Іменем України
06 листопада 2025 року м. Чернігівсправа № 927/626/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В.,
за участю секретаря судового засідання Матюшенко Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали справи
за позовом: Прилуцької окружної прокуратури,
вул. В'ячеслава Чорновола, 50-а, м. Прилуки, Прилуцький район, Чернігівська область, 17500
код ЄДРПОУ 0291011425
в інтересах держави в особі
позивача: Чернігівської обласної ради, код ЄДРПОУ 25618741,
пр-т Миру, 43, м. Чернігів, 14000
до відповідача: Ічнянська міська рада Прилуцького району Чернігівської області,
код ЄДРПОУ 04061748, пл. Т.Г. Шевченка, 1, м. Ічня, Прилуцький район,
Чернігівська область, 16703
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Ічнянське районне Дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство “Ічнярайагролісництво», код ЄДРПОУ 31237233,
вул. Воскресінська, 32-К, м. Ічня, Прилуцький район, Чернігівська область, 16700
предмет спору: усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою
За участю: від прокуратури Лепська Н.П.
У судовому засіданні на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Прилуцька окружна прокуратура в інтересах держави в особі Чернігівської обласної ради звернулась до суду з позовом до Ічнянської міської ради Прилуцького району Чернігівської області, у якому просить суд усунути перешкоди власнику - державі в особі Чернігівської обласної ради (код ЄДРПОУ 25618741) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом скасування вчиненої 17.12.2019 у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7421782000:04:000:0367, площею 7,8580 га.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 23.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 15 липня 2025 року; залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Ічнянське районне Дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство «Ічнярайагролісництво» (код ЄДРПОУ 31237233, вул.Воскресінська, 32-К, м. Ічня, Прилуцький район, Чернігівська область, 16700); встановлено учасникам справи процесуальні строки.
25 червня 2025 року до суду від третьої особи надійшло пояснення по суті позовних вимог.
У зв'язку з перебуванням судді Белова С.В. у відпустці, судове засідання, призначене на 15 липня 2025 року не відбулось.
Ухвалою від 05 серпня 2025 року призначено підготовче засідання на 27 серпня 2025 року.
У судовому засідання 27 серпня 2025 року суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 календарних днів, закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 18 вересня 2025 року.
У судовому засідання 18 вересня 2025 року суд перейшов до розгляду справи по суті; прокурор у своєму виступі підтримав позовні вимоги; суд відклав судове засідання з розгляду справи по суті на 21 жовтня 2025 року.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:
Наказом Обласного комунального спеціалізованого агролісогосподарського підприємства «Чернігівоблагроліс» Чернігівської обласної ради від 27.12.2000 №14 «Про дочірнє підприємство «Ічнярайагролісництво» створено Ічнянське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство «Ічнярайагролісництво».
Відповідно до Указу Президента України від 03.12.1999 №1529/99 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування агропромислового комплексу», керуючись ст. 9, 13 Лісового кодексу та ст.12, 19 Земельного кодексів України, рішенням Чернігівської обласної ради від 27.03.2001 №б/н, надано у постійне користування ДП «Ічнярайагролісництво» на території Ічнянського району 8663,0 га земель лісового фонду, які були у користуванні колективних сільськогосподарських підприємств, що припинили своє існування у процесі реформування і належать до земель запасу.
У подальшому, 29.12.2001 видано Державний акт на право постійного користування землею І-ЧН №001832, згідно якого ДП «Ічнярайагролісництво» передано у постійне користування 701,6 га в межах з планом землекористування (земельні ділянки на території Бурімської сільської ради).
Відповідно до п.1.1 та 1.2 Статуту Ічнянського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Ічнярайагролісництво», затвердженого наказом директора комунального спеціалізованого агролісогосподарського підприємства «Чернігівоблагроліс» від 27.09.2022 №48 підприємство створене за рішенням засновника наказом від 27 грудня 2000 року №14 та зареєстроване 26 січня 2001 року розпорядженням Ічнянської районної державної адміністрації №99 на базі відокремленої частини майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області (надалі - комунальне майно) і входить до сфери управління Управління комунального майна Чернігівської обласної ради. Засновником підприємства є комунальне підприємство «Чернігівоблагроліс» Чернігівської обласної ради, засновником останнього, у свою чергу є Чернігівська обласна рада.
У відповідності до п.2.1 Статуту підприємство створене з метою охорони та відновлення лісових ресурсів, задоволення потреб юридичних та фізичних осіб у лісових ресурсах на основі їх раціонального використання і отримання прибутку за рахунок задоволення потреб споживчого ринку у лісопродукції та супутніх послугах на підставах ефективного використання виробничого і фінансового потенціалу та з врахуванням обмежень, передбачених Статутом.
Предметом діяльності підприємства є спеціалізоване ведення лісового господарства, а саме: лісовідновлення, посадка лісових культур і сприяння природному відновленню лісу, вирощування посадкового матеріалу та заготівля насіння лісових і декоративних порід; лісорозведення, догляд за лісовими насадженнями, проведення рубок, формування і оздоровлення лісів та інших лісогосподарських заходів (пп. 2.2.1 п. 2.2 Статуту).
Згідно п. 4.2 Статуту майно підприємства є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області і перебуває у підприємства у господарському віданні.
На замовлення ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області відповідно до «Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Андріївської сільської ради, Бакаївської сільської ради, Бережівської сільської ради, Будянської сільської ради, Бурімської сільської ради, Гмирянської сільської ради, Дорогинської сільської ради, Іржавецької сільської ради, Крупичпільської сільської ради, Ольшанівської сільської ради, Припутнівської сільської ради, Рожнівської сільської ради, Ступаківської сільської ради, Тростянецької сільської ради, Ічнянського району, Чернігівської області», разом з іншими сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 7421782000:04:000:0367 площею 7,8580 га, з цільовим призначенням землі сільськогосподарського призначення, землі запасу, за видом угідь - рілля. Згідно технічної документації, обмежень у використанні щодо вказаної земельної ділянки не зареєстровано. 17.12.2019 проведено державну реєстрацію вказаної земельної ділянки.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 09.12.2020 №23-ОТГ вирішено передати у комунальну власність Ічнянській міській раді земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 2312,5634 га, та за актом приймання-передачі передано у комунальну власність серед інших земельних ділянок, у тому числі земельну ділянку з кадастровим номером 7421782000:04:000:0367 площею 7,8580 га, з цільовим призначенням 16.0 землі запасу, розташовану на території Бурімської сільської ради (на даний час Бурімський старостинський округ Ічнянської міської ради).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7421782000:04:000:0367 площею 7,8580 га на даний час не зареєстровано.
Разом з цим, прокурор зазначає, що у силу пункту 24 Перехідних положень Земельного кодексу України власником земельної ділянки в силу вимог закону є Ічнянська міська рада Прилуцького району Чернігівської області.
Прокурор у позовній заяві зазначає, що окружною прокуратурою встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7421782000:04:000:0367 площею 7,8580 га, повністю сформована за рахунок земельної ділянки лісового фонду, переданої у постійне користування ДП «Ічнярайагролісництво» на підставі державного акту на право постійного користування землею І-ЧН №001832.
У підтвердження факту належності спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення та факту постійного користування ДП «Ічнярайагролісництво» вказаною земельною ділянкою, надано державний акт на право постійного користування, матеріали лісовпорядкування (картографічними матеріалами) інформацією ВО «Укрдержліспроект».
Зокрема, підтвердження факту права постійного користування землями 38 кварталу ДП «Ічнярайагролісництво» міститься у проекті організації та розвитку лісового господарства, лісотаксаційному описі 38 кварталу, плані лісонасаджень, плані зовнішніх меж землекористування.
Згідно з таксаційним описом 38 кварталу ДП «Ічнярайагролісництво», земельна ділянка з кадастровим номером 7421782000:04:000:0367, накладається на землі лісогосподарського призначення, покриті лісовою рослинністю (таксаційні характеристики: вік рослин - від 2 до 86 років, висота - від 1 до 25 метрів, діаметр - від 2 до 32 см).
Крім того, відповідно до інформації ВО «Укрдержліспроект» від 17.04.2025 №203 та доданим фрагментом ортофотоплану з нанесеними межами 38 кварталу ДП «Ічнярайагролісництво», відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2014 року та межами земельної ділянки, згідно наданих координат поворотних точок, передбачено, що земельна ділянка з кадастровими номером 7421782000:04:000:0367 повністю накладається на межі 38 кварталу ДП «Ічнгярайагролісництво» (виділи 24, 35, 46).
Вищевказана інформація надана Українським Державним проектним лісовпорядним виробничим об'єднанням «Укрдержліспроект», яке засноване на державній власності, створене на підставі наказу Міністерства лісового господарства України від 30.09.1991 за №119, та належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України.
Відповідно до п. 3.2.8 Статуту ВО «Укрдержліспроект», окрім інших його функцій, об'єднання забезпечує при лісовпорядкуванні лісового фонду формування повидільних й інтегрованих банків даних, які містять лісотаксаційну, топографо- геодезичну і картографічну інформацію, з наступним формуванням і веденням державного лісового кадастру.
Згідно листа Чернігівської обласної ради від 20.05.2025, обласна рада не приймала рішень про надання згоди на вилучення із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 7,8580 га (кадастровий номер: 7421782000:04:000:0367) іншим суб'єктам господарювання та органам місцевого самоврядування, і про зміну цільового призначення вищезазначеної земельної ділянки.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, всебічно та повно дослідивши обставини справи, надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та необхідність відмови у задоволенні позову у повному обсязі з наведених нижче підстав.
Згідно частин 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.
Щодо підстав представництва інтересів держави Прилуцькою окружною прокуратурою у даній справі суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття “інтерес держави».
Порушення інтересів держави в даному випадку Прилуцькою окружною прокуратурою обґрунтовується тим, що землі лісового фонду, внаслідок незаконно проведеної реєстрації (в частині включення спірної ділянки до земель сільськогосподарського призначення) лісогосподарських земель під виглядом сільськогосподарських, спірна земельна ділянка лісового фонду, з порушенням порядку встановленого законом, фактично вибула з управління Чернігівської обласної ради та постійного користування Ічнянського районного Дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства “Ічнярайагролісництво», яке, в свою чергу, не може забезпечувати її охорону та належне обслуговування.
У постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах.
За змістом ч. 3 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позов прокурором подано в особі Чернігівської обласної ради у зв'язку із невиконанням нею своїх обов'язків щодо захисту інтересів держави у суді.
Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.
При цьому орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (ст. 18-1 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні»).
Згідно із частинами 1, 4 ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить, зокрема, право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.
Відповідно до п. “а» ч. 1 ст. 8 Земельного кодексу України до повноважень обласних рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями, що знаходяться у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області.
Згідно з ч. 2 ст. 122 Земельного кодексу України Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.
Пунктом 3 ст. 30 Лісового кодексу України передбачено, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські, районні ради у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на відповідній території: передають у власність, надають у постійне користування земельні лісові ділянки на землях спільної власності відповідних територіальних громад, власності територіальних громад міст Києва і Севастополя та припиняють права користування ними.
Згідно зі статутом Ічнянського районного Дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства “Ічнярайагролісництво» Підприємство є Дочірнім підприємством комунального підприємства “Чернігівоблагроліс» Чернігівської обласної ради; майно Підприємства є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області.
Відповідно до п. 7 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.09.2012 №5245-VI “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» (далі - Закон №5245-VI), з дня набрання чинності цим законом (чинний з 01.01.2013) землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.
Згідно п.3 розділу ІІ Закону №5245-VI з дня набрання ним чинності землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються, зокрема, земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій.
Предметом спору є земельна ділянка, яка станом на час набрання чинності Закону №5245-VI і на теперішній час перебуває у постійному користуванні Ічнянського районного Дочірного агролісогосподарського спеціалізованого підприємства “Ічнярайагролісництво» та є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст області.
Отже, Чернігівська обласна рада є компетентним органом у спірних правовідносинах.
Прилуцька окружна прокуратура листом №54-77-3268ВИХ-25 від 05.05.2025 поінформувала Чернігівську обласну раду про виявлені порушення законодавства при передачі у комунальну власність земельної ділянки 7421782000:04:000:0367, а також просила повідомити про вжиті заходи щодо усунення порушень у користуванні та розпорядження цією земельною ділянкою (а.с. 68-69).
Листом 01-05/469 від 28.05.2025 Чернігівська обласна рада повідомила Прилуцьку окружну прокуратуру, що заходи претензійно-позовного характеру щодо спірної земельної ділянки нею не вживалися, та не заперечила щодо представництва прокуратурою інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області для скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі (а.с.70).
Отже, підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, який є компетентним органом у спірних правовідносинах і у разі виявлення порушень законодавства має право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів.
Прилуцька окружна прокуратура у порядку ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» повідомила Чернігівську обласну раду про підготовку до Господарського суду Чернігівської області позовної заяви в інтересах держави в особі останньої про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 7421782000:04:000:0367 (а.с. 71).
Представництво інтересів держави в суді є конституційною функцією органів прокуратури, а подача позову - єдиним можливим заходом реагування, направленим на реальне поновлення порушених прав та інтересів держави.
За наведених обставин суд доходить висновку про те, що прокурор підтвердив наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в особі Чернігівської обласної ради у суді при зверненні із цим позовом.
Щодо суті спору суд зазначає наступне.
У статті 14 Конституції України зазначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Відповідно до ч. 2 даної статті право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, одними із яких є землі сільськогосподарського призначення та землі лісогосподарського призначення (ст. 19 Земельного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Згідно зі ст. 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.
Відповідно до ст. 5 Лісового кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги.
Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності (ч. 3 ст. 7 Лісового кодексу України).
За приписами ст. 9 Лісового кодексу України у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності. У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об'єктів комунальної власності в установленому законом порядку.
Частиною 1 ст. 57 Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.
У постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи (ч. 2 ст. 17 Лісового кодексу України).
Частиною 1 ст. 92 Земельного кодексу України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
За приписами ч.4 ст.149 Земельного кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради вилучають земельні ділянки спільної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб.
З огляду на приписи ст. 20 Земельного кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Зміна цільового призначення земельних ділянок, зокрема, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України (ч. 7 ст. 20 Земельного кодексу України).
Згідно зі ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.
За п. “г» ч. 4 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.
За приписами ч. 1, 3, 4, 9 ст. 791 Земельного Кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Статтею 1 Закону України “Про Державний земельний кадастр» визначено, що державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
За змістом ч. 1 ст. 24 вищевказаного Закону державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.
За ч.2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 Цивільного кодексу України).
Застосування конкретного способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №910/2861/18, від 19.10.2022 у справі №910/14224/20).
Як вбачається з матеріалів справи, 29.12.2001 видано Державний акт на право постійного користування землею І-ЧН №001832, згідно якого ДП «Ічнярайагролісництво» передано у постійне користування 701,6 га в межах з планом землекористування для ведення лісового господарства.
Згідно з таксаційним описом 38 кварталу ДП «Ічнярайагролісництво», земельна ділянка з кадастровим номером 7421782000:04:000:0367, накладається на землі лісогосподарського призначення, покриті лісовою рослинністю (таксаційні характеристики: вік рослин - від 2 до 86 років, висота - від 1 до 25 метрів, діаметр - від 2 до 32 см).
Чернігівська обласна рада у листі від 22.05.2025 №2362-25 зазначила про те, що рада не надавала згоду на вилучення із спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Чернігівської області і про зміну цільового призначення спірної земельної ділянки іншим суб'єктам господарювання та органам місцевого самоврядування.
Прокурор стверджує, що земельна ділянка з кадастровим номером 7421782000:04:000:0367 площею 7,8580 га, яка розташована на території Бурімської сільської ради, як земельна ділянка сільськогосподарського призначення перейшла у комунальну власність з дня набрання чинності п. 24 Перехідних положень ЗК України та в силу закону є комунальною власністю Ічнянської міської ради Прилуцького району Чернігівської області, що надає право міській раді у будь-який час внести відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та розпорядитись земельною ділянкою.
Як зазначає прокурор, скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки з кадастровим номером 7421782000:04:000:0367 у Державному земельному кадастрі фактично стосується майнових прав Ічнянської міської ради на спірну земельну ділянку, яка в силу п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України перейшла до комунальної власності територіальної громади. Позовна вимога про скасування вчиненої 17.12.2019 у Державному земельному кадастрі державної 7,8580 га звернена саме до Ічнянської міської ради як відповідача, оскільки скасування державної реєстрації земельної ділянки має на меті припинення існування земельної ділянки як об'єкту, речові права щодо якої не зареєстровані.
Зі змісту пункту третього прохальної частини позовної заяви вбачається, що Прилуцькою окружною прокуратурою заявлено позовну вимогу про усунення перешкод власнику - державі в особі Чернігівської обласної ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом скасування вчиненої 17.12.2019 у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7421782000:04:000:0367, площею 7,8580 га.
Виходячи з приписів ч. 4 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України, відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом, тобто відповідач - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і притягується до участі у справі за пред'явленими вимогами. При цьому відповідач має бути, зокрема, такою юридичною особою, за рахунок якої можливо було б задовольнити позовні вимоги. Захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача. Належним відповідачем є особа, яка є суб'єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (п. 45 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 16.02.2024 у справі №902/1331/21).
Прилуцькою окружною прокуратурою відповідачем у даній справі зазначено Ічнянську міську раду Прилуцького району Чернігівської області, проте заявлені позовні вимоги відповідачеві не адресовані, прохальна частина позовної заяви не містить змісту позовних вимог до відповідача.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 розділ Х Перехідних положень Земельного кодексу України доповнено п. 24, у відповідності з яким з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, зокрема, сільськогосподарські. Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
Підпунктом “е» підпункту 2 пункту 5 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про Державний земельний кадастр» ст. 126 названого закону викладено в такій редакції: “Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Згідно з п.1 ч.1 ст. 2 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про реєстрацію речових прав на земельну ділянку з кадастровим номером 7421782000:04:000:0367, що підтверджується інформаційною довідкою №428491161 від 26.05.2025 (а.с.16).
Згідно з ч.4 ст. 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Приймаючи до уваги відсутність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про реєстрацію речових прав на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 7421782000:04:000:0367 за відповідачем, а також враховуючи те, що відповідач фактично не чинить перешкод у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою з кадастровим номером 7421782000:04:000:0367 площею 7,8580 га, суд доходить висновку про те, що прокурором неправильно визначено відповідача у справі. Зі змісту заявлених прокурором позовних вимог про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення не вбачається порушення відповідачем- Ічнянською міською радою Прилуцького району Чернігівської області, прав чи інтересів держави, а відповідно не доведено обґрунтованості позовних вимог. Виходячи з заявленого прокурором способу захисту порушеного права, судом встановлено, що позовні вимоги не спрямовані до відповідача, що є самостійною підставою для відмови у позові.
Вирішуючи спір та встановивши факт пред'явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав. Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. За власною ініціативою суд не може залучити до участі в справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем. Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача. Процесуальним наслідком пред'явлення позову до неналежного відповідача є відмова в позові до нього (п. 66-69 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 16.02.2024 у справі №902/1331/21).
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлений позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.
За статтею 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18, постанови Верховного Суду від 10.07.2024 у справі №914/1574/23, від 02.07.2024 у справі №910/12295/23, від 14.05.2024 у справі №910/4437/23).
З огляду на встановлені обставини в їх сукупності суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про усунення перешкод власнику - державі в особі Чернігівської обласної ради, у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом скасування вчиненої 17.12.2019 у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7421782000:04:000:0367, площею 7,8580 га задоволенню не підлягають.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.
Усі інші доводи та міркування сторін взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
За наведених обставин у їх сукупності суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати, понесені прокуратурою, покладаються на прокуратуру.
Керуючись ст.123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити повністю.
Повне рішення складено та підписано 06.11.2025.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.В. Белов
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/