Справа 127/33723/25
Провадження 1-кс/127/13188/25
05 листопада 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
адвоката ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Вінницького міського суду Вінницької області, клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , про скасування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, що застосовано ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 21 серпня 2025 року (справа № 127/26032/25) в рамках кримінального провадження № 12025020040000346 внесеного до ЄРДР 24.05.2025, за фіксації судового розгляду технічними засобами,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , про скасування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, що застосовано ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 21 серпня 2025 року (справа № 127/26032/25) в рамках кримінального провадження № 12025020040000346 внесеного до ЄРДР 24.05.2025.
Клопотання мотивовано тим, що 21.08.2025 слідчим суддею Вінницького міського суду Вінницької області було постановлено ухвалу, якою клопотання слідчого СВ відділу поліції №2 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області про арешт майна у кримінальному провадженні за №12025020040000346 від 24.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України задоволено та накладено арешт на майно, вилучене 11.08.2025 під час проведення обшуку офісних приміщень за адресою: вул. Стрілецька, 1, м. Вінниця, зокрема:
- предмет схожий на револьвер, який поміщено до спец пакету WAR2091400;
- дозвіл на зброю, який поміщено до спец пакету WAR1176503;
- 7 набоїв до револьвера, які поміщено до спец пакету PSP1241403.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 23.05.2025 22:13 по спец. лінії «102» до відділу поліції №2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області надійшло повідомлення від ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , про те, що невідомі особи, подзвонивши на мобільний телефон заявниці з номеру « НОМЕР_1 », представившись працівниками служби безпеки АТ КБ «Приват Банк», шахрайським шляхом, використовуючи фішингове посилання, заволоділи грошовими коштами заявниці на загальну суму 165 125 грн, які 23.05.2025 було списано з належних їй банківських карток «Приват Банк» за номером НОМЕР_2 (зарплатна картка) та 4149629357938018 (універсальна картка).
В ході досудового розслідування та відповідно, до рапорту (інформації) оперуповноваженого УКР ГУНП у Вінницькій області та проведених негласних слідчих (розшукових) дій встановлено, що до даного кримінального правопорушення можуть бути причетні ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Крім того, установлено, що вказані особи, орендують приміщення для зайняття злочинною діяльністю, що за адресою: м. Вінниця, вул. Стрілецька, 1, а саме для розміщення так званого «кол-центру».
У подальшому, у ході проведення слідчих розшукових дій, а саме 11.08.2025 в період часу з 18:22 по 23:45 було проведено обшук офісних приміщень за адресою: вул. Стрілецька, 1, м. Вінниця. В ході обшуку було виявлено та вилучено серед іншого:
- предмет схожий на револьвер, який поміщено до спец пакету WAR2091400;
- дозвіл на зброю, який поміщено до спец пакету WAR1176503;
- 7 набоїв до револьвера, які поміщено до спец пакету PSP1241403.
Дані речі вилучено до ВП №2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області в якості речового доказу.
Арешт вищевказаного майна, яке вже вилучено, необхідний для попередження зміни чи знищення властивостей в результаті використання третіми особами, що може призвести до втрати ним значення речового доказу та перешкодить встановленню істини у провадженні, тому слідчий просив клопотання задовольнити.
Враховуючи все вищезазначене, слідчий суддя прийшов до висновку, що встановлені на даний час досудовим розслідуванням обставини кримінального провадження містять об'єктивні дані, які вказують на те, що вилучене майно відповідає критеріям, визначеним у ст. 170 КПК України, має істотне значення для кримінального провадження, оскільки безпосередньо містить відомості щодо обставин злочину та може бути використане під час проведення судових експертиз.
Окрім того, з метою забезпечення збереження речових доказів, враховуючи, що вилучене майно містить відомості щодо обставин, які досліджуються в ході кримінального провадження, слідчий суддя прийшов до висновку, що слідчим доведено необхідність накладення арешту на майно, яке вилучено 11.08.2025, в ході обшуку офісних приміщень за адресою: вул. Стрілецька, 1, м. Вінниця, при цьому слідчим доведено наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України, а тому клопотання про арешт майна є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
ОСОБА_5 вважає оскаржувану ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою, а арешт, таким що підлягає скасуванню, що обґрунтовується наступним.
11.08.2025 останній перебував за адресою: вул. Стрілецька, 1, м. Вінниця, за якою проводився обшук офісних приміщень та випадково залишив свої речі, а саме: предмет схожий на револьвер, який поміщено до спец пакету WAR2091400; дозвіл на зброю, який поміщено до спец пакету WAR1176503; 7 набоїв до револьвера, які поміщено до спец пакету PSP1241403. В подальшому дані речі були виявлені та вилучені у ході проведення обшуку за вищезазначеною адресою, а згодом ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 21.08.2025 на них накладений арешт.
Однак, вищевказані речі є виключно особистими речами ОСОБА_5 , який має відповідні документи на користування ними, які також були вилучені під час обшуку 11.08.2025 та ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 21.08.2025 на які накладено арешт.
Заявник у клопотанні зазначає, що ОСОБА_5 не має жодного відношення як до зайняття злочинною діяльністю, так і до кримінального провадження №12025020040000346 від 24.05.2025 за ч. 4 ст. 190 КК України загалом.
Право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано статтею першою Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції). Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинно мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.
Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених Конвенцією прав, відповідно до статті 13 цього міжнародно-правового акта повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.
На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені у статті 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень, установлених законом.
Спеціальні підстави законного обмеження особи у реалізації права власності передбачені, зокрема, нормами кримінального процесуального закону для виконання завдань кримінального провадження як легітимної мети відповідного втручання у право мирного володіння майном.
Також, згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою ЄСПЛ втручання у власність (користування) юридичних осіб це вимушений захід, який держава застосовує тимчасово для досягнення певного результату.
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», п.п. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «АГОСІ» проти Сполученого Королівства» (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А. № 108, п. 52), для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, шо позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи.
У рішенні в справі Uzan та інші проти Туреччини (заяви № 19620/05, 41487/05, 17613/08 та 19316/08) Європейський суд з прав людини постановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 (захист власності) Європейської конвенції з прав людини, оскільки органи влади Туреччини не встановили справедливий баланс між обов'язками інтересу суспільства та вимогою захисту права заявників на повагу до їх власності.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Враховуючи, що в ході досудового розслідування кримінального провадження №12025020040000346 від 24.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України були вилучені особисті речі ОСОБА_5 , які не відповідають ознакам речових доказів, зазначених у ст. 98 КПК України, а саме:
- предмет схожий на револьвер, який поміщено до спец пакету WAR2091400;
- дозвіл на зброю, який поміщено до спец пакету WAR1176503;
- 7 набоїв до револьвера, які поміщено до спец пакету PSP1241403, клопотання слідчого про арешт не підлягало задоволенню, а відтак, накладення арешту є необґрунтованим та незаконним.
Підсумовуючи, варто зазначити, що вилучені в ході обшуку речі є власністю ОСОБА_5 , без яких останній не може в повній мірі користуватися своїми конституційними правами та які жодного значення для досудового розслідування наразі не мають.
На підставі викладеного адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 просив слідчого суддю клопотання задовольнити та скасувати арешт, що застосовано ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 21 серпня 2025 року (справа № 127/26032/25) в рамках кримінального провадження № 12025020040000346 внесеного до ЄРДР 24.05.2025, в частині предмету схожого на револьвер, який поміщено до спец пакету WAR2091400; дозволу на зброю, який поміщено до спец пакету WAR1176503 та 7 набоїв до револьвера, які поміщено до спец пакету PSP1241403.
Адвокат ОСОБА_3 під час судвого розгляду подане клопотання підтримав за обставин викладених у ньому та просив задовольнити.
В судовому засіданні слідчий ОСОБА_4 не заперечив проти задоволення клопотання про скасування арешту майна.
Дослідивши матеріали клопотання та заслухавши пояснення учасників судового розгляду, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Враховуючи наведене, судовий розгляд клопотання здійснювався за відсутності фіксації судового процесу технічними засобами.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження та потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручаюся у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, а також може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертався із клопотанням.
З огляду на положення ч. 1 ст.170 КПК України та п. 2 п. 2.6 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження» від 07.02.2014 р., арешт майна може бути застосовано лише щодо майна осіб, які є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст. 276-279 КПК, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчим суддею встановлено, що з предметом схожим на револьвер, який поміщено до спец пакету WAR2091400, дозволом на зброю, який поміщено до спец пакету WAR1176503 та 7 набями до револьвера, які поміщено до спец пакету PSP1241403. проведено усі необхідні для повного та об'єктивного розслідування кримінального провадження слідчі дії та експертизи, слідчий не заперечує проти скасування арешту з даного майна. Наведене свідчить, що у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна та заборони розпоряджатися майном на теперішній час відпала потреба.
Статтею 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477- IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересам та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Викладені заявником доводи та додані до клопотання матеріали, які не були предметом вивчення слідчим суддею під час накладення арешту на майно, переконують, що зі спливом часу накладений арешт підлягає скасуванню. Отже, в даному випадку враховуючи вимоги розумності строків, співрозмірності обмеженого права та наслідки застосованого заходу з фабулою кримінального правопорушення, слід дійти висновку про необхідність скасування застосованого заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна.
На підставі викладеного, керуючись ст. 169, 170 - 172, 174, 309, 369, 370, 372 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , про скасування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна - задовольнити.
Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 21 серпня 2025 року (справа № 127/26032/25) в рамках кримінального провадження № 12025020040000346 внесеного до ЄРДР 24.05.2025, в частині:
- предмету схожого на револьвер, який поміщено до спец пакету WAR2091400;
- дозволу на зброю, який поміщено до спец пакету WAR1176503;
- 7 набоїв до револьвера, які поміщено до спец пакету PSP1241403.
Зобов'язати слідчого в рамках кримінального провадження № 12025020040000346 внесеного до ЄРДР 24.05.2025, повернути власнику вищевказане майно.
Ухвала слідчого судді є остаточною та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя