Рішення від 27.10.2025 по справі 127/9527/18

Справа № 127/9527/18

Провадження 2/127/1644/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2025 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Борисюк І.Е.,

за участю: секретаря судового засідання Обертун Н.М.,

позивачки по первісному позову/відповідачки по зустрічному позову - ОСОБА_1 ,

адвоката позивачки по первісному позову/відповідачки по зустрічному позову - ОСОБА_2 ,

відповідача по первісному позову/позивача по зустрічному позову - ОСОБА_3 ,

представника органу опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Тульчинської міської ради Вінницької області - Наконечного В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 за участю органу опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Тульчинської міської ради Вінницької області про визначення місця проживання дитини та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 за участю органу опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Тульчинської міської ради Вінницької області про визначення місця проживання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини.

Позов обґрунтований тим, що 18 березня 2014 року позивачка з відповідачем зареєстрували шлюб від якого мають спільну доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 13.05.2016 шлюб між сторонами було розірвано. Позивачка вказала, що фактично розірвання шлюбу носило формальний характер, оскільки сторони продовжували проживати разом, вели спільне господарство, відносини були стабільними, а розірванню шлюбу відбулось на прохання відповідача з метою вирішення питання про його звільнення від проходження військової служби та підготовки необхідного пакета документів. Позивачка зазначила, що довіряючи своєму чоловікові, оскільки мова насправді не йшла про припинення спільного проживання, надала довіреність і підписала усі необхідні йому документи. Згодом ставлення відповідача до позивачки різко погіршилось, стало вкрай зверхнім, груби та зневажливим, що зрештою призвело до припинення стосунків. Позивачка з донькою проживають у квартирі, яку винаймають, адже відповідач вигнав їх з квартири у якій вони проживали разом. Відповідач для задоволення своїх власних амбіцій продовжує принижувати позивачку перед донькою, намагається всіляко знизити авторитет матері перед донькою, що негативно впливає на дитину. Відповідач зверхньо диктує та встановлює умови для оточуючих, обмежує спілкування доньки з родиною позивачки, що є травмуючим фактором в першу чергу для самої ОСОБА_5 . Відповідач постійно погрожує позбавити доньку спілкування з родиною позивачки, в результаті чого дитина стала тривожною та лякливою, що вкрай занепокоїло позивачку, і вона звернулась до психолога та невролога. Позивачка зазначила, що розуміє, що дитина потребує уваги як батька, так і матері, а тому вона в жодному разі не перешкоджає не має наміру в подальшому перешкоджати побачень відповідача із донькою, водночас виключно в інтересах доньки, остання має проживати з позивачкою. Позивачка також вказала, що перебування доньки в сім'ї відповідача негативно впливає на її виховання та здоров'я.

Вищевикладене й стало підставою для звернення до суду позивачки із вимогою про визначення місця проживання неповнолітньої доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із матір'ю - ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 08.05.2018 вищевказану заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено провести у порядку загального позовного провадження. Також даною ухвалою суду до участі у справі залучено Службу у справах дітей Вінницької міської ради, а також запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву та докази по справі, роз'яснено наслідки ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.

15.06.2018 відповідачем надано відзив на позовну заяву, висловивши у ньому свої запереченнями щодо задоволення позовних вимог.

Крім того, відповідачем була подана зустрічна позовна заява до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини.

Зустрічний позов обґрунтований тим, що після розірвання 13.05.2016 шлюбу, з метою збереження сім'ї сторони фактично проживали разом до лютого 2018 року, у зв'язку з чим питання щодо визначення місця проживання дитини не поставало. Позивач зазначив, що сторони під час розлучення дійшли згоди, що у випадку окремого проживання батьків, донька буде проживати з батьком, оскільки мати погодилась, що батько зможе надати дитині найкращі умови її проживання та розвитку, тому що має нормальні стабільні доходи, власне житло, достатньо вільного часу, що надає можливість бути більше часу з дитиною. Позивач повідомив, що відповідачка фактично відмовлялась займатись та приймати участь у лікуванні дитини, у зв'язку з чим батько дитини замається її обстеженням та лікуванням. Позивач має постійний високий дохід, власну двокімнатну квартиру у м. Вінниці, не вживає алкогольних напоїв, не палить, не перебуває під наркологічним наглядом, немає будь-яких захворювань, які б заважали йому проживати з дитиною чи мали б негативні наслідки на дитину. Мати неповнолітньої дитини працює викладачем, має невелику заробітну плату, винаймає житло зі своїм братом.

Вищевикладене й стало підставою для звернення до суду ОСОБА_3 із зустрічною вимогою про визначення місця проживання неповнолітньої доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із батьком - ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 05.07.2018 було об'єднано в одне провадження зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Служби у справах дітей Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації про встановлення місця проживання дитини з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Служби у справах дітей Вінницької міської ради про визначення місця проживання дитини.

Позивачкою по первісному позову відповідь на відзив на первісний позов, а також відповідачкою по зустрічному позову відзив на зустрічний позов, у строк встановлений судом надані не були.

14.09.2018 судом було вирішено ряд клопотань учасників справи, зокрема задоволено клопотання відповідача по первісному позову/позивача по зустрічному позову про виклик в судове засідання свідків та про приєднання до матеріалів справи доказів, про що постановлено відповідні ухвали без виходу до нарадчої кімнати, які занесено до протоколу судового засідання.

Також ухвалою суду від 14.09.2018 залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Службу у справах дітей Тульчинської районної державної адміністрації та витребувано висновок щодо розв'язання спору.

02.10.2018 і 08.11.2018 адвокатом позивачки по первісному позову/відповідачки по зустрічному позову подано докази по справі, які прийняті судом до розгляду.

30.11.2018 Службою у справах дітей Тульчинської районної державної адміністрації надано висновок щодо розв'язання спору.

Ухвалою суду від 15.04.2019 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача по первісному позову/позивача по зустрічному позову щодо передачі справ за підсудністю до Святошинського районного суду м. Києва. Постановою Вінницького апеляційного суду від 06.05.2019 апеляційну скаргу на дане судове рішення повернуто ОСОБА_3 .

Також 15.04.2019 судом було задоволено клопотання адвоката позивачки по первісному позову/відповідачки по зустрічному позову про прийняття до розгляду в якості доказу акту відвідування сім'ї/особи від 27.03.2019, про що постановлено відповідну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалами суду від 08.05.2019 було відмовлено адвокату відповідача по первісному позову/позивача по зустрічному позову у задоволенні клопотань про зупинення провадження у справі, заміну третьої особи - Служби у справах дітей Тульчинської районної державної адміністрації на орган опіки та піклування Тульчинської районної державної адміністрації Вінницької області, а також про залучення до участі у справі Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

03.06.2019 судом вирішено ряд клопотань сторони відповідача по первісному позову/позивача по зустрічному позову, зокрема, про витребування доказів та прийняття до розгляду доказів, в задоволенні яких було відмовлено, про що постановлено відповідні ухвали без виходу до нарадчої кімнати, які занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 03.06.2019 було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 06.09.2019 відмовлено відповідачу по первісному позову/позивачу по зустрічному позову у задоволенні клопотання про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 06.09.2019 задоволено заяву адвоката відповідача по первісному позову/позивача по зустрічному позову про відвід судді Романюк Л.Ф. від розгляду даної цивільної справи та передано справу для повторного автоматизованого розподілу між суддями.

Суддею Медяною Ю.В. дану справу було прийнято до свого провадження, призначено підготовче засідання та запропоновано учасникам справи надати заяви по суті спору, про що постановлено 12.09.2019 ухвалу. Постановою Вінницького апеляційного суду від 01.11.2019 апеляційну скаргу на дане судове рішення повернуто ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 15.10.2019 відмовлено адвокату відповідача по первісному позову/позивача по зустрічному позову у задоволенні клопотання про передачу справи за підсудністю до Солом'янського районного суду м. Києва. Постановою Вінницького апеляційного суду від 01.11.2019 апеляційну скаргу на дане судове рішення повернуто ОСОБА_3 .

Також 15.10.2019 судом було задоволено клопотання адвоката позивачки по первісному позову/відповідачки по зустрічному позову про виклик в судове засідання в якості свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , про що постановлено відповідну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 08.11.2019 адвокату відповідача по первісному позову/позивача по зустрічному позову відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

Також 08.11.2019 судом задоволено клопотання адвоката позивачки по первісному позову/відповідачки по зустрічному позову і прийнято до розгляду подані нею докази, про що постановлено відповідну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 14.11.2019 задоволено клопотання відповідача по первісному позову/позивача по зустрічному позову та продовжено строк для проведення підготовчого засідання у справі.

Ухвалою суду від 27.11.2019 відмовлено у задоволенні клопотання адвоката відповідача по первісному позову/позивача по зустрічному позову про врегулювання спору за участю судді.

Крім того, 27.11.2019 судом постановлено ухвалу, якою задоволено клопотання відповідача по первісному позову/позивача по зустрічному позову про виклик в судове засідання в якості свідків ОСОБА_11 ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 і ОСОБА_22 , закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

27.02.2020 суд задовольнив частково клопотання відповідача по первісному позову/позивача по зустрічному позову про долучення доказів до матеріалів справи і приєднав до матеріалів справи докази, прийняті до розгляду, про що постановлено відповідну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати, яку занесено до протоколу судового засідання.

12.03.2020 суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача по первісному позову/позивача по зустрічному позову про повернення до стадії підготовчого провадження, про що постановлено відповідну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати, яку занесено до протоколу судового засідання.

25.08.2020 відповідачем по первісному позову/позивачем по зустрічному позову подано клопотання про долучення доказів.

Ухвалами суду від 27.07.2020 та від 25.08.2020 стороні відповідача по первісному позову/позивача по зустрічному позову відмовлено в задоволенні заяв про відвід судді Медяної Ю.В. від розгляду даної справи.

Ухвалою суду від 24.12.2020 задоволено заяву відповідача по первісному позову/позивача по зустрічному позову про відвід судді Медяної Ю.В. від розгляду даної справи та передано справу для повторного автоматизованого розподілу між суддями.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2020 дану цивільну справу передано на розгляд судді Венгрин О.О.

Ухвалою суду від 13.05.2021 залучено до участі у справі орган опіки та піклування Тульчинської міської ради Вінницької області замість неналежних учасників процесу: третіх осіб - Служби у справах дітей Вінницької міської ради, Служби у справах дітей Тульчинської районної державної адміністрації, Служби у справах дітей Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації та зобов'язано орган опіки та піклування Тульчинської міської ради Вінницької області надати висновок щодо розв'язання спору.

Ухвалою суду від 29.10.2021 відмовлено у задоволенні заяви відповідача по первісному позову/позивача по зустрічному позову про забезпечення позову, яка постановою Вінницького апеляційного суду від 09.12.2021 була залишена без змін.

На виконання вимог ухвали суду від 13.05.2021 органом опіки та піклування Тульчинської міської ради Вінницької області суду надано висновок щодо розв'язання спору від 26.10.2021.

01.11.2021 стороні відповідача по первісному позову/позивача по зустрічному позову судом було відмовлено у задоволенні клопотань про зобов'язання органу опіки та піклування повторно подати висновок щодо розв'язання спору і витребування доказів, однак задоволено клопотання про прийняття до розгляду поданих доказів, про що постановлено відповідні ухвали без виходу до нарадчої кімнати, які занесено до протоколу судового засідання.

02.02.2022 судом відмовлено стороні відповідача по первісному позову/позивача по зустрічному позову у задоволенні клопотання про приєднання до матеріалів справи електронних та письмових доказів, поданих 31.01.2022, 01.02.2022 і 02.02.2022, про що постановлено відповідну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати, яку занесено до протоколу судового засідання.

Також, ухвалою суду від 02.02.2022 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача по первісному позову/позивача по зустрічному позову про призначення у справі судово-психологічної експертизи.

Ухвалою суду від 25.05.2023 відмовлено у задоволенні заяви відповідача по первісному позову/позивача по зустрічному позову про відвід судді Венгрин О.О. від розгляду даної цивільної справи.

Ухвалою суду від 07.06.2023 задоволено заяву судді Венгрин О.О. про самовідвід від розгляду даної справи.

Ухвалою суду від 12.06.2023 справу прийнято до свого провадження суддею Сичуком М.М.

Ухвалами суду від 11.07.2023 відмовлено у задоволенні клопотань відповідача по первісному позову/позивача по зустрічному позову про повернення до стадії підготовчого провадження та проведення у справі судово-психологічної експертизи.

Ухвалою суду від 31.08.2023 відмовлено у задоволенні заяв відповідача по первісному позову/позивача по зустрічному позову про відвід судді Сичука М.М. від розгляду даної справи та передачу справи до Солом'янського районного суду м. Києва або будь-якого іншого суду м. Києва.

Ухвалою суду від 07.09.2023 відмовлено у задоволенні заяви відповідача по первісному позову/позивача по зустрічному позову про відвід судді Сичука М.М. від розгляду даної справи.

Ухвалою суду від 13.09.2023 відмовлено у задоволенні заяви відповідача по первісному позову/позивача по зустрічному позову про передачу справи до Солом'янського районного суду м. Києва або будь-якого іншого суду м. Києва.

Ухвалою суду від 28.09.2023 відмовлено у задоволенні заяви відповідача по первісному позову/позивача по зустрічному позову про відвід судді Сичука М.М. від розгляду даної цивільної справи.

Ухвалою суду від 05.10.2023 відмовлено у задоволенні заяви відповідача по первісному позову/позивача по зустрічному позову про передачу справи до Солом'янського районного суду м. Києва або будь-якого іншого суду м. Києва.

Ухвалою суду від 20.12.2023 задоволено заяву відповідача по первісному позову/позивача по зустрічному позову про відвід судді Сичука М.М. від розгляду даної справи, а справу передано для автоматизованого розподілу справи між суддями.

Ухвалою суду від 12.01.2024 справу прийнято до свого провадження суддею Корольом О.П.

Ухвалою суду від 09.10.2024 задоволено заяву адвоката позивачки по первісному позову/відповідачки по зустрічному позову про відвід судді Короля О.П. від розгляду даної справи, а справу передано для автоматизованого розподілу справи між суддями.

Ухвалою суду від 14.10.2024 справу прийнято до свого провадження суддею Борисюк І.Е. і вирішено розгляд справи по суті розпочати повторно.

02.12.2024 судом було постановлено ухвалу про заслухання думки дитини в судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 02.12.2024 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача по первісному позову/позивача по зустрічному позову про повернення до стадії підготовчого провадження.

Також ухвалою суду від 02.12.2024 залишено без розгляду клопотання відповідача по первісному позову/позивача по зустрічному позову про призначення у справі судово-психологічної експертизи, яка постановою Вінницького апеляційного суду від 23.01.2025 була залишена без змін.

Ухвалою суду від 18.12.2024 відхилено зауваження відповідача по первісному позову/позивача по зустрічному позову до протоколу судового засідання, яке відбулося 02.12.2024.

Ухвалою суду від 27.01.2025 визнано необґрунтованим відвід судді Борисюк І.Е. від розгляду даної справи заявлений відповідачем по первісному позову/позивачем по зустрічному позову, а заяву передано до канцелярії суду для визначення судді для її розгляду.

Ухвалою суду від 30.01.2025 відмовлено у задоволенні заяви відповідача по первісному позову/позивача по зустрічному позову про відвід судді Борисюк І.Е. від розгляду даної цивільної справи.

13.02.2025 судом задоволено клопотання відповідача по первісному позову/позивача по зустрічному позову і прийнято до розгляду письмові пояснення від 04.02.2025 разом із відповіддю Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, про що постановлено відповідну ухвалу без оформлення окремого документа, яку занесено до протоколу судового засідання.

11.03.2025 судом задоволено клопотання адвоката позивачки по первісному позову/відповідачки по зустрічному позову і прийнято до розгляду поданий разом із цим клопотанням від 11.03.2025 в якості доказу акт обстеження умов проживання від 04.03.2025, про що постановлено відповідну ухвалу без оформлення окремого документа, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 09.06.2025 визнано необґрунтованим відвід судді Борисюк І.Е. від розгляду даної справи заявлений відповідачем по первісному позову/позивачем по зустрічному позову.

Ухвалою суду від 07.07.2025 визнано необґрунтованим відвід судді Борисюк І.Е. від розгляду даної справи заявлений відповідачем по первісному позову/позивачем по зустрічному позову, а заяву передано до канцелярії суду для визначення судді для її розгляду.

Ухвалою суду від 07.07.2025 відмовлено у задоволенні заяви відповідача по первісному позову/позивача по зустрічному позову про відвід судді Борисюк І.Е. від розгляду даної справи.

Ухвалою суду від 28.07.2025 визнано необґрунтованим відвід судді Борисюк І.Е. від розгляду даної справи заявлений відповідачем по первісному позову/позивачем по зустрічному позову, а заяву передано до канцелярії суду для визначення судді для її розгляду.

Ухвалою суду від 29.07.2025 відмовлено у задоволенні заяви відповідача по первісному позову/позивача по зустрічному позову про відвід судді Борисюк І.Е. від розгляду даної справи.

12.08.2025 судом задоволено клопотання відповідача по первісному позову/позивача по зустрічному позову про дослідження допиту свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_20 і ОСОБА_22 попереднім складом суду, у зв'язку із чим витребувано запис судового засідання від 15.11.2023, розміщений у підсистемі ВКЗ, доступ до якого має склад суду, який здійснював такий запис; встановлено неможливість дослідження допиту свідка ОСОБА_21 за клопотанням відповідача по первісному позову/позивача по зустрічному позову, оскільки попереднім складу суду допит даного свідка не здійснювався; відмовлено в задоволенні клопотання адвоката позивачки по первісному позову/відповідача по зустрічному позову і відповідача по первісному позову/позивача по зустрічному позову про дослідження допиту свідка ОСОБА_7 , про що постановлено відповідну ухвалу без оформлення окремого документа, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 18.08.2025 відхилено зауваження відповідача по первісному позову/позивача по зустрічному позову до протоколу судового засідання, яке відбулося 12.08.2025.

21.10.2025 судом приєднано до матеріалів справи CD-диск із відеозаписом судового засідання від 15.11.2023, витребуваний судом 12.08.2025, а також письмові заперечення адвоката позивачки по первісному позову/відповідачки по зустрічному позову щодо клопотання відповідача по первісному позову/позивача по зустрічному позову про зобов'язання органу опіки та піклування Тульчинської міської ради Вінницької області надати висновок щодо розв'язання спору разом із доданою до них відповіддю служби у справах дітей Тульчинської міської ради від 09.09.2025; відмовлено у задоволенні клопотання відповідача по первісному позову/позивача по зустрічному позову про повторний допит свідка ОСОБА_6 , про що постановлено відповідні ухвали без оформлення окремих документів, які занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 21.10.2025 відмолено у задоволенні клопотання відповідача по первісному позову/позивача по зустрічному позову про зобов'язання органу опіки та піклування Тульчинської міської ради Вінницької області надати висновок щодо розв'язання спору.

У судовому засіданні позивачка по первісному позову /відповідачка по зустрічному позову та її адвокат первісні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, аргументуючи мотивами, викладеними в позовній заяві і просили їх задовольнити. Водночас, просили відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог, оскільки визначення місця проживання дитини не буде відповідати найкращим інтересам дитини.

Відповідач по первісному позову/позивач по зустрічному позову первісні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні. Натомість просив задовольнити зустрічні позовні вимоги, аргументуючи мотивами викладеними у зустрічній позовній заяві, оскільки, на його думку, найкращим інтересам дитини буде відповідати визначення її місця проживання саме із батьком.

Представник органу опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Тульчинської міської ради Вінницької області підтримав висновок органу опіки та піклування про доцільність визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із матір'ю - ОСОБА_1 . Просив задовольнити первісний позов і відмовити у задоволенні зустрічного позову.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 13.05.2016 у справі № 127/5353/16-ц, яке набрало законної сили 24.05.2016, що підтверджується відомостями з ЄДРСР, доступ до якого є публічним, укладений 18.03.2014 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_23 було розірвано. (т. 1 а.с. 11)

У шлюбі в подружжя ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про її народження серії НОМЕР_1 , виданим 16.09.2014 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції у Вінницькій області, актовий запис № 3591. (т. 1 а.с. 10)

ОСОБА_1 у 2009 році закінчила Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського і отримала повну вищу освіту та здобула кваліфікацію вчителя англійської і німецької мов та зарубіжної літератури, як те вбачається із атестаційного листа від 20.03.2013 за результатами атестації її як педагогічного працівника навчального закладу. Також із даного атестаційного листа вбачається, зокрема, позитивна характеристика ОСОБА_24 та її педагогічні досягнення, що також підтверджується відповідними грамотами, сертифікатами. (т. 1 а.с. 164-237)

Згідно довідок № 63 і № 64, виданих 09.02.2018 КЗ «НВК: ЗОШ І-ІІІ ступенів - гімназія № 30 ім. Тараса Шевченка ВМР», ОСОБА_1 станом на час видачі довідок з 17.08.2009 працювала у даному навчальному закладі на посаді вчителя німецької мови та отримала стабільний дохід. (т. 1 а.с. 12-13)

З характеристики ОСОБА_1 № 77, виданої 16.02.2018 КЗ «НВК: ЗОШ І-ІІІ ступенів - гімназія № 30 ім. Тараса Шевченка ВМР», вбачається, що ОСОБА_1 працює у навчальному закладі з 2009 року; загальний стаж педагогічної роботи - 8 років; зарекомендувала себе як висококваліфікований учитель, має достатній рівень професійних знань, постійно працює над собою з метою самовдосконалення; ОСОБА_1 спокійна, ввічлива, доброзичлива у стосунках з колегами та учнями, порядна, вимоглива до себе, принципова, користується повагою учителів, співробітників та учнів школи. (т. 1 а.с. 14)

З характеристики ОСОБА_1 , виданої 18.02.2019 НВК ЗОШ І-ІІІ ступенів № 3 - гімназія імені О.С.Пушкіна м. Тульчина ТМР, вбачається, зокрема, що у даному НЗ ОСОБА_1 працює із 31.08.2018; за час своєї роботи зарекомендувала себе як компетентний вчитель, кваліфікований спеціаліст, який має високу науково-теоретичну підготовку, добре володіє ефективними методами навчання, методикою викладання предмету; відповідально ставиться до виконання своїх обов'язків, відзначається загальною культурою і високими моральними якостями; дотримується етичних норм поведінки в школі, громадських місцях. (т. 2 а.с. 233)

Із довідки, виданої 10.10.2019 відділом освіти, молоді та спорту Тульчинської міської ради, вбачається дохід ОСОБА_1 за період з квітня 2019 року по вересень 2019 року (включно). (т. 2 а.с. 247)

З довідки № 375, виданої лікарем ОСОБА_25 19.02.2018, вбачається, що ОСОБА_1 на диспансерному обліку в психіатричному кабінеті не перебуває і за медичною допомогою не зверталась. (т. 1 а.с. 17)

Відповідно до довідки № 339, виданої 14.02.2018 Вінницьким обласним клінічним шкірно-венерологічним диспансером, ОСОБА_1 на обліку не перебуває, захворювань не виявлено. (т. 1 а.с. 18)

Згідно довідки № 115 від 13.02.2018, виданої протитуберкульозним диспансерним відділенням Міської клінічної лікарні № 1, вбачається, що ОСОБА_1 на обліку у вказаному закладі не перебуває та захворювань не виявлено. (т. 1 а.с. 19)

Відповідно до сертифікату про проходження профілактичного наркологічного огляду серії 10ААЄ № 059928 від 20.02.2019, виданого КП «Наркологічний диспансер «Соціотерапія», ОСОБА_1 наркологічних протипоказань не має. (т. 1 а.с. 20)

ОСОБА_3 у 2004 році закінчив Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Педагогіка і методика середньої освіти. Фізика» та здобув кваліфікацію вчителя фізики, основ інформатики та астрономії, що підтверджується дипломом спеціаліста серії НОМЕР_2 , виданим 25.06.2004. (т. 1 а.с. 164)

З характеристики № 074/18, виданої 01.06.2018 головою ГО «ВРЦІ «Креатив» вбачається, зокрема, що ОСОБА_3 з 2007 року є волонтером громадської організації та зарекомендував себе як відповідальний працівник, що володіє високим знаннями у сфері ІТ. Володіє високими викладацькими і організаторськими здібностями, комунікативними навиками, ефективно виконує поставленні завдання, є пунктуальним та має високе почуття відповідальності, а його поведінка є прикладом для наслідування. (т. 1 а.с. 126)

Із довідки № 101-24195/18, виданої ПАТ «Кредобанк» 07.06.2018, вбачається рух коштів по рахунку ФОП ОСОБА_3 за період квітень - червень місяці 2018 року. (т. 1 а.с. 119)

Згідно свідоцтва про право власності на житло серії НОМЕР_3 від 09.11.2006 та витягу про державну реєстрацію прав від 20.05.2011, ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1 . (т. 1 а.с. 120-121)

З довідки, виданої 29.05.2018 КП ВОНД «Соціотерапія», вбачається, що ОСОБА_3 на диспансерному обліку у закладі не перебував та за допомогою до лікаря-нарколога не звертався. (т. 1 а.с. 122)

У відповідності до довідок, виданих 24.10.2019 і 17.06.2021 КМНКЛ «Соціотерапія» виконавчого органу Київської міської ради, ОСОБА_3 під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває. (т. 3 а.с. 61, т. 4 а.с. 202)

Відповідно до довідок № 1518 і № 2337, виданих 29.05.2018, 31.10.2019 і 09.07.2021 Вінницьким обласним клінічним шкірно-венерологічним диспансером, ОСОБА_3 на обліку не перебуває, захворювань не виявлено. (т. 1 а.с. 123, т. 3 а.с. 62, т. 4 а.с. 201)

Згідно довідок № 472 від 29.05.2018, № 1045 від 31.10.2019 і № 700 від 02.07.2021, виданих протитуберкульозним диспансерним відділенням Вінницької міської клінічної лікарні № 1, ОСОБА_3 на обліку у вказаному закладі не перебуває; захворювань не виявлено. (т. 1 а.с. 124, т. 3 а.с. 62, т. 4 а.с. 202)

Відповідно до медичних довідок про проходження обов'язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів, виданих 29.05.2018 КЗ «Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І. Ющенка» і 24.10.2019 та 17.06.2021 КНП «Київський міський психоневрологічний диспансер № 5» виконавчого органу Київської міської ради, ОСОБА_3 психіатричних протипоказань для оформлення опіки не має. (т. 1 а.с. 125, т. 3 а.с. 61, т. 4 а.с. 201)

Із податкової декларації платника єдиного податку ФОП від 16.07.2018 вбачається, що ОСОБА_3 як фізична особа-підприємець за перше півріччя 2018 року отримав дохід в розмірі 235 425, 81 гривень. (т. 1 а.с. 168)

13.10.2017 ОСОБА_3 звернувся до завідуючої ДНЗ № 13 із заявою про зарахування його доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до даного НЗ. (т. 1 а.с. 175)

Згідно довідок № 13, № 30 і № 32, виданих 19.02.2018, 30.05.2018 і 11.06.2018, відповідно, КЗ «ДНЗ № 13 ВМР», ОСОБА_4 з 17.10.2017 відвідує вказаний заклад; за заявою матері дитина переведена у спеціалізовану групу для дітей з вадами зору № 8; мати ОСОБА_1 та батько ОСОБА_3 приймає активну участь у вихованні дитини, приводить та забирає з дитячого садка, відвідує батьківські збори та інші загальні заходи у ДНЗ. (т. 1 а.с. 16, 97, 177)

Із довідок № 30 і № 46, виданих 30.05.2018 і 12.09.2018 КЗ «ДНЗ № 13 ВМР», зокрема вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останній раз відвідувала садочок 27.04.2018. (т. 1 а.с. 97, 178)

Відповідно до довідок № 02-34-415, виданих 21.02.2018 і 21.08.2018 виконавчим комітетом Тульчинської міської ради, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ; до складу її сім'ї входить дочка - ОСОБА_4 , 2014 року народження; фактично проживає за вказаною адресою з 01.07.2018. (т. 1 а.с. 15, 205)

Із витягу з протоколу засідання ВМПМПК № 28/688 від 14.11.2017 вбачається висновок, що рівень розвитку пізнавальних процесів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідає віку, складний далекозорий астигматизм обох очей; рекомендовано відвідування ДНЗ для дітей з вадами зору терміном 1 рік. (т. 4 а.с. 97)

Із виписки з медичної картки амбулаторного хворого від 21.09.2018 вбачається встановлення ОСОБА_4 , 2014 року народження, діагнозу: складний далекозорий астигматизм обох очей і надання відповідних рекомендацій. (т. 1 а.с. 224)

Із накладної від 02.07.2018 вбачається проведення оплати за дитячі окуляри. (т. 1 а.с. 225)

З виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 2018/3955 від 27.05.2018 вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлений діагноз «гіперметропія слабкого ступеня, гіперметропічний астигматизм обох очей; лікарем надані відповідні рекомендації. (т. 1 а.с. 117)

Згідно заключень спеціаліста (лікаря ортопеда) від 08.05.2018 та від 16.05.2018, виданих Київською міською дитячою клінічною лікарнею № 1, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фізично здорова. (т. 1 а.с. 118)

Судом встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово зверталась до правоохоронних органів та служби у справах дітей щодо прийняття мір до ОСОБА_3 , який перешкоджає їй у спілкуванні з донькою. (т. 1 а.с. 75-96)

19.04.2018 та 22.10.2018 ФОП ОСОБА_6 надано психологічні характеристики ОСОБА_4 , 2014 року народження. (т. 1 а.с. 21-22, т. 2 а.с. 15)

З консультації дитячого лікаря-невролога від 12.04.2018 вбачається, що на момент огляду ОСОБА_4 , 2014 року народження, останній встановлено діагноз «невротичні розлади». (т. 1 а.с. 23)

Із довідки про реєстрацію місця проживання особи № 32605, виданої 16.07.2018 Департаментом адміністративних послуг ВМР, вбачається, що ОСОБА_3 з 02.10.1997 по теперішній час (16.07.2018) зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . (т. 1 а.с. 167)

З характеристики з місця проживання ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_3 вбачається, що він характеризується позитивно, зокрема, приділяв багато часу вихованню доньки, часто гуляв з нею біля будинку та у парку, підтримував колишню дружину під час хвороби, звертався до сусідів за терміново необхідними ліками; в стані алкогольного сп'яніння ніколи помічений не був, наркотичних засобів не вживає. (т. 1 а.с. 165)

24.05.2018 ОСОБА_3 було орендовано квартиру АДРЕСА_4 по 25.11.2018, як те вбачається із договору оренди. (т. 1 а.с. 169-171)

З акта обстеження умов проживання, затвердженого начальником служби у справах дітей Святошинської РДА м. Києва 02.07.2018, вбачається, зокрема, що ОСОБА_3 та його донька ОСОБА_4 проживали разом з травня 2018 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_5 . Дитина була забезпечена всім необхідним відповідно до віку та потреб, для її виховання та розвитку створено всі необхідні умови. Вихідні дні тато проводив спільно з дитиною в зоопарку, лісі, океанаріумі, дитячих кімнатах та парках розваг. (т. 1 а.с. 172)

Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14.06.2018 вбачається, що ОСОБА_14 , яка є матір'ю ОСОБА_3 , на праві власності належить квартира АДРЕСА_6 . (т. 1 а.с. 128-129)

З акта обстеження умов проживання, затвердженого начальником служби у справах дітей Святошинської РДА м. Києва 03.08.2018, вбачається, зокрема, що в квартирі за адресою: АДРЕСА_7 , створені умови для проживання та виховання малолітньої дитини; зі слів ОСОБА_3 його мілолітня донька ОСОБА_5 проживали разом з ним в період з 02.05.2018 до 26.06.2018 в м. Києві. (т. 1 а.с. 174)

Управлінням освіти, молоді та спорту Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації 12.06.2018 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , видано направлення № 131 для зарахування до ДНЗ № 219 в групу з порушенням зору терміном з 03.09.2018 до 14.11.2018. (т. 1 а.с. 127)

Із довідки № 14, виданої 06.08.2018 ДНЗ № 219 Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, вбачається, зокрема, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зарахована до даного ДНЗ для дітей з порушенням зору з 01.09.2018. (т. 1 а.с. 179)

Згідно із довідкою від 10.09.2019 про реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 , то з 10.09.2019 він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_8 . (т. 2 а.с. 229)

27.02.2018 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Храпенко Н.В. було посвідчено заяву ОСОБА_3 , адресовану завідуючій ДНЗ № 13, яку зареєстровано в реєстрі за № 168, стосовно своєї згоди і незгоди щодо осіб, які можуть супроводжувати його малолітню доньку ОСОБА_5 до ДНЗ і додому. (т. 1 а.с. 176)

Компанією «Salveo Life Sciences» видано сертифікат про криоконсервацію стовбурових клітин ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (т. 1 а.с. 180-181)

26.06.2018 ОСОБА_3 підписано декларацію про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, для ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (т. 1 а.с. 182)

29.08.2018 ОСОБА_1 підписано декларацію про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, для ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (т. 1 а.с. 226)

Із довідок, виданих 26.06.2018 КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2 Святошинського району м. Києва, вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здорова і може відвідувати дитячий садочок та басейн. (т. 1 а.с. 183)

Із довідки, виданої 04.07.2018 ЦРД «Екограй», вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримувала логопедичні послуги у даному центрі у червні 2018 року. (т. 1 а.с. 184)

Із договору від 11.05.2017, направлення від 11.05.2017, рахунку від 05.05.2017 та інформаційної згоди від 13.10.2014 вбачається, що ОСОБА_3 , а з інформаційної згоди від 27.10.2015 ОСОБА_1 , звертались за медичними послугами для малолітньої ОСОБА_5 . Хто саме із батьків був присутній під час обстеження дитини 02.10.2017, не вбачається. (т. 1. а.с. 185-189)

КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2 м. Вінниці» 30.07.2018 повідомлено дати і приводи звернень до сімейного лікаря із малолітньою ОСОБА_5 . Зокрема вказано, що після 04.05.2018 дитина на прийомі у лікаря не була; батько приймає активну участь у профілактичних оглядах, звертається за консультацією щодо лікування, щеплення та інших, пов'язаних із здоров'ям дитини питаннях. (т. 1 а.с. 197, т. 4 а.с. 107, 149)

Вінницькою обласною дитячою клінічною лікарнею 31.07.2018 повідомлено, що ОСОБА_4 , 29.08.2014 року за період з жовтня 2017 по теперішній час (31.07.2018) перебувала на стаціонарному лікуванні у педіатричному відділенні № 2 з 18.03.2018 по 21.03.2018 з діагнозом: функціональна дисплазія, постпрандіальний синдром; інтоксикаційний синдром. (т. 1 а.с. 198)

З матеріалів справи вбачається, що 08.04.2017 ОСОБА_3 звертався із заявою до ВВП ГУНП у Вінницькій області із заявою на дії ОСОБА_26 , собака якої налякала малолітню ОСОБА_5 . За результатами розгляду даної заяви на ОСОБА_26 було складено адміністративний протокол за ч. 1 ст. 154 КУпАП і проведено профілактичну бесіду. (т. 1 а.с. 190-191)

27.06.2018 ОСОБА_3 звернувся до міського голови Вінниці із заявою та 10.07.2018 до служби у справах дітей Вінницької міської ради із скаргою на дії ОСОБА_1 , просив службу у справах дітей Вінницької міської ради надати дитині потрібну допомогу та відреагувати на факт перешкоджання ОСОБА_1 бачитись та спілкуватись із донькою., на що 25.07.2018 і 27.07.2018 отримав відповіді. (т. 1 а.с. 192-196)

14.07.2018 до ЄРДР було внесено за заявою ОСОБА_14 відомості про кримінальне правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. (т. 3 а.с. 64)

13.08.2018 ОСОБА_3 звернувся до органів поліції щодо прийняття мір до колишньої дружини ОСОБА_1 , яка забрала спільну малолітню дитину та не дозволяє із нею бачитись і не повідомляє про її місце знаходження. На що 19.08.2018 було повідомлено про вчинені заходи і їх результати. (т. 3 а.с. 65)

20.09.2018 ОСОБА_3 звернувся до органів поліції щодо прийняття мір до колишньої дружини ОСОБА_1 щодо перешкоджання нею бачитись із дитиною та безпідставних звинувачень його у погрозах стосовно неї. На що 19.08.2018 було повідомлено про вчинені заходи і їх результати. (т. 4 а.с. 124-128)

Із повідомлення ВВП ГУНП у Вінницькій області від 22.05.2018 вбачається, зокрема, що за результатами звернення ОСОБА_14 щодо пошкодження її майна 05.05.2018, в чому вона підозрювала ОСОБА_1 , встановлено відсутність ознак кримінального правопорушення в діях ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 200)

ОСОБА_1 06.05.2018 і 15.05.2018 звернулась до органів поліції, а також 04.05.2018 до служби у справах дітей Вінницької міської ради з приводу того, що ОСОБА_3 02.05.2018 забрав дитину і не повернув, місце перебування дитини не відоме. В ході перевірки звернень було проведено ряд заходів і повідомлено їх результати. (т. 1 а.с. 75-96)

ВВП ГУНП у Вінницькій області 30.07.2018 повідомлено, що 27.02.2018 ОСОБА_3 звертався із письмовою заявою до даного відділу поліції з приводу протиправної поведінки його колишньої дружини. Із протоколу про прийняття заяви від 27.02.2018 і довідки, виданої 20.03.2018 дільничним офіцером поліції СДОП ВВП ГУНП, вбачається, що дане звернення стосувалась, зокрема й брата ОСОБА_1 - ОСОБА_9 . За результатами розгляду цього звернення із ОСОБА_1 і ОСОБА_9 було проведено бесіду профілактичного характеру. (т. 1 а.с. 199, т. 3 а.с. 57-60)

З акта обстеження умов проживання, затвердженого 29.08.2018 головою Тульчинської ОТГ, вбачається, що ОСОБА_1 проживає зі своєю малолітньою донькою ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_9 , що належить її батькам. У квартирі чисто та охайно. Наявна побутова техніка та меблі, створені всі належні умови для проживання родини. ОСОБА_5 має окреме ліжко, шафу для речей, наявна робоча зона, стіл для навчання. Для виховання та розвитку дитини створені належні умови. Одяг та іграшки відповідають віку і статі дитини. За цією адресою проживають і мають постійне місце реєстрації: ОСОБА_10 (баба); ОСОБА_27 (дід); ОСОБА_1 (мати); ОСОБА_4 (донька). Стосунки, традиції сім'ї - привітні й доброзичливі. (т. 1 а.с. 203, т. 2 а.с. 234)

За вищевказаною адресою ОСОБА_1 , до складу сім'ї якої входить її донька - ОСОБА_4 , 2014 року народження, фактично проживають з 01.07.2018, як те вбачається із довідки, виданої 21.08.2018 виконавчим комітетом Тульчинської міської ради Вінницької області. (т. 1 а.с. 205)

Згідно із довідками № 35 від 03.09.2018, № 37 від 20.09.2018 і № 1 від 04.01.2019, виданих Тульчинським закладом дошкільної освіти (ясла-садок) № 1, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зарахована до спискового складу вказаного навчального закладу з 15.08.2018. Протягом усього періоду дитина заклад не відвідувала та з 18.12.2018 відрахована з спискового складу. (т. 1 а.с. 204, т. 4 а.с. 98-99)

Відповідно до повідомлення Тульчинської міської ради № 02-17-20, станом на 04.09.2019 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у списковому складі закладів дошкільної освіти, підпорядкованих ТМР, немає. (т. 4 а.с. 100)

Згідно із довідкою № 23, виданою 22.10.2019 Тульчинським закладом дошкільної освіти № 4, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує даний заклад (ясла-садочок) з 02.09.2019. (т. 4 а.с. 101)

20.12.2019 Тульчинським закладом дошкільної освіти № 4 надано відомості щодо відвідування дитиною садочку. (т. 4 а.с. 102)

На виконання вимог ухвали суду від 14.09.2018 Тульчинською районною державною адміністрацією 30.11.2018 було надано висновок № 01.01-40/2390 про доцільність визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 з матір'ю ОСОБА_1 . (т. 2 а.с. 21-25)

Вінницькою дитячою обласною лікарнею 18.09.2018 повідомлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була госпіталізована до педіатричного відділення № 2 із скаргами матері на раптову втрату свідомості. Встановлений діагноз: функціональна диспепсія, постпрандіальний синдром; інтоксикаційний синдром. Повторних втрат свідомості за період перебування дитини на стаціонарному лікуванні не відмічалось. (т. 4 а.с. 104)

20.09.2018 ОСОБА_3 звернувся до міського голови Тульчина із заявою про присутність працівників служби у справах дітей бути присутніми при спробі відвідування ним доньки. (т. 4 а.с. 122)

20.09.2018 ОСОБА_3 звернувся до чергової частини Тульчинського ВП Немирівського ВП із заявою про те, що в м. Тульчин, біля приміщення міської ради в нього виник конфлікт з колишньою дружиною ОСОБА_1 через те, що остання не надає дозволу побачитись із донькою. За результатами розгляду повідомлення було встановлено, зокрема, що до вирішення судом спору про визначення місця проживання дитини, склад будь-якого правопорушення, передбаченого КК України та КУпАП, відсутній. (т. 4 а.с. 131-132)

ОСОБА_3 21.09.2018 і 28.09.2018 звернувся до начальнику ГУНП у Вінницькій області та чергової частини Тульчинського ВП із проханням вжити міри до працівниці відділу у справах дітей Тульчинської ОТГ Боровської О.В., яка розголосила дані щодо його наміру поїхати до Тульчинської міської ради третім особам, в результаті чого після виходи із будівлі міської ради на нього очікували невідомі особи, які йому погрожували та намагались залякати. (т. 4 а.с. 133)

Із повідомлень Тульчинського ВП Немирівського ВП ГУНП у Вінницькій області від 21.11.2018 і від 10.01.2019 вбачається, що до ВП надійшли звернення від начальника служби у справах дітей Поліщука В.Л. про необхідність забезпечення публічної безпеки та порядку по АДРЕСА_2 , так як при вирішенні спірних питань між батьками стосовно дитини можуть бути конфліктні ситуації. Нарядом поліції за вказаною адресою здійснювалась фіксація подій за допомогою нагрудної камери, запис з яких надати не представляється можливим у зв'язку із технічними проблемами та втратою 07.11.2018 камери працівником поліції. (т. 4 а.с. 137-138)

Зокрема, 05.11.2018, 04.01.2019 і 29.01.2019 були обстежені умови проживання малолітньої ОСОБА_5 із матір'ю, за результатами чого складено відповідні акти із яких вбачається, що для розвитку, виховання і життя дитини ОСОБА_1 створені усі належні умови. (т. 2 а.с. 235-237)

16.10.2018 ОСОБА_1 звернулась із заявою до керівництва Тульчинського дитячого санаторію із заявою про заборону забирати/віддавати її доньку ОСОБА_4 із санаторію іншим особам, крім тих кого вона вказала у заяві. (т. 2 а.с. 113)

09.01.2019 адміністрація Тульчинського дитячого ортопедичного санаторію повідомила на адвокатський запит підстави перебування ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у санаторію та проведене лікування. Крім того повідомлено, що лікар не дозволив батькові поспілкуватись із дитиною, запропонувавши спілкування у присутності матері, що було зафіксовано нарядом поліції. Повідомлено причини відмови у спілкуванні дитини із батьком лікарем санаторію. До вказаної відповіді було надано запитувані копії документів. (т. 4 а.с. 139-148)

28.01.2019 ОСОБА_1 звернулась до голови Тульчинської міської ради із проханням надати їй соціальну допомогу, в тому числі психологічну підтримку її сім'ї, у зв'язку із тим, що після приїзду її колишнього чоловіка - ОСОБА_3 стан здоров'я дитини погіршується. На дане звернення ОСОБА_1 отримала відповідь від 11.04.2019; 08.02.2019 оцінено потреби сім'ї, про що складено відповідний висновок. (т. 2 а.с. 239-242)

30.01.2019 КНП «Тульчинська центральна районна лікарня» ТРР повідомлено, що згідно із записів в амбулаторній карті ОСОБА_4 , 2014 року народження, мама - ОСОБА_1 21.09.2018 зверталась із дитиною в офтальмологічний кабінет поліклінічного відділення; діагноз: далекозорість слабкого ступеня, далекозорний астигматизм обох очей; дитина була обстежена, призначена оптична корекція: постійне носіння окулярів (виписаний рецепт на окуляри). Повторно з'явилась на амбулаторний огляд 25.10.2018; проведено обстеження; дитина носить окуляри постійно; надано рекомендації, зокрема 28.01.2019 рекомендовано консультацію офтальмолога у Вінницькій дитячій обласній лікарні і видано направлення. (т. 4 а.с. 117)

КНП «Тульчинський ЦПМСД» ТМР 04.02.2019 і 29.03.2019 надано інформацію щодо звернення за медичною допомогою ОСОБА_4 , 2014 року народження. (т. 4 а.с. 119-120)

Із витягу з амбулаторної карти ОСОБА_4 , 2014 року народження, вбачається проведення 30.01.2019 консультації лікарем-психологом; карта психокорекції дитини. 06.02.2019, 13.02.2019 і 04.03.2019 проведена психокорекція дитини із наданням рекомендацій. (т. 2 а.с. 244-246, т. 4 а.с. 113-116)

05.03.2019 Вінницькою дитячою обласною лікарнею було повідомлено, зокрема, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була оглянута лікарями консультативної поліклініки; лікарем-ортопедом встановлено діагноз: вроджений вивих стегон на етапі лікування, плоско-вальгусна деформація стоп; лікарем-кардіологом встановлено діагноз: вторинна кардіоміопатія, аномальна хорда. (т. 4 а.с. 105)

27.03.2019 головним спеціалістом відділу у справах дітей та соціальної роботи з сім'ями та дітьми Тульчинської міської ради - Приймак Н.О. було відвідано сім'ю ОСОБА_1 , за результати чого складено відповідний акт. З даного акту вбачається, що під час відвідання сім'ї батько - ОСОБА_3 привіз доньці подарунки, частину з яких дитина прийняла, а частину повернула батькові; в квартирі чисто та затишно; дівчинка має багато іграшок та розвиваючих ігор; побачивши батька крізь дверний отвір, дівчинка залізла під ліжко, пояснюючи це тим, що вона боїться; поступово дитину вдалося розговорити і вона вилізла та вийти до батька відмовилась; охоче з радістю розповідала про рибок за якими сама доглядає; ОСОБА_28 передала батькові малюнок та іграшку і попросила її золотий хрестик і ланцюжок. Висновок та рекомендації комісії: батькові необхідно попереджати про приїзд завчасно. (т. 2 а.с. 76)

08.04.2019 ОСОБА_3 Тульчинською РДА було надано відповідь на його звернення від 20.01.2019. Зокрема повідомлено, що із ОСОБА_1 проведено профілактичну бесіду щодо забезпечення дитини дошкільною освітою та взято заяву-пояснення причин невідвідування дитиною ДНЗ. (т. 4 а.с. 111-112)

КНП «Тульчинський центр ПМСД» ТМР 22.05.2019 повідомлено, що 14.01.2019 до даного центру від ОСОБА_1 надійшла заява про заборону на розповсюдження інформації про стан здоров'я дитини, включаючи адвокатські запити, а також звернення від 20.05.2019 про призупинення дії вказаної заяви та надання згоди на розповсюдження інформації про стан здоров'я її дитини на запити ОСОБА_3 та його представників. (т. 2 а.с. 111-112, т. 4 а.с. 118, 121)

Також 29.07.2019 головним спеціалістом відділу у справах дітей та соціальної роботи з сім'ями та дітьми Тульчинської міської ради - Приймак Н.О. було відвідано сім'ю ОСОБА_1 , за результати чого складено відповідний акт. З даного акту вбачається, зокрема, що під час відвідання сім'ї ОСОБА_28 відмовилась від побачення із батьком, оскільки боїться, що той її забере від мами; на даний час дитина садочок не відвідує, так як мама у відпустці, а садочок закритий на канікули. Висновок та рекомендації комісії: батькові необхідно бути більш обережним у спілкуванні із донькою, шукати підхід у спілкуванні, не закидати дитину питаннями, на які вона не може дати відповідь. Мати зауважила, що жодної матеріальної допомоги від батька із січня 2018 року вони не отримували; за ортопедичні босоніжки батько також відмовився заплатити, аргументуючи тим, що вони не потрібні дитині. (т. 2 а.с. 238)

29.08.2019 ОСОБА_3 звернувся до міського голови Тульчина із заявою про отримання у ОСОБА_1 переліку речей, іграшок, медикаментів тощо, які на даний час необхідні дитині, інформацію про що просив направити йому на електронну адресу. 02.09.2019 Тульчинською міською радою було надано відповідь на дану заяву, до якої додано заяву-відповідь ОСОБА_1 . (т. 4 а.с. 108-110)

22.10.2019 ОСОБА_14 звернулась із заявою до голови Тульчинської РДА з проханням вирішити її заяву на засіданні комісії з питань захисту прав дитини та виділити їй час для спілкування із онукою. (т. 4 а.с. 193)

КНП «Вінницька обласна клінічна лікарня ВОР» 05.11.2019 повідомлено, що в період з 01.01.2019 по теперішній час (05.11.2019) звернень із дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не було; огляд дитини лікарем-офтальмологом не проводився; на обласній ЛКК питання пов'язані із інвалідністю дитини не розглядалися. (т. 4 а.с. 106)

24.01.2021 ОСОБА_29 звернувся до міського голови Тульчина із заявою від 23.01.2021 з проханням допомогти відновити довіру дитини до батька та забезпечити права дитини на підтримання регулярних особистих стосунків з батьком та прямих контактів. За результати розгляду даного звернення надано відповідь від 14.04.2021 і роз'яснено, зокрема, право на звернення до органів опіки та піклування або суду щодо визначення способів участі у вихованні дитини. (т. 4 а.с. 154-162)

20.05.2021 Міністерством соціальної політики надано відповідь на звернення секретаріату Уповноваженого ВРУ з прав людини від 11.05.2021 та Регіонального центру з надання безоплатної вторинної допомоги у місті Києві від 07.05.2021 щодо надання інформації стосовно програм запобігання та протидії психологічному насильству. (т. 4 а.с. 205-208)

На запит ОСОБА_29 від 12.07.2021 про надання вказаної у вищезазначеному зверненні копії листа ОСОБА_1 Тульчинською міською радою 15.07.2021 повідомлено, що вказана ОСОБА_1 інформація є конфіденційною, поширення якої допускається винятково у визначених законом випадках і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини, а сама заява адресована лише начальнику освіти, молоді та спорту ТМР без зазначення надання дозволу на її використання. Зокрема повідомлено, що інформація, яка міститься у заяві ОСОБА_1 надана у відповіді від 14.04.2021. (т. 4 а.с. 203-204)

Із повідомлень Тульчинської міської ради від 09.07.2021 вбачається: відсутність на її території гуртків з плавання, басейну; функціонування чотирьох закладів позашкільної освіти, у яких діють гуртки за такими напрямами: еколого-натуралістичний, художньо-естетичний, туристсько-краєзнавчий, гуманітарний, декоративно-ужитковий, науково-технічний, фізкультурно-спортивний; наявність десятьох дитячих майданчиків. Надано інформацію про гуртки, їх адреси, розклад та керівників. (т. 4 а.с. 163-170)

Департаментом освіти виконавчого органу Київської міської ради 06.07.2021 та Святошинською районною у місті Києві ДА 07.07.2021 надано інформацію щодо кількості гуртків та секцій для школярів, дитячих майданчиків, парків. (т. 4 а.с. 171-187)

За повідомленням виконавчого комітету ВМР від 08.07.2021 протягом 2016-2017 років звернень до органу опіки та піклування ВМР та до служби у справах дітей ВМР від ОСОБА_3 не надходило. (т. 4 а.с. 188)

11.08.2021 службою у справах дітей Тульчинської міської ради надано відповідь на заяву ОСОБА_3 щодо взяття ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах задля відновлення довіри дитина до батька та всіх членів родини батька. За результатами розгляду вказаної заяви служба у справах дітей Тульчинської міської ради дійшла висновку про недоцільність взяття малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у зв'язку із відсутністю чинників, що можуть зумовити складні життєві обставини. Також було роз'яснено можливість звернутись до КУ «Центр надання соціальних послуг» ТМР з метою отримання соціальних послуг. (т. 4 а.с. 189-192)

17.09.2021 Тульчинською міською радою надано відповідь ОСОБА_14 на її звернення із скаргою на перешкоджання ОСОБА_1 у спілкуванні діда й баби із онукою. Із вказаної відповіді вбачається, зокрема, що ОСОБА_1 спростовано викладене у скарзі; роз'яснено право звернутись до суду із позовом про визначення способу і порядку участі баби й діда у вихованні внучки та спілкуванні з нею. (т. 4 а.с. 194-196)

Також 17.09.2021 Тульчинською міською радою надано відповідь ОСОБА_11 на її звернення із скаргою на те, що вона, як хрещена мати ОСОБА_4 , позбавлена спілкування та відвідування дитини. Із вказаної відповіді вбачається, зокрема, що ОСОБА_1 повідомила, що ніколи не забороняла ОСОБА_11 бачитись із дитиною, сама ж дитина не виявляла такого бажання; запропоновано вирішувати питання щодо побачення та спілкування із дитиною з її батьками, враховуючи при цьому особисту думку дитини. (т. 4 а.с. 197-199)

На виконання вимог ухвали суду від 13.06.2021 органом опіки та піклування Тульчинської міської ради 26.10.2021 надано висновок про доцільність визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_1 . (т. 4 а.с. 76-85)

Департаментом з питань виконання кримінальних покарань МЮУ 19.12.2024 повідомлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (батько ОСОБА_3 ), покарання не відбував та під вартою не тримався. (т. 7 а.с. 78)

З акта обстеження умов проживання, затвердженого 04.03.2025 начальником служби у справах дітей Тульчинської міської ради, вбачається, що ОСОБА_1 проживає зі своєю донькою ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_5 проживає в кімнаті разом з мамою де наявні окремі спальні місця застелені чистою постільною білизною. У дитини наявне місце для навчання та ігор. Також наявна розвиваюча література. У ОСОБА_5 наявний одяг та взуття відповідно до віку, сезону та статі. Обставини, які створюють загрозу життю та здоров'ю дитини її фізичному та моральному розвитку не виявлено. Фактичний догляд за дитиною здійснює мати, яка приділяє належну вагу вихованню, моральний та фізичний розвиток ОСОБА_5 . В сім'ї панує взаємоповага та взаєморозуміння. Матір'ю створено належні умови для комфортного проживання та виховання дитини, враховуючи її потреби та побажання. (т. 7 а.с. 119)

29.04.2025 ОСОБА_3 повідомив суд про те, що в період з 22 березня по 30 березня (точна дата невідома) малолітня ОСОБА_5 зламала руку, про що йому випадково стало відомо з фотографії, викладеної у вайбер-групу класним керівником. На думку ОСОБА_3 , дитина отримала травму внаслідок недбалого виконання ОСОБА_1 батьківських обов'язків. (т. 7 а.с. 147-148)

09.09.2025 службою у справах дітей Тульчинської міської ради повідомлено, зокрема, що висновок органу опіки та піклування, затверджений рішенням виконавчого комітету ТМР від 26.10.2021, є чинним, має юридичну силу і діє до його скасування або зміни у встановленому законом порядку чи до моменту оскарження в суді та повторному наданню не підлягає. (т. 8 а.с. 52)

Судом прийнято до уваги, що у спорах, що стосуються долі дитини, зокрема щодо визначення її місця проживання, незважаючи на вікову категорію, неповну цивільну дієздатність, дитина має певний обсяг прав. Одними з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя.

Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору, зокрема, щодо її місця проживання.

Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою під час будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватися, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.

Враховуючи вищезазначене, а також те, що дитина у віці десяти років (на час вирішення питання щодо необхідності й можливості заслухати думку дитини) може висловити свою думку та сформулювати погляди, судом було прийнято рішення про необхідність вислухати думку дитини.

Так, у судовому засіданні в присутності батьків та представника органу опіки та піклування було вислухано дитину.

Малолітня ОСОБА_5 повідомила, що проживає з мамою, дідусем та бабусею, з якими їй комфортно, де у неї гарні умови проживання та гарні стосунки. Також повідомила, що з ОСОБА_30 (дослівно зі слів дитини) вона проживала приблизно 1-2 місяці за його бажанням, однак хотіла до мами. Вказала, що цей період не дуже пам'ятає, однак зазначила, що коли вона повернулась до мами, після того як батько забрав її всупереч її бажанню, у неї зникло бажання його бачити і спілкуватись із ним. Дитина повідомила, що з татом востаннє бачилась приблизно два роки тому, однак спілкується з ним по телефону коли має бажання. Чому тато до неї не приїжджає їй невідомо. ОСОБА_5 зазначила, що мама не забороняє їй спілкуватись із батьком; тато вітає її з днем народження, дарує подарунки, цікавиться її успіхами у навчанні, допомагає їй коли вона звертається до нього за допомогою; тато не ображає. Дитина зазначила, що бажає проживати із мамою і не бажає проживати разом із татом.

У судовому засіданні в якості свідка було допитано ОСОБА_6 , яка повідомила, що є практикуючим приватним психологом, ОСОБА_1 двічі зверталась до неї у 2018 році для діагностики психологічного стану дитини, за результатами яких були складені дві психологічні характеристики і надані відповідні рекомендації батькам. Свідок зазначила, що вперше ОСОБА_1 звернулась до неї, коли у дитини були яскраві поведінкові тривожні прояви, сексуалізована поведінка (квітень місяць). За результатами першої діагностики вбачався середній рівень особистої тривоги у дитини, сексуалізована поведінка; сепарація дитини із матір'ю була досить тісна. Свідок зауважила, що рекомендувала батькам домовлятись: чи ночує дитина у тата, чи не ночує; визначати часи тощо, щоб не поглиблювати психосоматичні прояви в поведінці дитини. Свідок зауважила, що її рекомендації стосуються того, що вона «про психічне здоров'я дитини». Свідок зазначила, що вдруге мати звернулась після того, як дитину було вивезено і вона десь проживала тривалий час. У дитини був непростий стан. За результатами другої діагностики, як повідомила свідок, після тривалого проживання із батьком без контакту із матір'ю, у дитини нажаль було різке погіршення емоційного стану; у дитини проявлялись яскраві депресивні симптоми; дитина була пригнічена і не хотіла говорити про батька; тему батька дитина уникала; ОСОБА_5 демонструвала апатично-депресивну поведінку. Свідок зауважила, що після повернення дитини до звичного ритму життя - до матері, у ОСОБА_5 знизилась тривожність. Тривалий розрив комунікації із матір'ю негативно вплинув на психологічний стан дитини. Саме ці процеси, як вказала свідок, спричинили появу апатично-депресивних симптомів у дитини. Свідок зазначила, що якщо дитині некомфортно із батьком, то для неї стресофактори будуть постійно. Свідок повідомила, що рекомендувала матері звернутись до невролога, а також психокорекційну роботу для врівноваження психологічного стану дитини. Також свідок роз'яснила порядок проведення консультацій і складання психологічної характеристики.

У зв'язку із неодноразовими неявками свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 і ОСОБА_22 , а також смертю свідка ОСОБА_8 , враховуючи думку учасників справи суд, керуючись ст. 224 ЦПК України, постановив продовжити розгляд справи за відсутності цих свідків, про що 17.12.2024 і 11.03.2025 було постановлено відповідні ухвали не виходячи до нарадчої кімнати/без оформлення окремого процесуального документа, які занесені до протоколів засідань.

Водночас, судом було встановлено факт об'єктивної неможливості допиту ОСОБА_19 , ОСОБА_20 і ОСОБА_22 з незалежних від суду та учасників справи причин (змінили місце роботи і місце проживання, повідомлені суду; теперішнє місце проживання та/або місце роботи невідомі; за повідомленням представника органу опіки дехто із цих колишніх працівників служби у справах дітей виїхав за кордон), які були допитані попереднім складом суду. Тому, враховуючи задоволення судом клопотання відповідача по первісному позову/позивача по зустрічному позову (ухвала суду від 12.08.2025 постановлена без оформлення окремого процесуального документа, яка занесена до протоколу судового засідання) судом було досліджено відеозапис судового засідання на якому відбувався допит даних свідків, копію якого було отримано з підсистеми ВКЗ. (т. 8 а.с. 50)

Так, свідок ОСОБА_22 повідомила суду, що працює в службі у справах дітей Тульчинської районної військової адміністрації, із ОСОБА_3 вона зустрічалась двічі під час його візитів до дитини, за місцем проживання якої вони приїздили разом. Свідок повідомила, що мати дитини відмовлялась допускати ОСОБА_3 до квартири, однак представники служби у справах дітей були допущені. Також свідок повідомила, що матері пропонувалось вийти із дитиною до ОСОБА_31 у під'їзд, але дитина, на скільки вона пам'ятає, відмовлялась йти до батька, мотивуючи тим, що вона боїться, що батько її забере і не поверне матері. Свідок зазначила, що ОСОБА_3 передавав для дитини речі, якісь продукти, одяг не передавав. Свідок зауважила, що не пам'ятає чи бачив ОСОБА_3 під час цих двох зустрічей дитину; на скільки вона пам'ятає, контакту батька із дитиною не було під час цих зустрічей. Свідок зауважила, що події мали місце більше п'яти років тому, а тому всіх обставин вона не пам'ятає. Також свідок роз'яснила порядок складання службою у справах дітей висновку про визначення місця проживання дитини, зауваживши, що відповідне рішення приймається органом опіки та піклування.

Свідок ОСОБА_20 повідомила суду, що п'ять років тому працювала у відділі служби у справах дітей Тульчинської міської ради і їй доводилось виходити за місцем проживання дитини - ОСОБА_5 , коли батько приїздив на зустрічі із донькою. Свідок зазначила, що батько привозив для дитини якісь подарунки, передавав їх дитині. Також свідок повідомила, що під час таких візитів, на скільки вона пам'ятає, батько до квартири не заходив. Чи бачив батько під час цих візитів дитину, свідок вказала, що не пам'ятає. Свідок зазначила, що вона переконувала батьків, що дитині потрібне спілкування із обома батьками; профілактичні бесіди полягали у тому, щоб батьки знайшли спільну мову і дитина не страждала. Свідок повідомила, що батько заздалегідь звертався до служби у справах дітей із заявою, щоб при відвідуванні ним дитини був присутній працівник служби. Чи звертався ОСОБА_3 до служби у справах дітей із заявою про визначення йому способів участі у вихованні дитини, свідок вказала, що не пам'ятає. Свідок зауважила, що подробиць подій вона не пам'ятає.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_19 , яка працювала на посаді інспектора відділу у справах дітей Тульчинської міської ради, зазначила, що подій, стосовно яких їй поставлені запитання, вона не пам'ятає, адже пройшло багато років. Єдине, що повідомила свідок, то це те, що виходи за місцем проживання дитини відбувались комісійно.

Суд вважає, що показання, які вищевказані особи ( ОСОБА_22 , ОСОБА_20 і ОСОБА_19 ) надали попередньому складу суду, приймаючи до уваги вищевказані обставини, не можуть вважатись недопустимими доказами лише на тій підставі, що неможливо було забезпечити явку цих осіб під час нового судового розгляду. Однак обмеження засади безпосередності не можуть сягати такого ступеня, щоб позбавити самої її сутності та призводити до порушення фундаментальних гарантій справедливого судового розгляду, наприклад, тих, що передбачені п. «d» ч. 3 ст. 6 Конвенції. Тому зазначений висновок, не означає, що такі показання не можуть бути визнані судом недопустимими відповідно до інших правил допустимості доказів.

Судом встановлено, що під час минулого судового розгляду право особи на ефективний перехресний допит не було порушено; кожен із учасників справи поставив свідкам ті питання, які вважав за необхідне; допит було проведено із дотриманням норм процесуального закону.

Після демонстрації в судовому засіданні відеозапису допиту свідків учасники справи висловили своє ставлення до цих показань і дали щодо них свої пояснення.

Згідно із ч. 1 ст. 90 ЦПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.

Тому, при оцінці показань свідків судом проаналізовано процес формування, збереження і передачі відомостей кожним із свідків.

Також при оцінці показань свідків судом прийнято до уваги, що свідки не можуть висловлювати свої особисті думки, оскільки в юридичному контексті їхня роль - давати правдиві свідчення, а не висловлювати суб'єктивні думки, почуття чи переконання.

Судом прийнято до уваги, що свідки надали покази, посилаючись на інформацію, якою володіють особисто, а не з чужих слів. Покази свідків не суперечать матеріалам справи. Тому, враховуючи вищенаведене, судом прийнято до уваги показання свідків.

У ході розгляду справи судом було також досліджено аудіозаписи, зокрема телефонних розмов, відеозаписи та фотознімки, розміщені на CD-дисках. (т. 2 а.с. 16-18, т. 4 а.с. 200)

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.

Також, судом в ході розгляду справи було роз'яснено сторонам по справі наслідки ненадання суду доказів по справі, дії в разі неможливості надання доказів, а також право і порядок звернення до суду із заявами та клопотаннями.

Отже, кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.

Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 2, п. 4, п. 6 - п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, заслухавши в судовому засіданні пояснення учасників справи, думку дитини та показання свідків, дослідивши письмові пояснення викладені в заявах по суті справи та оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, прийшов до переконання в тому, що первісний позов підлягає задоволенню, а зустрічний позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, в ході розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 18.03.2014, який було розірвано рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 13.05.2016 по справі № 127/5353/16-ц. Від шлюбу колишнє подружжя має малолітню доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після розірвання шлюбу між батьками проживає з матір'ю - позивачкою по первісному позову/відповідачкою по зустрічному позову. Батьки не дійшли спільного рішення щодо визначення місця проживання дитини.

При вирішенні спору судом враховано, що даний спір стосується чутливої сфери правовідносин, а тому першочергове значення має надаватися саме найкращими інтересами дитини та створенню умов для її духовного та фізичного розвитку.

У статті 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (ст. 1 СК України).

У частині першій статті 121 СК України передбачено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

У статті 141 СК встановлено рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Частиною першою статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У відповідності до положень ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому фізична особа проживає постійно або тимчасово; місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна; місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків; місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

За правилами ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Аналіз релевантної практики ЄСПЛ, норм національного та міжнародного права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Похідний характер означає відсутність пріоритету інтересів батьків над інтересами дитини та переважність права захисту прав дитини, а тому насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин кожної конкретно взятої справи, а вже тільки потім - права батьків.

Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суд має враховувати об'єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновок органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання суду, яке має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці всіх обставин в їх сукупності, оскільки не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.

Суд зауважує, що сім'я є цінною для розвитку дитини і, коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що їй потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення належних стосунків між дитиною й батьками, які є фундаментальними для благополуччя дитини. Дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків та є найбільш вразливою стороною під час будь-яких сімейних конфліктів. Суд зауважує, що основним суб'єктом, на якого має вплив ухвалене рішення у сімейних спорах цієї категорії, є саме дитина.

У спорах про визначення місця проживання дитини суд має крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановити та надати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.

До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема:

- особисті якості батьків (моральні якості матері та батька як вихователів. Моральними якостями, які можуть негативно вплинути на виховання дитини, є, зокрема, зловживання спиртними напоями, наркотичними речовинами, перебування на диспансерному нагляді, притягнення до судової чи адміністративної відповідальності);

- відносини, які існують між кожним із батьків і дитиною (встановлення повного чи часткового виконання батьківських обов'язків, наявність причин що впливають на виконання батьківських обов'язків; встановлення, чи враховують мати/батько інтереси дитини, чи є взаєморозуміння між кожним із батьків і дитиною);

- можливість створення дитині належних умов для виховання і розвитку (наявність самостійного доходу, належних житлових умов у кожного із батьків);

- стан здоров'я дитини (наявність хвороб у дитини, що потребують посиленого догляду, наявність у батьків навичок щодо надання первинної медичної допомоги);

- стан безпеки дитини (можливість створення дитині безпечних умов для життя та розвитку) тощо.

Указане тлумачення ст. 161 СК України при розгляді категорії справ, що стосуються надчутливої сфери правовідносин (оскільки йдеться не просто про спір між позивачем і відповідачем, а про долю дитини), є сталим та однозначним у практиці Верховного Суду (постанови від 14.02.2019 у справі № 377/128/18, від 23.10.2021 у справі № 127/17427/20, від 15.04.2020 у справі № 761/35714/16-ц, від 28.09.2023 у справі № 944/5191/19, від 08.09.2023 у справі № 639/3862/20, від 14.02.2024 у справі № 756/12509/21, від 20.03.2024 у справі № 357/15111/21, від 14.08.2024 у справі № 607/5535/22).

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.

Згідно із ст. 11 і ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї разом з батьком або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкування з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Відповідно до ст. 7 СК України і ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Отже, при розгляді справи щодо визначення місця проживання дитини суд, насамперед, має виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.

Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. В даному випадку йдеться про малолітню дитину, яка потребує особливого підходу, психоемоційної підтримки та створення відчуття безпеки у будь-якій ситуації, а тим більше у такій про яку йдеться.

Судом прийнято до уваги, що вирішуючи даний спір, виходячи із рівності прав та обов'язків батька й матері щодо своєї дитини, суд повинен постановити рішення, яке відповідало б насамперед інтересам малолітньої дитини. При цьому судом враховується хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, вік дитини і її прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.

З характеристики ОСОБА_4 , 2014 року народження, виданої 19.04.2018 психологом ОСОБА_6 , на момент її видачі вбачається наступне: «27 березня 2018 року за психологічною допомогою до приватного психолога ОСОБА_6 звернулась ОСОБА_32 , 1986 р.н., яка проживає за адресою АДРЕСА_10 , для діагностики психологічного стану доньки - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , стосовно сприйняття особи свого біологічного батька ОСОБА_3 , впливу факту розлучення батьків на дівчинку, а також відповідного реагування доньки на необхідність переміщень для нетривалого проживання з ним (по 3-4 дні на тиждень). Основний запит стосувався діагностики стану та сприймання дівчинкою реальної родинної ситуації, схильність її у ситуації високої тривоги перезбуджуватись, робити мастурбуючі рухи для зняття напруги. Під час первинного інтерв'ю з матір'ю - ОСОБА_33 , мною були визначені: життєва ситуація дитини та стан її здоров'я; в анамнезі періоду вагітності та пологів особливо не спостерігалися психологічно травмуючі фактори для вагітної жінки; дитина очікувана та запланована. Дитина в новій для неї ситуації тривожиться, притискається до матері чи близької людини, кричить, плаче, тікає. Після перенесеного захворювання (отруєння) боїться лікарів у білих халатах. Протягом 5-ти зустрічей з дитиною поведінкові реакції ОСОБА_5 були перевірені мною за допомогою таких методик, як: 1) проективний малюнок сім'ї, 2) адаптований мультифункціональний кольоровий тест Люшера в кореляції з тестом співвідношень А.М. Еткінда (спрощений), 3) Діагностика афективно - емоційної сфери дитини «Тест тривожності Р.Теммпла, ОСОБА_34 », 4) Методика - розстановка іграшками «Мій світ», 5) Соціометричний тест «Кульки», 6) Методика діагностики рівня очікувань малюнковий тест «Хто на порозі?», 7) Повторна розстановка іграшками «Мій день», 8) Спонтанний ляльковий театр(розігрування ситуації на вибір дитини). Визначався загальний психологічний розвиток дитини та уміння ідентифікувати реальність, за допомогою окремих субтестів дитячого варіанту тесту Векслера. ОСОБА_4 - спокійна, має нижче середнього рівень комунікативності, емоційно нестабільна, має середній рівень - афективно-тривожних реакцій. Має середній рівень пізнавальної з активності, не завжди вміє аналізувати ситуації та робити висновки. Інтелектуальний розвиток, мислинева функції розвинута в межах норми - добре (згідно віку), мовленева сфера - дівчинка має складності у вимові окремих звуків, проявляються труднощі у відокремленні зайвих аналогій. В процесі вищеназваної роботи ОСОБА_5 демонструє високий рівень емоційної прив'язаності до матері ОСОБА_35 , низький рівень сепараційного процесу, реакції - підвищення тривоги, істерики, голосний крик, доторкання до статевих органів. В проективному малюнку сім'ї папа ОСОБА_36 присутній, у « ОСОБА_37 » він є також. Що є нормою для дитини такого віку ОСОБА_38 афективної сфери ОСОБА_5 показала, що дівчинці притаманний середній рівень особистісної тривоги, складності у диференціюванні різних емоційних станів (сплутаність). Адаптований мультифункціональний кольоровий тест Люшера в кореляції з тестом співвідношень ОСОБА_39 (спрощений). У фігурі матері ОСОБА_35 - переважають обрані кольори - радості, цікавість, задоволення, у фігурі тата ОСОБА_40 переважають кольори, які дівчинка обрала для таких почуттів, як - провина, образа, сум. При діагностиці та розігруванні у інших методиках («Мій день», «Мій світ», Спонтанний театр) фігура батька ОСОБА_40 завжди присутня. Але ОСОБА_28 чітко обумовлює: «Іти до тата хочу, в нашу квартиру (де раніше проживали всією родиною), але на 1 день», «Тато не віддає мої іграшки мені додому», «Не дозволяє їсти цукерки і морозиво, стрибати на батуті, дивитись мультик « ОСОБА_41 », говорити по телефону з мамою чи йти до неї раніше, тощо». У ситуації, яку розіграла ляльками ОСОБА_5 - «Гості у тата», коли необхідно було залишатись ночувати, почала помітно хвилюватись, активніше рухатись, торкатись руками своїх статевих органів, намагатись піти до мами через вікно/двері будиночка. Намагалась домовлятись з татом, який наполягав на тому, щоб ОСОБА_28 залишалась з ним. Це свідчить про зростання емоційної напруги у дитини. Саме такі ситуації, що викликають перезбудження і підвищення тривоги у Вікторії вимагають врахування дорослими. Обов'язково прислухатись до її бажань, і вважаючи її вік - все ж таки зменшити часовий відсоток відсутності контакту з матір'ю». (т. 1 а.с. 21-22)

З консультації дитячого лікаря-невролога від 12.04.2018, вбачається, що на момент огляду ОСОБА_4 , останній встановлено діагноз «невротичні розлади». (т. 1 а.с. 23)

З описової характеристики поведінки дитини ОСОБА_4 , 2014 року народження, виданої 22.10.2018 психологом ОСОБА_6 , на момент її видачі вбачається наступне: «28 вересня 2018 року за психологічною допомогою до приватного психолога ОСОБА_6 повторно звернулась ОСОБА_1 , 1986 р.н., яка проживає за адресою АДРЕСА_2 , для проведення описового аналізу відеозаписів поведінкових реакцій доньки - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також порівняння зміни емоційного стану дитини після факту тривалого примусового проживання дитини зі своїм біологічним батьком ОСОБА_3 . Основний запит стосувався діагностичного опису стану та сприймання дівчинкою реально пережитої ситуації тривалої відсутності контакту з матір'ю. 3 поведінкових реакцій дівчинки до тривалого проживання з батьком ОСОБА_5 була схильна до істероїдно - тривожних поведінкових реакцій. ОСОБА_42 вступала в контакт, була говірка, розповідала про події дня та тижня. ОСОБА_43 визначала свою позицію стосовно проживання з мамою ОСОБА_44 і небажання їхати до тата ОСОБА_45 , а якщо їхати, то тільки на 1 день в гості. Проявляла тривогу та занепокоєння з приводу вчасного повернення додому до матері, плакала, тікала, не дослухалась до вмовлянь матері про надійність і порядність тата. Після тривалого проживання з татом ОСОБА_30 , бабусею ОСОБА_46 та тіткою ОСОБА_47 , і чужим дядею ОСОБА_48 , ОСОБА_5 демонструє апатично-депресивну поведінку, неуважна, занурена у свої думки, відповідає на питання неохоче. Яскраво виражена втома під час розмови, бажання її уникати. З?явилась більш категорична реакція небажання жити і зустрічатись з біологічним татом ОСОБА_30 , проговорює занепокоєння, стосовно його поведінки, що свідчить про те, що рівень недовіри підвищився - відчуття самотності під час перебування з татом, сум за мамою, страх, що він її знову забере і не дозволить навіть розмовляти з нею по телефону. Часті переїзди з квартир на квартири, ночівля з чужими дорослими людьми підвищували тривогу дівчинки. В цілому у дівчинки ОСОБА_5 чітко прослідковуються поведінкові і наслідкові реакції описані по типу Стокгольмського синдрому. Помітні зміни у поведінці, які демонструє дівчинка, а саме механізм психологічного захисту, що базується на надії жертви/заручника, що агресор буде проявляти людяність і поблажливість, якщо вона буде виконувати всі його вимоги. Тому заручник намагається демонструвати слухняність, (бо покарання буде - що підтверджено - поведінка бабусі ОСОБА_49 «била по попі»), а також логічне виправдання його дій - «бо я не слухалась»). Виникненню Депресивного поведінкового фактору послугували: ізоляція дитини, відсутність контакту з іншими дітьми, кардинальна зміна звичного ритму життєдіяльності (читання, ігри, гігієна, денний сон тощо). Хочу зазначити, що саме ці симптоми формуються у дорослої людини після 3-4 днів обмеження її свободи і посилюється пришвидшується у разі її ізоляції, а ми маємо справу з дитиною, у якої нестійкі психологічні реакції згідно віку. Більш детальний опис поведінки за типом Стокгольмського синдрому можна знайти (IB кн: «Социальная психология толпы». Л. Г. Почебут, Сп-Б., 2004. ОСОБА_50 . Особенности состояния, поведения и деятельности людей в экстремальных ситуациях с витальной угрозой.). Чітко можна відзначити, що тривалий розрив комунікації з матір'ю негативно вплинув на психологічний стан та реакції дівчинки». (т. 2 а.с. 15)

Судом встановлено, що ОСОБА_6 , з 09.07.2008 до 16.02.2022 була зареєстрована як фізична особа-підприємець, як те вбачається із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повний доступ до якого має суд. Зважаючи на КВЕДи ФОП ОСОБА_6 , судом прийнято до уваги відсутність відповідного КВЕДу для здійснення, на відміну від медичної психології, практичної психологічної допомоги саме психологами чи психотерапевтами, що дозволяє використовувати наступні КВЕДи 85.60 «Допоміжна діяльність у сфері освіти»; 88.99 «Надання іншої соціальної допомоги без забезпечення проживання, н.в.і.у.»; 85.59 «Інші види освіти, н.в.і.у.»; 96.09 «Надання інших індивідуальних послуг, н.в.і.у.». Також судом прийнято до уваги, що у відповідності до ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягає лише медична практика, тобто вид господарської діяльності у сфері охорони здоров'я, який провадиться закладами охорони здоров'я та фізичними особами - підприємцями з метою надання медичної допомоги та медичного обслуговування на підставі ліцензії. Психолог же не надає медичну допомогу, не призначає медикаменти та не ставить діагнози, його основні завдання - консультування, діагностика, корекція, психологічна просвіта та розвиток.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає надані позивачкою по первісному позову/відповідачкою по зустрічному позову в якості доказів вищевказані характеристики дитини належними й допустимими доказами в розумінні положень ст.ст. 77-78 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що 02.05.2018, тобто після звернення ОСОБА_1 до суду із даним позовом, однак до відкриття провадження у даній справі, та до вирішення судом спору по суті, ОСОБА_3 змінив місце проживання дитини, яка проживала разом із матір'ю, і з цього часу перешкоджав у спілкуванні дитини із матір'ю. При цьому матері дитини ОСОБА_3 не повідом місце перебування дитини і на телефонні дзвінки «майже ніколи» не відповідав, а з 11.05.2018 взагалі перестав відповідати на дзвінки, що стало наслідком звернення ОСОБА_1 06.05.2018 і 15.05.2018 до органів поліції, а також 04.05.2018 до служби у справах дітей Вінницької міської ради. (т. 1 а.с. 75-94)

21.05.2018 службою у справах дітей Вінницької міської ради було повідомлено ОСОБА_1 про залишення її заяви від 04.05.2018 без розгляду, оскільки у Вінницькому міському суді Вінницької області перебуває на розгляді справа за її позовом про визначення місця проживання дитини. (т. 1 а.с. 95)

Із повідомлення Вінницького ВП ГУ НП у Вінницькій області від 30.05.2018, наданого ОСОБА_1 , вбачається, що ОСОБА_3 на дзвінки не відповідав, згодом, вийшовши на зв'язок, повідомив, що усі питання буде вирішувати виключно в судовому порядку, до поліції з'являтись відмовився, місце перебування дитини не встановлено. (т. 1 а.с. 96)

Як встановлено судом, з 02.05.2018 до 26.06.2018 дитина проживала разом із батьком у м. Києві у квартирі, яку він орендував.

Суд вважає, що хоча батько дитини й створив належні умови для її проживання з ним, що підтверджується наявними у справі належними доказами, однак, перешкоджаючи ОСОБА_1 у спілкуванні із малолітньою донькою, якій на час вказаних подій було лише три роки, діяв всупереч інтересам дитини. Дитина опинилась у незвичному для неї середовищі, розлучена із матір'ю, що є для неї надзвичайно травмуючим фактором, враховуючи її вік і прив'язаність до матірі, що вплинуло на психоемоційний стан дитини, як те вбачається із описової характеристики поведінки дитини, виданої 22.10.2018 психологом ОСОБА_6 . Змінивши на власний розсуд без згоди матері місце проживання дитини, батько створив перешкоди матері у спілкуванні із донькою, що позбавило дитину як належної опіки і виховання з боку матері, так і порушило їх право на прямі контакти, що вочевидь суперечить найкращим інтересам дитини.

Суд зауважує, що у відповідності до положень ст. 162 СК України, якими встановлено презумпцію правомірності поведінки того з батьків, з ким проживає дитина, якщо інший з батьків вважає певні умови непридатними для дитини, то способом захисту прав дитини є пред'явлення позову про визначення місця проживання дитини, а не самочинна зміна її місця проживання.

Посилання відповідача по первісному позову/позивача по зустрічному позову на те, що ОСОБА_1 , подаючи заяву про розірвання шлюбу, просила, зокрема, визначити місце проживання доньки із батьком, не заслуговують на увагу. Як вбачається із рішення суду про розірвання шлюбу між сторонами, ухваленого 13.05.2016 по справі № 127/5353/16-ц, суд не визначав і навіть не констатував місце проживання дитини після розірвання шлюбу між батьками будь з ким із них. Крім того, як вбачається з ЄДРСР, доступ до якого є публічним, ухвалою суду від 08.04.2016 позовну заяву в частині вимог про визначення місця проживання малолітньої дитини було повернуто позивачу, про що суду не було повідомлено. Водночас, в ході розгляду даної справи було встановлено, що після розірвання шлюбу дитина залишилась проживати із матір'ю.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами по справі напружені стосунки, наявні конфліктні ситуації щодо місця проживання дитини, участі у її вихованні та спілкуванні із нею, що стало наслідком численних звернень кожним із батьків до органів поліції, служби у справах дітей тощо.

Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі, займаючись лише своїми проблемами, забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Тому, вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суд оцінює усі обставини справи, не піддаючи формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.

На виконання положень ст. 19 СК України та вимог ухвали суду від 13.05.2021 органом опіки та піклування подано до суду письмовий висновок щодо розв'язання спору, затверджений рішенням виконавчого комітету Тульчинської міської ради Тульчинського району Вінницької області № 373 від 26.10.2021. (т. 4 а.с. 76-85)

Згідно із вищевказаним висновком, орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із матір'ю - ОСОБА_1 .

Судом прийнято до уваги, що висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду і не є обов'язковими та повинен оцінюватись судом за правилами, встановленими ст. 89 ЦПК України.

Оцінивши вищевказаний висновок органу опіки та піклування, суд погоджується із даним висновком, оскільки він є достатньо обґрунтованим та не суперечить інтересам дитини.

Враховуючи час, що минув з моменту надання органом опіки та піклування вищевказаного висновку, судом було встановлено, що будь-які обставини, які б могли вплинути на висновок орган опіки та піклування, відсутні. Як повідомив представник органу опіки та піклування, після складання висновку, дитину за місцем її проживання неодноразово відвідували представники служби у справах дітей, перевіряли умови її проживання, спілкувались із дитиною та її матір'ю, що зокрема підтверджується наявним в матеріалах справи відповідним актом від 04.03.2025.

В ході розгляду справи судом встановлено, що малолітня ОСОБА_5 більш прихильна до матері, ніж до батька. Обоє батьків виявляють турботу про дитину, однак розуміння такої турботи у батьків різниться. Мати займається вихованням дитини і її гармонійним розвитком, забезпечує їй належні умови для її морального, духовного та фізичного розвитку, піклується про її здоров'я, спілкується із дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, виявляє інтерес до її внутрішнього світу, підтримувала і підтримує постійний зв'язок із навчальними закладами, вихователями, створює атмосферу доброзичливості, безпеки, підтримки та любові.

Батько цікавиться життям дитини. Водночас вважає, що мати дитини та інші особи перешкоджають йому повноцінно приймати участь у її вихованні. При цьому судом в ході розгляду справи було неодноразово роз'яснено відповідачу по первісному позову/позивачу по зустрічному позову, що він має право в разі наявності перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, звернутись до органу опіки та піклування або ж до суду із заявою про усунення цих перешкод. Однак, як повідомив батько дитини в ході розгляду справи, він не звертався до суду із позовною заявою з приводу вирішення спору щодо участі у вихованні дитини.

В ході розгляду справи відповідач по первісному позову/позивач по зустрічному позову повідомив, що кошти надає лише, якщо дитина повідомить, що їй щось потрібно. Однак, суд зауважує, що дитина в силу свого віку наразі не може самостійно визначатись із своїми потребами. Кошти на утримання дитини необхідні щоб забезпечити їй нормальні матеріальні умови для життя. Виконання цього батьківського обов'язку тісно пов'язане із реалізацією права і водночас виконання обов'язку батьком, в даному випадку, щодо виховання дитини, що є важливою умовою забезпечення належних умов для повноцінного розвитку дитини. Як встановлено в ході розгляду справи, аліменти в добровільному порядку батько дитини не сплачує. Водночас, мати дитини не зверталась до суду із позовом про стягнення аліментів із батька дитини. Суд зауважує, що батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Також в судовому засіданні відповідач по первісному позову/позивач по зустрічному позову повідомив суду, що з 2022 року ОСОБА_1 не забороняла йому бачитись із дитиною, однак він не приїздив.

Судом не встановлено будь-яких обставин, які б наразі давали підстави для висновку щодо негативного впливу батька на дитину, або ж відсутність у нього батьківського потенціалу, вчинення останнім будь-яких дій, які суперечили б інтересам дитини. У справі відсутні докази того, що батько не дбає про здоров'я дитини чи не бере участі у їх вихованні.

Доказів жорстокого поводження матері чи батька з дитиною, притягнення будь кого з них до адміністративної чи кримінальної відповідальності, у тому числі за вчинення домашнього насильства, не надано та судом таких фактів не встановлено.

Питання встановлення спільної фізичної опіки над дитиною сторонами справи не ініціювалося, однак суд розглянув і таку можливість (почергового проживання з кожним із батьків за відповідним графіком), на можливість якої раніше неодноразово вказував Верховний Суд у своїх постановах, зокрема від 26.10.2022 у справі № 750/9620/20, від 14.12.2022 у справі № 742/2571/21, від 04.10.2023 року у справі № 208/4667/20.

Так, під час вирішення питання щодо можливості встановлення спільної фізичної опіки над дитиною, суд, окрім загальних обставин, також врахував: бажання кожного з батьків щоб дитина проживала разом з ним, згоду на участь у її вихованні та піклуванні; наявність/відсутність у обох батьків сталих відносин з дитиною та бажання останньої спілкуватися з обома батьками; відсутність обставин, зазначених у ч. 2 ст. 161 СК України, а також інші обставин, що можуть становити загрозу інтересам дитини; наявність у кожного з батьків часу та можливості, що дозволяє належним чином опікуватися дитиною; місце проживання кожного з батьків, що знаходиться від звичайного місця проживання дитини (сформованих місць життєвих інтересів дитини) тощо.

Суд прийнято до уваги, що сторони по справі проживають досить віддалено один від одного (позивачка по первісному позову/відповідачка по зустрічному позову - Вінницька область, Тульчинський район, м. Тульчин, а відповідач по первісному позову/позивач по зустрічному позову - м. Київ) і незважаючи на те, що сторони висловлюють бажання в однаковій мірі піклуватися про дитину, суд не може залишити поза увагою бажання дитини проживати саме разом із матір'ю, психологічний стан дитини, її вік, відношення до кожного із батьків.

При цьому матеріали справи не містять належних доказів, які б вказували на те, що почергова зміна місця проживання дитини не матиме негативного впливу на її стан.

Орган опіки та піклування також не висвітлив у своєму висновку вказані особливості, не розглянув можливість й доцільність застосування спільної фізичної опіки щодо дитини, водночас представник вказаного органу в судовому засіданні однозначно висловлювався, що найкращим інтересам дитини буде відповідати її проживання саме з матір'ю. Протягом розгляду справи сторони не дійшли мирного врегулювання спору, хоча суд неодноразово роз'яснював про таку можливість на будь-якій стадії судового процесу.

Ухвалюючи рішення судом прийнято до уваги, що перевага в матеріально-побутовому плані одного з батьків не є визначальною умовою для передачі дитини, при визначенні місця проживання дитини.

Вищевказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, в постановах від 09.04.2020 у справі № 477/253/19, від 08.09.2021 у справі № 607/25451/19.

Суд не приймає до уваги письмові пояснення ОСОБА_51 , ОСОБА_7 та ОСОБА_52 , надані позивачкою по первісному позову/відповідачкою по зустрічному позову разом із первісним позовом, оскільки вважає такі пояснення недопустимими доказами в розумінні положень ст. 78 ЦПК України. (т. 1 а.с. 25-29)

Також суд вважає недопустимим доказом в розумінні положень ст. 78 ЦПК України надану відповідачем по первісному позову/позивачем по зустрічному позову характеристику, надану йому ОСОБА_53 , а тому не бере її до уваги. (т. 1 а.с. 166)

Крім того, суд не бере до уваги надані позивачкою по первісному позову/відповідачкою по зустрічному позову докази, викладені іноземною мовою (т. 1 а.с. 238-240), до яких повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою в порядку ст. 79 Закону України «Про нотаріат». Пунктом 2.1. глави 8 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України № 296/5 від 22.02.2012, визначено, якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус за правилами, передбаченими цим Порядком. Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 910/4473/17.

За вищевказаних обставин суд позбавлений можливості дослідити вищевказані матеріали, надані позивачкою по первісному позову/відповідачкою по зустрічному позову в якості доказів по справі, і, відповідно, оцінити дані докази. Отже, суд визнає такі докази недопустимими.

Також суд не приймає до уваги надані відповідачем по первісному позову/позивачем по зустрічному позову в якості доказів: звернення від 21.05.2018 і довідки про результати розгляду звернень ОСОБА_3 (т. 4 а.с. 134-136), адже такі документи є неповними і не містять відомостей про їх підписання відповідними особами, а тому такі докази є неналежними й недопустимими в розумінні положень ст.ст. 77-78 ЦПК України.

Крім того суд зауважує, що докази, які надавались стороною по справі в обґрунтування клопотань, також не оцінюються судом, адже такі докази були предметом оцінки безпосередньо під час розгляду заявлених клопотань, їх обґрунтованості. (т. 2 а.с. 57-63, 134-142, т. 4 а.с. 58-67)

Враховуючи встановлені в ході розгляду даної справи обставини та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до переконання про недоцільність на даному етапі життя малолітньої ОСОБА_5 встановлювати спільну фізичну опіку над нею.

Судом прийнято до уваги, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими у постановах, зокрема, Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 402/428/16-ц, Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 300/908/17, від 02.11.2020 у справі № 552/2947/19, від 09.11.2020 у справі № 753/9433/17, від 13.11.2020 у справі № 760/6835/18, від 02.12.2020 у справі № 180/1954/19, від 12.09.2023 у справі № 213/2822/21.

Отже, враховуючи вищевикладене, надавши оцінку усім обставинам справи, приймаючи до уваги вік дитини, її психологічний стан та особливості фізичного розвитку, моральні якості матері та батька як вихователів, беззаперечне право дитини на гармонійний розвиток і належне виховання, а також дотримуючись балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах, суд прийшов до висновку, що на даному етапі життя дитини її місце проживання слід визначити саме із матір'ю, яка може забезпечити і вже забезпечує більш сприятливі умови виховання дитини, що відповідатиме найкращим інтересам дитини.

Судом не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку, що визначення місця проживання дитини із батьком буде мати більш позитивний вплив на дитину, ніж залишення її проживати разом із матір'ю, у звичному для неї середовищі.

Щодо решти доводів учасників справи, то суд зауважує, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. При цьому, решта доводів учасників справи не спростовує висновку суду. Під час ухвалення даного рішення судом оцінено докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності.

Таким чином суд прийшов до висновку про задоволення первісного позову і відмову в задоволенні зустрічного позову.

При цьому суд, враховуючи правову позицію Верховного Суду сформульовану, зокрема в постановах від 23.03.2023 у справі № 759/4616/19-ц та від 11.12.2023 у справі № 523/19706/19, вважає за необхідно зазначити, що здебільшого потреба у втручанні держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо визначення місце проживання дітей або участі одного з батьків у їх вихованні зумовлена поведінкою самих батьків та їх небажанні віднайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах дітей.

Суд зауважує, що визначення місця проживання дитини із матір'ю не впливатиме на її взаємовідносини з батьком, оскільки визначення місця проживання дитини з одним із батьків, не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов'язків. Батько дитини, який безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дитини, має право та обов'язок піклуватися про її здоров'я, стан розвитку, проводити із донькою необхідну кількість часу, брати участь у її житті та вихованні незалежно від того, з ким дитина буде проживати.

У даному випадку судом на перше місце поставлено «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включала в себе оцінку і знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення в даному випадку стосовно даних осіб (див. пункт 47 Зауважень загального порядку Комітету ООН з прав дитини № 14 (2013) про право дітей на приділення першочергової уваги якнайкращому забезпеченню їх інтересів (пункт 1 статті 3)).

Зважаючи на доводи сторін по справі, висловлені в ході її розгляду, суд зауважує, що конфлікт між сторонами не впливає на вирішення питання про визначення місця проживання малолітньої дитини. Суд вважає за необхідне звернути увагу сторін по справі на те, що обоє батьків зобов'язані приймати участь в утриманні і вихованні дитини і не поглиблювати конфліктні ситуації, захищаючи свої власні інтереси, а намагатись проявляти справжню турботу, реалізовувати свої права шляхом домовленості і забезпечити належні умови для розвитку своєї доньки. При цьому суд зауважує, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (ст. 152 СК України). Відповідно до ч. 2 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Згідно із ч. 1-ч. 3 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні та утриманні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Батьки мають співпрацювати у забезпеченні належного контакту між кожним з них з дитиною, встановлення можливості спілкування та спільного проведення часу.

Суд звертає увагу відповідача по первісному позову/позивача по зустрічному позову на те, що в подальшому, з урахуванням обставин, які можуть виникнути, визначене у цій справі місце проживання дитини може бути змінено як за згодою батьків, так і в судовому порядку, а після досягнення ОСОБА_5 чотирнадцяти років, вона вправі самостійно визначати з ким із батьків буде проживати.

Визначаючи місце проживання дитини, судом прийнято до уваги, що за Сімейним кодексом України поняття місця проживання має інший зміст. Це не конкретна адреса і не конкретний населений пункт, а саме особа з якою має проживати дитина. Тому, враховуючи положення ст. 161 СК України, ч. 1 і ч. 6 ст. 29 ЦК України, Конституції України та Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», суд не зазначає конкретну адресу визначеного судом місця проживання дитини.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходив з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судом встановлено сплату позивачкою по первісному позову і позивачем по зустрічному позову при зверненні до суду судового збору по 704, 80 гривень, що підтверджується квитанціями від 24.04.2018 і від 13.06.2018, відповідно. (т. 1 а.с. 1, 110)

Отже, доказів понесення учасниками справи інших судових витрат суду не надано.

Судові витрати понесені позивачкою по первісному позову суд вважає за можливе залишити за нею, враховуючи клопотання її адвоката, заявлене в судовому засіданні.

Враховуючи відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог в повному обсязі та положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судові витрати понесені позивачем по зустрічному позову слід залишити за ним.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Конвенцією про права дитини, ст.ст. 1, 7, 19, 121, 150- 155, 157, 160-162, 171 СК України, Законом України «Про охорону дитинства», ст.ст. 12-16, 29 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 11-13, 76-83, 89, 90, 133, 141, 229, 235, 236, 238, 258, 259, 263-266, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини - задовольнити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини - відмовити.

Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із матір'ю - ОСОБА_1 .

Судові витрати, пов'язані із розглядом справи, залишити за ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , відповідно.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП НОМЕР_4 ; місце проживання: АДРЕСА_11 .

ОСОБА_3 : ІНФОРМАЦІЯ_5 ; РНОКПП НОМЕР_5 ; місце проживання, зареєстроване у встановленому законом порядку: АДРЕСА_12 .

Служба у справах дітей Тульчинської міської ради Вінницької області: код ЄДРПОУ 43991333; місцезнаходження: 23600, Вінницька область, Тульчинський район, м. Тульчин, вул. Миколи Леонтовича, буд. 1.

Рішення суду складено 06.11.2025.

Суддя