пункт 68 частини 1 статті 1).
Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України), у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію споживачеві, який зобов'язується оплатити прийняту енергію. У свою чергу, статтею 654 ЦК України регламентовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не установлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 вказаного Кодексу).
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 33 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи передачі має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги з передачі.
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до приписів статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
6.7. Як встановлено судами попередніх інстанцій наданими позивачем актами приймання-передачі послуг підтверджується факт належного виконання позивачем (оператором системи передачі) своїх зобов'язань щодо надання відповідачу послуг з передачі електричної енергії відповідно до умов спірного Договору, у зв'язку з чим у відповідача виникло зобов'язання з оплати цих послуг у порядку та строки, визначені умовами Договору.
Водночас відповідачем не надано доказів погашення заборгованості перед позивачем за надані послуги у спірний період часу.
Так, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій врахували, що акти приймання-передачі наданих послуг та акти коригування направлялися відповідачу електронною поштою, проте в установлений Договором строк на адресу позивача не надходило повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей. З огляду на наведене суди дійшли висновку, що оскільки відповідач факту надання йому послуг з передачі електричної енергії протягом спірного періоду в обсягах, зазначених у актах, не спростував, а незгода відповідача з відповідними актами не звільняє останнього від обов'язку виконання зобов'язання у встановлений Договором строк, який є таким, що настав, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
6.8. Заперечую вказані мотиви судів попередніх інстанцій, скаржник відзначає, що суди помилково віднесли до втрат відповідача обсяги електроенергії, спожиті КП «Компанія «Вода Донбасу» (самостійним учасником ринку електричної енергії) у грудні 2022 - лютому 2023 років на власні об'єкти, якому відповідач надавав електроенергію як постачальник останньої надії на підставі пункту 6.2.8 ПРРЕЕ та щодо об'єктів якого (КП «Компанія «Вода Донбасу») існувала пряма заборона на відключення електропостачання, передбачена абзацом 3 частини 1 Порядку №1209.
Скаржник вказує, що відповідно до абзацу 3 частини 1 Порядку № 1209 на час проведення операції Об'єднаних сил обмеження, відключення електропостачання не застосовуються щодо об'єктів КП "Компанія "Вода Донбасу" та Комунального підприємства "Попаснянський районний водоканал". Крім того, Наказом № 148 передбачено, що постачальник "останньої надії" у період дії воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування (крім випадку зміни постачальника за ініціативою споживча в порядку, передбаченому главою 6.1 розділу VI ПРРЕЕ) здійснює постачання електричної енергії тим споживачам, у яких відсутній електропостачальник, в тому числі яким станом на 04.03.2022 постачання електричної енергії здійснював постачальник "останньої надії".
Тобто, за твердженнями скаржника, оскаржуваними судовими рішеннями фактично зобов'язано відповідача оплатити вартість послуги з передачі електричної енергії, яка була надана іншому учаснику ринку електричної енергії.
6.9. Колегія суддів, оцінюючи висновки судів попередніх інстанцій у відповідній частині через призму доводів касаційної скарги, вважає за необхідне відзначити таке.
За змістом пункту 6.2.8 ПРРЕЕ у редакції, чинній на момент початку спірного періоду за Договором, постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Якщо споживач протягом 90 днів не укладе відповідний договір про постачання електричної енергії з іншим електропостачальником або договір купівлі-продажу електричної енергії на ринку електричної енергії, електроживлення його об'єкта (об'єктів) має бути припинено оператором системи. У разі нездійснення оператором системи припинення електроживлення об'єкта (об'єктів) споживача через 90 днів з першого дня постачання йому електричної енергії постачальником "останньої надії", обсяги електричної енергії, спожитої цим споживачем, починаючи з 91 дня покладаються адміністратором комерційного обліку на втрати оператора системи.
За встановленими судами обставинами справи учасник ринку КП "Компанія "Вода Донбасу" у зазначений спірний період мав статус "Дефолтний".
Згідно з підпунктом 5 пункту 1.7.5 Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307 (із змінами), якщо учасник ринку також виступає в якості електропостачальника (або споживача), після набуття ним статусу «Дефолтний» постачання електричної енергії споживачам такого учасника ринку (або такому учаснику ринку) здійснюється постачальником «останньої надії» відповідно до Правил роздрібного ринку з 00:00 дня, наступного за днем набуття ним статусу «Дефолтний».
Отже, з дня наступного за днем набуття учасником статусу «Дефолтний», якщо учасник ринку також виступає в якості електропостачальника (або споживача) об'єми електричної енергії за його площадками вимірювання не можуть бути віднесені на такого учасника ринку й мають дорівнювати 0.
З огляду на вказане суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що формування та надання відповідачем, як ППКО до системи управління ринком MMS даних комерційного обліку по ТКО КП «Компанія «Вода Донбасу» (як учасника ринку, який має статус «Дефолтний») суперечить вимогам пункту 1.7.5 Правил ринку.
Апеляційний суд обґрунтованого врахував, що заходів щодо припинення порушення пункту 1.7.5 Правил ринку, пункту 2.3.6. Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311 (із змінами), щодо некоректного віднесення обсягів на «дефолтного» учаснику ринку, відповідачем не було вжито.
Так, як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій відповідно до постанови НКРЕКП від 08.08.2023 № 1475 "Про результати розгляду спору між АТ "ДТЕК Донецькі Електромережі", ТОВ "ДТЕК Високовольтні мережі", ПРАТ "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля" та НЕК "Укренерго" НКРЕКП за результатом розгляду спору між АТ "ДТЕК Донецькі Електромережі", ТОВ "ДТЕК Високовольтні Мережі", ПРАТ "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля" та НЕК "Укренерго" установлено, що, зокрема, АТ "ДТЕК Донецькі Електромережі" не дотримано вимоги абзацу третього пункту 6.2.8 глави 6.2 розділу Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року №312 (далі Правила роздрібного ринку), в частині формування та передачі даних комерційного обліку адміністратору комерційного обліку, а також НЕК "Укренерго" не дотримано вимоги пункту 2.2.2 глави 2.2 розділу Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 311 (далі Кодекс комерційного обліку), а також абзацу п'ятнадцятого підпункту 6 пункту 1 постанови НКРЕКП від 31 травня 2022 року № 555 "Про особливості забезпечення комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії в умовах воєнного стану" (далі Постанова № 555) в частині отримання даних комерційного обліку від інших заінтересованих сторін (зокрема суміжних операторів систем, інших постачальників послуг комерційного обліку електричної енергії) з метою забезпечення формування балансу по відповідній області комерційного обліку оператора системи.
Відповідно, НКРЕКП з огляду на положення статей 17 та 21 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" та Порядку врегулювання спорів, що виникають між суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого постановою НКРЕКП від 05.02.2019 № 156, постановила:
1. Зобов'язати, зокрема, АТ "ДТЕК Донецькі Електромережі" припинити порушення абзацу третього пункту 6.2.8 глави 6.2 розділу Правил роздрібного ринку шляхом передачі адміністратору комерційного обліку у термін до 01 вересня 2023 року валідованих даних комерційного обліку по точках комерційного обліку КП "Компанія "Вода Донбасу" за період з 01 січня 2022 року по 28 лютого 2023 року з урахуванням того, що учасник ринку КП "Компанія "Вода Донбасу" у зазначений період мав статус "Дефолтний", та не допускати в подальшому такого порушення.
2. Зобов'язати НЕК "Укренерго" припинити порушення абзацу п'ятнадцятого підпункту 6 пункту 1 Постанови № 555 шляхом забезпечення сертифікації даних комерційного обліку у термін до 01 вересня 2023 року згідно з пунктом 2.2.2 глави 2.2 розділу Кодексу комерційного обліку по точках комерційного обліку КП "Компанія "Вода Донбасу" за період з 01 січня 2022 року по 28 лютого 2023 року, після отримання таких даних комерційного обліку, зокрема, від АТ "ДТЕК Донецькі Електромережі" відповідно до пункту 1 цієї постанови, надати сертифіковані дані комерційного обліку АР для подальшого формування платіжних документів і здійснення розрахунків та не допускати в подальшому такого порушення.
Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зазначених вимог.
Ураховуючи наведене вище у своїй сукупності, з огляду на встановлені обставини даної справи судами попередніх інстанцій, колегія суддів доходить висновку, що скаржником не доведено неправильного застосування господарськими судами попередніх інстанцій пункту 6.2.8 ПРРЕЕ, абзацу 3 частини 1 Порядку № 1209 та наказу № 148 як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.
Відтак доводи касаційної скарги АТ «ДТЕК «Донецькі електромережі» відхиляються як необґрунтовані.
6.10. Судом відхиляються посилання скаржника на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21.05.2025 у справі №905/1743/24 (пункт 4.15 постанови) та від 05.10.2023 у справі №911/1981/20 (пункт 7.21 постанови), адже оскаржувані судові рішення ним не суперечать.
Суд відзначає, що справи, на які посилається скаржник, визначально різниться зі справою, що переглядається, встановленими господарськими судами фактичними обставинами справи, що формують зміст правовідносин, тобто рішення у справі ухвалене за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, та за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) і прийнято судове рішення.
Верховний Суд виходить з того, що неврахуванням висновку Верховного Суду є саме неврахування висновку щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції для обґрунтування мотивувальної частини постанови. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.
Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права (зокрема, на постанову НКРЕКП від 08.08.2023 №1475, яка не регулювала правовідносини у справі 905/1743/24, про що Верховний Суд і вказав) також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
Водночас судові рішення у даній справі ухвалені за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на предмет, підстави позову, а також фактично-доказову базу (подані сторонами докази), які не є аналогічними як у наведених скаржником справах. Доводи скаржника про їх неврахування зводяться до власного трактування таких висновків (без урахування змісту спірних правовідносин, конкретних обставин справи та наявних доказів у справі), що вочевидь не може бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень у відповідності до приписів статей 236, 310 ГПК України.
Суд відзначає, що суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходив суд попередньої інстанції при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вмотивованості висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій відповідно до статей 74, 86 ГПК України належним чином оцінили доводи та докази відповідача щодо обставин заперечення актів, наданих позивачем, у даній справі, і з достатньою повнотою навели у тексті судового рішення мотиви свого рішення, до переоцінки чого Суд не вдається.
6.11. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли заснованого на правильному застосуванні норм права висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у відповідній частині. Доводи касаційної скарги наведених висновків не спростовують.
7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
7.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
7.2. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення, дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.
8. Судові витрати
8.1. Судовий збір, сплачений у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2025 у справі 904/2930/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Студенець
Судді С. Бакуліна
О. Кібенко