Справа № 307/1979/25
Провадження № 2-а/307/51/25
31 жовтня 2025 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді - Бряник М.М.
секретар судового засідання - Скирчук В.Й.,
за участю позивача - ОСОБА_1
представника позивача, адвоката - Матіко Р.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Тячів у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
В позові зазначає, що 21.05.2025 року, позивачу - ОСОБА_1 стало відомо, що 18.02.2025 року, начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 , полковник ОСОБА_2 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у відповідності до протоколу про адміністративне правопорушення №332 від 18.02.2025 року, установив, що ОСОБА_1 , скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст. 210-1 КУПАП та наклав на нього штраф у сумі 17000 грн.
Позивач вказує, що як вбачається з постанови, підставою притягнення до адміністративної відповідальності та накладення стягнення у виді штрафу є те, що він не прибув за викликом у визначений повісткою №1479662 від 08.12.2024 р. на день та час (08.12.2024 р. 14 год.00 хв) до ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим порушив абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», вчинено в особливий період. Дата вчинення адміністративного правопорушення: 08 грудня 2024 року. Дата виявлення порушення: 08 грудня 2024 року.
Позивач вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП України, а відтак і підстави притягнення його до адміністративної відповідальності відсутні, а тому постанова на його думку підлягає до скасування, як не законна, виходячи з наступного. Посилаючись на посвідченням серії НОМЕР_1 від 14 травня 2024 року, ОСОБА_1 стверджує, що має статус учасника бойових дій. Також вказує, що довідкою №2/2193 від 11.09.2024 року за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 стверджується, що йому надана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п.5 ч. 1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», як особі, яка виховує дитину з інвалідністю віком до 18 років на строк до 09.11.2024 року. Додає, що даними застосунку «Резерв+» стверджується, що він перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 та повістку №1479662, про виклик його до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 08.12.2024 року на 14 год 00 хв., він не отримував і така йому не вручалася. Крім цього він наголошував, що бажає бути присутнім особисто при розгляді справи. Однак, прибувши 18.12.2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 його не запросили на розгляд справи, а черговий офіцер повідомив, що про наступний час розгляду справи його повідомлять додатково.
Про те, що 18.02.2025 року справа таки була розглянута у відсутності позивача і за результатом розгляду прийнято оскаржувану постанову №332 він довідався лише 21.05.2025 року після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.
Окремо звертає увагу, що в матеріалах виконавчого провадження знаходиться копія оскаржуваної постанови №332 в якій міститься підпис, схожий на його підпис який йому не належить та яким начебто стверджується факт отримання ним копії оскаржуваної постанови ще 18.02.2025 року. Стверджує, що копію постанови він не отримував і на бланку постанови він підпис не проставляв. Вважає, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення на підставі протоколу №332 від 18.02.2025 року у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за наявності клопотання про розгляд справи в її присутності, було грубо порушено його право на захист від предявленого звинувачення. Вказує, що процесуальне порушення само по собі є підставою для визнання постанови №332 не законною і її скасування.
Позивач стверджує, що про наявність оскаржуваної постанови №332 від 18.02.2025 року, йому стало відомо лише 21.05.2025 року, а саме, коли ознайомився з матеріалами виконавчого провадження №77892144 та отримав її копію. На підтвердження своїх доводів, посилається на супровідний лист Тячівського відділу ДВС у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №42684/24.7-20 від 21.05.2025 року, який на його думку свідчить про поважність причин пропуску строку на оскарження постанови по справі і наявність законних підстав на його поновлення.
У зв'язку з вищезазначеним, просить причини пропуску строку на оскарження постанови №332 від 18.02.2025 року, визнати поважними та поновити строк на її оскарження. Постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 №332 від 18.02.2025 року по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 статті 210-1 КУПАП стосовно ОСОБА_1 визнати протиправною та скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 статті 247 КУпАП, за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.3, статті 210-1 КУпАП.
03 червня 2025 року на адресу суду надійшов відзив ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , яким представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , у зв'язку з тим, що 18 лютого 2025 року офіцером адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 було складено протокол про адміністративне правопорушення №332 відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП. Підставою таких дій, було те, що 08 грудня 2024 встановлено що громадянин ОСОБА_1 не прибув за викликом у визначений повісткою №1479662 день та час (08.12.2024 р. 14 год. 00 хв.), до ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим порушив абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» вчинено в особливий період. Вчинив правопорушення передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП. Дата вчинення адміністративного правопорушення 08.12.2024 р. дата виявлення 08.12.2024 р.
ОСОБА_1 були роз'яснені його права та обов'язки, визначені ст. 268 КУпАП, доведено зміст ст. 63 Конституції України та доведено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 18:00 год. 18.02.2025 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 у кабінеті №20 - про що позивач розписався в відповідній графі протоколу.
18 лютого 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , за результатом розгляду справи про адміністративне правопорушення було винесено постанову №332 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП щодо ОСОБА_1 , якою накладено штраф у розмірі 17 000 грн.
Представник відповідача вказує, що процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки тощо визначає, Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560. Відповідно до п. 28 Порядку виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки.
Згідно з номером поштового відправлення №0610212022198, зазначеним в описі вкладення до рекомендованого листа та на самому конверті з повісткою, відправлення було повернене з причини: «адресат відсутній за вказаною адресою».
Таким чином, на думку відповідача, ОСОБА_1 не виконав свого обов'язку, оскільки не з'явився в зазначений повісткою строк, а також не повідомив ІНФОРМАЦІЯ_5 протягом трьох діб про причину своєї неявки, як це передбачено чинним законодавством України.
Разом з цим, представник відповідача щодо пропущення строку на оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зазначає, що під час складання протоколу ОСОБА_1 були роз'яснені його права та обов'язки, визначені ст. 268 КУпАП, доведено зміст ст. 63 Конституції України та доведено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 18:00 год. 18.02.2025 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 у кабінеті №20. Твердження позивача про те що він не знав про наявність постанови та не отримував її спростовується наявністю всіх його підписів як на протоколі так і на оскаржуваній постанові.
Вказує, що позивач подав до суду позов про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення від 18.02.2025 лише 30.05.2025, тобто з пропуском передбаченого законом строку, який перевищує три місяці. Таким чином, строк звернення до суду пропущений без поважних причин.
Враховуючи наведене, представник відповідача просить у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 02.06.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі за вказаною позовною заявою, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, які беруть участь у справі. Копію даної ухвали надіслано сторонам та запропоновано відповідачу надати суду відзив на позовну заяву та копію відзиву одночасно надіслати позивачеві.
Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 12.06.2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - залишити без розгляду. Вказану ухвалу Тячівського районного суду Закарпатської області від 12.06.2025 року, скасовано згідно постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2025 з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Судове засідання у справі призначено на 11 год. 00 хв. 31 жовтня 2025.
Позивач ОСОБА_1 та його представник, адвокат Матіко Р.І. в судовому засіданні посилаючись на доводи та обставини викладені в позовній заяві, позов підтримали та просили задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився. Про причини неявки, суду не повідомив.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов наступного висновку.
Розглядаючи вимоги позовної заяви щодо визнання поважними причин пропуску строку на оскарження постанови №332 від 18.02.2025 року та їх поновлення, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Згідно ч.2 ст. 286 КУпАП, позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).
Згідно ч.1 ст. 287 КУпАП передбачено, що постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Відповідно до ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Отже, початок перебігу строку звернення до адміністративного суду у даних спірних правовідносинах, законодавець пов'язує з днем, ухвалення оскаржуваного рішення (постанови).
Як встановлено в судовому засіданні, ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 12.06.2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - залишено без розгляду. Вказану ухвалу Тячівського районного суду Закарпатської області від 12.06.2025 року, скасовано згідно постанови Восьмого апеляційного адміністратвиного суду від 23.09.2025 з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Судом апеляційної інстанції констатовано, що доводи позивача про те, що строки оскарження постанови слід обчислювати з часу отримання ним оскаржуваної слід обчислювати з часу отримання ним оскаржуваної постанови лише 21 травня 2025 вже на стадії її примусового виконання.
Позивач стверджував, що не отримував копії постанови, а про її існування дізнався згодом- після завершення строку на оскарження. Вказує, що не був присутнім при винесення постанови, та заперечував щодо справжності підпису в графі «копію постанови від 18.02.2025 року №322 про притягнення до адміністративної відповідальності отримав 18.02.2025».
Апеляційний суд зазначив, що єдиним можливим варіантом перевірити наявність підпису є перевірити оригінал постанови. Однак, відсутність оригіналу постанови позбавляє суд можливості перевірити чи дійсно наявний підпис позивача, чи є дата вручення документу. Відтак, у апеляційного суду наявний сумнів в достовірності копії постанови, такий доказ не можу вважатися належним, та таким що підтверджує вручення її позивачу.
Виходячи з вищенаведеного, апеляційний суд дійшов висновку, що коли позивач, як особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, заперечує про вручення йому постанови про притягнення до відповідальності, заперечує автентичність свого підпису на копії постанові, а представник відповідача відмовився надати її оригінал, відтак копія постанови не може вважатися належним доказом вручення її позивачу.
Апеляційний суд погодився, що про оскаржувану постанову позивач дізнався саме 21.05.2025 року, а саме, коли ознайомився з матеріалами виконавчого провадження №77892144 та отримав її копію. Дана, фактична обставина убачається з супровідного листа Тячівського відділу ДВС у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №42684/24.7-20 від 21.05.2025 року, що свідчить про поважність причин пропуску строку на оскарження постанови по справі і наявність законних підстав на його поновлення.
Розглядаючи даний спір у суді першої інстанції після перегляду ухвали Тячівського районного суду Закарпатської області 12.06.2025 судом апеляційної інстанції, відповідач в судове засідання не з'явився та зауважень викладених в постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2025 не виконав.
Так відповідачем не надано суду, а ні оригіналу оскаржуваної постанови ні будь - яких інших доказів, які б спростовували доводи позивача про те, що підпис проставлений на копії постанови, яка оскаржується належить позивачу.
Відтак, суд також приходить до висновку, що копія постанови не може вважатися належним доказом вручення її позивачу та погоджується, що про оскаржувану постанову позивач дізнався саме 21.05.2025 року, а саме коли ознайомився з матеріалами виконавчого провадження №77892144 та отримав її копію.
А тому, вимоги позивача, щодо поновлення строку оскарження постанови №332 від 18 лютого 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст.210-1 КУпАП, підлягає до задоволення.
Розглядаючи даний спір, суд виходив з наступних мотивів та норм права.
Судом встановлено, що оскаржуваною постановою по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП №332 від 18 лютого 2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень.
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 08 грудня 2024 року ОСОБА_1 , не прибув за викликом у визначений повісткою №1479662 від 08.12.2024 р. день та час (08.12.2024 р. 14 год. 00 хв.) до ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим порушив абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", вчинено в особливий період. Вчинив правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Дата вчинення адміністративного правопорушення: 08 грудня 2024 року, дата виявлення 08 грудня 2024 року (а.с.6).
З дослідженого в судовому засіданні протоколу №332 про адміністративне правопорушення від 18 лютого 2025 року, складеного старшим офіцером адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , встановлено, що даний протокол містить рукописні письмові пояснення ОСОБА_1 де зазначено, що «Жодної кореспонденції, повідомлення, викликів не отримував. Повісток про явку в ТЦК не отримував. Особисто звертався у відділення Укрпошти чи ненадходило на його адресу кориспонденції з ТЦК де також отримав відповідь про ненадходження. Бажає бути присутнім при розгляді справи про адмінправопорушення особисто» (а.с.7)
В протоколі також зазначено, що особі було розяснено зміст прав визначених ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. Також повідомлено про те, що розгляд справи відбудеться о 18 год. 00 хв. 18 лютого 2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 у кабунеті №20.
Згідно посвідчення серії НОМЕР_1 виданого ІНФОРМАЦІЯ_6 вбачається, що ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с.8).
З довідки №2/2193 від 11.09.2024 року виданої начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 вбачається, що ОСОБА_1 надано відстрочку від призову під час мобілізації на особливий період на підставі п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підгтовку та мобілізацію" (а.с.9).
Разом з цим, як вбачається, з наданих стороною відповідача копії квитанції про оплату поштового відправлення рекомендованого листа адресованого ОСОБА_5 за №9050000097845 (а.с. 25) встановлено, що це поштове відправлення попри те, що повістка про виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 8.12.2024 складено 28.11.2024 було оплачено 3.06.2025 , тобто після визначеної для прибуття дати. Відтак встановлено, що вказана квитанція про оплату поштового відправлення не підтверджує, факт надсилання повістки №1479662 ОСОБА_1 (а.с. 25, 26).
Судом також встановлено, що згідно опису вкладення до рекомендованого поштового відправлення з зазначенням, що таким є повістка від 28.11.2024 №1479662 та копії поштового конверта, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за штрих кодовим ідентифікатором 0610212022198 встановлено, що днем проставлення відмітки про відсутність адресата за вказаною у поштовому відправленні адресою ( АДРЕСА_1 ) є 09.12.2024. відтак встановлено, що день на який позивача ОСОБА_1 викликано повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_7 - 8.12.2024 передує дню отримання цієї повістки - 09.12.2024 (27-28).
Попри це, як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, в розпорядженні відповідача наявний номер мобільного телефону позивача, який проживає за іншою, а ніж зазначеною у поштовому відправленні адресою, та за умов отримання відомостей про відсутність адресата за адресою місця проживання, таким для повідомлення ОСОБА_1 про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідач не скористався.
З огляду на наведене, зазначені в позовній заяві доводи про те, що ОСОБА_1 не знав та не міг знати про необхідність його явки за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_3 в судовому засіданні знайшли підтвердження.
Таким чином, у відповідача відсутні об'єктивні підстави стверджувати про належність та вручення позивачу повістки з дотримання вимог передбачених пунктами 28, 34, п.п.2 п.41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до положень ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частина 2 цієї статті встановлює, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Відповідно до ст. 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи, а також вказівку про порядок і строк її оскарження.
Відповідно зі ст. 1 Закону України "Про оборону України" особливим періодом є період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
У ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оборону України" визначено, що оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх складових сектору безпеки і оборони України, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту також готовності населення і території держави до оборони.
З моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій (ч. 8 ст. 4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію").
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року "Про введення воєнного стану в Україні" з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався, та діє на час розгляду даної справи.
Відповідно до диспозиції ч.3 ст.210-1 КУпАП, об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.3 статті 210-1 КУпАП, полягає у порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період.
Відповідно до вимог ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» порушення якого інкриміновано ОСОБА_1 передбачає обов'язок громадян з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, визначається, Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, (абз.2 п.1 Порядку).
Згідно пунктів 20, 21 Порядку з оголошенням мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Відповідно до пункту 27 підпункту 1 Порядку, серед іншого передбачено, що під час мобілізації громадяни викликаються з метою уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки).
Згідно п.28 Порядку визначено, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).
Відповідно до підпункту 2 пункту 41 Порядку, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку , день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Суб'єктивна сторона правопорушення передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Оцінюючи протокол про адміністративне правопорушення №332 від 18.02.2025 року та долучені до нього матеріали справи суд приходить до висновку, що такі не доводять належними та допустими доказами порушення ОСОБА_1 вимог абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а відтак відповідачем не надано достатності доказів, які б надавали можливість стверджувати поза розумним сумнівом, про наявність у діях ОСОБА_1 суб'єктивної сторони адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 210- 1 КУпАП.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У розумінні статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Оскаржувана постанова містить відомості про те, що було вчинене адміністративне правопорушення, однак не містить доказів порушення позивачем вимог абз. 1 ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». При цьому, окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Беручи до уваги вищенаведене та те, що відсутні докази про отримання повістки №1479662 про обізнаність позивача про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 на зазначений у адресованій йому повістці день - 08.12.2024, у зв'язку з не отриманням цієї повістки, а також доказів підтверджуючих належність підпису проставленого в оскаржуваній постанові позивачу, суд приходить до висновку, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що постанова за таких обставин підлягає скасуванню, оскільки вона винесена без достатніх доказів, а позовна заява в цій частині підлягає задоволенню.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначено ст. 286 КАС України.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
На підставі наведеного та виходячи із встановлених обставин, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю та скасувати постанову про притягнення до адміністративної відповідальності по справі про адміністративне правопорушення №332 від 18.02.2025 року, згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 17000 грн., а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Стаття 132 КАС України встановлює, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 19, 62 Конституції України, ст.ст.9, 210, 245, 247, 251, 252, 255, 256, 280, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 5-11, 13-15, 72-79, 90, 268-271, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов до ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Поновити строк оскарження постанови №332 від 18 лютого 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст.210-1 КУпАП .
Постанову №332 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст.210-1 КУпАП від 18 лютого 2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн. скасувати.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_1 на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 КАС України.
Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених ст. 286 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешканця АДРЕСА_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_8 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 адреса місця знаходження: АДРЕСА_3 .
Визначити дату складення повного тексту рішення - 5 листопада 2025 року.
Головуючий Бряник М.М.