Справа № 127/32884/25
06 листопада 2025 року суддя Вінницького міського суду Вінницької області Федчишен С.А., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ спільного майна подружжя, -
Представник позивача звернувся в суд з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на: - 30/100 частки житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , до складу якої входять: частина житлового будинку літ. А загальною площею 136,7 кв.м., житловою - 22,2 кв.м. (комора 2-1 площею 16,1 кв.м., коридор 2-2 площею 10,3 кв.м., санвузол 2-3 площею 5,9 кв.м., гардеробна 2-4 площею 9,7 кв.м., кухня 2-5 пощею 24,5 кв.м., коридор 2-6 площею 6,2 кв.м., кімната 2-7 площею 22,2 кв.м., санвузол 2-8 площею 4,2 кв.м., літня кімната І площею 37,6 кв.м.), з відповідною часткою господарських будівель та споруд, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 ; - земельну ділянку за кадастровим номером 0510137000:03:004:0337, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,0161 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 .
Суд, розглянувши вищезазначену заяву, дослідивши матеріали справи, враховуючи обґрунтування представника позивача, приходить до висновку про наявність підстав для забезпечення позову, оскільки дана вимога про забезпечення позову подана з додержання вимог встановлених ст.ст. 149, 151, 152 ЦПК України.
Згідно ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Заявником в заяві про забезпечення позову зазначено причини, у зв'язку з чим потрібно забезпечити позов. Заходи забезпечення позову відповідають заявленим вимогам, тобто безпосередньо зв'язані з предметом спору, є співмірними заявленим вимогам, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
Судом також враховується охорона прав і інтересів інших осіб, які беруть участь у справі, права яких можуть бути порушені, у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Цивільний процесуальний кодекс України враховує принцип рівноправ'я сторін у процесі і забезпечує захист інтересів, в тому числі, відповідача.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006р. «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Судом перевірено аргументованість вимоги про забезпечення позову щодо застосовування заходів забезпечення позову, враховано те, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Відповідність забезпечувальних заходів заявленій вимозі полягає у відповідності майнового інтересу заявника заходам, про застосування яких він клопоче перед судом. Так, відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. [...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [...] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Суд звертає увагу, що вирішення питання щодо належності чи неналежності спірного нерухомого майна до спільної сумісної власності подружжя підлягає дослідженню судом під час розгляду справи по суті, а не при розгляді заяви про забезпечення позову.
Суд, враховуючи предмет позову та наведені у заяві доводи по обставинам справи, дійшов висновку, що накладення арешту на спірне майно, є співмірним із заявленими позивачем вимогами, адже з огляду на виниклі між сторонами спірні правовідносин цілком охоплюється предметом позову, а тому вважає за можливе задовольнити заяву та накласти арешт на вказане майно.
Суд зазначає, що забезпечення позову має тимчасовий запобіжний характер і спрямоване на забезпечення можливості виконання ймовірного рішення суду та на недопущення порушень прав осіб, інтересів яких стосується спір.
Тобто метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Кюблер проти Німеччини").
Відповідно до частини першої та другої ст.157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Судом, враховано, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.
Як передбачено положеннями частини 7 статті 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.
Станом на час розгляду судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов'язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з частиною 3 статті 154 ЦПК України.
Тому, суд прийшов до висновку, що заява про забезпечення позову є обґрунтованою та підлягає задоволенню, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 149-153 ЦПК України, суд -
Заяву задовольнити.
Забезпечити позов у цивільній справі № 127/32884/25 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ спільного майна подружжя, шляхом накладення арешту на:
-30/100 частки житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , до складу якої входять: частина житлового будинку літ. А загальною площею 136,7 кв.м., житловою - 22,2 кв.м. (комора 2-1 площею 16,1 кв.м., коридор 2-2 площею 10,3 кв.м., санвузол 2-3 площею 5,9 кв.м., гардеробна 2-4 площею 9,7 кв.м., кухня 2-5 пощею 24,5 кв.м., коридор 2-6 площею 6,2 кв.м., кімната 2-7 площею 22,2 кв.м., санвузол 2-8 площею 4,2 кв.м., літня кімната І площею 37,6 кв.м.), з відповідною часткою господарських будівель та споруд, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 ;
-земельну ділянку за кадастровим номером 0510137000:03:004:0337, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,0161 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 .
Ухвалу про забезпечення позову допустити до негайного виконання.
Копію ухвали направити для відома сторонам.
Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом.
Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Строк пред'явлення ухвали до виконання становить три роки.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення до Вінницького апеляційного суду.
Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повне судове рішення складено 06.11.2025року.
Стягувач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 .
Боржник: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 .
Суддя: